Принципи управління класом: як подружитися з учнем і бути авторитетом

Аби порозумітися із сучасними дітьми, педагог має не лише добре знатися на предметі, але й мати навички управління класом, щоби будувати ефективне навчання на засадах взаємоповаги.

Під час вебінару від ГО “Смарт освіта” в співпраці з канадськими та австралійськими педагогами викладачка біології та природничих наук, координаторка навчання для підтримки вчителів та директорів у Ванкувері (Канада) Сара Маршал розповіла про:

• відбудову культури класу та довірливих взаємин;
• стратегії уникнення поведінкових проблем;
• основні помилки в управлінні класом;
• практичні поради та вправи на відновлення уваги та зниження тривожності.

Далі – пряма мова.

ПОВАГА – НА ПЕРШОМУ МІСЦІ

Маємо пам’ятати, що успішність класу напряму залежить від взаємин між усіма учасниками освітнього процесу. Учні прагнуть бачити не тільки педагога, який знає й любить свій предмет, а насамперед особистість, з якою приємно взаємодіяти. Тоді вони будуть зацікавлені й у навчанні.

Одним із найважливіших правил культури класу має стати повага до кожного – як учителя, так і учня. Наприклад, поширена практика в класі – опитування одного чи кількох учнів. Але не забуваймо, що не всі учні люблять говорити на публіку. Тож, чому б запропонувати класу відповісти на запитання за допомогою жестів – пальці вгору, вниз чи посередині? Причому можна дозволити учням робити це із заплющеними очима, щоби досягти максимальної чесності та уникнути впливу думки інших учнів. Обов’язково водночас запитувати, чи складним виявилося завдання.

Так ми можемо проявити повагу до емоційного стану учнів. Діти “зчитують” дорослих та моделюють їхню поведінку. І якщо вчитель дозволятиме робити помилки, виправляти їх, але робитиме це поважливо, управління класом стане значно простішим.

СЕКРЕТ УПРАВЛІННЯ КЛАСОМ – ЗНАТИ СВОЇХ УЧНІВ

На початку року, аж надто коли вчитель розпочинає роботу в новому класі, важливо зібрати інформацію про учнів, щоб ефективно побудувати взаємини з ними. Найпростіше зробити це через опитування.

Можна поставити дітям такі запитання:

• Як тобі подобається, щоби тебе називали (вимова імені та / або прізвисько)?
• Чим ти цікавишся?
• Яка пісня тобі подобається?
• У тебе є брати чи сестри? Якого віку?
• Ти маєш власний комп’ютер? Якщо ні, то скільки людей працюють за одним комп’ютером у вашому домі?
• Чи є щось, що я маю знати й що може впливати на твоє навчання – робота, спорт, виклики? Скільки годин на тиждень?
• Про що конкретно ти хотів / хотіла би дізнатися більше з цього предмета?
• Що тебе більше відволікає – звуки чи рухи?
• Як тобі краще навчатися – на практиці, читаючи, слухаючи, самому / самій, у малих групках?
• Що тобі подобається в навчанні?
• Що для тебе складно в навчанні?
• Яким, на твою думку, має бути хороший учитель / учителька?
• Мені подобається, коли вчитель / учителька… Мене непокоїть, коли вчителька / вчитель…
• Опиши щось цікаве, що ти робив/-ла в школі.
• Як тобі подобається отримувати зворотний зв’язок?
• Якщо я помічу, що ти не дотримуєшся котроїсь із класних домовленостей, як би ти хотіла / хотів, щоби я про це повідомив/-ла?
• Наскільки ти любиш читати за шкалою від 1 до 5? (1 – не любиш, 5 – обожнюєш)
• Як ти оцінюєш свої навички читання за шкалою від 1 до 5? (1 – погано читаю, 5 – прекрасно читаю)
• Розкажи мені про щось, чим ти пишаєшся.
• Чи є в тебе риса характеру, яка створює тобі проблеми? Поясни.
• Ким би ти хотіла / хотів стати – видатним музикантом, спортсменкою, науковцем, політикинею, підприємцем, письменницею тощо? Поясни.
• Що ще ти міг / могла би розповісти про себе, що допоможе мені краще тебе навчати?

Відповіді на ці запитання дадуть учителю змогу дізнатися чимало про своїх учнів та скласти для себе план комунікації та управління класом. Так, запитання на кшталт “що тебе відволікає?” допоможе побудувати урок максимально ефективно для всіх дітей; “яка твоя улюблена пісня?” – дізнатися про зацікавлення учнів та їхні вподобання; “чи можна називати твій нік при батьках?” – проявити повагу до приватності.

Проявляючи зацікавленість та ставлення до учнів як до дорослих, учитель відбудовує довірливі стосунки з ними і, відповідно, подає їм приклад поважливого ставлення до інших людей. Варто пам’ятати, що важливо визнавати зацікавлення, культуру й релігію інших дітей.

Якщо вчителю вдасться встановити такі взаємозв’язки з дітьми, то навіть якщо в дітей будуть “погані дні” чи поганий настрій, це допоможе всьому класу легше це пережити.

Позиція сили з учнями ніколи не працює, особливо з тими, хто не вирізняється хорошою поведінкою. Ба більше, коли конфлікт відбувається на очах в інших учнів у класі. У такому випадку вчителю варто виявити персональний інтерес – тихенько запитати, що сталося, чи все добре, запропонувати води або чаю, відпочити чи прогулятись. Адже найчастіше негідна поведінка свідчить про те, що дитина потребує турботи й уваги в певний момент.

ЯК ВСТАНОВИТИ КОНТАКТ ТА ВИБУДУВАТИ ДОВІРЛИВІ ВЗАЄМИНИ

На початку року важливо мати план розсаджування дітей. Дослідження показало, що це впливає на успішність учнів і їхню взаємодію не лише всередині своїх соціальних груп, а й у класі загалом. Не варто розсаджувати дітей за рівнем знань чи навичок. Краще зробити це за абеткою чи у випадковому порядку. Це дасть змогу уникнути суперечок між учнями, а вчитель завжди може посилатися на план у випадку непорозуміння. Кожні 6–8 тижнів варто змінювати цей план, а в разі незадоволення дітей можна посилатися на те, що це вкрай необхідно для динаміки уроку.

Дієвий метод встановлення довірливих взаємин з учнями – зустрічати їх щодня біля дверей класу. У цей момент можна ставити їм запитання, не пов’язані безпосередньо з навчанням, які демонструють зацікавленість учителя до особистості учня: як твої заняття з футболу? як твоя сестра? тощо.

Запровадження класних структур та рутин також є дієвим методом управління класом, адже вони роблять навчальне середовище передбачуваним, а отже – безпечним.

Правила класу та, можливо, класний договір сприяють встановленню поведінкового балансу колективу, адже саме там можна прописати й наслідки, до яких спричиняє ті чи інші відхилення від ухвалених класом правил. І тоді вчитель не бере на себе роль “поганого поліцейського”, а дотримується інструкцій, затверджених спільно з учнями.

Чомусь часто в середній і старшій школах забувають або не вважають за необхідне робити невеликі “мозкові перерви” під час уроку (фізкультхвилинки натомість дуже популярні в початкових класах). Проте для дітей будь-якого віку вони є надзвичайно важливими. Аж надто за умови дистанційного навчання, коли тримати увагу учнів дуже важко.

Можна запропонувати котромусь з учнів класну “посаду” тренера (розподілення ролей у класі), який контролює час та проводить такі розвантажувальні хвилинки. Якщо залучити до цієї посади, наприклад, учня, який не проявляє ініціативи в академічному навчанні, то це додатково дасть йому змогу почуватися важливою частиною колективу, а решті – виявляти повагу до нього.

ЯК ЗНИЗИТИ РІВЕНЬ ШУМУ В КЛАСІ Й ЛИШИТИСЯ УЛЮБЛЕНИМ УЧИТЕЛЕМ

Діти люблять говорити, але в класі має діяти правило: коли говорить учитель – учні мовчать. А вже потому варто дати їм змогу обговорити почуте в парах чи групах. Для педагога це чудова нагода отримати зворотний зв’язок – як діти почули, зрозуміли та засвоїли матеріал.

Варто також використовувати зрозумілі дітям невербальні знаки. Наприклад, коли учні говорять між собою під час лекції, вчитель може підійти до парти та покласти руку на стіл, щоби дати зрозуміти: час на обговорення буде трошки пізніше.

Учням, які часто перебивають інших, можна запропонувати три папірці. Коли дитина перебиває вчителя, забираємо по одному папірцю. Але натомість пропонуємо занотовувати запитання в зошит, щоби дитина могла поставити їх пізніше.

Під час групової роботи, яка супроводжується галасом, можна написати певне слово на дошці (наприклад, noise – шум, англ.) та поступово витирати літери, аж поки не лишиться nо (ні, тобто – без розмов).

Однак, будуть лишатися такі учні, які поводитимуться неповажливо. Тоді варто робити їм зауваження сам на сам. Учитель водночас має добре контролювати свої емоції, ввічливо попросити вийти з класу, супроводити учня та коректно пояснити, що кожному (навіть учителю) може бути нудно, але навіть тоді не можна зневажати решту однокласників та педагога. А потому – запропонувати дитині кілька хвилин для заспокоєння.

Аби створити доброзичливу атмосферу в класі, вчителю краще уникати:

• публічного покарання учнів за щось – методика “поганого поліцейського” дуже рідко спрацьовує;
• колективного покарання, коли, наприклад, винні кілька учнів, а покарання відбуває весь клас;
• публічного називання імен;
• боротьби за владу.

ВПРАВИ ДЛЯ ЗАЗАМЛЕННЯ, ЗНИЖЕННЯ ТРИВОЖНОСТІ ТА КОНЦЕНТРАЦІЇ УВАГИ

Дистанційне навчання під час ковіду спричинило підвищення тривожності в дітей та дорослих, що значно ускладнило управління класом. Тому важливо час від часу пропонувати дітям вправи для повернення концентрації та уваги. Важливо, аби ці вправи вони могли використовувати самостійно й поза навчанням.

Дихання. Цю вправу використовують і військові, і лікарі, й артисти. Щоби заземлитися, робимо вдих, рахуємо до чотирьох, затримуємо дихання – до чотирьох, видихаємо – до шести.

П’ять почуттів. Треба зробити п’ять глибоких вдихів та видихів, а потому звернути увагу на п’ять певних речей навколо себе, доторкнутися до чотирьох предметів, розрізнити три звуки, відчути два запахи та один смак.

Візуалізація. Можна запропонувати дітям у деталях згадати місце, де вони люблять бувати. Ця вправа допомагає знизити рівень тривожності.

Анна Степанова-Камиш, “Нова українська школа”

Титульне фото: автор – mickeym, Depositphotos