“Туди постійно прилітали снаряди, тому врятувати бодай щось було неможливо”: розмова із вчителькою з Посад-Покровської гімназії

Олена Паренюк працює заступницею директора з навчально-виховної роботи в Посад-Покровській опорній гімназії Чорнобаївської сільської ради, що на Херсонщині. А ще вона вчителька хімії та біології.

З початку повномасштабного вторгнення росії на територію Херсонської області, Посад-Покровське не було окуповане. Саме тут українські військові утримували позиції, аби не дати росіянами прорватися далі – на Миколаївщину. Усіх мешканців Посад-Покровського було вирішено евакуювати із села в безпечніше місце. Серед них була й Олена.

Одеське видання “Інтент” спільно з “Новою українською школою” поспілкувалися з вчителькою та зʼясували:

• що трапилося з гімназією в перші місяці війни та як вчителі тримали звʼязок з учнями;
• чи є серед учителів гімназії колаборанти;
• як організоване навчання в закладі зараз;
• з якими проблемами стикаються діти й вчителі.

“ЖОДЕН ІЗ НАШИХ ПЕДАГОГІВ НЕ ЗРОБИВ ГАНЕБНИЙ ВИБІР І Я ЦИМ ПИШАЮСЯ”

• Що сталося з гімназією?

Нашу гімназію росіяни розбомбили повністю, знищили вщент. Туди постійно прилітали снаряди, тому врятувати бодай щось було неможливо.

Книжки, зошити, весь паперовий матеріал розлітався по шкільному подвір’ю разом зі склом, вікнами, дверима. А потім ще, і ще, і ще… Міцні стіни, які чули стільки дитячого галасу, сміху, цікавих пояснень вчителів, влучних і креативних відповідей учнів, не витримали. Уся нова техніка й меблі, які закупили в межах реалізації реформи “НУШ”; усі матеріали, які так старанно накопичували вчителі; навчальні стенди; наповнені навчальним матеріалом класи, лабораторії; спортивний зал з інвентарем – усе це опинилося під руїнами. Дуже небезпечно було щось рятувати, адже після обстрілів лишалися касетні боєприпаси.

• Як ви підтримували зв’язок із дітьми, які залишилися в Посад-Покровському?

Діти, які залишилися в селі, [мова йде про березень-листопад 2022 року – ред.] перебували в страшних умовах. Ми раділи, коли вони ненадовго виходили на звʼязок із класними керівниками, бо тоді розуміли, що вони живі.

Звісно, у березні-травні 2022 року навчання відійшло на другий план, не кажучи вже про діяльнісний підхід НУШ та формування компетентностей. Навчання фактично організовували через Viber-спільноти. І мова йшла не про якісне завершення навчального року, а бодай про якесь завершення без негативних наслідків, адже наш відділ освіти знаходився в окупації. Та попри все освітянська спільнота вистояла. І всі наші учні й учениці залишилися живі.

• Чи були освітяни з вашої команди, які перейшли на бік ворога?

На момент окупації Херсона, Посад-Покровське зазнавало масованих обстрілів. Натомість у самому Херсоні в той час було безпечно. Тому деякі наші педагоги й інші мешканці села мали змогу за бажання виїхати туди. Звісно, усі розуміли, що це зрада – зрада своїм цілям, поглядам, учням, Україні. Мені теж пропонували поїхати. Якось я телефонувала колезі, яка працювала в нашій громаді, а до великої війни мешкала в Херсоні, і вона запропонувала не просто виїжджати, а цільово їхати працювати в Херсон. Звісно, пропозицію я відхилила.

Жоден із наших педагогів не зробив такий ганебний вибір, і я цим дуже пишаюся.

Призупинене з початком великої війни навчання в Посад-Покровській гімназії відновили наприкінці березня 2022 року в онлайн-форматі. А у 2022–2023 навчальному році дистанційно запрацювали всі заклади освіти громади.

Опорною гімназією наш заклад став 17 серпня 2023 року. Сьогодні ми навчаємо дітей, які мешкають у селах Посад-Покровське, Солдатське та Благодатне й інших населених пунктах Чорнобаївської громади та інших громад Херсонської й Миколаївської областей.

Зараз у гімназії навчається 220 учнів та учениць: 64 поєднують навчання за кордоном, 74 – мешкають у громаді (з них 39 знаходяться безпосередньо в Посад-Покровському), а решта – із числа внутрішньо переміщених осіб.

“УСІХ ЗІГРІВАЄ ДУМКА ПРО ТЕ, ЩО В БЛИЗЬКОМУ МАЙБУТНЬОМУ МИ ПОВЕРНЕМОСЯ ДО МИРНОГО ЖИТТЯ”

• Як у таких складних умовах вдалося організувати навчання?

З вересня 2022 року й донині ми працюємо дистанційно. Якомога більше уроків намагаємося проводити в синхронному форматі. Та трапляються випадки, коли без асинхронного не обійтися. Навчання організовуємо з урахуванням можливостей учнів. Їх ділимо на такі групи:

1. Учні й учениці, які тимчасово знаходяться за кордоном і поєднують навчання у двох закладах освіти.

Такі діти в першу зміну вчаться в місцевих закладах освіти за кордоном, а о 15:00 ми починаємо з ними онлайн-уроки за українськими програмами. Ці учні й учениці приєднуються на уроки математики, української та англійської мов; переглядають записи уроків, до яких не мали змоги приєднатися онлайн; використовують матеріали, які вчителі публікують у Google Classroom; надсилають домашні завдання на перевірку.

2. Діти, які вчаться лише в нашому закладі (ВПО, учні громади, учні за кордоном).

Вони приєднуються на онлайн-заняття в синхронному форматі, відповідають безпосередньо на уроці, виконують усі завдання.

Адміністрація і соціально-психологічна служба, класні керівники постійно слідкують за тим, як учні приєднуються до онлайн-уроків. Якщо фіксуємо, що декілька днів дитина не виходить на звʼязок, то контактуємо з батьками й розпитуємо, що трапилося.

Вчителі, які працюють у 5–6 та у 8–9 класах акцентують, що різниця між поведінкою дітей, які почали навчання в НУШ, та старшими дітьми відрізняється. Діти, які навчаються за програмами НУШ, на уроках більш відкриті, проявляють активність, допитливість, не бояться відповідати, помилитися, швидко адаптуються до різних видів діяльності.

• Ваша громада знаходиться на відносно небезпечній території. Які заходи вживаєте, зважаючи на це?

Нашу громаду дійсно обстрілюють, часто чути сигнал повітряної тривоги, тому учні, які мешкають тут і не знаходяться в безпечному місці, можуть просто вийти з онлайн-уроку, не попереджуючи вчителя. Це прописано в правилах школи.

Ми дбаємо також про мінну безпеку, знання про вибухонебезпечні предмети, оскільки діти з батьками повернулися в село, яке постійно було під обстрілами, і майже на кожній земельній ділянці були нерозірвані боєприпаси, залишки снарядів, касетні боєприпаси, тож треба було навчити дітей правильного поводження з ними, адже це небезпека, загроза життю. Ми пояснюємо дітям, як візуально розрізняти всі ці предмети.

Такі бесіди проводять не лише класні керівники, адміністрація школи, а й інші служби – інструктори EORE в Асоціації саперів України, працівники ДСНС у Херсонській області.

• Які проблеми з організацією навчання наразі стоять найбільш гостро?

Наприклад, є батьки, які не мають змоги, або відверто ніяк не намагаються розвʼязати проблему забезпечення дітей гаджетами. А під час онлайн-навчання без цього нікуди. Більшість учнів навчається зі смартфонів. Вони не можуть використовувати всі функції сучасних освітніх цифрових ресурсів, тож вчителям складно урізноманітнити форми роботи.

Та життя триває і наш педагогічний колектив робить усе для того, щоб навчання було цікавим і корисним, а діти відчували розуміння і всебічну підтримку. Усіх зігріває думка про те, що в близькому майбутньому ми повернемося до мирного життя: рідної школи, цікавих уроків, довгоочікуваних дзвінків, веселих перерв, найкращих друзів.

Лариса Писаренко, спеціально для “Нової української школи”

Титульне фото: vidbudova.online

Фото в тексті: Facebook-група Посад-Покровської опорної гімназії

Цей матеріал був представлений ГО “Смарт освіта” в рамках Програми сприяння громадській активності “Долучайся!”, що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) та здійснюється Pact в Україні. Зміст матеріалу є винятковою відповідальністю Pact та його партнерів і не обов’язково відображає погляди USAID або уряду США.