Пристебнути ремені безпеки! Або, як пережити підлітковий вік

Ще вчора це було миле дитя, яке слухалося, вчилося, було активним… А сьогодні –  напівдоросла колючка, яка сама не розуміє, що з нею коїться.

Емоційна нестабільність, фізіологічні зміни, тиск соціуму. Журналістка “Нової української школи” шукала відповіді, як усім легше пережити підлітковий вік – самим тінейджерам, їхнім батькам і вчителям.

ФІЗІОЛОГІЧНО-ЕМОЦІЙНІ ОСОБЛИВОСТІ ПІДЛІТКІВ

Психологи розрізняють такі вікові межі підлітків:

  • 10-12 – молодші підлітки;
  • 13-16 – підлітки;
  • 17-19 – старші підлітки.

Однак, мозок людини росте і збільшується в об’ємі до 23-25 років. Ростуть нові нейрони, в яких закладаються пам’ять, мораль, відповідальність. Останнє, що формується в людській голові, – так звана префронтальна кора, лобна ділянка.

Завідувач кафедри медичної психології, психосоматичної медицини та психотерапії медико-психологічного факультету Національного медичного університету ім. О. О. Богомольця Олег Чабан каже:

“Наш мозок росте ззаду наперед. Чим більший він ззаду, тим більше він тваринний, чим максимальний спереду – тим більше людський. Адже префронтальна кора – це стоп. Не все дозволено, навіть якщо в тебе є бажання. Це прийняття етичних норм, культурного, ментального аспектів – у чому ти живеш і за що ти відповідаєш.

Підлітковий – вік великих провокацій, коли дитина робить необдумані вчинки, експериментує з чимось, чого вона не розуміє, – з тими ж наркотиками, алкоголем, перший сексуальний досвід, незахищений секс”.

Для підлітків характерні емоційна нестабільність, безглузді вчинки. Вони емоційні, бо більш активна лімбічна система, яка реагує на драйви – їжу, секс, інші задоволення.

Нейропсихолог Ольга Орел каже, що в підлітковому віці рівень мислення стає іншим. “Це один із найбільших ривків у розвитку мозку. Посилюються зв’язки між півкулями. Це пов’язано з гормональними змінами. Когнітивно і інтелектуально дитина дуже сильно прогресує і навіть іноді, коли в дитини були певні проблеми в розвитку, вони можуть скомпенсуватися і підтягнутися”.

Пристебнути ремені безпеки! Або як пережити підлітковий вік

“Підлітковий – вік великих провокацій, коли дитина робить необдумані вчинки, експериментує з чимось, чого вона не розуміє, – з тими ж наркотиками, алкоголем, перший сексуальний досвід, незахищений секс”. Фото: автор – VitalikRadko, Depositphotos

За словами підліткового психолога Тетяни Романової, тінейджери важко переживають фізіологічні зміни в організмі. “У підлітка бурлить гормональна система, організм росте, змінюється спосіб мислення, оцінка себе і навколишніх, оцінка батьків. Підліток має все це якось зібрати до купи і пережити цей період. Я раджу дорослим розповідати підлітку, що з ним відбувається і чому“.

БАТЬКИ В ЖИТТІ ПІДЛІТКА

Підлітковий психотерапевт Олена Сергеєва каже, що підлітки тестують світ – наскільки він витримає. Якщо в дітей найважливіші люди – батьки, то еволюційно підлітки розвертаються до ширшого соціуму і виходять з маленького кола сім’ї.

“Батьки теж мають змінити ставлення до дітей. Точніше – не змінити, а прийняти ці зміни. Адже змінюються потреби. Потреби підлітка полягають в тому, що він має розвинути свою ідентичність, побудувати соціальні стосунки. Великого значення набувають стосунки з однолітками, і підліток має побудувати нову систему стосунків із батьками”.

Батькам інколи слід звертатися до психологів самим, каже Тетяна Романова. Вони не хочуть аналізувати – де в них були прогалини з дитиною ще до підліткового віку.

За словами Олега Чабана, батьки часто до незрілої особистості, яким є підліток, раптом починають ставити жорсткі вимоги.

“Якщо дитина не має життєвого досвіду, а вона не має, а батьки не приклалися – багато чого виконували за дітей (наприклад, гроші бралися за потреби, відповідальності – жодної, у найкращому випадку – прибрати за собою; дурна ідея батьків: “вчитится – єдине, що від тебе вимагається”), тоді дитина не формується, має більше інстинктивну, ніж соціальну поведінку”.

Тетяна Романова додає: “Батьки часто вимагають у підлітка визначитися із професією. Це неможливо. Як і те, щоб він пам’ятав, що йому потрібно зробити, розумів їхні натяки. Підлітку не сказали “викини сміття” – він не здогадається. Це можна повторювати кожен день, і нічого немає в цьому страшного. Дитина в цей час занурена у свої думки”.

Важливо мати контакт із дітьми, а в підлітковому віці – особливо. Підлітку потрібна можливість бути різним і бути прийнятим у його суперечностях, агресії, непривабливих вчинках. Підліток має знати, що батьки не завжди будуть задоволені, але вони його завжди підтримають.

“Контакт передбачає не одностороннє звернення – я прийшов, я сказав, я старший, виконуй, – каже Олег Чабан. – Адже батьки не знають внутрішнього світу підлітків. Там можуть бути дуже складні переживання: перше кохання, несміливість, насміхання, конкуренція, цькування. Треба знати, що робиться. А значить – потрібно, щоб дитина була максимально з вами відкрита.

Ви повинні бути батьками і одночасно друзями, володіти її сленгом, говорити інколи її мовою, хоча б розуміти, до чого вона тягнеться і йде”.

Однак у тому, щоб бути дітям друзями, батькам варто бути обережними, каже Ольга Орел. “Добре, коли підліток сприймає батьків як батьків, а не друзів або каральний орган. Батьки – це опора, підтримка, люди з якими можна поділитися, але вони не намагаються повернути дитину до дитинства. Дозволяють сепаруватися”.

Саме в підлітковому віці відбувається відокремлення від батьків. Хлопчики й дівчатка по-різному відходять від батьків. І дуже важливо, як в цей момент поводять себе мами і тата.

“Сепарація – повноцінна, коли цього прагнуть і батьки, і діти. Діти цього прагнуть однозначно. Протест – це ознака, що дитина готова вилетіти з гнізда. І чим менше батьки готові до сепарації, тим дитина більше бунтує.

Є тати, які відсторонюються, а є ті, які надмірно опікуються донькою. Є мами, які прив’язаність до сина зберігають усе життя. Батьки мають займатися одне одним і залиште дитину в спокої. Дайте дитині розуміти, що ви тут, але зайняті собою”, – каже Тетяна Романова.

Проте мають бути межі, за які дитина вийти не може. “Дитина бунтує проти цих меж. Їй є, проти чого бунтувати. Вона починає тренуватися відстоювати свою думку, звявляти про свої потреби саме на цих межах. Вони в певний момент можуть стати для дитини опорою, коли раптом вона не може спертися на себе”, – зазначає Тетяна Романова.

Правила в сім’ї треба узгоджувати з дитиною, але їх не можна будувати на заборонах.

Пристебнути ремені безпеки! Або як пережити підлітковий вік

“Добре, коли підліток сприймає батьків як батьків, а не друзів або каральний орган”. Фото: автор – kiuikson, Depositphotos

Часто батькам важко знайти правильне співвідношення між самостійністю і контролем. Тетяна Романова розповідає історію із практики:

“Звернулася мама трьох дітей. Її непокоїть поведінка старшого 16-річного сина. Він не ставить її до відома, не звертається, ігнорує… Вона йому “виносить” мозок, вони сваряться… Коли я запитала про процес сепарації – як він себе поводив, як вона себе, вона відповіла, що він років у 13 сказав: “Я дорослий і буду сам усе вирішувати, я за все відповідаю”. Вона ж сказала: “Ок, вирішуй”.

Проте в цій ситуації мамі варто було б сказати: “Так, ти думаєш, що дорослий. Ти можеш все вирішувати, але, будь ласка, знай – я твоя мама, я поряд. Якщо в тебе не буде щось виходити, якщо ти побачиш, що не справляєшся, то я підхоплю, підставлю плече і все буде добре”.

Інша справа, коли кажуть: “Я не бунтував у підлітковому віці” чи “Моя дитина не бунтувала”. За словами Тетяни Романової, це неприродно. Це значить, що в ранньому віці дитину поставили у вузькі межі – покараннями, залякуваннями, і що вона боїться вийти за ці межі і навіть бунтувати проти них. Тоді підлітковий вік проходить дуже гладко, але з тими межами людина йде далі. Говорити про успіх, досягнення, усвідомлення власних бажань, комунікацію, вдалі стосунки тоді не доводиться.

Батькам варто бути в житті дитини і звертати увагу на такі маркери:

  1. Поведінка і стан дитини різко змінюються. Наприклад, вона перестає спілкуватися із друзями, уникає приємних активностей, постійно має поганий настрій, відсутність апетиту, проблеми зі сном, агресує, уникає виконання будь-яких правил.
  2. Дитина рідко буває вдома, не ставить батьків до відома. Можливо, вона веде інше, невідоме, а подекуди й небезпечне життя.
  3. Дитина взагалі не виходить із дому, і для неї комп’ютер стає головним. А коли ви намагаєтеся обмежити час, який вона проводить за комп’ютером, бачите агресію, істерію, виникає скандал.

Якщо в родині є близькість і довіра, то такі речі, як кажуть психологи, не трапляються.

ПІДЛІТКИ І ШКОЛА

Підлітки люблять тих учителів, з якими їм цікаво, і тих, хто до них ставиться з повагою, як до дорослих. Добре, коли в житті підлітка є вчитель, тренер чи керівник гуртка, який розуміє і може з ним поговорити. Але вчитель не повинен перейти межу, тобто втратити свою ієрархічну цінність.

Учителі повинні бути більше менторами, ніж моралізаторами, каже Олена Сергеєва. Вони мають тримати певні межі, не засуджувати, але встановлювати правила. Якщо вчитель не протиставляє себе підліткам, а готовий говорити з ними, то, як правило, підлітки до таких вчителів прихильні.

За словами Тетяни Романової, учитель може побачити більше, ніж батьки. “Батьки з дітьми зараз взагалі мало спілкуються через зайнятість. Часто – це “ти поїв?”, “у шапці?”. Учитель же може зауважити маркери, на які варто звернути увагу батькам чи психологу”.

Наприклад, булінг. Для дитини цькування – це хронічний стрес. А хронічний стрес впливає на експресію генів. Це небезпечно діє на гормональний стан. Постійно високий рівень кортизолу (гормон, що бере участь у розвитку стресових реакцій – ред.) призводить до того, що дитина розвивається іншим шляхом.

“Часто буває, що вчителі стають каталізаторами булінгу. Наприклад, учні реагують на те, як учитель сприймає іншу дитину. Якщо вчитель каже: “Ти нічого не здатен зробити, ти постійно погано поводишся”, то діти відзеркалюють таке ставлення і починають вчиняти з цією дитиною як з такою, як каже вчитель”, – розповідає Ольга Орел.

Пристебнути ремені безпеки! Або як пережити підлітковий вік

Підлітки люблять тих вчителів, з якими їм цікаво, і тих, хто до них ставиться з повагою, як до дорослих. Фото: автор – stockasso, Depositphotos

Підлітковий вік – соціальний, каже Олена Сергеєва. Змінюється фокус. На перший план виходять стосунки з однолітками. Соціальна популярність, те, що дітей приймають у свою групу – це стає важливим. У групах вони тестують людей і отримують інформацію про себе, пізнають себе через своїх однолітків.

“Якщо дитина фіксується в ролі аутсайдера, то це блокує її розвиток. Якщо в підлітка забагато фрустрації у соціальному полі, то це може мати руйнівні наслідки. Шкільний булінг дуже небезпечний, тому що дитина-жертва в подальшому житті може не адаптуватися. Адже всі сили підлітка тоді спрямовані не на розвиток, а на боротьбу з постійним стресом”.

Олег Чабан каже, що підлітків у школі потрібно вчити життя і відповідальності, а не просто давати знання. Знання без відповідальності – шлях у нікуди.

Ольга Головіна, “Нова українська школа”

Титульне фото: автор – prometeus, Depositphotos

Підписуйтесь на наші Facebook та Viber

Матеріали за темою

Обговорення