Напишіть нам

Всі теми

Тварини, які рятують нас від війни. Четверта добірка з фото та історіями читачів

Хтось муркоче так, що відразу відволікаєшся, хтось із приходом війни не хоче відпускати господарів із дому, хтось став лагіднішим, а хтось сам прямує в укриття під час тривоги — так реагують тварини на війну.

Сайт “Нова українська школа” збирає фото улюбленців і з улюбленцями наших читачів, зроблені під час війни. Долучайтеся, якщо ще не зробили це, а ми публікуємо четверту добірку фото та історій про те, як тварини заспокоюють своїх господарів під час війни, чим допомагають, як реагують на війну та чому бути з ними — так важливо в цей важкий час.

Читайте текст, заряджайтеся позитивом і чекайте на наступні добірки з вашими фото.

А також дивіться попередні добірки фотоісторій за цим, цим і цим посиланнями.

ЩЕ 25 ІСТОРІЙ ПРО ПУХНАСТИКІВ, ЯКИХ ВИ ЛЮБИТЕ

Віскас, 1 рік, грайливий, ласкавий, любить, аби поряд були люди, будь-яка коробка чи пакет у будинку — найкраще місце для відпочинку

Діана з Черкас: Наш котик завжди підіймає мені настрій. Він ніжно муркотить, коли я гладжу його за вушком. Якщо мені тривожно, я обіймаю його — і від цього стає спокійніше. Під час війни Віскас — завжди поряд, він звик, що постійно є хтось удома. А якщо ми кудись ідемо, то чекає біля дверей, зустрічає й вітається з нами “котячою” мовою.

Діпер, 1 місяць, активний

Крістіна з Черкас: Діпер допомагає мені пережити війну, бо завжди перебуває разом зі мною. На щастя, він не змінився.

Стівен, 3 роки, дуже любить дітей, у пса немає гена агресії — він товариський

Наталія з Умані: Під час війни пес підіймає настрій моїй дочці Златі: ніжно “лизькає” її, грається і веселить. Під час сигналів тривоги Стівен ховається під диван. А коли починає метушитися, зазвичай щось передбачає, напевно, відчуває небезпеку.

Мася, 9 місяців, дуже грайлива, любить “красти” речі, гризти капці та книжки

Аліна з Черкас: Собачка допомагає мені пережити війну, постійно “запрошуючи” до гри. Під час війни вона стала дуже емоційною.

Мажор, 2 роки, дуже смішний, ніжний та веселий

Даша з Черкас: Під час війни пес навчився йти до сховища самостійно, коли лунає тривога.

Боня, 7 років, дуже самостійна

Маріна з Харкова: Коли розпочалася війна, нам усім важко було пристосуватися до нових умов життя. Особливо нашій Боні: ночівлі в бомбосховищі в спеціальній переносці, поруч — чужі люди, звуки, тварини, постійний гуркіт. Ми підтримували нашу улюбленицю, а вона підтримувала нас — була спокійною, муркала та горнулася до нас.

Згодом ми перестали ходити до сховища, ночували та жили в коридорі, ховалися в тамбурі, коли сильно гуркотіло та літали літаки. Було дуже страшно, але ми були разом. На 11 день війни ми також разом розпочали нашу поїздку за кордон. Тепер ми сумуємо за Україною та хочемо перемоги, щоби повернутися в рідну країну до своїх близьких.

Моя кицька не змінилася. Вона така ж самостійна, але більше часу проводить із нами. Разом краще.

Батон, 3 роки, добрий, спокійний, любить дітей

Аріна з Черкас: Батон заспокоює мене тим, що любить спати зі мною, а також обіймати мене лапкою.

Мішель, 2 роки, дуже добра

Іра з Нововолинська: Моя улюблениця допомагає мені пережити війну тим, що завжди підіймає настрій.

Беляш, але не тому, що “пиріжок”, а тому, що він білосніжний, 3 роки

Євген із Луцька: Мій кіт дуже добрий, любить гратися. Утім, коли виходить на вулицю, у свій двір, то обороняє свою територію від інших котів. Тому, окрім усього, він дуже хоробрий.

Під час війни кіт заспокоює тим, що лягає біля мене або на мене та починає муркотіти. Чим більше я його гладжу, тим голосніше він муркає. Під час війни мій кіт особливо не змінився та нічого не навчився — лише став більш чуйним. А ще більше часу проводить на вулиці, спостерігає, щоб у дворі було спокійно.

Жужа, 6 років, може чинити на зло, коли їй щось не подобається, а буває, навпаки — лагідна

Євген Дмитрук із Луцька: Під час війни кицька частіше приходить до батьків, лягає поруч. Це стається саме тоді, коли вони дуже засмучені та стривожені. Під час війни вона стала більш ласкавою. Та коли хтось хоче вийти з будинку, вона лащиться до ніг, наче не хоче, щоби ми йшли.

Муська, 10 місяців, грайлива, кумедна, інколи спокійна, з цікавим сіреньким хутром

Анастасія з міста Деражня, що на Хмельниччині: Своєю жагою до обіймів кицька допомагає мені уникнути стресу.

Бакс, 2 роки, любить багато їсти

Вікторія з міста Деражня: Кіт допомагає мені зняти стрес. Під час війни він навчився ховатися з нами в сховищі, коли лунає тривога.

Іриска, 9 місяців, має грайливий та спокійний характер, розумна й добра

Діана з міста Держаня: Під час повітряної тривоги кицька спокійно йде з нами в укриття, не боїться й не стає агресивною. Навпаки — починає тертися та муркати. Під час війни вона навчилася підтримувати нас.

Миша (2 роки), Джесіка (4 роки), добрі та лагідні

Оксана з Бахмута: Тваринки заспокоюють мого сина, щоби він не боявся. Під час війн вони стали більш дружніми.

Саймон, 1 рік, ласкавий, хитрий

Софія з міста Деражня: Кіт допомагає мені пережити війну тим, що вистрибує на руки та муркоче. Під час війни він став більш лагідним і спокійним, коли я біля нього.

Роксана (5 років), Маргошка (2 роки), Карамелька (майже рік) і Сіришка (майже рік)

Аня та Аліна Заболотні з Черкас: Собачка дуже любить нашу компанію, без нас — нікуди, але в підвал під час повітряних тривог її не затягнеш, — лише котики з нами. Загалом домашні улюбленці допомагають нам відволіктися. Котики приходять і муркочуть а із собачкою ми гуляємо надворі. Тому в нас вдома кото- і “собакотерапія”.

Дейзі, півтора року, грайлива й норовлива

Даша Дорошенко з Черкас: Моя кішечка завжди сидить біля мене під час повітряної тривоги. Це дуже підтримує мене й допомагає заспокоїтися. Дейзі не дуже змінилася під час війни. Ми піклуємось і оберігаємо її, завжди смачно годуємо та гладимо її по голівці.

Барні, 2,5 роки, активний, грайливий і завжди нас захищає

Тимур із Черкас: Під чай війни наш песик дуже допомагає нам відволіктися й розвіятися. За ним весело спостерігати. На початку війни було страшно виходити на вулицю, і ми весь час проводили вдома. Втім, завдяки песику ми кожного дня виходили хоча б на коротку прогулянку. Під час тривоги, коли ми сидимо в коридорі, Барні відразу приходить і вмощується поміж нас.

Пітер, 6 місяців, кмітливий і бойовий, любить гризти папір, це заважає нам удвох навчатися та робити уроки

Дмитро Ходжаєв із Києва: Коли повітряна тривога, Пітер перебуває разом зі мною. Ранок кожного нового дня ми з кроликом проводимо разом: вчимося, граємося, стрибаємо та бігаємо. Мій кролик дуже милий. А під час війни він навчився бути ще і сміливим.

Ржавий, 6 місяців, постійно чимось зайнятий

Всеволод: Улюбленець допомагає мені пережити війну тим, що муркотить біля мене.

Мая, 2 роки, дуже спокійна кицька, у неї тихий голос і вона ніколи гучно не нявкає; а ще має дуже смішний вигляд, коли забуває прибрати язик у рот

Ярослав із Харкова: Вона мужньо перенесла чотири дні в дорозі й кожну ніч на новому місці під час нашого переїзду в тимчасовий дім. Саме вона була для нас прикладом спокою під час переїзду.

А зараз вона допомагає адаптуватися до нової школи. З нею дуже весело минають дистанційні уроки. Під час війни наша Мая полюбила спати в будиночку для котів, який ми облаштували їй із крісла та пледу.

Жорік, 1 рік, грайливий, особливо любить поїсти

Станіслав із Сум: Я хочу розповісти про справжнє диво, яке з‘явилося в мене рік тому. Знайомтеся: мій пухнастик, якого звати Жорік. Це був найкращий подарунок на мій День народження. Він просто неймовірний: такий ласкавий муркотун і спритний гравець, якому не заважає його вага (4 кілограми щастячка). Його ім‘я я вибрав невипадково, адже воно гармоніює.

Я закликаю всіх допомагати тваринкам, не залишати їх напризволяще, бути людяними та турботливими! Жорік допомагає мені спокійно переживати війну. З ним дуже весело гратися. Під час війни він навчився не кусатися, став ніжнішим.

Мурчик, 2 роки, дуже ніжний і спокійний

Максим Кльоб із Черкас: Котик постійно біля мене, я граюся з ним — і це допомагає мені пережити війну. Коли повітряна тривога, він не спокійний.

Котик Вогник, 8 місяців, ніжний і добрий, досить до нього заговорити — і він буде муркати

Анна-Марія з Житомира: Я завжди мріяла про котика. Вогника віддали нам сусіди, які евакуювалися до Польщі. Нехай під час війни, але моя мрія втілилася. Котик завжди поруч, постійно муркоче — і так допомагає пережити мені війну. Котик дуже лякається, коли летять винищувачі.

Мурка, майже рік, ніжна, добра, грайлива, полюбляє дивитися у вікно і спостерігати за пташками

Гліб із Черкас: Вона завжди перебуває поруч із нами та муркоче, йде на руки, щоби ми її почухали — так допомагає мені бути спокійним. Під час повітряної тривоги кішка трохи лякається й сидить із нами у ванній кімнаті або в коридорі. А ще під час війни вона почала більше їсти.

Нова українська школа”

Титульне фото: Євген з Луцька

Матеріали за темою

Обговорення