“Вчаться не лише діти”: вчительки проєкту “Тепер я знаю” діляться досвідом участі та вдосконалення

“Питань від учнів на кшталт: “Де я буду це використовувати в житті?” я жодного разу не чула”, – так відгукуються вчителі проєкту “Тепер я знаю” від ГО “Смарт освіта” про учасників літнього курсу проєкту. А ще педагогині розповідають, що й самі багато чого навчилися від дітей: наприклад, як працювати зі зворотним звʼязком, як адаптувати методичні матеріали під кожного учня і кожну ученицю та як мотивувати дітей до навчання.

Що ще отримали від проєкту самі вчителі-учасники? Аби це дізнатися, ми поспілкувалися з викладачками курсу та розпитали про їхній досвід участі в проєкті та емоції, які вони заберуть із собою.

“ОТЕ НЕЗМІННЕ “ДЯКУЮ ЗА УРОК” СВІДЧИЛО ПРО ВАЖЛИВІСТЬ НАШОЇ ПРАЦІ”

Ірина Калітовська

Ірина Калітовська – вчителька української мови та літератури. Пані Ірина з проєктом “Тепер я знаю” вже третє літо. Каже, що ця робота для неї – не лише про навчання дітей, а і про можливість для власного розвитку, опанування технологій та вдосконалення методик.

• За словами пані Ірини, найбільше її вразило, що діти самі шукали можливості приєднуватися до уроків навіть попри багатогодинні вимкнення світла – хтось швидко перепідʼєднувався з інших гаджетів, хтось працював із кавʼярні, хтось “ловив” звʼязок у громадських місцях, а хтось навчався прямо зі шкільних автобусів…

“Для мене ці діти, які навчалися влітку, – герої. Їхні теплі усмішки, побажання “спокійного неба”, “тихого вечора”, й оте незмінне “дякую за урок” свідчили про важливість нашої праці”, – ділиться Ірина Калітовська.

• А ще в проєкті брали участь діти, які тимчасово мешкають за кордоном. У частини з них у червні ще тривало навчання у їхніх місцевих школах. Та попри це після очних уроків вони однаково долучалися до занять “Тепер я знаю”. На думку пані Ірини, це показник великої цінності проєкту для дітей і в Україні, і за кордоном.

“Також я пригадую історію, як одного разу, коли я проводила урок із кавʼярні, до мене підійшов військовий, який приїхав у відпустку, і запитав, для кого я проводжу заняття. Я розповіла про проєкт, про дітей, які через освітні втрати навчаються влітку, запросила до короткого слова. Звичайно, й учні, та й сам військовий були зворушені цією короткою зустріччю”, – розповідає учителька.

• Для пані Ірини участь у проєкті – це ще і про нові знайомства та досвід співпраці. Учителька з вдячністю розповідає, як менеджерки проєкту, які працювали ледь не 24/7, зі швидкістю світла розвʼязували всі питання, аби вчителям та учням було комфортно працювати й навчатися.

“ПІДТРИМКА ВІД ОРГАНІЗАТОРІВ – ПРОСТО ЯК ШВИДКА ДОПОМОГА”

Ірина Покулита

Ірина Покулита – вчителька математики з Дніпра. Вчителює пані Ірина вже 16 років, а паралельно завжди шукає освітні проєкти, де може бути корисною та допомогти учням надолужити освітні втрати.

• Для пані Ірини відкриттям і приємністю в проєкті стала організація роботи для викладача – повне забезпечення матеріалами від методистів Юрія Чопʼюка та Наталії Вінницької. Учителю потрібно лише комбінувати матеріали під потреби дітей, а не створювати їх із нуля. За словами педагогині, така методична підтримка стала великим полегшенням у роботі, за яку вона щиро вдячна.

“А ще мені сподобався акцент на прикладне використання знань учнівством – завдання складені так, щоб отримані знання одразу були застосовані. Питань від учнів на кшталт “Де я буду це використовувати в житті?” я жодного разу не чула. І ще, сама організація навчального матеріалу – тест, у який можна вкласти додаткові роз’яснення і теоретичний блок, й одразу ж вправи на їх застосування. Це для мене знахідка!

Приклад задачі з математики

Плюс ще й у тому, що завдяки такій організації матеріалів, учні й учениці можуть навчатися самостійно, адже навігація дуже проста і зрозуміла. Частина учнівства так і робила, а я для них складала траєкторію руху й коригувала в складних місцях. Така свобода вибору – рухатися самостійно чи під керівництвом – значно полегшує процес навчання”, – розповідає учителька.

• Про дітей пані Ірина, як і її колеги, говорить із захватом – сяючі очі, готові до знань, дуже надихнули вчительку. Втім, не завжди все було легко. Наприклад, шестикласники не ринули в навчання із самого початку, попри те, що мали значні навчальні втрати ще з початкової школи. Тоді вчителька прийняла виклик, адаптувала тести під групу й без тиску дала змогу учнівству рухатися вперед у власному темпі. Прогресом дітей вчителька залишилася задоволена.

“Мені загалом сподобалася організація роботи в проєкті. Усе було продумано – спочатку знайомство вчителів із платформою, пояснення що й до чого. Не забули й про психологічний компонент – лекція від Світлани Ройз була дуже помічна. Упродовж хвилі – підтримка від організаторів, яка просто як швидка допомога рятувала від усього на світі: від вимкнення світла і відсутності зв’язку до термінового розвʼязання проблем із входом дітей на платформу, комунікації з батьками й багато іншого”, – ділиться Ірина Покулита.

“Я УСВІДОМИЛА, ЩО ЗДАТНА ДОЛАТИ БУДЬ-ЯКІ ПЕРЕШКОДИ. І ЦЕ МОТИВУЄ РУХАТИСЯ ВПЕРЕД”

Оксана Лісняк

Оксана Лісняк – учителька української мови та літератури, родом із тимчасово окупованого Мелітополя (Запоріжжя), зараз мешкає в Івано-Франківську. Пані Оксана працює вчителькою вже майже 30 років, вважає це своїм покликанням, тому постійно вдосконалюється.

• Для педагогині проєкт “Тепер я знаю” став можливістю для професійного зростання. Особливо вона зауважує етап підготовки вчителів до занять – за її словами, усе було професійно, чітко та дуже дружньо.

“Навчання і методики вразили мене інформативністю, цікавими текстами, різноманітністю методів навчання, сучасністю – усе це дало змогу зацікавити дітей. Крім того, я навчилася більш ефективно використовувати зворотний зв’язок від учнів та коригувати свою роботу. Наприклад, завдяки опитуванням я з’ясовувала, які теми викликають у дітей найбільші труднощі, і змогла приділити їм більше уваги”, – розповідає вчителька.

(Приклад завдання з української мови)

• Проєкт став для пані Оксани, за її словами, ще й “емоційною подорожжю”. Учителька розповідає, як одного разу одна з учениць, яка спершу була досить пасивною на уроках, раптом стала активною учасницею занять.

Вона почала ставити запитання, висловлювати свою думку, а наприкінці одного з уроків поділилася, що їй дуже подобається такий формат, бо вона почувається впевненіше й може висловитися без сорому.

Цей момент став для пані Оксани справжнім відкриттям і продемонстрував, що такий формат навчання може стати поштовхом для розвитку кожної дитини.

“Що мене зачепило:

• Єдність. Уся команда проєкту “Тепер я знаю” об’єдналася в спільній меті.
• Потенціал учнів. Формат навчання дав змогу побудувати більш персоналізований підхід.
• Власні можливості. Освоєння нових технологій, пошук креативних способів залучення учнів. Це був період постійного розвитку та самовдосконалення.

Що залишилося зі мною:

• Упевненість у собі. Попри всі труднощі, я усвідомила, що здатна долати будь-які перешкоди. І це мотивує рухатися вперед.
• Бажання постійно вчитися. Проєкт показав, що навчання – це безперервний процес. І що я завжди готова вчитися і самовдосконалюватися.
• Емоційний зв’язок.

Я впевнилася, наскільки важливо для кожного учня і кожної учениці відчувати підтримку та повагу від вчителя. Це має бути один з основних принципів педагогічної роботи кожного викладача”, – ділиться Оксана Лісняк.

“Я ТІШУСЯ, ЩО Є МАЛЕНЬКОЮ ЧАСТИНКОЮ ЦЬОГО ВЕЛИКОГО ПРОЄКТУ”

Олена Личко

Олена Личко – вчителька математики з Добровеличівки (Кіровоградщина). У пані Олени понад 30 років вчительського досвіду з математики та інформатики. А з початку повномасштабної війни вона бере участь у проєктах із подолання освітніх втрат.

До проєкту “Тепер я знаю” учителька доєдналася, щоб допомогти якомога більшій кількості дітей отримати рівні можливості для заповнення прогалин у навчанні та розвитку власного потенціалу.

• Пані Олена розповідає, що робота з нашою LMS-платформою та методичними матеріалами, зібраними на ній, її справді надихнула.

“Учні вчаться самостійно організовувати своє навчання, встановлювати цілі та планувати час для їхнього досягнення. Це не лише допомагає долати освітні втрати, а й розвиває навички, які будуть корисними впродовж життя. Високі результати учасників проєкту, як на мене, досягаються через індивідуальний підхід, додаткові ресурси й підтримку дітей.

Незалежно від рівня знань або географічного розташування, кожен учень і кожна учениця мають можливість долучитися до проєкту. А ми, викладачі, прагнемо забезпечити рівні можливості для всіх”, – розповідає пані Олена.

• Вчителька ділиться, що під час своєї роботи планує використовувати вправи від психологині Світлани Ройз: на розвиток діяльності обох півкуль мозку, на створення доброзичливої атмосфери в колективі, на заспокоєння тощо. До речі, знайти ці та інші вправи можна в Телеграм-каналі психологині.

“За цей час навчання учні знайомилися, розповідали свої життєві історії, навіть виявляти симпатії, попри свій вік. А ще – допомагали одне одному долати труднощі.

Я тішуся, що є маленькою частинкою цього великого проєкту. Тож долучаючись до проєкту “Тепер я знаю”, ми подолаємо всі труднощі на шляху до знань!” – резюмує Олена Личко.

Ольга Лещик, спеціально для “Нової української школи”

Титульне фото: ГО “Смарт освіта”

Фото в тексті: особисті архіви вчительок

Проєкт “Тепер я знаю” – безоплатний 5-тижневий онлайн-курс з української мови та математики для школярів, який втілює ГО “Смарт освіта” в межах співпраці з Childfund Deutschland та EDUCO за фінансової підтримки Sternstunden.