У прифронтові школи шукають волонтерів: розповідаємо історію дівчини, яка поїхала першою

Благодійний фонд “Восток SOS” шукає вчителів-волонетрів у прифронтову зону. Тут пояснюють: майже у всіх тамтешніх школах є предмети, які викладають вчителі іншої спеціалізації, а іноді вчителювати доводиться батькам школярів. Це позначається на якості освіти: діти втрачають можливість вступати у виші на рівних умовах з іншими.

Про те, як працюється в прифронтовій школі, “Новій українській школі” розповіла Катерина Шишигіна – перша волонтерка, яка взяла участь у проєкті.

Каті зателефонували, коли вона з другом планувала поїздку до Туреччини. На місяць або й на два. Уже збиралася купити квитки.

“Мені таке запропонували, не повіриш! – казала другові. – Викладати! І не просто викладати, а волонтерити! – пригадує Катя. – Одразу зателефонувала мамі. Мама почала сваритися: нащо тобі це? А я їй – що життя треба прожити так, щоби не соромно було вмерти. І коли я волонтерю, мені не соромно. Я рада, що зі мною це трапляється”.

Катя – координаторка проєкту “Без броні” (єдина база перевірених ініціатив допомоги ветеранам АТО). Крім того, займається перекладом, волонтерила для дітей у київській лікарні, викладала англійську в таборах, які організовував БФ “Діти надії”, рік вела творчі заняття та уроки англійської в молодіжному центрі в Італії. За освітою – магістр психології та соціальної роботи.

У тому, що вона обрала не відпочинок у Туреччині, а волонтерство в Трьохізбенці, не бачить нічого дивного. Оскільки Катя не дуже уявляла, що її чекатиме на Сході, то вирішила бути готовою до будь-чого: узяла спальник, каву, грілку, пальник для сухого пального (знадобився, коли не було світла й газу) – і поїхала.

На момент розмови Катя закінчила третій тиждень роботи в трьохізбенській школі. Зараз тут навчаються 69 дітей. До війни було 170.

“Для своїх уроків я завжди придумую ігри й активності, які мені самій хотілося би робити. І я справді сама не можу дочекатися уроків. Починаю з того, що кажу: “I’m happy to see you” (“Рада вас бачити”). Бачу, що й діти раді. Їм цікаво, вони записують щось, роблять домашку. Ми нічого не зазубрюємо, а повторюємо в іграх, поки не вивчимо. Дуже добре працюють action songs (пісні з активностями, де, співаючи, наприклад, треба торкнутися частин тіла, – ред.). Тепер ми вже можемо спілкуватися, нема такого, що я говорю, а діти зовсім не розуміють. Вони дійсно отримують задоволення від уроків. І я теж”.

Свій розпорядок дня Катя описує так: встати о 6-й, зібратися, приготувати сніданок, о 7-й вийти з дому; глянути на термометр, вжахнутися, що там -13, запитати себе: “Що я тут роблю?” (тут вона сміється); сісти на автобус, провести 7 уроків, повернутися додому.

“О третій годині день можна закінчувати, – каже. – Тут немає розваг. Два магазини, пошта. (Після школи Катя працює дистанційно на своїй основній роботі, – ред.). А в неділю церква й базар. Тому я подумала, що якщо мені немає чого робити в суботу й неділю, то дітям поготів. То чому би не організувати спілкування й не зробити щось творче?”.

У першу суботу в “Клуб вихідного дня” прийшли 12 дітей із 5 до 11 класу. Дивилися мультфільм, чаювали, майстрували ліхтарики й багато спілкувалися. Наступного тижня прийшли 18 учнів:

“Ми спілкуємося, я запитую, як справи, діти кажуть: “Нормально”. Потім я кажу, що є ще інші слова (сміється). Питаю, чого прийшли й що хочуть робити. Тобто намагаюся спілкуватися неформально, щоб усі почувалися комфортно”.

ЯК УЗЯТИ УЧАСТЬ У ПРОЄКТІ

Для тих, хто хочуть поїхати волонтерити в прифронтові школи, Катя має одну пораду: мати любов до дітей, бажання ділитися нею, знаннями й досвідом. У роботі, на її думку, знадобляться відкритість, гнучкість і вміння адаптуватися.

Також волонтери повинні мати вищу педагогічну освіту чи практику викладання.

• У селі Новотошківка (Попаснянського району) чекають вчителів фізики, української мови, математики, історії та психолога.
• У місті Щастя Новоайдарського району – вчителів англійської, математики, фізики, біології, географії та педагога-організатора.
• У селі Трьохізбенка Новоайдарського району – вчителів англійської та фізики.

Усі ці населені пункти розташовані на лінії розмежування в Луганській області. Там, зауважують у “Восток SOS”, можна почути звуки пострілів.

Період роботи: один чи два місяці з жовтня 2020 року до квітня 2021-го.

Волонтери, які зголосяться працювати в прифронтових школах, пройдуть попередній тренінг з інструктажем щодо роботи під час воєнного конфлікту та власної безпеки. У волонтерів буде менторська підтримка (експертна допомога) від БФ “Восток SOS” та школи.

Програма покриває витрати на:

• Транспорт та житло.
• Їжу та інші особисті речі (передбачена готівка на побутові витрати).
• Канцприладдя та інші необхідні для роботи матеріали.
• ПЛР-тест перед поїздкою до школи.

Подати заявку на участь у проєкті можна тут. Добір кандидатів розпочинається в середині січня.

Надія Швадчак, “Нова українська школа”

Титульне фото: фб “Восток SOS“