Що з НУШ у містечках і селах: розповідь директорів, вчителів та батьків

Чи не всі представники шкіл маленьких і великих сіл та міст у різних областях України кажуть, що початкова ланка НУШ забезпечена добре. А з 5 і 6 (пілотними) класами – складніше.

Водночас більшість із них каже, що НУШ залежить не так від обладнання і матеріального забезпечення (хоч це також важлива складова), як від бажання і наснаги вчителів іти в ногу із часом, змінюватися заради дітей і змінювати свої підходи.

Ми продовжуємо серію матеріалів, у якій розповідаємо про стан реформи НУШ в Україні. Для другої статті цієї серії редакція “Нової української школи” поспілкувалася з директорами, вчителями та батьками шкіл на Львівщині, Кіровоградщині, Полтавщині та Одещині про теперішні виклики реформи, труднощі та успіхи.

Про ситуацію в школах обласних центрів читайте за посиланням.

Далі – пряма мова.

БРОДІВСЬКИЙ ОПОРНИЙ ЗАКЛАД ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ № 3 (ЛЬВІВЩИНА)

Заступниця директора з навчально-виховної роботи Оксана Рябуш:

До повномасштабного вторгнення росії в Україну наш заклад вчасно отримував усе необхідне матеріальне забезпечення від держави: мультимедійні комплекси, ксерокси, парти, дидактику тощо. Початкова ланка НУШ забезпечена повністю.

Торік 5–6 класи, які брали участь у пілотуванні реформи, також отримали матеріально-технічне забезпечення. Однак у 5 класах цьогоріч усе значно складніше. Адже участь у пілоті брало два 5 класи. А у 2022 році на їхнє місце прийшло аж чотири класи. Не всім вистачає друкованих книжок та техніки, тому вчителі разом з учнями часто переходять із класу в клас, шукаючи необхідну техніку або позичають її, якщо ніхто не користується.

Те, що наша школа брала участь у пілотуванні НУШ у початковій школі та пілотуванні 5–6 класів у 2021 році, сприяло тому, що вчителі вже мали розуміння, як працює реформа. Також навесні ми сформували команду педагогів, яка мала працювати цього навчального року у 5-х класах. Усі вони пройшли підвищення кваліфікації та відвідували курси в Києві.

Вчителі та учні НУШ користуються електронними підручниками (точніше pdf-версіями, – ред). Однак, коли немає світла та інтернету використовувати їх неможливо. Тож багато батьків видрукували електронні підручники для своїх дітей.

Щодо того, що потребує доопрацювання в реформі НУШ, – це рівневе оцінювання. Наприклад, упродовж семестру ми можемо проводити рівневе оцінювання (початковий, середній, достатній, високий рівні). Але в методичних рекомендаціях ідеться, що за семестр вчителі мають виставити оцінки в балах. Однак високий рівень передбачає одразу три оцінки: 10, 11, 12. Як мені перевести рівневе оцінювання в цифровий бал? Хтось поставить 10, а потім батьки питатимуть, чому не 12? Тут потрібна конкретика.

Попри всі виклики, освіта вже ніколи не повернеться до минулого рівня. Ми стали іншими, війна змінила нас усіх. Тому ми мусимо й далі впроваджувати те, що зробить наших дітей кращими. НУШ – це значний прорив у освіті.

Учителька історії Галина Голіновська:

Я вела уроки історії як у пілотних 5 класах, так і цього року, за масового впровадження НУШ у середній школі.

Найбільша проблема – це відсутність друкованих підручників та технічного забезпечення в 5 класах НУШ. Наприклад, уся необхідна техніка, як-от ноутбуки, проєктори є лише у двох класах, які минулого року брали участь у пілоті, а цього року п’ятикласників значно більше. Тож вчителі змушені формувати свої уроки відповідно до забезпечення класу. Якщо немає техніки та друкованих підручників, то все, що має вчитель, – це видрук електронних книжок, які зробила частина батьків. Частину надаємо ми, вчителі.

Ускладнюється навчання і тим, що не в усіх дітей є відповідні гаджети, які змогли б завантажити стільки книжок.

Попри це, деякі версії електронних підручників досить якісні за наповненням. Наприклад, “Досліджуємо історію суспільства” (автор І. Васильків та ін.) є інтерактивним, містить активні посилання, QR-коди, за якими можна перейти у віртуальний музей на екскурсію, виконати вправу тощо.

Щодо оцінювання – то ми реагуємо спокійно й із розумінням, що немає балів. Ми вже пропрацювали цю систему в початковій школі та в пілотних класах. Я вважаю, що оцінка не має бути тим, за чим йтиме дитина. Це не основна мета.

Однак поки що це розуміють не всі батьки та продовжують вимагати бали. Найпопулярніший аргумент – вони так звикли. Тому тут потрібно проводити просвітницьку роботу серед батьків, пояснювати, у чому важливість нової системи оцінювання. Треба, щоб у батьків змінилося сприйняття процесу навчання дитини. Ми проводили декілька зустрічей із батьками та роз’яснювали їм систему оцінювання. Але на все потрібен час.

Також із новими критеріями оцінювання вчитель має приділяти значно більше уваги кожному учневі, а точніше аналізу його результатів. А ще, вигадувати такі завдання та контрольні роботи, які могли б одразу оцінити учня за кількома критеріями.

Наприклад, з історії є три критерії навченості, які має освоїти дитина до кінця семестру чи року:

• робота з історичним текстом (вміти читати, аналізувати, давати відповіді на запитання);
• розумітися в історичному просторі (подія відбулася раніше чи пізніше, скільки часу минуло);
• виховання поваги до людини, громадянина, особистості (розрізняти, що таке конфлікт, мова ворожнечі тощо).

Оскільки з історії немає готових контрольних, я змушена самостійно їх складати. Звісно, критерії можна оцінювати окремо, але оскільки в мене лише один урок історії на тиждень, просто не вистачає часу для цього. З інших предметів критеріїв ще більше.

Мати п’ятикласниці Ольга Шинкар:

Загалом реформа НУШ мені подобається. Я бачу, як моя донька хоче вчитися і з радістю йде до школи. Вона стала більш активною, не боїться висловити свою думку та спілкуватися зі вчителями.

Однак цього року ми зіштовхнулись із таким викликом, як-от відсутність друкованих підручників. Але я проти, щоби дитина стільки часу проводила за гаджетом, адже псується зір. Тому я видрукувала PDF-версії. До того ж в умовах перебоїв зі світлом та інтернетом, друковані версії все ж кращі.

Окрім цього, я ще не зовсім прийняла той факт, що дітям не ставлять балів. Я звикла до чіткої системи оцінювання, 10 – це 10. А коли ставлять високий рівень, то ти не розумієш, яка це оцінка. Мені здається, що ці рівні досить розширені, не мають конкретики, а тому в дитини немає розуміння, що вони означають і коли мають мотивувати її до кращого навчання.

КОЗІВСЬКИЙ ОПОРНИЙ ЗАКЛАД ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ – ЛІЦЕЙ ІМЕНІ МИХАЙЛА ГАВРИЛКА (ЛЬВІВЩИНА)

Директорка Оксана Клепуц:

Насамперед я раджу школам самостійно переймати досвід НУШ в інших колег, які брали участь у пілотуванні, створювати власні тренінгові осередки, самостійно шукати відповіді на запитання в процесі практики та досвіду.

Наші вчителі ще від першого року впровадження НУШ готувалися до того, що згодом реформа буде в усіх класах. Тому брали участь у всіх можливих тренінгах і проєктах, як-от “Демократична школа”, де вчителям розповідали про розвиток компетентностей в учнів та формувальне оцінювання.

З часом учителі закладу навіть самі ставали тренерами із впровадження НУШ. Тому станом на 1 вересня 2022 року педагоги нашого закладу були повністю готові до реформи НУШ у 5 класі.

Звісно, усі зараз жаліються, що немає методичних рекомендацій, не можна щось конкретне почитати щодо оцінювання. А це найважливіше для п’ятикласників, які щойно покинули початкову школу й ще не готові сприймати оцінки. Тут учителям потрібно бути дуже уважними, щоб не зламати цих дітей.

Щодо того, що є лише електронні підручники: це показало вчителям, що підручник – це не єдине джерело інформації, а лише один із ресурсів. Натомість учителі можуть шукати інформацію в різноманітних джерелах, використовувати різні відеоформати тощо.

Реформа НУШ – це не просто гарна картинка. Мовляв, дивіться, як ми обклеюємо стіни чи які меблі завозимо в класи. Серед усього цього важливо не загубити дитину. Учитель зможе впровадити реформу без одномісної парти, комп’ютера чи ламінатора.

Якщо ми розтягнемо процес упровадження реформи в середній школі, будемо казати, що все не на часі, то ризикуємо втратити всі позитивні напрацювання НУШ. А ми не можемо дозволити, щоби “совок” знову повернувся в нашу освіту. Нині місія всіх директорів – розвивати своїх вчителів, готувати їх до змін. Лише тоді реформа зможе відбутися.

Учителька англійської мови Віра Огородник:

Я працюю з класами НУШ уже п’ятий рік. До війни класи забезпечували технікою: проєктор, принтер, ноутбук. На жаль, війна внесла свої корективи й зараз цього немає.

Працювати з електронними підручниками не дуже зручно, не всі діти мають відповідний гаджет. Часто підручник демонструю через дошку, але у великих класах складно забезпечити однаковий доступ. Вимкнення електроенергії взагалі унеможливлює навчальний процес. Часто діти та вчитель не можуть підготуватися навіть вдома. Працюємо з роздатковим матеріалом, робимо скриншоти, використовуємо матеріали з інших підручників.

Шкода також, що немає принаймні електронних робочих зошитів. Це б покращило навчання. На уроці я намагаюся максимально використовувати інтернет-ресурси та навчальні додатки, щоби зацікавити учнів та урізноманітнити роботу в класі.

Щодо оцінювання: його вимагають тільки батьки. Учні НУШ націлені на якісну роботу та результат, а не на оцінку. Вони не бояться помилятися, досліджувати та творити. Оцінка пригнічує дитину, уповільнює прогрес, а іноді взагалі відштовхує від навчання. Я надаю перевагу формувальному оцінюванню, яке допомагає визначити сильні та слабкі сторони учня та побудувати його власну траєкторію успіху.

Загалом мені подобається реформа НУШ. Вона змінює підходи до навчання, відкидаючи радянщину, зазубрювання. Навчання пов’язане з реальними практичними завданнями, націленими на розвиток критичного мислення та конкурентно спроможної людини. Розвиток компетентностей сприяє розвитку особистості учня, вмінню адаптуватися та розвивати сильні сторони, працювати в команді.

Мама п’ятикласника Оксана Бутчак:

Усі ми живемо в умовах війни, тому відсутність друкованих підручників є, мабуть, найменшою проблемою. Нам вчителі надали доступ до електронних версій підручників, за бажання батьки видруковують розділи з основних предметів, як-от українська мова, математика, історія тощо.

Моя дитина має проблеми із зором, тому в умовах змішаного навчання (коли частину часу вчимося дистанційно), сину складно проводити пів дня за гаджетом. Тому я частинами видруковую теми з книжок.

Наші вчителі постійно проводять із батьками консультації, де роз’яснюють особливості оцінювання в 5 класі: що означають рівні, чому не ставлять бали. Я ніколи не акцентувала на балах, тому підтримую цю ідею. Однак батьки настільки звикли до балів, що й далі їх вимагають. Але це все про адаптацію, потрібен час.

ПОМІЧНЯНСЬКИЙ ЛІЦЕЙ № 1 ІМЕНІ ГЕРОЯ УКРАЇНИ БЕРЕЗНЯКА ЄВГЕНА (КІРОВОГРАДЩИНА)

Заступниця директора з навчально-виховної роботи Алла Колос:

У ліцеї навчається 551 дитина й орієнтовно 300 дітей – у НУШ.

Фінансування НУШ для молодшої школи було кращим, ніж для 5 класу. Щороку ми складали список того, що потрібно для викладання за програмою НУШ, залежно від потреб учителів. Ми могли обрати навіть колір парт. І все це отримували. У молодшій школі були проєктори, телевізори, підручники, одномісні парти, спеціальні шафи для портфоліо дітей.

Тож діти, які навчалися в початковій школі НУШ і перейшли в 5 клас, звикли до освітнього середовища, яке оформлене досконало. У 5 класі ситуація інша – немає жодного матеріального забезпечення.

Ми підготували для 5 класів усе своїми силами, наскільки це було можливо. Наприклад, виділили телевізор і проєктор в один клас. Але цього, звісно, замало, щоби забезпечити клас так, як цього вимагає НУШ. Меблі в нас звичайні – такі, якими ми користувалися і раніше в середній школі – двомісні парти, стільці, старі шафи.

Ми намагаємося брати участь у різних проєктах, аби забезпечити дітей і вчителів усім необхідним. Наприклад, до 15 грудня беремо участь у проєкті, за результатами якого є можливість забезпечити наших обдарованих дітей ноутбуками, щоби вони мали змогу брати участь у конкурсах і олімпіадах, готувалися до МАН тощо.

З підручниками в 5 класах також є величезна проблема. МОН спочатку обіцяло видати принаймні паперові підручники з математики чи українською мови, а тепер усе затихло. Звісно, ми розуміємо, що нині війна, тому виходимо з того, що маємо. Вчителі та діти користуються електронними версіями.

Наразі першокласники та п’ятикласники в нашій школі навчаються офлайн. Ми звернули особливу увагу на ці класи, тому що саме їхнє навчання важко організувати в дистанційному форматі. Щодо цього ми дійшли згоди з батьками на початку року. А за місяць запропонували їм ще одну зустріч і вислухали їхні пропозиції та побажання. Тоді як 2, 3 і 4 класи навчаються в змішаному форматі – 2 дні дистанційно, а 3 – очно.

Щодо оцінювання – МОН запропонувало розв’язувати це питання на рівні кожного навчального закладу, нам надали лише рекомендації. Учителі 5 класів вибрали такий метод – на педагогічних радах обговорювати оцінювання з учителями початкової школи, ставити запитання про те, що незрозуміло, прислухатися до фахівців, які мають досвід.

Також на педраді ми визначили, що в 5 класі оцінювання відбуватиметься в кілька етапів, аби не травмувати дітей. До кінця жовтня – формувальне оцінювання, далі – рівневе. Нині ми ознайомлюємо дітей і батьків із критеріями бального оцінювання, адже плануємо вводити його з другого семестру.

Те, що найбільше турбує і батьків, і вчителів, й адміністрацію в реформі НУШ, – те, що МОН обіцяло нам наступність у програмі між 4 і 5 класом, себто поступовий перехід. Однак, на жаль, ми знову побачили ту прірву, яка й раніше було в програмі й вимогах до учнів між 4 і 5 класами.

У 5 класі значно більше навантаження, хоча програми обіцяли розвантажити, оскільки ми розраховуємо на 12 років навчання. Через це дітям складно адаптовуватися до 5 класу. Нам цікаво, чому люди, які займаються НУШ у початковій та середній школі не координуються між собою? Чому така розбіжність?

Я дуже хочу, щоби реформа продовжувалася. І наша найбільша надія нині на вчителів, саме вони – провідники, організатори, мотиватори для батьків і учнів.

Учителька початкових класів Катерина Яцишина:

Минулого року я випустила 4 клас – перших випускників НУШ. А цього року взяла 1 клас.

Підручники в нас є всі – вони залишилися з минулих років. Також залишилося обладнання, яке надали, коли НУШ починалася. Викликів у навчанні багато, але здебільшого вони пов’язані з війною: як привчити дітей до укриттів, працювати в умовах відсутності світла тощо.

Щодо НУШ є таке зауваження: я роблю багато роздруківок для роздаткових матеріалів і використовую для цього дуже багато паперу. Без цього не обійтися в груповій роботі та роботі в парах, які передбачає НУШ. До того ж нині треба робити заготівлю для кількох варіантів розвитку подій: а раптом тривога й щось треба буде робити в укритті, а що як зникне світло. На початку нам виділяли на це кошти, але нині це лягло на плечі вчителів.

Щодо підготовки педагогів – із цим проблем немає. Упродовж навчального року ми проходимо всі можливі курси, нині здебільшого онлайн.

Формувальне оцінювання я люблю, однак вважаю, що в 3 і 4 класах було б зрозуміліше для дітей і вчителів мати бальне оцінювання. У перших класах також є свої виклики з оцінюванням, адже дітям треба постійно пояснювати, як це – оцінювати себе. Для самооцінювання я використовувала LEGO, за термометрами ми визначали успіх на уроці, робили п’єдестали тощо.

Трапляються випадки, коли дитина себе дуже високо оцінює, але в неї далеко не ті знання. Це не проблема, але додатковий шматок роботи, під час якого дитині треба пояснити все, щоби вона не соромилася оцінити себе справедливо.

А ще у свідоцтві є різні критерії для кожного предмету, як оцінити дитину. Доводиться проводити роботу з батьками й пояснювати, що це за критерії і як це працює. У першому класі батьки не часто про це запитують, проте до 4 класу запитань більшає. Відповідно, мені хочеться ще більш доступних критеріїв, аби їх розуміли діти та батьки.

Методичну базу щодо оцінювання, нові рекомендації та інші нововведення НУШ ми обговорюємо на педрадах, радимося, набираємося досвіду в колег і домовляємося. До того ж розбираємо всі критерії оцінювання, адже кожен вчитель може трактувати його по-своєму – ми стараємося уніфікувати розуміння.

Мама учениці 5 класу Віра Зінченко:

Мені подобається, що ці 4 роки в дітей не було оцінок. Звісно, вчителеві важко, адже постійно треба вигадувати, як мотивувати та зацікавлювати дітей. Раніше цю роль виконували бали.

До того ж є плюс для дітей, які не дуже хочуть навчатися. Якби були оцінки, вони б мали клеймо двієчників, а зараз вони просто мають рівень. У такий спосіб ці діти й не порівнюють себе з іншими – мовляв, у когось краща оцінка.

Є проблема з прірвою між 4 і 5 класами. У 4 класі діти могли поставити безліч запитань учительці й вона все пояснювала, зважаючи на вік учнів. Тепер дітям трішки бракує самостійності, а програма “біжить” уперед.

Також немає паперових підручників, але їхні електронні версії мені здебільшого подобаються. Звісно, було б добре мати паперові. Адже через відключення світла не завжди є можливість вивести той таки підручник на великий екран, а якщо довірити це дітям, – не всі поводяться доброчесно й роблять щось своє.

Загалом я вважаю реформу НУШ позитивною. Навіть для мене, як мами, ці 4 роки були дуже не напружені, учителька й реформа робили все потрібне.

ШАБІВСЬКИЙ ЗАКЛАД ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ І-ІІІ СТУПЕНІВ ШАБІВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКОГО РАЙОНУ (ОДЕЩИНА)

Директорка Людмила Чебан:

Усього в закладі навчаються 375 учнів, а 235 з них – у НУШ. Ми також входимо в сотню шкіл, де проводять апробацію пілотних 6 класів НУШ.

До війни ми з колегами були дуже задоволені матеріально-технічним забезпеченням НУШ. Ми також були серед пілотних шкіл, коли впровадження НУШ тільки починалося, досвід роботи та умови, у яких навчатимуться діти, докладно вивчалися. Наша місцева влада також підтримала нас, тому ми розпочинали пілот із телевізорами, ноутбуками, принтерами, методичними засобами, музичними інструментами, одномісними партами.

З розподілу освітньої субвенції НУШ ми також щорічно отримували методичні засоби для навчання. До слова, у кожному класі є планшети. Може, не стільки, скільки хотілося б, але є.

Пам’ятаю, ми відвідували всі можливі педагогічні конференції щодо НУШ у Києві й слухали досвід директорів, у яких справді не було такого матеріально-технічного забезпечення. Було багато болю з боку директорів, які не мали із чим починати. Про нас я так сказати не можу.

З 5 класами все гаразд, проблема лише з підручниками. Щодо нововведень у 6 класах – ми ввели STEM-освіту. Ми хотіли бачити НУШ у своїй школі й розуміли, що треба щось змінювати, треба давати дітям практичні навички. Ми вклали в це фінансування, яке МОН виділяло на пілотні проєкти. Тож маємо повністю обладнану лабораторію, у якій можуть займатися діти. Шкода лише, що нині вони на дистанційному.

Попри все, ми намагаємося забезпечити ноутбуками всіх вчителів. Це техніка, яку нам надало МОН і обіцяють надати ще. Коли ми забезпечимо геть усіх учителів, можна буде говорити про ще якісніше надання освітніх послуг. Звісно, нині вже немає довоєнного фінансування, але в країні війна, ми впевнені, що все наздоженемо, коли вона закінчиться.

Щодо підручників – на початку НУШ із ними також було складно, як і зараз у 5 класі. Проте з фінансуванням свого часу нам допомагала місцева влада, а також ми співпрацювали з місцевими виданнями. За своєю академічною свободою, вчителі мали змогу обрати різні програми. Ми могли якісно забезпечити освітній процес. Але знову ж таки ситуація в країні призвела до того, що нині маємо посібники лише в електронному варіанті. Дякуємо й за це.

Щодо оцінювання – спочатку було важко. Працювали над свідоцтвами та іншими складовими формувального оцінювання, проводили педради та методичні ради, брали участь у різних тренінгах. Але ми із цим розібралися і відпрацювали, прийшли до єдиного висновку.

Ми також часто ділимося своїм досвідом напрацювань у НУШ у наших громадах, допомагаємо колегам, адже йдемо на крок попереду, маючи пілотний 6 клас. Водночас багато навчаємося самі. Наприклад, проходимо курси від Одеської академії неперервної освіти, брали участь у фінських і австрійських проєктах.

До слова, коли ми починали впроваджувати НУШ, було багато суперечок щодо того, якого покоління вчителі мають упроваджувати НУШ. Мовляв, чи буде вчитель із радянським досвідом викладання новітнім педагогом? Багатьом нашим учителям за 50 років, але вони добре підхопили ці зміни. Вони набралися досвіду та ділилися ним з іншими вчителями. Тобто в пріоритеті – не вік, а бажання змінити освіту, дітей, підходи.

Нині батьки хвилюються, адже хочуть, щоби реформа НУШ продовжувалася, щоби діти були справді готові жити в сучасному світі. Щоби продовжувати реформу НУШ, потрібен мир у державі – тоді все повернеться у своє русло. Але цей процес точно не має перериватися, адже буде шкода праці тих учителів і дітей, які стільки вклали, йдучи цим шляхом. А головне – ми бачимо результати.

Заступниця директора з навчально-методичної роботи та вчителька німецької мови Діна Завгородна:

Я викладаю німецьку мову в пілотному 6 класі. Щодо оцінювання: відповідно до рекомендацій, які надали нам 1 квітня 2021 року, коли ми вже працювали з пілотними 5 класами, нам рекомендували взяти за основу формувальне оцінювання на період першого семестру. Далі – впровадити рівневе й перейти до бального. Ми так і зробили.

Засоби та інструменти формувального оцінювання цікаві й різноманітні, дають змогу всебічно розглянути можливості дітей, їхнє ставлення до предмета та вчителя. Але для оцінювання набутого результату, як на мене, формувальне оцінювання є не досить якісним методом. Спілкуючись з учасниками освітнього процесу, ми зрозуміли, що всі хочуть бачити “живий” результат – це бали чи принаймні рівні.

Тому цього року ми пішли іншим шляхом – впровадили рівневе оцінювання в першій чверті п’ятого класу, а після цього перейшли до бального. Ми довго вагалися, чи це рішення правильне, адже рекомендації 2022 року кажуть про формувальне оцінювання в першому семестрі, а потім – рівневе й бальне.

Але те, що ми перейшли від рівневого до бального, не означає, що ми не використовуємо формувальне оцінювання. Просто основа інша. Наприклад, чек лист, дошка цілей і завдань, самооцінювання, щоденник спостережень тощо. Загалом 1 та 2 класи оцінюються формувально, 3 та 4 – формувально та впроваджується рівневе оцінювання, а в 5 класі до кінця осені – рівневе, а потім бальне. Усі задоволені.

Звісно, є складнощі з тим, що нині в нас лише електронні версії підручників. Адже в дітей не завжди є гаджети, інтернет, світло, тобто можливість скористатися ними. Усе ж ми знаходимо вихід – робимо скриншоти, фото потрібних сторінок і завчасно надсилаємо батькам і дітям.

Мама першокласника та шестикласника Олена Гуцул:

Класно, що в НУШ стало більше цікавих і прикладних завдань. У першому класі в сина немає проблем із підручниками – є паперові, а в шостому є електронні версії, вони надходять частинами. Якщо з інтернетом і світлом усе гаразд, то це не проблема. Нині, звісно, трішки важче, але ми розуміємо, що це тимчасово. Втім, є і хороше – не треба носити із собою паперові важкі підручники.

Оскільки мій син пройшов усе коло НУШ, то я можу сказати, що вчителі-предметники в середній школі підхопили засади НУШ десь на 70 %. Видно, що решта вчителів також намагаються викладати по-новому, але не всім поки вдається, чи то пак не всі розуміють, у чому сенс НУШ. Найважче, звісно, старшим учителям, у яких великий досвід за плечима. Сподіваємося, що це зміниться.

ПОТІЧАНСЬКІЙ НВК І-ІІ СТУПЕНІВ (ПОЛТАВЩИНА)

Директорка Ірина Платко:

У нашому закладі навчається 63 дитини, з них 35 – у НУШ. Я вважаю, що нині в регіонах, у яких немає воєнних дій, школи загалом і НУШ зокрема, мають працювати, а місцева влада має підтримувати освіту. Ми навчаємося офлайн, тому що маємо укриття. У нас тепло, є інтернет, їжа, підвезення, обладнання, а що ще треба?

З матеріально-технічним забезпеченням у нас усе гаразд. Класи обладнані повністю. У всі попередні роки ми отримували кошти із субвенції НУШ, минулого року також отримали інтерактивну дошку.

Загалом в Україні є багато можливостей, грантів і проєктів. Наприклад, завдяки проєктам ми поставили мультимедійну дошку та нові комп’ютери, у нас залишилися хороші парти. До Нового року за проєктом Decide, у якому бере участь уся громада, ми отримаємо STEM-обладнання. Можливо, якби це була велика школа, цього було б замало, а для нашої кількості учнів – це супер.

У початковій школі в нас також є інклюзія: навчається 7 дітей з ООП загалом і 3 в НУШ. Для цих класів ми щороку отримуємо додаткове забезпечення: то планшет, то якісь дидактичні матеріали. Оскільки школа невелика, за потреби користуємося цими матеріалами не тільки в тому класі.

Я не знаю, як буде із матеріально-технічним забезпеченням наступного року. Але нині нам виплачують заробітну плату, є надходження для дітей з ООП, є корекційні заняття, асистенти вчителя тощо.

З підручниками у 1–4 класах усе гаразд, у 5 класі немає паперових. Ми працюємо так: виводимо підручник на екран, робимо роздруківки. А для домашніх завдань робимо скриншоти тільки тих сторінок, які треба дитині для опрацювання і прикріплюємо в Classroom.

З оцінюванням у нас також усе добре. Ми багато вчимося, щоб усе було правильно й щоби не травмувати дітей. Згідно із засадами формувального оцінювання, ми порівнюємо дітей із тим, якими вони були вчора. Ми можемо використовувати бали, але не в тому вигляді, що всі звикли, а в ігровій формі. Наприклад, у мене на уроці сьогодні можна було назбирати 50 балів за різні завдання – так визначали, хто переміг. У 5 класі в нас досі формувальне оцінювання.

Коли ми були на тренінгах для НУШ у 5 класах і вчителі висловлювали загальне незадоволення, що їм важко з формувальним оцінюванням, мовляв, їх не навчили. Я вважаю, що вже й не навчать. Адже треба було вчитися в інших колег, у яких НУШ уже 4 роки.

Наші вчителі, які мали викладати в 5 класі НУШ, ходили на уроки до своїх колег із молодшої школи впродовж двох років. Їм було цікаво й корисно. У нас навіть графіки були, хто й куди мав іти сьогодні. Бо ми вважаємо, що це серйозно. Виходить якось несправедливо й неправильно: у НУШ ми вчимо дітей через діяльнісний підхід, а самі хочемо, щоби працювати в НУШ нас навчили на тренінгу в Києві.

Попри це, усі вчителі, які викладають у НУШ, пройшли навчання в нашій громаді, яке забезпечувала держава. Я також проходила навчання, а після цього влаштовувала тренінги для освітян не тільки з нашої школи. У нас немає проблем із нерозумінням, що таке НУШ, серед учителів. Ті, хто раніше не сприйняли ці виклики, уже пішли зі школи. Загалом на шостому році проєкту мені дико слухати, що в когось є нерозуміння, що таке НУШ. Тоді людям треба змінювати професію. До слова, із 4 учителів початкової школи в нас двоє сертифікованих.

Щоби продовжувати реформу НУШ на рівні шкіл, треба лише бажання вчителів. Усе інше є: чітка послідовність, закон, державний стандарт, багато тренінгів, безліч учителів, які вже мають досвід. На рівні держави, звісно, треба матеріальне забезпечення. Але якщо НУШ не працює в самій школі, то кошти й техніка не допоможуть.

Вчителька початкових класів Оксана Грисюк:

У нашій школі все чудово з НУШ. Я із задоволенням іду на роботу – а це для мене один із найважливіших показників. Класно, що ми маємо дуже багато різних матеріалів, які можна викласти на уроці. У НУШ учитель не обмежений лише робочим зошитом і підручником.

У мене в класі є принтер, сканер, ламінатор, телевізор, два ноутбуки, планшет, багато дидактичних матеріалів. Із таким різноманіттям дуже легко вигадувати різні методи роботи, які б не набридали дітям. З підручниками також немає проблем.

Ми проходили безліч підготовчих курсів НУШ. Я планувала працювати в НУШ, тому навіть будучи в декреті, приходила на навчання. Відколи почався ковід, то ми проходимо курси онлайн – на платформах ЕdEra й Prometheus.

Нині я викладаю в 1 класі, і це вже другий мій набір НУШ. Зазвичай в 1 класі діти чекають оцінки, але це відбувається тому, що їхні батьки звикли до системи: виконав роботу – отримав оцінку. Я їх переконувала в тому, що оцінка не потрібна, можна попрацювати над помилками, виправити завдання – і цього достатньо, щоби засвоїти знання.

Я обожнюю формувальне оцінювання, адже ми порівнюємо дитину з нею самою, з тією, якою вона була вчора. Також дуже люблю методи самооцінювання та взаємооцінювання. Учні люблять бути в ролі вчителів і оцінювати одне одного.

У минулому наборі я практикувала такий метод: запрошувала батьків на уроки, щоби вони спостерігали за навчальним процесом, оцінили, наскільки методи навчання відрізняються від старої школи, у якому середовищі перебувають діти. Вони були в захваті – і тоді в них менше запитань, вони все розуміють, поганих відгуків про НУШ не було.

Мама першо- і другокласників Наталія Гончаренко:

Мої старші доньки спостерігають за навчанням і завданнями молодших двох і запитують, чому в них такого не було. Загалом навчання відбувається в ігровій формі, що цікаво для дитини. Діти багато спілкуються між собою, не навчаються строго за якимось шаблоном. Усе геть не так, як було раніше: що ти маєш встати, привітатися, скласти руки й мовчати, поки вчитель не дозволить говорити.

Натомість у дітей є килимок для розмов, куточок для відпочинку. У школі створюють атмосферу, дружню до дитини, її вподобань, характеру, можливостей, настрою тощо.

Завдання стали більш пристосованими до життя, багато чому діти навчаються в ігровій формі, роблять досліди, поробки, а значить інформація краще запам’ятовується, бо ігри в молодшому віці ближчі дитині.

З підручниками в нас також усе гаразд. Вони стали цікавими, інтерактивними, там багато малюнків. Немає такого, що дитина мусить просто прочитати й запам’ятати інформацію. Натомість є багаторівневе навчання – дитина має прочитати, роздивитися малюнок, подивитися якесь відео, пройти квест чи зіграти в гру.

Те, що немає оцінок, і мені, і дітям подобається. Вчителька й без балів знаходить, чим мотивувати дітей, особливо словесно. Мій другокласник приходить зі школи й обов’язково наголошує: “Мам, а вчителька мені сказала, що я молодець”. Для дітей дуже важливе таке підкріплення, тоді й оцінок не треба.

Я знаю, що, буває, батьки кажуть, що без оцінок їм важко зчрозуміти, на якому рівні навчається дитина. Але я вважаю, що це означає лише те, що батьки мало спілкуються з дитиною.

Ще одна відмінність НУШ – ми майже нічого не довчаємо вдома. У школі настільки сповна викладається потрібна інформація, що вдома довчати щось немає потреби.

Ірина Троян, Марія Марковська (Булейко), “Нова українська школа”

Титульне фото: автор – ArturVerkhovetskiy, Depositphotos