Теми статті: батькам, вчителям, директорам, дошкільна освіта
19 Травня 2021
16 807
0
Гра має бути головною діяльністю дітей дошкільного віку. У ній діти можуть висловлювати свої думки, приміряти рольові моделі, зростати психологічно та розвивати емоційний інтелект.
Хоча багато дорослих усвідомлюють цінність дошкільного дитинства та значення гри в ньому, вони часто замінюють вільну гру іншою діяльністю, що має її ознаки: наприклад, заняттям у формі гри. Деякі діти мають замало часу на гру, інші – недостатньо матеріалів, а хтось – забагато втручань із боку дорослих.
Що таке “вільна гра”, яке її значення для розвитку дошкільнят та як забезпечити право дитини на гру, “Нова українська школа” розібралася за допомогою робіт психологів та педагогів.
Право на гру зафіксовано в статті 31 Конвенції ООН “Про права дитини“, яка ратифікована Україною в 1997 році. У 2013 році Комітет ООН із прав дитини, щоби розтлумачити та надати державам орієнтири для впровадження деяких статей Конвенції на практиці, затвердив Генеральний коментар №17 до статті 31 про право дитини на відпочинок, дозвілля, гру, розважальні заходи, культурне життя та мистецтво.
Визначенні гри в ньому:
“Гра – це будь-яка поведінка, діяльність чи процес, ініційовані, контрольовані та структуровані самими дітьми. Вона відбувається, коли й де би не виникла така можливість”.
Основні характеристики гри, про які йдеться в документі ООН:
Важливі в цьому визначенні такі слова: “…контрольована та структурована самими дітьми…”. Ігрові технології навчання та, ба більше, “заняття у формі гри” нічого спільного з ними не мають, оскільки їхня мета – досягти певних дидактичних цілей. Такі заняття позбавлені головного – ініціативи, власного вибору та самостійності дитини.
Дебора Макнамара, клінічна психологиня та учениця психолога, автора теорії розвитку особистості на основі прив’язаності Гордона Ньюфелда в книжці “Гра, спокій, розвиток” розкриває роль вільної гри для розвитку дитини.
У грі дитина знаходить і вчиться висловлювати власне “Я”. Під час вільної гри вона керується власними бажаннями, намірами, проявами та задумами. Коли дорослі дають інструкції чи правила гри – місця для розвитку особистості вже не залишається.
Під час гри відбуваються ріст та розвиток мозку:
Гра підтримує психічне здоров’я та благополуччя. Вільна гра є своєрідною терапією для дитини, оскільки дає можливість безпечно висловлювати та переживати глибокі емоції, що позитивно впливає на розвиток емоційного інтелекту.
На думку психолога, автора концепції “зони найближчого розвитку” Льва Виготського, одна з головних функцій гри – розвиток саморегуляції. Відповідно до свого бажання грати, дитина вчиться керувати своїми імпульсами та поривами, дотримуючись правил гри. Навички саморегуляції – одна з ключових передумов успішного навчання в школі.
У сучасних дітей є величезне різноманіття ігор та іграшок, а освітній процес у садках побудований на принципах ігрового підходу. Проте психологи та соціологи всього світу стверджують про стрімке зниження часу, відведеного на вільну гру. Одночасно збільшується кількість часу, проведеного дітьми за використанням цифрових технологій, відвідуванням гурткових занять та секцій, супроводом батьків у дорослих справах.
У статті “Занепад гри та зростання психопатології в дітей та підлітків” (The Decline of Play and the Rise of Psychopathology in Children and Adolescents) професор психології Бостонського коледжу Пітер Грей наводить невтішну статистику та стверджує, що депривація вільної гри має негативний довготривалий ефект. Це може спричиняти депресію, почуття безпорадності, брак ініціативності та навіть бути пов’язано зі зростаннями суїцидів серед підлітків.
Професорка Стокгольмського університету Ілва Андерссон, дослідниця психології гри й дитинства, керівниця проєкту “Діти, які не грають” наводить пять причин, що заважають дітям грати:
Оновлений Базовий компонент дошкільної освіти, який на початку 2021 року затвердило МОН, одним з освітніх напрямів має “Гру дитини” та визначає її ключову роль у житті дитини дошкільного віку.
Проте на практиці часто все інакше. У дитсадках та в родинах відбувається надмірна інтенсифікація інтелектуального розвитку дитини та збільшення кількості занять, є брак гнучкості в плануванні та жорстка регламентація режиму дня дітей.
Марина Столяр, Тамара Береговська, експертки Команди підтримки реформ МОН, спеціально для “Нової української школи”
Титульне фото: автор – serrnovik, Depositphotos
Про Команду підтримки реформ
Команда підтримки реформ (Reform Support Team – RST) Міністерства освіти й науки, що працює з червня 2019 року, – це група українських фахівців, які не є державними службовцями. Команда підтримки реформ надає цільову підтримку Міністерству в розробці та реалізації пріоритетних реформ професійної (професійно-технічної) освіти, Нової Української Школи та Реформи Державного Управління. Робота Команди підтримки реформ на тимчасовій основі фінансується донорами в рамках проєкту “Українська Архітектура Реформ” (URA). Проєкт “Українська Архітектура Реформ” (URA) – це комплексна програма технічної допомоги, розроблена ЄБРР у партнерстві з Європейським Союзом для підтримки ключових реформ в Україні. Проєкт впроваджується за підтримки Європейського Банку Реконструкції та Розвитку (ЄБРР) та Багатостороннього Донорського Фонду Стабілізації та Сталого Розвитку України (Данія, Фінляндія, Франція, Німеччина, Італія, Японія, Нідерланди, Норвегія, Польща, Швеція, Швейцарія, Велика Британія, США та Європейський Союз, найбільший донор).
Обговорення