Строгі правила чи довірливі стосунки: як навчити учнів берегти шкільне майно

Поламані стільці та парти, а також частина стіни з оббитим тинькуванням стали експонатами незвичної виставки в Луцькій гімназії № 21. Пошкодження, яких завдали учні у вересні-жовтні 2023 року, адміністрація закладу вирішила продемонструвати дітям та їхнім батькам. А заодно нагадати, що берегти шкільне майно треба так само дбайливо, як і власне.

Утім, у батьків, які обговорювали цю новину на Facebook-сторінці “Батьки SOS”, така виставка спровокувала зовсім інші думки: “Ця виставка – приниження і самої школи, і батьків”, “Це нагадує якусь “стіну ганьби”…”.

“Нова українська школа” поспілкувалася з Оксаною Романюк, заступницею директорки Луцької гімназії № 21, чи вдалося досягти бажаного виховного ефекту. А також запитала її колег із Києва та Жмеринки, як їхні учні дбають про шкільне майно.

У новому матеріалі читайте:

• скільки поламаних речей назбиралося в луцькій гімназії за два місяці навчання;
• як часто учні пошкоджують шкільні речі в інших двох закладах освіти;
• які причини такої “активності” дітей;
• як із користю використати надмірну учнівську енергію.

“ДІТИ ЗМІНИЛИСЯ І ВТРАТИЛИ ВІДЧУТТЯ, ЩО ПЕРЕБУВАЮТЬ У ЗАКЛАДІ ОСВІТИ”

Кожен заклад освіти має правила поведінки учнів, які базуються на законі України “Про освіту” та статуті школи. Наприклад, на сайті однієї з київських шкіл можна ознайомитися з правилами (вони типові й в інших закладів), за якими:

• учні мають дбайливо ставитися до шкільного майна й речей, що належать вчителям та іншим учням;
• забороняється брати без дозволу чужі речі;
• учні надають посильну допомогу в ремонті майна школи;
• у разі пошкодження батьки учня зобов’язані відшкодувати збитки.

На початку навчального року класні керівники нагадують учням про ці правила. Та діти є діти, які часом можуть сприймати будь-які обмеження та заборони як привід, аби їх порушити.

За словами Оксани Мартинюк, попри правила, учні гімназії за вересень-жовтень пошкодили стільки речей, як ніколи раніше: 23 стільці, 4 парти, 4 бачки та побиті стіни у вбиральнях.

Виставка поламаних речей у Луцькій гімназії № 21. Джерело: Конкурент

Освітянка пов’язує це з тим, що діти якраз масово повернулися на очне навчання після тривалої дистанційки. У Луцькій гімназії № 21 онлайн-навчання почалося ще під час пандемії ковіду, а далі був змішаний формат, за яким заклад освіти навчався 2022–2023 навчальний рік (учні вчилися тиждень онлайн, тиждень очно).

“До карантину таких глобальних проблем не було, а за останні чотири роки діти змінилися, втратили відчуття, що перебувають в освітньому закладі, де діють певні правила”, – додала освітянка.

На її думку, діти відвикли від школи, тривалий час вчилися дистанційно й, часом, були залишені самі на себе.

З вересня 2023 року на щоденне очне навчання повернулися майже всі учні гімназії (дві третини вчиться в одну зміну, а ще третина – у другу), а це понад тисяча дітей, які чомусь почали спрямовувати свою енергію на псування шкільних речей.

“Учні часто пошкоджують стінки в туалетах (здебільшого в хлопчачих). Може, у такий спосіб демонструють свою силу чи виявляють емоції через оцінки, – розповіла заступниця директора. – У кабінетах часто ламають стільці, хоча, для справедливості, виробники меблів теж створюють їх не зовсім якісними. Тому, організовуючи виставку, ми хотіли привернути увагу батьків, як деякі учні поводять себе в школі. Бо дорослі все ж несуть відповідальність за виховання дітей”.

Оксана Мартинюк певна, що виховний ефект від виставки може спрацювати не відразу, а через роки, бо за один день змінитися неможливо. Також сподівається, що батьки провели відповідні бесіди з дітьми: “Проблема ставлення до чужого майна – характерна для всіх шкіл. До того ж чимало наших учнів вчилися за кордоном у перші місяці війни. Вони порівнюють, що в тамтешніх школах суворіша дисципліна, є чіткі вимоги до батьків та учнів. Думаю, нам теж треба рухатися в цьому напрямі”.

ЧОМУ УЧНІ ШКОДЯТЬ ШКІЛЬНЕ МАЙНО

Редакція поспілкувалася з директорами ще декількох шкіл, аби з’ясувати, як часто та в яких масштабах учні ламають стільці, обмальовують парти чи стіни. Однак наші співрозмовники зазначили, що таких випадків зараз дуже мало.

“Уже років 10 я не бачу обписаних парт або чогось подібного – чи в дітей часу на це немає, чи вже не актуально для них, навіть не знаю, у чому причина”, – ділиться своїм досвідом Оксана Антощак, директорка київської школи № 275. За її словами, перед осінніми канікулами якраз “обходила школу” й не побачила жодного зламаного стільця чи пописаної парти.

У Жмеринському ліцеї № 3 учні теж не псують шкільних речей. Директорка закладу Тамара Білан каже, що на всю школу з-понад 900 дітей є декілька учнів, які можуть щось зламати. Вчителі їх добре знають, а ті своєю чергою намагаються не привертати до себе увагу якимись витівками.

“Бувають одиничні випадки, що десь щось попишуть чи кинуть яблуко об стіну, але це дуже рідко трапляється, – веде далі освітянка. – З повномасштабною війною діти стали більш відповідальні, до них легше достукатися і пояснити щось важливе. А ще з реформою НУШ ми отримали нові, красиві й сучасні меблі. Діти бережливо ставляться до них”.

За спостереженнями вчительки однієї чернігівської школи (анонімно), діти зазвичай роблять щось погане, коли хочуть привернути до себе увагу. Іноді це буває випадковість. Та здебільшого це сигнал для батьків, що варто приділити своїй дитині час та турбуватися про неї більше.

“Мені здається, що діти псують шкільне майно, коли їм нічого робити. Але зараз такий інтенсивний навчальний процес, що в них немає на це часу. Ми пояснюємо батькам та учням, що на першому місці має бути навчання. Ми навіть не ходимо на екскурсії саме під час уроків, може, тому в дітей немає часу на якісь бешкетництва, – зазначила Оксана Антощак.

Також мені здається, впливає і те, що зараз мало дітей у школі, бо багато хто виїхав за кордон. А на перервах у нас усі кабінети провітрюються, діти виходять у коридор, а вчителі чергують на поверхах. Може, це теж допомагає”.

КУДИ СПРЯМУВАТИ ДИТЯЧУ ЕНЕРГІЮ

Якщо учні після тривалого дистанційного навчання чи з інших причин засумували за активностями, то школа може відреагувати на цей запит.

Наприклад, запропонувати дітям цікаві варіанти, куди ще спрямувати свою енергію.

• Передусім у школі можна організовувати різні гуртки за напрямами.
• Якщо дітям це не цікаво, педагоги-організатори можуть пропонувати найактивнішим учням долучатися до співпраці (якщо педагоги на це згодні, звісно). Наприклад, разом готувати сценарій шкільного свята чи конкурсу.
• Як додала Оксана Мартинюк, у гімназії радять батькам спланувати дитині день так, щоби вона мала чіткий розпорядок і, крім школи, відвідувала спортивні чи культурні секції або ж допомагала із проведенням шкільних акцій. Тобто дитина має бути зайнята корисними й цікавими їй справами, тоді буде менше часу та сил на бешкетництво.

“Багато психологів зараз кажуть, що емоційний стан дітей, пов’язаний із залежністю від гаджетів та з воєнними подіями, теж впливає на їхню активність, – додала Оксана Мартинюк. – Можливо, вони зриваються емоційно якраз пошкоджуючи чужі речі. З одного боку, хай краще та агресія вийде на двері, а не на людину, але ж ми хочемо їх привчити до цивілізованого життя”.

• Тамара Білан пригадує, що до війни деякі заклади освіти укладали меморандуми між учителями, батьками та дітьми про збереження шкільного майна.

“Та на мою думку, якщо школа строго вимагає від учня дотримання правил, то йому чи їй ще більше хочеться шкодити, – каже Тамара. – Краще залучати дітей до спільних справ, а також любити їх, не сварити й довіряти. Можливо, через таке ставлення наші учні й не шкодять нічого в ліцеї”.

Інна Лиховид, “Нова українська школа”

Титульне фото: Інформаційне агенство “Конкурент”