“Потрібен час на адаптацію”: що кажуть вчителі про нове оцінювання та з якими труднощами зіштовхуються

Зображення створене за допомогою штучного інтелекту

Ще на початку серпня 2024 року Міністерство освіти і науки України затвердило нові рекомендації для оцінювання у 5–9-х класах. Основна новація тут полягає в тому, що тепер у школах оцінюють не лише знання учнівства, а і їхні навички, вміння, розвиток за групами результатів (у кожній з освітніх галузей їх три або чотири).

[Докладніше про те, як виставляти оцінки за групами результатів та заповнювати журнали, “Нова українська школа” розповідала тут].

Ці рекомендації спровокували чимало дискусій серед освітян, адже новації збіглися з початком нового навчального року, коли часу на опрацювання було вже не так і багато. А як справи з “прийняттям” нових рекомендації зараз, наприкінці першого семестру?

Про це “Нова українська школа” розпитала у вчителів та вчительок. Зокрема, у матеріалі ви дізнаєтеся:

• як функціонує нове оцінювання на практиці;
• чи зі всім розібралися педагоги;
• у чому й досі є труднощі;
• що варто вдосконалити в цій системі, на думку вчителів.

Далі – пряма мова педагогів та педагогинь.

НОВЕ ОЦІНЮВАННЯ МАЄ СВОЇ ПЕРЕВАГИ ТА НЕДОЛІКИ

• Ірина Сітькова, вчителька української мови та літератури ліцею “Гроно” Львівської міської ради

Ірина Сітькова. Фото: авторка – Марія Брикимова, ГО “Смарт освіта”

Нове оцінювання відрізняється від попереднього насамперед комплексним підходом і, як мені здається, більшою глибиною. Раніше ми доволі глибоко оцінювали мовні знання, але це було радше оцінювання “науки заради науки”, наприклад, наскільки добре дитина вміє визначати підмет та присудок. За новою системою мені не достатньо побачити, що учні можуть визначати члени речення. Значно важливіше – чи розуміють вони це, чи вміють застосовувати на практиці в реальному житті.

Тому на своїх уроках я часто пропоную учням вправи, де вони мають обґрунтувати свій вибір, адже не достатньо лише розпізнавати матеріал. Мені важливо, щоб учні, вийшовши за поріг школи, могли використовувати ці знання в умовах, де не буде поруч вчителя, який скорегує, де не можна списати, а потрібно діяти тут і зараз. Ось про це нове оцінювання. Сама його концепція хороша, але, звісно, її реалізація ще має чимало недоліків, які потрібно доопрацювати.

На мою думку, не варто було давати нові критерії оцінювання, доки їх не апробували на мінімальній кількості класів, не побачили всіх проблем і не знайшли способів ці проблеми усунути.

Такі зміни потрібно було вводити якщо не разом із запровадженням реформи НУШ у середній школі, то хоча б у травні минулого навчального року, щоб учителі мали час ознайомитися, звикнути й прокомунікувати зміни з батьками й учнями. Натомість ми вийшли на роботу в серпні, а тут тобі й підготовка до початку нового навчального року, і ще й нове оцінювання, яке потребує часу, щоб розібратися.

Загалом у самих критеріях, як на мене, усе було прописано зрозуміло. Але внутрішньо я усвідомлювала, що нова система ламає стару. А це завжди спротив, що б там не було, якими б позитивними не були зміни. І на це потрібен час. Особливо з огляду на те, що й досі не всі вчителі розуміють, що таке формувальне оцінювання, а тут його зробили одним із головних та ще й змінили критерії. Очевидно, що піднявся галас у соцмережах. Тоді МОН провело вебінари з поясненнями.

Хоча я так само не зі всім погоджуюсь. Наприклад, з оцінками на кожному уроці. Учням потрібно дати простір для навчання, де можна безпечно помилятися, а не оцінювати кожен крок. Якщо учневі не дати цього простору, ми не матимемо результату.

Також у МОН рекомендують проводити підсумкові роботи періодично, потім звести їх за однією з груп результатів та виставити середнє арифметичне. Але цим вони заперечують самі собі, адже якщо скасували тематичне оцінювання, то чому в мене знову з’являється середнє арифметичне? Для мене важливим є поступ дитини. І якщо в неї перша робота була написана на два, а остання – на шість, я би ставила не середню оцінку – чотири, а шість. Дитина змогла, вона чогось навчилася, показала свій прогрес. І, мабуть, виводити середнє арифметичне – це не правильно, бо ми весь цей час удосконалювали навичку, отримували досвід. У цьому й був сенс від самого початку – побачити, що буде наприкінці, оцінити результат, коли він уже більш-менш сформований. От чому я проти оцінки на кожному році.

Також я вважаю, що нам зараз запропонували не зовсім вдале рішення у вигляді трьох моделей для оцінювання, мовляв, за якою хочеш – за такою й працюй. Адже вони одна одній суперечать. А з огляду на нинішню міграцію учнів, я б звела ці три моделі до однієї – об’єктивної та однакової для всіх, щоб не було різночитання від закладу до закладу.

А ще вчителі потребують рекомендацій, як складати контрольні роботи, які завдання для них будуть оптимальними, як їх добирати, як, наприклад, перевірити усну компетентність, якщо в класі 27 учнів і клас не ділиться на підгрупи тощо. Бо контрольна робота визначає те, що вчитель буде робити з дітьми протягом теми, тобто планувати теми ми починаємо не з уроків, а відштовхуємося від результату, який хочемо отримати наприкінці.

Як це працює? Ось я визначаю, що на кінець теми мої учні мають володіти такими навичками. Щоб їх оцінити, маю запропонувати контрольну роботу з такими-то завданнями. А щоб учні ці завдання змогли виконати, я маю провести такі види діяльності та розставити такі-то акценти на уроках. Вчителям про це ніхто не розповідав, і це розуміють одиниці. Тому чимало педагогів працюють за минулорічними контрольними. Тож рекомендації із конкретними прикладами могли б полегшити ситуацію.

Звісно, система має й інші недоліки, вона далека від досконалості. Але ми й не отримаємо чогось більш-менш ідеального, поки не пройдемо через це протягом навчального року. І дуже добре було б наприкінці зібрати реальний зворотний зв’язок від вчителів, щоби побачити реальну картину того, з чим вони впоралися, із чим ні, і тоді знайти оптимальний шлях розв’язання цих проблем. Хай не досконалий, бо досконалості в нашому житті немає, але той, який буде прийнятним для більшості.

• Наталія Терлецька, заступниця директора Арбузинського ліцею № 2 ім. Т. Г. Шевченка (Миколаївська область)

Наталія Терлецька. Фото: особистий архів

Раніше оцінювання не було структурованим – виставляли оцінку узагальнено, з орієнтацією переважно на знаннєвий компонент. Таке оцінювання відповідає фіксованому мисленню і не дає учням відчуття/потреби розвитку. Новий підхід радикально відрізняється від традиційного: оцінювання на основі компетентнісного підходу структуроване за окремими складниками. І це добре, бо дає змогу побачити власні сильні й слабкі сторони, а ще – відчути успіх усім учням (а не лише тим, хто навчається на високому рівні).

Але акцентую, що рекомендації МОН України були опубліковані на початку серпня, тому вчителям довелося опрацьовувати нововведення нашвидкуруч у найбільш “гарячу” пору навчального року. Тому засідали методичні кафедри, проводили консультативні зустрічі, зробили опитування вчителів, а питання “Особливості оцінювання та ведення класного журналу у 5–7-х класах у 2024–2025 н.р.” двічі виносили на розгляд педагогічної ради.

Та все ж проблем виникло багато. Зокрема:

• Якщо оцінювання за темою здійснюється на підставі комплексної контрольної роботи, як оцінити учнів, які відсутні в цей день на заняттях?
• Також я з великою пересторогою ставлюся до самих комплексних контрольних робіт, адже такі роботи оцінюють усі групи результатів. Тоді виникає питання: скільки варто передбачити завдань і якого типу для кожної групи результатів, щоб забезпечити ефективне оцінювання? Адже кожна група передбачає оцінювання в балах від 1 до 12. За умови використання тестових завдань із вибором однієї відповіді, завдань має бути не менше ніж 36, а це вже не контрольна, а ЗНО\НМТ. Чи встигнуть діти виконати таку роботу за 45 хвилин?
• Або ж, що робити, якщо оцінювання за темою здійснюється на підставі поточних оцінок, а в частини учнів немає жодної оцінки з певної групи результатів?

Якщо говорити про виставлення оцінок у журнал, то за рішенням педагогічної ради ми запропонували вчителям декілька варіантів, а вони вже самостійно визначають, який із них застосувати до конкретної теми, враховуючи зміст, особливості предмета\теми тощо. Семестрові плануємо виставляти за підсумковими ГР. Ось, наприклад, один із варіантів оцінювання та те, як він виглядає в електронному журналі:

Це поточне оцінювання за групами результатів навчання без комплексної контрольної роботи або тематичного оцінювання.

Або ж вчителі можуть оцінювати окремі групи результатів на підставі поточних, інші – за комплексною контрольною роботою. Наприклад, ГР1 і ГР2 оцінюються поточно під час вивчення теми, а завдання контрольної роботи спрямовані на перевірку ГР3. У такому випадку в змісті уроку варто вказати, яка група результатів закладена в завдання контрольної роботи:

Також ми практикуємо роботу зі спільним документом – таблицею Excel, де кожен/на вчитель/вчителька на окремій сторінці фіксує поступ щодо формування наскрізних умінь учнів. Наприкінці навчального року класні керівники узагальнюють результати й заносять їх у свідоцтво досягнень. До речі, добре, що внесли корективи у свідоцтво щодо сформованості наскрізних умінь – тепер не фіксується сформовано/не сформовано, а демонструється динаміка: має значні успіхи, демонструє помітний прогрес, потребує уваги й допомоги.

Але маю сказати, що більшість батьків чи законних представників звикли до старої системи оцінювання, тому повільно, але все ж намагаються зрозуміти суть змін. Добре, що активної протидії чи заперечення не спостерігаємо. А ось щодо дітей, то ситуація строката: п’ятикласники іншого варіанту не знають – їм легше сприйняти пропоновані процедури й критерії оцінювання. Шестикласники та семикласники переорієнтовуються від старої до нової системи оцінювання, тому важливо дотримуватися єдиних політик, процедур та критеріїв.

• Оксана Коваленко, директорка Черкаської спеціалізованої школи І-III ст. № 33 ім. Василя Симоненка

Оксана Коваленко. Фото: особистий архів

З появою груп результатів стало чітко зрозуміло, що дитині дається краще, що треба підсилити, де є проблема. Тепер за оцінкою стоїть не просто цифра, а вміння, за якими її сформували. Але, оскільки ця система оцінювання є новою та незвичною і для батьків, і для учнів, і для вчителів, потрібен час на адаптацію.

Загалом із самими критеріями вчителі розібралися. Не можу сказати, що всі, але ми проходимо цю адаптацію. Зараз у нас інша проблема – технічна. Оскільки ми перейшли на електронні журнали та щоденники вже давно, то до змін, які запровадило МОН, наша система та її інструментарій виявилися не готовими. Бо стартували ми з поточними оцінками, тематичним оцінюванням, а в процесі мали вже переформатовувати вигляд електронних журналів на групи результатів.

У нас не було можливості ставити бали за групами результатів, також система автоматично рахувала середню арифметичну оцінку за темою. Тож склалося так, що ще у вересні в нас були тематичні оцінки, а зараз ми маємо їх якось підлаштувати під групи результатів. Якби ці зміни щодо оцінювання проговорювалися раніше, ми б мали змогу змінити це завчасно. Зараз наші розробники працюють над тим, щоби змінити вигляд системи до кінця семестру.

• Василь Дяків, переможець Global Teacher Prize Ukraine-2020, вчитель історії, громадянської освіти та основ здоров’я Заліщицької державної гімназії (Тернопільщина)

Василь Дяків. Фото: Global Teacher Prize

Сучасні підходи до оцінювання змінюються відповідно до положень нормативно-правових документів та ідей реформи НУШ. Сама ж процедура оцінювання – динамічна. Вона може змінюватися відповідно до ситуації й досвіду. Що ж з оцінюванням у громадянській та історичній галузі?

Важливою є достатня кількість годин, які відводяться на вивчення предметів нашої галузі. Адже чим менше годин, тим складніше викроїти один-два уроки на підсумкову роботу. Завдання “виконати підсумкову контрольну роботу” ускладнюється і повітряними тривогами, які зривають навчання. Тоді й час її проведення, і тривалість “провисають у повітрі”.

Відсутність учня/учениці на уроці, коли клас виконує підсумкову роботу за групами результатів. У такому випадку можна розв’язати проблему так: або дочекатися дитини й потім провести з нею цю роботу, або впродовж навчання на уроках пропонувати види робіт, які дають змогу перевірити рівень оволодіння тією чи тією групою результатів. У першому випадку педагогу треба шукати можливості провести підсумкову роботу. Хоча тут кожен має свої варіанти вирішення.

У цій процедурі оцінювання виникає питання, що ставити в групах результатів відсутнього на уроці проведення підсумкової роботи учня. Адже в клітинці стоїть “н”, а потім? Так і залишати, чи теж ставити “н”? Одним із варіантів є дроблення завдань за групами результатів. Наприклад, першу групу результатів проводити на одному уроці, другу – на другому, третю – на третьому. Тривалість теж визначає педагог. Це може бути або урок, або частина уроку.

Тепер інші “вічні проблеми”.

Формат і кількість завдань для визначення рівня досягнень груп результатів. Тут кожен педагог має власний політ фантазії та свій досвід. Усе визначається методом проб і помилок. І це нормально. Діє принцип: розробив педагог завдання для визначення рівня засвоєння груп/групи результатів, учні виконали, педагог проаналізував та вніс/не вніс корективи. І наступне завдання.

Чітке виписування результатів оцінювання – ще один виклик для педагогів. Хоч це таки необхідність і вимога й освітнього процесу, і сучасності. Вимірність результатів – це складний процес, який також ламає стереотипи оцінювання частини вчителів.

Й останній “бастіон” – батьківське розуміння механізму оцінювання їхніх дітей. Долати стереотипи в цьому випадку непросто з огляду на власний досвід навчання батьків. Це також про стереотипи й довіру/недовіру суспільства, батьків до фаховості педагога і в тому числі до результатів оцінювання. Але це вже інша розмова.

• Владислав Кронгауз, вчитель історії комунального закладу “Харківський ліцей № 3 Харківської міської ради”

Владислав Кронгауз. Фото: особистий архів

Оскільки я працюю не лише в школі, а й викладаю курси, зокрема про оцінювання, у Харківській академії неперервної освіти, то з досвіду спілкування з педагогами можу сказати, що серед них є певна розгубленість після появи нового оцінювання. Якщо ж говорити про вчителів історичної та громадянської галузі, то ситуацію ускладнило й те, що в серпні 2024 року не було затверджено жодної модельної програми з громадянської освіти [тоді в міністерстві запропонували інтегрувати громадянську освіту в історію України – ред.], але з’явилися три групи результатів (ГР) для оцінювання цієї галузі:

• ГР 1 – орієнтується в історичному часі та просторі, виявляє взаємозв’язки подій і явищ;
• ГР 2 – працює з інформацією історичного та суспільствознавчого змісту;
• ГР 3 – виявляє здатність до співпраці, толерантність, громадянську позицію (зауважу, що, як правило, цю групу результатів вчителі реалізують через теми культури, повсякдення або ж діяльнісний підхід).

Тобто не відбулося узгодження між модельною програмою та критеріями оцінювання (як і між підручниками). І тоді деякі вчителі вирішили, мовляв, оскільки модельна програма з громадянської освіти не затверджена, вони просто продовжуватимуть викладати історію України. Але так не вийшло, бо згодом в інструктивно-методичних рекомендаціях виокремили орієнтовний перелік тем, які повинні бути реалізовані як 3 група результатів в оцінюванні. І тут вийшов дисонанс: матеріалів немає, є лише програма, яка має рекомендаційний характер, жодної модельної програми з громадянської освіти та нові вимоги до оцінювання… Що робити вчителям? Невідомо. Більшість або просто не звернула на це увагу, або стараються якось адаптувати ці речі. Хоча часто зустрічаємо досить формальний підхід, тобто в журналі тема з громадянської освіти є, а на практиці – ні.

Також вчителі губляться в трьох моделях, які на вибір запропонувало МОН для оцінювання. У кращому випадку вони визначилися з моделлю тільки десь у жовтні. З досвіду проведення вебінарів на цю тему можу сказати, що вчителям не вистачає чітких і доступних пояснень про моделі оцінювання, що таке ПР (підсумкова робота), ПР ГР1 (підсумкова робота за 1 групою результатів), КПР (комплексна підсумкова робота), яка різниця між ними тощо.

Також вважаю, що все ж варто стандартизувати підсумкові роботи. Так, ми маємо до кожної галузі визначені критерії оцінювання. Але якого обсягу має бути підсумкова робота, скільки завдань вона має містити? Наприклад, один вчитель може вирішити за один урок перевірити всі три групи результатів і дати по одному завданню на кожну ГР упродовж 45 хвилин. Але ж у межах одного завдання ми не можемо об’єктивно оцінити рівень сформованості вмінь дитини. Тоді, як мінімум, така підсумкова робота має містити завдання низького, середнього, достатнього й високого рівнів. Тобто це вже чотирирівнева робота. Якщо раніше на урок узагальнення виділялась одна година, то зараз ці ПР і КПР ми маємо розбивати в кращому випадку на два уроки. Бо за одне заняття усі групи результатів оцінити складно. Тобто вже можна побачити, скільки всього треба врахувати вчителю, щоби скласти діагностувальну роботу.

Саме тому я акцентую на необхідності розроблення зразків від МОН, які б показували вчителям, як мають виглядати ці види робіт, які завдання вони мають містити.

Також часто чую питання від вчителів про групи результатів та як на кожну з них розподіляти час під час занять. Розглянемо такий приклад: на одному з уроків історії один учень працює біля дошки й розписує дати, другий – аналізує історичне джерело, а третій – висловлює свою думку про прочитаний текст. Чи зможемо ми одночасно ці групи результатів оцінити за одне заняття? Фактично ми так і робили. Але тепер нам говорять про те, що так не можна. Якщо ми розвиваємо конкретну групу, то вона в нас у журналі відображатиметься як окремий стовпчик. І якщо, наприклад, вчитель таки хоче розвивати понад одну компетентність на уроці, хоча в моделях це не представлено (один урок – це одна група), то тоді необхідно технічно звертатися до тих, хто займається модерацією всіх електронних журналів. Бо на деяких платформах немає навіть можливості вказати індекси.

Але попри все ця система має право на існування.

Мені подобається те, що ми переходимо від фактологічного заучування матеріалу до демонстрації навичок. Але на це все потрібно мати великий ресурс, щоб розробляти матеріали, добирати форми оцінювання…

Аби полегшити роботу вчителям, потрібно пропонувати їм готові рішення. І тут важливі не так інструктивно-методичні рекомендації, як конкретні напрацювання. Можливо, це навіть міг би бути якийсь додаток-конструктор з основними складниками кожної теми, на основі якого вчителі конструювали б свої уроки.

ЩО НА ЦЕ КАЖЕ МОН

З вищеописаними труднощами, про які розповідали вчителі, редакція звернулася до Міністерства освіти і науки України.

У МОН відповіли, що аналізують коментарі вчительства і розробляють практичні інструкції для проведення оцінювання на предметах / інтегрованих курсах різних освітніх галузей. Окрім того, починаючи з січня 2025-го, у співпраці з ІППО в усіх регіонах відбудуться зустрічі з вчителями за галузями, на яких докладно обговорять всі питання, що турбують учительство, та продемонструють найкращі практики. Матеріали й анонси опублікують на офіційному сайті МОН. Нині вже проведено загальний вебінар і опубліковано розʼяснення.

Ірина Троян, “Нова українська школа”

Титульне фото: gencraft.com