Що з навчанням учителів під час війни – розмова з Романом Шияном та Олександром Елькіним

“Якщо розгорнути формулу концептуальних засад НУШ, себто те, як держава бачить переосмислену шкільну освіту, ви побачите компонент “умотивоване вчительство”. Учительки й вчителі є такими, коли вони підвищують свою кваліфікацію – навчаються і зростають. Це – ціннісна річ. Тоді як навчання під час війни – ще і про впевненість та розуміння, як працювати в ці непрості часи”, – починає голова ради EdCamp Ukraine Олександр Елькін.

У завершальному тексті серії “Що з НУШ” редакція “Нової української школи” поспілкувалася з Олександром, а також із заступником директорки Команди підтримки реформ із питань Нової української школи Романом Шияном про те, що із навчанням учителів під час повномасштабного вторгнення, зокрема, як справи із підвищенням кваліфікації, чи хочуть вчителі навчатися та які є можливості.

Читайте в нашій статті:

• як змінився попит на навчання вчителів після повномасштабного вторгнення;
• де вчителі НУШ можуть підвищити кваліфікацію;
• що вже зроблено та що планується в навчанні вчителів НУШ на рівні держави.

Далі – пряма мова.

ЧИ ХОЧУТЬ ОСВІТЯНИ ВЧИТИСЯ ТА ЯКІ МОЖЛИВОСТІ МАЮТЬ

Олександр Елькін:

До повномасштабного вторгнення ми в EdCamp Ukraine робили велике дослідження “Навчати й навчатися”, під час якого вперше вивчали галузь підвищення кваліфікації. Станом на 2019 рік 79 % опитуваних вказали, що чинна на той момент система підвищення кваліфікації потребує реформування в контексті механізмів і тем.

Оскільки наша організація та її місія пов’язані з тим, що ми допомагаємо освітянам професійно розвиватися, то з початку повномасштабного вторгнення в нас були великі хвилювання, наскільки взагалі освітяни будуть готові вчитися в кризові часи.

Як не дивно, усі наші песимістичні очікування не справдилися. Навпаки – ми побачили, як освітяни демонструють зацікавленість і готовність до розвитку. Особливо, якщо йдеться про теми, що пов’язані з освітою в часи криз.

Зокрема, їх цікавить соціально-емоційний розвиток, психологічна допомога, робота з вибухонебезпечними предметами, змішана та онлайн-освіти, інші теми. Тобто все те, що потрібно, щоби підтримувати контакт з учнівством, наскільки це можливо.

Зацікавленість цими темами цілком обґрунтована. Щоби демонструвати когнітивні результати, треба мати збалансовану внутрішню психологічну систему. Учителі й учительки шукають відповідь на питання, як їм бути. Наприклад, вони запитують нас, чи мають вони спершу вислухати дітей, аби ті розповіли, що відбувається в їхньому житті, а потім уже братися до роботи над рівняннями.

Нещодавно ми розпочали набір на дві великі навчальні програми. Перша програма – це “Хібукі школа”. Йдеться про терапевтичну іграшку, яка має потенціал, аби педагоги могли допомагати дітям у стані стресу та травми. Тоді як друга програма пов’язана з вивченням англійської мови для вчительства й учнівства на розмовній платформі Hallo. Зрештою, ми отримали понад 1 500 заявок на кожну програму, хоча маємо лише 200 місць.

Тобто я можу стверджувати, що педагоги й далі охоче підвищують свою кваліфікацію. До того ж це підтверджує активність на нашій платформі для підвищення кваліфікації “EdWay“. Ми відстежуємо збільшення кількості зареєстрованих педагогів і програм.

Станом на січень 2023 року на платформі представлені 462 можливості для підвищення кваліфікації як від державних, так і громадських організацій, а також приватних структур. Загалом зареєстровані 166 суб’єктів надання послуг.

Також ми маємо майже чотирикратне зростання користувачок і користувачів із моменту повномасштабного вторгнення. Нині майже 27 000 педагогів на цій платформі підвищують свої кваліфікації. Окрім цього, ми зробили там зручний календар можливостей, щоби користувачі й користувачки могли подивитися, що та коли відбуватиметься і створити власну траєкторію розвитку.

У нашій ЕdCamp-академії також є низка програм для підвищення кваліфікації з тем, які актуальні у воєнні часи.

ЩО З ПІДГОТОВКОЮ ДО НУШ І ДІЯМИ ВЛАДИ

Загалом мені як людині, яка належить до авторської групи концептуальних засад реформи НУШ і тих, хто цю реформу супроводжує, болить тема впровадження НУШ у базовій школі. У нас було велике хвилювання, що держава не запропонувала комплексну програму перепідготовки.

Водночас ми розуміємо, що впроваджувати реформу – важко. А впроваджувати реформу під час війни – це подвійне навантаження. Бюджети держави дуже вкорочені. І це – величезний виклик, пов’язаний також із тим, що ми не маємо відповіді від держави, на що вона робить ставку в підготовці вчительства базової школи. Хоча це – дуже серйозний перехід.

І я посилено адвокую те, що ставка має бути зроблена в напрямку розвитку наскрізних компетентностей, м’яких навичок. І це те, що можна було б дати комплексно вчительству, яке працює з 5–9 класами.

Попри все, базова середня освіта має бути в пріоритеті, а влада має забезпечувати наступність. Мають бути інвестиції: фінансові, змістовні, комунікаційні. Цього я, на жаль, не спостерігаю.

Я вважаю, що нині українські освітні ГО зробили тренд на професійний розвиток. І що важливо – він горизонтальний, адже вчителі й учительки передають свій досвід колегам. Від педагогів, зокрема, сертифікованих, які викладають у початковій школі, я знаю, що вони всіляко підтримують колег у ланці базової освіти та пояснюють, що таке Нова українська школа.

Якщо підсумувати, ситуація така: вчительство готове та вмотивоване до навчання, освітні ГО роблять усе можливе для того, щоби допомогти освітянам у цьому, а у влади позиція не зовсім зрозуміла, без акцентів і підтримки.

До того ж нині перше читання пройшов Закон України “Про освіту дорослих“. Це – євроінтеграційний закон. Він стосується непроговореної раніше і важливої гілки освіти. Утім, у документі цього закону, який нині готують до другого читання, є положення, які викликають серйозне занепокоєння: вони стосуються введення обов’язкового ліцензування на підвищення кваліфікації професій, які регулює держава. Зокрема, йдеться і про педагогічну професію.

Багато років ми адвокували посутні зміни у сфері підвищення кваліфікації, щоби вона була демонополізована, децентралізована та доброчесна. Але такі законодавчі зміни можуть ввести надрегулювання в цій сфері. У мене такі питання, чи ліцензування – це шлях до забезпечення ефективності програм підвищення кваліфікації? Чи є спроможність це організувати? Чи компетентні ті, хто будуть видавати такі ліцензії?

Тож ми спрямували свої пропозиції та правки до Закону. Я знаю, що це зробили також інші колеги.

ЧОМУ НАВЧАННЯ ДЛЯ ВЧИТЕЛЬСТВА – ВАЖЛИВЕ

Я, як батько двох доньок, упевнений, що дітей найкраще навчати власним прикладом. Якщо діти бачитимуть, що педагоги навчаються впродовж життя, адаптуються до викликів сьогодення, готові до змін і трансформації ринку професій, демонструють гнучкість, то наслідуватимуть їх.

НУШ – це насамперед реформа цінностей, а не змісту та простору. Є красива концепція, яку пропонує світові організаційний психолог Адам Грант. У своїй останній книжці “Подумай знову” він пише про те, що найголовніша навичка майбутнього, яка матиме попит у всьому світі та у всіх сферах, – це навичка переосмислювати та розучуватися. Цього ми очікуємо й від тих учителів і вчительок, які зараз працюють із дітьми.

За термінологією Гранта, треба вміти демонструвати “упевнену скромність”. Це про те, що ми маємо вірити у свої сили, але піддавати сумніву стратегії, які ми обираємо в особистому та професійному житті. Ми маємо змінювати їх, трансформувати, адаптовувати чи створювати нові, розуміти, що, можливо, вони працювали добре 10 чи 20 років тому, але не зараз.

Саме в цьому центральний орган влади має демонструвати лідерство: що таке НУШ у базовій середній освіті, окрім логотипа та документів освітньої політики? Звісно, це має бути велика багаторічна інвестиція в освітян.

Якщо говорити про внесок нашої організації в цю царину, то ми будемо просувати програму та підходи соціально-емоційного навчання. Нещодавно наша ГО отримала грифи на такі програми, зокрема, у середній ланці освіти. Це дає змогу створити окремий предмет за вибором. У березні 2023 року EdCamp Ukraine планує велику хвилю офлайнового тренінгового навчання для освітян.

Можливо, педагогам, які не дочекалися на увагу з боку держави, але вмотивовані працювати з дітьми по-іншому, буде корисно долучитися до такого навчання.

ЩО ЗРОБЛЕНО ТА ЩО В ПЛАНАХ ЩОДО НАВЧАННЯ ВЧИТЕЛІВ НУШ

Роман Шиян:

Для вчителів було дві хвилі навчань до НУШ. Перша хвиля розпочалася навесні 2021-го року. Це називалося “Нова українська школа. Перехід на наступний рівень”. Тоді ми вийшли із серією вебінарів для “пілотників”.

У цьому курсі ми намагалися акуратно розповісти, як побудований Стандарт, як перейти в 5 клас і забезпечити наступність (щодо цього давали поради фінські експерти). Фактично, курс стосується першого циклу – 5 і 6 класів.

До курсу вдалося залучити координаторів інститутів післядипломної педагогічної освіти з різних областей, аби вони пережили цю історію разом зі вчителями та керівниками шкіл.

Далі навчання відбувалося на місцях, але курс залишився своєрідним мірилом, до якого можна звернутися, щоби перевірити, чи хтось не помилився, коли тлумачив ті чи інші положення, які стосуються НУШ. Частина цього матеріалу корисна в перспективі всієї базової освіти й конкретно для кожного класу.

Влітку 2022 року з нами сконтактувалася ГС “Освіторія” з пропозицією залучити вчителів, які заходять у масову практику в 5 класи й опрацювати з ними всі важливі документи, як-от Стандарт і похідні від нього, а також розібратися з кожною освітньою галуззю.

До курсу залучили людей, які працювали над Стандартом, розробкою програм тощо. Ми почали в серпні та впродовж перших двох місяців навчального року опрацювати всі потрібні матеріали й першоджерела, які дають змогу вчителям добре орієнтуватися в НУШ.

Окрім того, до навчання в очному/змішаному форматі залучили охочих стати тренерами – як для керівників, так і для вчителів – аби тренери могли поширювати інформацію далі.

Триває навчання через мережу інститутів післядипломної педагогічної освіти, на черзі – особливості освітнього процесу в 6 класі для масової практики, а відтак пілот у другому циклі.

Фактично, підготовка вчителів усіх рівнів відбувається планово. Зрозуміло, що обставини заважають. Але педагоги пристосувалися ще із часів пандемії та радо долучаються до таких навчань.

До того ж є запит на навчання вчителів щодо оцінювання в НУШ. Ми розуміємо, що проблема в тому, що впродовж першого циклу базової освіти відбувається поступовий перехід від рівневого оцінювання до бального, якого наче хочуть і вчителі, і батьки.

Річ у тому, що сучасні форми оцінювання, як-от формувальне, – це дуже складна справа. Тут немає простих рішень. А складні рішення потребують дуже ґрунтовної інструменталізації.

Наприклад, якщо йдеться про предмет, у якому мало годин і ти далеко не щодня бачиш учня, маєш багато класів, то як скласти уявлення про його траєкторію розвитку, відстежити досягнення навчальних результатів, формування його вмінь/компетентностей? А таких учнів у класі 30.

Базова потреба – мати чітку критеріальну базу, чіткі рішення щодо системи оцінювання та методичні рекомендації. Особливо, коли йдеться про підсумкове оцінювання. Мають бути елементи стандартизованого оцінювання, коли принаймні завдання укладаються грамотно, щоби побачити різні групи вмінь. Далі школа може застосовувати це творчо, адже має право та автономію.

Нещодавно в нас відбулася нарада в Києві щодо цього. На ній представники МОН, та фахівці з різних освітніх галузей впритул наблизилися до того, щоби остаточно визначитися з критеріями та системою оцінювання, яка має бути застосована на завершення першого й у перспективі впродовж другого циклу базової освіти.

Після внормування цих питань, враховуючи досвід пілотування та експертні думки вчителів і керівників шкіл, вони ляжуть в основу відповідних навчальних модулів для підвищення кваліфікації педагогічних працівників.

Наразі ж я б порадив повернутися до онлайн-курсу “Оцінювання без знецінювання” від проєкту “Навчаємось разом” та EdEra. Він створювався для вчителів початкової школи, але був би корисним і для “вчителів-предметників”. Не лише через важливість наступності, але й тому, що розкриває засадничі підстави оцінювання, що стосуються всіх рівнів навчання.

Окрім того, ми починаємо опрацьовувати ще декілька цікавих ідей, орієнтованих, зокрема, на занурення в освітній простір Європи. І водночас пов’язаних із практичним застосуванням професійного стандарту вчителя та сертифікацією вчителів. Згодом зможемо розповісти про це.

Довідка: Команда підтримки реформ (Reform Support Team – RST) Міністерства освіти й науки, яка працює із червня 2019 року, – це група українських фахівців, які не є державними службовцями. Команда підтримки реформ надає цільову підтримку Міністерству в розробці та реалізації пріоритетних реформ професійної (професійно-технічної) освіти, Нової Української Школи та Реформи Державного Управління. Робота Команди підтримки реформ на тимчасовій основі фінансується донорами в рамках проєкту “Українська Архітектура Реформ” (URA). Проєкт “Українська Архітектура Реформ” (URA) – це комплексна програма технічної допомоги, розроблена ЄБРР у партнерстві з Європейським Союзом для підтримки ключових реформ в Україні. Проєкт впроваджується за підтримки Європейського Банку Реконструкції та Розвитку (ЄБРР) та Багатостороннього Донорського Фонду Стабілізації та Сталого Розвитку України (Данія, Фінляндія, Франція, Німеччина, Італія, Японія, Нідерланди, Норвегія, Польща, Швеція, Швейцарія, Велика Британія, США та Європейський Союз, найбільший донор).

Марія Марковська (Булейко), спеціально для “Нової української школи”

Титульне фото: НУШ