Понад 1000 дітей втратили батьків через війну: де можуть отримати допомогу

За даними Національної соціальної сервісної служби України, від початку повномасштабного вторгнення 1 005 дітей залишилися без батьківського піклування внаслідок війни.

Через воєнні дії та втрату близьких діти отримують психологічні травми: одні заперечують втрату, інші сумують, деякі закриваються в собі та, на перший погляд, не хочуть згадувати про трагічну подію.

Наразі в Україні дітям, над якими встановлено опіку чи піклування, виплачують державну допомогу. Також діти, які втратили одного або обох батьків через війну, мають змогу отримати як фінансову, так і психологічну підтримку від благодійного фонду “Діти Героїв”, під опікою якого зараз перебуває 1 501 дитина.

У статті “Нової української школи” читайте про таке:

• як дітям, що залишилися без батьківського піклування, допомагає держава;
• яку допомогу надає фонд “Діти Героїв”;
• як дитина може реагувати на смерть батьків;
• як близьким допомогти дитині пережити втрату;
• як визначити, коли дитині потрібна психологічна підтримка.

ЯК ДОПОМАГАЄ ДЕРЖАВА

Станом на 1 листопада, в Україні від початку повномасштабного вторгнення без батьківського піклування залишили 5 055 дітей. З них 1 005 втратили обох батьків через війну (смерть, загибель батька та матері, перебування батьків на території, де ведуться або велися активні бойові дії, чи на окупованих територіях). Такі дані повідомив Департамент із питань захисту прав дітей та забезпечення стандартів рівності Нацсоцслужби.

Таких дітей тимчасово влаштовують у:

• сім’ї родичів чи знайомих;
• дитячі будинки сімейного типу або прийомні сім’ї;
• патронатні сім’ї;
• центри соціально-психологічної реабілітації дітей, притулки для дітей;
• центри соціальної підтримки дітей та сімей;
• будинки дитини системи МОЗ;
• заклади інституційного догляду та виховання дітей, вищі заклади освіти.

Усиновлення дітей, яких тимчасово евакуювали за кордон, відбудеться лише після їхнього повернення в Україну.

На кожну сироту або дитину, яка позбавлена батьківського піклування, держава виплачує:

• 2,5 розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (для дітей до шести років – 5 503 грн/міс; для дітей 6–18 років – 6 860 грн/міс);
• 3,5 розміру прожиткового мінімуму для дитини з інвалідністю відповідного віку (діти до шести років – 7 704 грн/міс; для дітей 6–18 років – 9 604 грн/міс).

ЩО ВІДОМО ПРО ФОНД “ДІТИ ГЕРОЇВ”

Благодійний фонд “Діти Героїв” заснували в Україні у квітні цього року. У фонді супроводжують дітей, які втратили одного або обох батьків унаслідок війни. Сьогодні під опікою Фонду перебуває 1 501 дитина. Їхня мета – надати допомогу 5 000 підопічних.

“Одного разу ми почули страшні цифри щодо того, скільки дітей залишається без батьківського піклування внаслідок воєнних дій. Тож разом із командою вирішили, що маємо їм допомогти. Загалом фонд планує надавати підтримку підопічним аж до їхнього повноліття”, – розповіла Анна Хоменко, співзасновниця фонду “Діти Героїв” та керівниця напрямку роботи з постраждалими сім’ями.

Зараз у фонді працює 40 спеціалістів. З них 23 – у команді підтримки постраждалих родин. Сюди також входять психологи й психотерапевти. Ще є юристи, маркетологи, HR, операційний відділ та відділ фандрейзингу.

Існує фонд за кошти українського бізнесу та донатів людей. “Бізнес допомагає нам як послугами, так і фінансами, люди допомагають здебільшого донатами. Також ми запустили кампанію збору коштів за кордоном і користуємось грантовими програмами, – поділилась Анна Хоменко.

ЯКУ ДОПОМОГУ МОЖНА ОТРИМАТИ У ФОНДІ “ДІТИ ГЕРОЇВ”

Тут представлено шість напрямків допомоги:

• екстрена підтримка: містить матеріальну допомогу, допомогу з відновленням житла, екстрену медичну підтримку, допомогу з евакуацією / релокацією та психологічну підтримку;
• регулярна підтримка: контакт зі спеціалістом, що допомагає родині й знає всі її потреби, забезпечує надання гуманітарної підтримки;
• соціалізація: заняття з розвитку, табори, відвідування театрів та інших заходів, де діти можуть комунікувати з оточенням та знаходити друзів;
• медична підтримка: забезпечення консультацій лікарів та оплата аналізів дітей;
• освіта: підготовка до школи, вивчення іноземних мов, репетитори;
• наставництво та кар’єрна орієнтація: напрямок, який дасть кожній дитині обрати професію своєї мрії.

“Ми підтримуємо сім’ї, у яких діти втратили одного чи обох батьків, тому більшість програм допомоги спрямовані саме на дітей. Але підтримка надається й опікунам, наприклад, психологічна допомога чи програми з відновлення житла”, – розповіла Анна Хоменко.

Допомогу фонду можуть отримати як родини, які перебувають в Україні, так і ті, які зараз у вимушеній евакуації за кордоном чи на тимчасово окупованих територіях. Фахівці працюють також із родинами цивільних та військовослужбовців.

“У нас є сім’ї, що перебувають на окупованих територіях. На жаль, частина програм допомоги є для них недоступною (не з нашої волі). Але всі послуги, які ми можемо надати, ми надаємо. Наприклад, можемо передати й отримати інформацію через записки, знайомих родин тощо. Чесно кажучи, я не можу дозволити собі розказувати їхні історії, тому що кожне необережне слово може наразити їх на небезпеку”, – каже співзасновниця.

“У НАС ЗІБРАЛОСЯ ВЖЕ СОТНІ ІСТОРІЙ ЗРУЙНОВАНИХ РОСІЯНАМИ ДИТЯЧИХ ДОЛЬ”

Анна Хоменко розповіла, що багато з родин вдруге змушені були евакуюватися. “Наприклад, раніше до нас звернулася за допомогою бабуся з двома онуками: хлопчик 14 років, та дівчинка 12 років. Ще у 2014 році вони разом із мамою та бабусею евакуювалися з Донецька в село неподалік Маріуполя – Урзуф. Тільки вони налагодили своє життя, почали звикати до нового місця, як 24 лютого розпочався повномасштабний наступ російських військ.

Донька цієї жінки разом із підрозділом виїхала на бойові позиції до Маріуполя, а бабусю з онуками військові евакуювали до Київської області. Підрозділ, де була її дочка, героїчно бився, але сили були нерівними. На Маріуполь безперервно скидали бомби, ракети, снаряди з усіх боків. 8 травня зв’язок із дочкою перервався. Згодом бабуся отримала довідку, у якій командир частини повідомив, що дочка загинула при обороні Маріуполя. Її тіло не привезли, жодних більше відомостей немає. Жінка досі сподівається, що дочка потрапила в полон”, – розповіла Анна Хоменко.

Фонд надав дітям першочергову допомогу в розмірі 5 000 гривень, ноутбук, обігрівач, рюкзаки, канцтовари. Також діти зараз безплатно вивчають англійську, а бабуся з онукою займаються з психологом.

Ще одна історія, про яку розповіли у фонді, стосується 11-річної Ані. Дівчинка разом із батьками жила в Одеській області. Поряд із будинком, де перебувала родина, влучила ракета. Батьки встигли сховати свою доньку в коридорі, накривши її ковдрами й подушками, що і врятувало їй життя. Наступна ракета потрапила прямо в їхню квартиру, руйнівною хвилею вирвало вхідні двері й Анна змогла виповзти в під’їзд. Батьки дівчинки врятуватися не встигли. Зараз Анна перебуває під опікою свого старшого брата, але залишилася повною сиротою.

Фонд надав їй першочергову фінансову та психологічну допомогу. У серпні Аня відвідала один із дитячих таборів на Закарпатті, а також отримала одяг, планшет для дистанційного навчання та канцелярські товари.

ЯК ДИТИНА МОЖЕ РЕАГУВАТИ НА СМЕРТЬ БАТЬКІВ

Психологиня фонду Марта Білик розповіла, що діти по-різному сприймають та переживають смерть рідних. Реакція на смерть залежить від низки факторів, серед яких

• вік дитини,
• її особисті риси,
• близькість стосунків із людиною, яка померла,
• обставини смерті,
• попередній досвід переживання втрат,
• реакція та поведінка найближчого оточення.

“Чим менша дитина, тим частіше вона може поводитися так, ніби “не знає” про втрату, або ж каже, що померла людина й досі жива та скоро повернеться. З віком та власним розумінням, що таке смерть, діти можуть реагувати більш зрозумілим для дорослих способом. Одні заперечують втрату, інші – сумують, деякі закриваються в собі, тікають у світ ігор та гаджетів, мовчать, та, на перший погляд, не хочуть згадувати про втрату.

Часто в дітей переживання проявляються в зміні поведінки, неслухняності, агресії, протестів до правил та норм, погіршенні навчання, втраті соціальних контактів. Також у дітей присутній страх втратити ще когось із рідних людей. За такою відстороненою чи демонстративною поведінкою ховається самотня, перелякана чи емоційно виснажена дитина”, – розповіла психологиня.

ЯК БЛИЗЬКИМ ДОПОМОГТИ ДИТИНІ ПЕРЕЖИТИ ВТРАТУ

Щоб краще впоратися з переживаннями та прожити горе, діти повинні мати поруч достатньо ресурсну людину, що зможе допомогти зрозуміти, прийняти те, що відбулось, каже психологиня.

“Часто рідні, які є поруч із дитиною, самі горюють, не мають достатньо знань та ресурсу, щоби підтримати дитину. Тоді дитина може переживати подвійну втрату – рідної людини, що померла, та втрату емоційного контакту з іншими членами сім’ї. Тому важлива всебічна підтримка родини (емоційна, фінансова, соціальна)”, – поділилася Марта.

Людям, які не входять до кола найближчих осіб, при спілкуванні з дітьми не варто:

• обговорювати тему втрати, при яких обставинах загинули батько / матір чи інші важливі люди, розпитувати, як їй тепер і чи вона сумує. Надмірні розпитування дитини можуть спричинити повторну травматизацію або ж погіршення її емоційного стану;
• засуджувати її поведінку, емоційні реакції, способи пережити втрату;
• намагатися заспокоїти дитину словами “все буде добре”, “зараз багато дітей без батьків залишились”, “не плач, ти це переживеш” тощо;
• у присутності дитини обговорювати події, що можуть бути пов’язані з її травматичним досвідом, або ж розповідати про дитину якусь інформацію іншим без її згоди;
• наполягати робити те, що дитина ще не готова робити, відмовляється або ж боїться.

КОЛИ ВАРТО ЗВЕРТАТИСЯ ЗА ПСИХОЛОГІЧНОЮ ДОПОМОГОЮ

Психологиня зазначає, що виникнення незрозумілих змін у дитячій поведінці, втраті емоційного контакту чи посилення конфліктів у родині – це привід для звернення до психолога або хоча б для одноразової консультації.

Перед тим, як пропонувати дитині психологічну допомогу, потрібно:

• пояснити, хто такий психолог, у чому він може допомогти;
• розповісти, що на зустрічі психолог може ставити запитання, попросити щось намалювати чи спільно зробити;
• важливо уточнити, чи дитина хоче бути присутня на зустрічах (особливо на першій) сама або з кимось із батьків / опікунів.

Психологи фонду “Діти Героїв” працюють із цілими родинами. Усі консультації безплатні. Основна їхня частина відбувається онлайн, оскільки родини й психологи перебувають у різних куточках України та за її межами.

“Робота психолога з дітьми не можлива без залучення батьків чи опікунів. Залежно від ситуації та віку дитини, це може бути паралельний процес, коли з психологом працюють як батьки / опікуни, так і діти, або ж основні консультації проводять із дитиною із періодичним залученням когось із батьків / опікунів.

Дорослим ми допомагаємо відновити ресурси, краще зрозуміти причини дитячих реакцій та проявів поведінки, налагодити контакт із дитиною. Коли поруч із нею є доросла людина, яка може зрозуміти, знає, як підтримати та відновити відчуття безпеки – це великий ресурс для прожиття втрати, травм та повернення до щасливого дитячого життя”, – розповіла Марта Білик.

ЯК ОТРИМАТИ ДОПОМОГУ ФОНДУ “ДІТИ ГЕРОЇВ”

Першочергово потрібно звернутися до представників фонду:

• у соцмережах (Facebook, Instagram);
• заповнити форму на сайті;
• зателефонувати на номер контакт-центру: +38 (044) 247 57 88.

Після цього з родиною сконтактує спеціаліст фонду та розкаже про всі програми допомоги та перелік документів.

“Ми просимо мінімальний пакет документів, тому що розуміємо всі складнощі з якими стикаються родини у воєнний час. Якщо нам не вистачає документів, ми направляємо родину до юристів для пришвидшення їхнього отримання, після чого беремо родину під опіку. Після перевірки всіх документів із родиною зв’язується спеціаліст, який закріплений за родиною і надає їй регулярну підтримку”, – розповіла співзасновниця.

Ірина Троян, “Нова українська школа”

Титульне фото: автор – istockphoto