Всі теми

Поради психолога: чи доречні коментарі до мистецьких робіт у НУШ

Новий державний стандарт початкової освіти передбачає, що дитина “експериментуватиме (…) для втілення ідеї в художньому образі”.

Проте що має робити вчитель, якщо дитина малює фіолетове яблуко, а її сніговик – “неправильних розмірів”? Чи потрібні в молодшій школі шаблони для малюнків? На ці питання для проєкту “Дружня школа” відповідає психолог Катерина Гольцберг.

ПРО ШАБЛОНИ

Найбільший парадокс нашої освіти в тому, що ми хочемо отримати творчу особистість, нав’язуючи їй стандарти в мистецтві.

У класичних художніх школах дітей до 10-ти років не вчать малювати. Їм дозволяють творчо реалізовуватися через фантазії та розуміння світу. А не так, як бачать дорослі.

Звісно, іноді діти губляться, бо з садка їм дають заготовки. Але дати заготовки і дозволити працювати як завгодно – це одне: дитина може наслідувати, проявити творчі здібності або реалізувати власні завдання. Але ж у нас найчастіше є зразок, якого треба неухильно дотримуватися. І це вбиває творче начало.

“НЕ ТАКА” РОБОТА

Коли дитина малює не за шаблоном – важливо, як учитель до цього поставиться. Спираючись на свій досвід чи упередження, він може стверджувати, що в дитини на малюнку виходить замалий сніговик – бо сама дитина мала. Але такої закономірності немає. Дитина може з різних причин малювати об’єкти маленькими.

Якщо бачите фіолетове яблуко, скажіть: “Вау, яке в тебе яблуко! Чому воно такого кольору?”. І дитина відповість, що в неї не було іншого олівця, або що хотіла б, щоб такі яблука існували. У неї може бути своя історія. Треба навчитися говорити, а не вести монолог про те, що щось неправильно. Діти можуть багато чого навчити.

Інколи вчителі жаліються, що дитина малює чорним олівцем. Але, може, це єдиний заточений олівець. А в нас люблять одразу зафіксувати, що дитина негативно мислить.

СЛОВЕСНА ОЦІНКА

Оціночне судження вчителя – ніби клеймо, яке припечатує знання дитини про себе, яке можуть зовсім не відповідати реальності. Тож я би не рекомендувала їх використовувати.

Коли дитина працює не за шаблоном, треба попросити, щоб вона пояснила, що намалювала, запропонувати доповнити малюнок (наприклад, якщо її сніговик маленький – додати до нього дитину-сніговика).

Так, для цього треба більше часу. Але це розвиток і мовлення, і творчого та образного мислення, і розуміння причинно-наслідкових зв’язків.

НАСЛІДКИ ОЦІНОЧНИХ СУДЖЕНЬ

Страх, небажання в чомусь брати участь. Або учень\учениця буде казати: “Ви робіть, а тепер я буду критикувати”. Важливо, щоб ми не налякали дитину, дали можливість експериментувати і реалізовувати ідеї так, як вона хоче. Це більше розвиває, ніж робота за шаблоном. Хоча іноді треба працювати й так. І, все ж, потрібно більше творчих завдань, щоб потім не дивуватися, що не вистачає творчих особистостей.

Надія Швадчак, “Нова українська школа”

Фото: автор – gonim4, Pixabay

Цей матеріал був створений за фінансової підтримки Європейського Союзу та Міністерства закордонних справ Фінляндії. Висловлені в цьому матеріалі думки жодним чином не відображають офіційний погляд Європейського Союзу чи Міністерства закордонних справ Фінляндії.

Підписуйтесь на наші Facebook та Viber

Матеріали за темою

Обговорення