Освітній експеримент: що корисного для вчителів у альтернативних проектах

100 сесій, 37 спікерів, 15 методологічних семінарів, 20 освітніх проектів зі своїм досвідом – цьогорічний тижневий Сімейний кемп “Освітній експеримент” у цифрах. “Нова українська школа” розповідає, як відбувася ОЕ і про кілька ідей, які можна впровадити в будь-якій школі.

451 людина приїхали в табір під Вінницею в кінці червня для того, щоб докласти свою руку до створення нової стратегії шкільної освіти в країні. Хтось слухав, хтось ділився напрацюваннями, хтось планує застосувати отримані знання у вибудовуванні освітньої траєкторії своїх дітей, а хтось – створить альтернативну школу… Серед цих чотирьох з половиною сотень були діти і батьки, представники альтернативних освітніх проектів та вчителі зі “звичайних” шкіл.

Приїзд останніх на кемп став можливий завдяки спеціальній програмі знижок і стипендій.

Куратор проекту “Вчительскі стипендії ОЕ” Марина Каленюк розповідає: “11 вчителів відвідали кемп за стипендії від приватних осіб та районних адміністрацій. Завдяки цьому ми наблизилися до втілення мрії про зміни в суспільстві через державну школу. Півроку команда шукала інвесторів, збирала стипендії невеличкими сумами та розшукувала вчителів, які також зацікавлені в змінах та нових експериментах. Ми віримо, что ці працівники державних освітніх установ зможуть розпочати зміни там”.

Ірина Кузьмич з Тивріва працює в молодшій школі більше 30 років. Найбільше на “Освітньому експерименті” її вразив рівень свободи дітей. Адже тут створили насичену програму і водночас надали повну свободу. Свободу приєднатися до будь-якої з творчих, спортивних, інтелектуальних, ігрових задумів; свободу самому провести будь-який майстер-клас або організувати інший захід; свободу залишатися на самоті і нічого не робити, якщо було таке бажання.

Діти відмінно орієнтувалися в подіях і просторі без допомоги дорослих, впевнено себе почували в нових умовах, ба більше – самоорганізовувалися і створювали власний розвивальний і навчальне простір.

Фото з Facebook-сторінки ОЕ

“Державна школа поки що затиснута, а тут настільки вільне спілкування батьків з дітьми і з вчителями! – діліться думками Ірина Миколаївна. – Я тут зрозуміла, що треба давати дітям більше свободи вибору, зменшити тиск та бажання, щоб усі всьому навчилися.

У мене вже сьомий набір дітей, і раніше був такий надлом в Україні, коли батьки начебто зневірилися, нічого не хотіли. А тут я бачу, що настав той період, коли батьки щиро зацікавлені, що вони ведуть за собою. Я для себе взяла ключ, як мені далі працювати – треба більше розвернутися до батьків”.

Про самостійність дітей та довіру дорослих говорить і вчитель історії з Агрономічненської загальноосвітньої школи Тетяна Абдурашитова: “Мене на ОЕ вразило те, що діти і батьки – в гармонії. Діти тут нічого не бояться, зокрема виражати свою індивідуальність. Я побачила, що треба давати їм більше самостійності. Нас, вчителів “того покоління”, навчили, що ми повинні пояснювати, а я побачила, що треба лишати дітям більше місця для висловлювання своєї думки“.

Тема свободи і довіри піднімалася на багатьох сесіях. Творці московської Natural School Олексій Ширшов і Руфіна Кашапова впевнені, що розвиток ефективніше відбувається через ризик. Вони ділилися своїм досвідом проведення вільних прогулянок з дітьми на природі, у місті і навіть на занедбаних об’єктах замість традиційних уроків.

Ці прогулянки стимулюють у дітях пізнавальну активність і вміння самостійно формулювати запитання. А батькам і викладачам доводиться вчитися відпускати власні страхи (звісно, максимально забезпечуючи безпеку дітей, наприклад, під час роботи з сокирою або спуску з прямовисної стіни).

Фото з Facebook-сторінки ОЕ

Німецький представник течії інтуїтивної педагогіки Дітер Шварц ділився своїм досвідом спілкування з дітьми нової генерації: “Я перестав дивитися на дитину, як на проблему. Я виходив з того, що кожна дитина робить у кожен момент свого життя максимум того, що може зробити саме в цей момент. Природним чином кожна людина креативна, оперативна і сповнена фантазії. Якщо здається, що це не так, значить, на шляху з’явилася якась перешкода. Потрібно просто виявити і усунути її. І насамперед я можу усунути конфлікти в своїй свідомості“.

Фото з Facebook-сторінки ОЕ

Як інструмент для роботи зі свідомістю Дітер ефективно використовує активні ігри в колі. Вони викликали справжнє захоплення в … дорослих учасників кемпу.

Ольга Козакова, вчителька зі Львова, каже, що її зацікавила інтуїтивна педагогіка, робота в колі, можливість відчути того, хто поруч.

“Це можна робити в загальноосвітній школі на великій перерві, на початку уроку. Взагалі спочатку я себе не дуже комфортно почувала на кемпі, тому що розуміла, що тут люди зовсім інші, з альтернативних, з приватних шкіл. Але я була готова почерпнути нові ідеї і думки. І мені це вдалося, я знаю, що саме зможу використовувати в своїй роботі в школі.

Наприклад, дуже хочеться взяти ідею вальдорфської школи, коли в кінці року вчитель говорить батькам про те, що, на його думку, сталося з дитиною за рік. У загальноосвітній школі підсумок – це табель, рейтинг, а тут зовсім інше бачення того, що дитина досягла. Адже насправді темпи розвитку дитини, її прогрес можуть і не збігатися з оцінками, не відбиватися в табелі“.

Виступ засновника вальдорфської руху в Україні Наріне Мальцевої про створення комфортного простору між батьками і вчителями виявився актуальним для багатьох батьків і педагогів. Зокрема і для психолога Агрономічненської загальноосвітньої школи Лариси Бісікало.

“Ми спробуємо хоча б на прикладі одного класу отримати від батьків запит, дати їм свій і підписати “договір”, – каже пані Лариса. – На прикладі вальдорфської школи нам показали, як це працює. Коли в нас будуть домовленості, нехай навіть не юридичні, усім будуть зрозуміліші цінності інших. У будь-якому випадку, невиконання домовленості стане хоча б приводом для розмови про це, для з’ясування позицій.

Тут, на кемпі, я бачу дуже вмотивованих батьків з чіткою позицією. А в школі зазвичай ми стикаємося з батьками, які самі не дуже розуміють, чого хочуть. Ми хочемо їм показати, які взагалі варіанти і підходи бувають. І донести думку, що потрібно відповідати за те, чого тобі хочеться”.

Фото з Facebook-сторінки ОЕ

Тема суб’єктного підходу до дитини червоною ниткою пройшла через усі сесії “Освітнього експерименту”. Так чи інакше про це говорили всі представники альтернативних шкіл. Демократична школа “Апельсин” з Санкт-Петербурга, в якій повноцінно функціонує дитячий парламент; вінницька школа “Аист”, що зберігає дух новаторства вже 27 років; школа “Papaya”, яка навчає в подорожах; школа “Кенгуру”, що приділяє особливу увагу розвитку довіри між усіма учасниками освітнього процесу, і ще десяток динозаврів і новачків цього освітнього сегменту.

Учитель історії Юлія Голубаха зізнається: “Мене найбільше вразила позиція батьків. Я досі вважала, що вони хочуть тільки знань для дитини, а тут я побачила, що вони цікавляться емоціями дитини, її станом, спокійним навчання.

Послухавши колег, я захотіла зробити аналіз: що я можу дати дитині, чого не можу дати, що треба змінить в собі, щоб дати, або сказати, що я не можу цього зробити – зізнатися. Ми іноді боїмося зізнатися, що чогось не знаємо або не можемо. Це треба навчитися робити”.

Наостанок – враження і натхненний висновок львів’янки Ольги Козаковою: “Державні школи – теж різні, вони теж налаштовані на зміни, на трансформацію. Дуже важливо обмінюватися ідеями з представниками альтернативи. Я однозначно розширила тут свою свідомість, своє уявлення про освіту. Я хочу змінюватися і змінювати щось у тій школі, де я працюю”.

Ольга Фанагей-Баранова, спеціально для “Нової української школи”

Титульне фото з Facebook-сторінки ОЕ