Що там із стандартом? Як готується пілотування головного документа для 5–9 класів НУШ

Найбільший виклик – не затвердити новий Стандарт базової освіти, а впровадити. Попереду створення типової освітньої програми (і модельних навчальних програм як її частин), напрацювання матеріалів для учнів і пілотування в реальних класах.

“Нова українська школа” поговорила з керівником робочої групи зі створення і впровадження нового стандарту Романом Шияном.

У тексті відповіді на таке:

• як змінився стандарт під час погодження з Кабміном?
• які предмети й курси міститиме типовий навчальний план?
• хто і як затверджуватиме модельні навчальні програми?
• чи буде пілотування стандарту одночасно в 5-му і 7-му класах?
• чи готові пілотні школи й далі апробовувати НУШ і чи зможуть долучитися нові?
• коли навчатимуть учителів пілотних класів?
• як відбуватиметься перехід від оцінювання 4-го до 5-го класу?

– Чи відбулися зміни на етапі погодження стандарту з Кабміном?

Істотних змін із документом під час погодження з Кабінетом Міністрів не відбулося. Була інтенсивна дискусія з працівниками секретаріату щодо деяких позицій. Зокрема, нам удалося захистити концепцію компетентнісного потенціалу для кожної галузі (що кожна компетентність розкривається через усі освітні галузі, – ред.) і залишити формулювання, які там були – через дієслова, а не віддєслівні іменники.

Цікавим був сюжет із квадратними дужками. Усі індекси – у квадратних дужках, але нам пропонували замінити на круглі. Проте ми знайшли в українському правописі положення, яке свідчить, що у випадку, коли потрібна особлива точність і щоби відрізнити це від інших дужок у тексті, застосовуються квадратні. Це звучить кумедно, але навколо цього була інтенсивна дискусія.

Роман Шиян. Фото: Марія Матяшова

Проте, на жаль, не залишилося поняття “навчальний поступ”. Нам довелося погодитися на заміну на “навчальний прогрес”. Це ніби синоніми, але, на нашу думку, поступ був би точніший. Аргумент – зі словника української мови, де є покликання на різні джерела – від Франка до документів партії, бо це редакція 70-х років. Насправді виходить, що ми просто дослівно передали концепт “learning progression”.

Я думаю, що, як дійде до роботи над стандартом профільної освіти, ми спробуємо залучити фахівців секретаріату Кабміну, щоби вони увійшли в контекст, і їм було легше.

– На пресконференції щодо стандарту ви казали, що плануєте видати роз’яснювальний документ. Що саме це буде й на коли планується?

Ще одна річ, яку ми втратили під час редагування, – покликання на відповідні результати навчання, які пов’язані з уміннями, ставленнями, розкритими в компетентнісному потенціалі. Це треба було багато разів перевіряти, і ми дійшли згоди, що цього в стандарті робити не будемо.

Проте в коментованому виданні можна було би показати зв’язки між цими елементами. Також для наскрізних умінь, які розкриваються тільки в основному тілі документа, теж можна було би зробити покажчики, як ці вміння пов’язати з відповідними розділами й відповідними результатами навчання в різних галузях.

Це має бути коментоване видання, де було би багато повітря, щоби на полях поробити виноски і все пояснити на конкретних прикладах. Додати схеми й іншу візуалізацію.

Наразі це ідея. Ми це обговорюємо як частину комунікаційної стратегії.

– У минулому інтерв’ю ви говорили, що типовий навчальний план буде містити різні варіанти, як освітні галузі можуть поєднуватися між собою або представляти один предмет. На якому етапі узгодження типового плану?

Ця робота ще не завершена. Підготовано звіт (ще не оприлюднено, – ред.) про публічні консультації, які ми провели спільно з NDI – Національним демократичним інститутом – і його партнером ГО “Інститут республіки”.

У звіті відображено думку різних цільових груп – від учителів до науковців. Серед іншого було опитування щодо предметів. Був запропонований прообраз типового навчального плану з переліком різних комбінацій різних предметів, інтегрованих курсів, коротких курсів, які розкладають окремі предмети на окремі частини або інтегрують. Також давали відео, у якому пояснювали, як це все працює.

В опитувальнику кожен респондент міг вибрати варіант для кожної галузі. Для однієї галузі міг обрати інтегрований курс, а для іншої – узагалі окремі спецкурси. Ще для якихось – міжгалузву взаємодію. Також була можливість запропонувати свій варіант і пояснити його.

Зараз хочемо це повторити. Але того, що є, – достатньо, щоби рухатися далі.

Під час громадського обговорення на початку грудня запропонуємо потенційним розробникам модельних навчальних програм переглянути й доповнити перелік навчальних предметів / курсів. Тоді ми це проаналізуємо і створимо гнучкий багатоваріантний типовий навчальний план.

Це не будуть фіксовані варіанти, їх можна буде перекомбіновувати, що ляже в основу типової освітньої програми.

Згідно з законом “Про повну загальну середню освіту”, у типовому навчальному плані має бути перелік модельних навчальних програм. За цим переліком на початку наступного року має бути оголошено добір модельних програм, який триватиме до березня.

– У минулому інтерв’ю ви також казали, що поки не зрозуміло, хто буде затверджувати модельні програми. Чи зараз є визначеність?

До модельних навчальних програм буде застосований той самий механізм, що й до будь-яких навчальних матеріалів – грифування.

Є нещодавно оновлене положення про грифування. Серед навчальних матеріалів там є навчальні програми. Міністерство має створити відповідні комісії й уповноважити для адміністрування добору одну зі своїх агенцій – на мою думку, на цю роль найбільше пасує УІРО.

Проте є нюанс, який потребує вирішення: серед комісій повинна бути одна, яка б усе узагальнювала. Яка могла би модельні програми порівнювати між собою, бачити їх у цілості (типової програми, – ред.).

Але принцип такий: кожна навчальна програма за переліком, який буде наперед оголошений, подається авторським колективом. Це буде частково автоматизована процедура з використанням електронного конструктора навчальних програм. Так буде відбуватись одночасно розроблення цих програм, й експертиза й доопрацювання.

– Чи через два роки, якщо з’явиться авторський колектив, який захоче запропонувати модельну програму, він зможе піти на грифування?

Так. Цей перелік не має бути вичерпний, його можна оновлювати.

Зараз буде перший тур, який матиме якесь логічне завершення. Бо з цими модельними програмами треба зайти в пілот у 2021–22-му навчальному році. Також у 2022-му треба починати замовлення підручників.

Але потім це оновлюватиметься з певною частотністю або перманентно – залежатиме від інституційної спроможності.

– Чи зараз ви бачите підтримку в міністерстві, що цим має займатиметься саме УІРО, а не ІМЗО? Це запитання виникло, бо перший етап конкурсу підручників, який цьогоріч мав проводити УІОРО, знову проводитиме ІМЗО.

Я можу послуговуватися лише поточним станом справ, які я спостерігаю або беру участь. Нещодавно відбулася нарада за участю заступниці міністра Любомири Мандзій, директора УІРО й кількох працівників цього інституту, а також кількох відповідальних працівників МОН. Ми якраз обговорювали це.

Тому я маю надію, що так воно й буде розвиватись. Водночас, різні частини супроводу та експертизи навчально-методичного забезпечення можуть здійснювати різні оператори.

– Переходимо до пілотування стандарту. Чи воно точно буде в 5 класі?

Пілот буде, бо це відповідальність перед дітьми, які в ньому беруть участь. Хай би як не звучало пафосно. І перед вчителями. Менше навіть перед учителями, бо вони випускають 4 клас і візьмуть нових першачків.

Навесні з’явиться пакет модельних навчальних програм, об’єднаних у типовій освітній програмі. Крім того, будуть прописані інструменти оцінювання.

Ми зможемо пілотувати всі рішення, які будуть у типовій освітній програмі. У будь-якому випадку, навіть якщо за назвою рішення буде традиційним – однаково має бути наново написана програма, щоб охопити всі результати навчання, визначені стандартом.

Роман Шиян. Фото: Марія Матяшова

Але пріоритет буде новим рішенням, які відрізняються від загальної практики. Адже загальну практику можна відстежувати через вибірки й порівнювати з новим. Ба більше, що наші опоненти чи просто зацікавлені питають: “Де? Покажіть нам результати інтеграції”. І це справедливо.

Пріоритет у виборі буде школам, які беруть участь у пілоті з початкової освіти. Але, крім них, можна буде залучати інші школи. Адже є такі, які цікавляться початком пілоту для п’ятикласників.

Важливий нюанс: апробація мала би стати частиною створення підручників на 22-й рік. Щоби на обмеженій кількості шкіл, їх багато не треба, випробовувати свої рішення. Одна справа, коли це, так би мовити, “ядерний” пілот, який буде тривати 5-й рік. А інша – окремі зусилля інших шкіл.

І це цілком можна поєднати в одному процесі на користь загальній справі.

– Колись ви сказали, що добре, коли забезпечена так звана навчальна тяглість. Зокрема, новий Стандарт базової освіти нібито випливає зі Стандарту початкової. Якщо ми беремо в 5-й пілотний клас дітей, які навчалися за старим Стандартом початкової освіти, це означає, що тяглість переривається. Чи може це нашкодити учням? Або чи не будуть вони апріорі менш успішними на тлі “досвідчених” пілотних класів?

Переважно, у пілоті 5 класу будуть все-таки ті, хто пройшли його в початковій освіті. Додатково буть тільки ті, які проявлять достаню наполегливість, щоби долучитись.

Зрозуміло, що буде обмеження, на яке ви вказуєте. Й очевидно, що ця тяглість дуже важлива. Але й так відбувається певний скачок під час переходу з початкової освіти в базову. Можна подбати про компенсаторні речі, які зняли би ці перешкоди.

Це справа, над якою ще треба подумати з цими новими людьми. Зокрема, одним із питанням є те, що результати дослідження показують, що форми роботи, які потребують взаємодії, кооперації між учнями, у пілотних школах помітно відрізняються від загальної практики.

Проте якщо вчительська спільнота по-справжньому цього хоче й відчуває, що це цікаво учням і їхнім батькам, то вони знайдуть спосіб, як подолати і як компенсувати те, що вони впродовж попередніх 4-х років, до прикладу, замало працювали в групах чи замало застосовували досліджень у навчанні.

Я не хотів би відмовляти тим, хто хоче, адже є ентузіасти.

– Чи були обговорення з вчителями пілотних шкіл? Адже набрати вчителів початкової школи, які хочуть пілотувати, – набагато простіше, ніж у старшій школі. Чи вчителі цих шкіл справді хочуть продовжувати пілот?

На сьогодні в нас мало інформації про очікування вчительських спільнот, які мали би прийняти дітей із 4 пілотного класу. Треба негайно з’ясувати, яка там ситуація.

Проте у великих школах, я думаю, можна дати собі раду. Бо там є адміністрація, що була залучена, і здебільшого вони самі нас кваплять – давайте, бо ми чекаємо.

Проте очевидно, що викликів багато. Часто буває, що в 5–6 класи приходять вчителі, які не мають достатнього навантаження в старшій школі. Це така, трохи зона сутінків. Часом там вчителі міняються, комусь дають навантаження, бо це ніби як легше.

Але, можливо, це виклик, який, як не парадоксально, полегшить справу. Бо можна ніби відбирати тих, хто дійсно хочуть у пілот.

Насправді основний виклик у вашому питанні – це налагодити реальну взаємодію між учителями, які прийдуть разом викладати. Ми вже в початковій школі стикалися з тим, коли залучається інший учитель (з мистецтва, фізичної культури, інформатики). Це створює виклики, пов’язані з необхідністю зберегти внутрішню логіку організації освітнього процесу, а також технічними моментами, як от поділ класу на групи.

Оскільки ми вважаємо, що створення вчительських спільнот – це основний рушій, то треба негайно формувати ці когорти. Залучати їх, пропонувати підвищення кваліфікації.

– Як відбуватиметься навчання вчителів пілотних шкіл?

Уже зараз ми мали би почати залучати вчителів пілотних шкіл до навчання за новим стандартом. Інтесивно провести основовну частину маємо вже навесні. А влітку – завершити, щоби вони, уже маючи матеріали, могли самостійно рухатися.

Але є школи (їх небагато), які відпускають своїх дітей в інші (у них є тільки початкові класи, – ред.). Вони вже зараз намагаються домовитися з партнерськими школами. Одне з рішень – вони цілим класом перейдуть в іншу школу, і тоді треба працювати з колективом цієї школи.

Інше рішення – коли ці діти розпорошуються. Звісно, ідеально було б їх там відстежити, бачити, як розгортається їхня далі доля.

– Чи відомо, хто буде проводити навчання вчителів?

Зараз немає остаточної відповіді. Очевидно, що тут, як і в інших випадках, провідними установами мають бути УІРО, а також мережа інститутів післядипломної освіти. Мають бути залучені й міжнародні партнери – до прикладу, фінський проєкт, Центр Вергеланда, Британська Рада, Європейський Фонд Освіти, Міжнародний Фонд “Відродження”. Тобто всі наші традиційні партнери.

З уроків початкової освіти можу сказати, що важливо ретельно показати вчителям, як працює стандарт. Від ключових компетентностей, наскрізних умінь до розкриття потенціалу кожної галузі. І на цій основі керівникам шкіл та вчительським спільнотам показати, як створювати освітню програму закладу. Це окрім, звісно, методики.

– У минулому інтерв’ю ви говорили, що було би чудово, якби відбувалося пілотування одразу з 5-го і 7-го класів, щоб охопити одразу два цикли навчання (5–6 і 7–9 класи). Чи вдасться це зробити?

Нам потрібно мати трирічну перспективу, щоби пройти весь цикл, перш ніж він розпочнеться в масовій практиці. Це означає, що вже у 21-му році (тоді пілотування другого циклу закінчиться у 2024 році – а через три місяці всі українські семикласники почнуть навчатися за новим стандартом, – ред.) паралельно з 5 класом було би варто хоча би невеличку кількість шкіл запустити за модельними навчальними програмами 7-х класів – достатньо по кілька шкіл на кожне рішення.

Я розумію, що є замало часу для того, щоби це запустити. Тому є план Б: розпочати пілотування 7 класу не у 21-му, а у 22-му році. Тоді будемо мати принаймні 2 роки перспективи. Третій, завершальний, рік пілоту другого циклу навчання збігатиметься з першим роком масової практики.

Я сподіваюся, що нам вдасться якусь частину модельних навчальних програм для 7–9 класів розпочати пілотувати вже у 21–22-му навчальному році. Але для цього треба багато зусиль, і тому гарантувати цього зараз я не можу.

– Цьогоріч у субвенцію НУШ закладена частинка грошей саме на пілотні школи. Чи є погодження з міністерством, що бюджет 21-го року передбачатиме цю часточку?

Принаймні на рівні заступниці міністра Любомири Мандзій ми це обговорювали. Це зафіксоване бачення, щоби для 5 класу за тією ж схемою продовжити фінансування.

Проте, що саме потрібно школам – стане відомо, коли будуть програми. Чи це обладнанням, чи навчальні матеріали – це все неможливо зараз аргументувати. Тому має бути автономність. Проте забезпечене має бути принаймні на тому рівні, на якому було для початкової освіти.

– Батьки та вчителі хвилюються про те, як діти з 4 класу, переходячи в 5-й, зможуть пережити зміну оцінювання. Чи передбачає стандарт, чи, можливо, ви будете прописувати це в рекомендаціях, щось, щоби пом’якшити перехід на інший тип оцінювання?

Зараз є ідея чітко описати все, що традиційно описувалося в методичних рекомендаціях міністерства щодо оцінювання, безпосередньо в типовій освітній програмі. Зокрема, критерії за галузями. Для цього є надійніша, ніж раніше, основа в самому стандарті – орієнтири для оцінювання.

Також ми маємо розуміти, що цінність формувального оцінювання нікуди не дінеться, а має поглиблюватися. Тут є багато джерел, які чекають опрацювання. Наприклад, у мене є мрія привезти в Україну ірландський досвід, який вважається одним із провідних у Європі. Його презентують як добру практику на конференція країн ЄС. Ми маємо попередню домовленість.

Роман Шиян. Фото: Марія Матяшова

Ще один аспект, який мав би нам допомогти, – те, що щойно було презентовано для 3–4 класів і спричиняє занепокоєння й нерозуміння та потребує додаткових роз’яснень. Маю на увазі рівневе оцінювання, яке є перехідним кроком до звичної форми оцінювання в балах.

Була непроста дискусія на цю тему. Були як прихильники збереження оцінювання, яке було в першому циклі (1–2 класи), і вже в базовій школі переходити до іншого; так і ті, хто пропонували впроваджувати бальне оцінювання вже в 3 класі. Тому ми зробили перехідний варіант. Він легко переводиться в бали. Важливо, що оцінюється не інтегрально кожен предмет чи курс, а їхні окремі складники. Тобто, кожен загальний результат розкладається – і так відстежується навчальний поступ.

У 5 класі має бути одним з основних викликів – не травмувати дітей і не зустріти їх відразу балами. Упродовж 5 класу від рівневого, м’якого, оцінювання поступово перейти на бальне, пояснюючи, як воно може бути переведене. Ба більше, закон дозволяє школам впроваджувати і власні системи оцінювання з можливістю переводити у 12 балів.

І ми бачимо, що було замало комунікації. Навіть у пілотних школах щодо свідоцтва досягнень. Батьки звикли: “Ви мені поясніть, це на скільки? На 4 чи на 5?”.

– А чи збережеться свідоцтво досягнень для 5–6 класів?

Свідоцтво законодавчо визначено як підсумковий документ. Ми поки що вважаємо, що важливо його зберегти в такому форматі, коли кожен предмет розкривається через загальні результати. Щоби не ставити, так би мовити, клеймо, що в тебе 2 чи 3 з математики, а щоби показати, що це вміння в тебе краще за інші.

Вікторія Топол, “Нової українська школа”

Титульне фото: автор – michaeljung, Depositphotos