Як мотивувати бізнес інвестувати в школу: розмова про освітній фандрейзинг

За час повномасштабного вторгнення освітня інфраструктура України зазнала значних втрат. Та допомоги потребують не лише пошкоджені через обстріли школи. Така необхідність є в усіх регіонах країни, адже й тилові заклади освіти ставали прихистками, гуманітарними центрами й працювали на межі своїх можливостей.

В умовах зменшених “воєнних” бюджетів багато шкіл і садочків починають дивитися в бік фандрейзингу – збору й залучення зовнішніх коштів на оновлення освітніх просторів. Аби привернути увагу потенційних донорів до потреб школи, потрібні особливі вміння.

“Слухайте, слухайте й ще раз слухайте“, – каже американська експертка Еліс Корнґолд, президентка компанії Korngold Consulting, фахівчиня з корпоративного управління та сталого розвитку партнерств між корпоративним та неурядовим секторами. Саме на цю навичку вона звертала увагу освітянства, виступаючи на Толоці стійкості, онлайн-події, яку проводить ГО “ЕдКемп Україна”. Бо саме уважно слухаючи представників чи представниць бізнесу ви дізнаєтеся про те, що їм було важливо у їхньому освітньому досвіді, і завдяки цьому знайдете спільні важливі теми й переконливо розповідатимете про потреби школи.

“Хоча тема грошей, фінансування, залучення інвестицій, на перший погляд, стосується суто матеріальних речей, однак це насправді має стосунок і до соціально-емоційних навичок, зокрема, уміння слухати та налагоджувати стосунки”, – ділиться Олександр Елькін, голова Ради ГО “ЕдКемп Україна”.

Спеціально для “Нової української школи” Еліс Корнґолд розповіла:

• як сформувати фандрейзингову команду в закладі освіти;
• чому українським школам варто пробувати стукати до іноземних донорів та із чого почати;
• як заохотити місцевий бізнес допомагати школі.

[Еліс Корнґолд має понад 30 років досвіду співпраці як із великими корпораціями й фондами, так і з різними неурядовими організаціями й закладами освіти].

КРОК 1 – ФОРМУЄМО КОМАНДУ

Формування команди для фандрейзингу дуже залежить від спроможностей закладу освіти й тих людей, які найкраще знають його роботу, учнівство й потреби. Під час цього процесу Еліс Корнґолд радить враховувати такі нюанси:

• оберіть ключову особу, яка відповідає за фандрейзинг. Ця людина має добре знати заклад і його особливості, а також вміти слухати, щоб якомога краще доносити важливість своїх потреб потенційним донорам. В одній школі це може бути вчителька чи вчитель, у другій – директор чи директорка, а в третій – представники чи представниці батьківства;
• частиною команди може стати директор чи директорка закладу. Часто донорські організації чи бізнеси вкладають кошти саме через лідера чи лідерку закладу, які мають візію розвитку школи, а також здатність і компетентності реалізувати інвестиційний проєкт;
• команда не обовʼязково має бути великою. У школі фандрейзингом може займатися й одна людина. У цьому випадку важливо долучати людей зі шкільної й місцевої громад для допомоги та підтримки;
• залучайте до фандрейзингу батьківство. Пані Еліс особливо радить залучати тих, хто працює в приватних компаніях – як у великих міжнародних, так і в місцевих. Їхня особлива цінність у бізнес-контактах, завдяки яким можна звертатися по допомогу.

Як приклад пані Еліс наводить школу в Браунсвілі – найбіднішій околиці Брукліна, одного з районів Нью-Йорка. Громада навколо школи мала дуже мало ресурсів і, відповідно, уваги до потреб закладу. У цій школі, де потрібно було збудувати новий корпус, фандрейзингом займався один вчитель. Він попрацював із батьківською спільнотою і виявив тих, хто мав роботу й контакти, які могли б допомогти школі. У такий спосіб зʼясували, що один із батьків є архітектором, тож він розробив проєкт корпусу й надав його школі безплатно.

Роботу у фандрейзинговій команді Еліс Корнґолд рекомендує починати з визначення лідера чи лідерки й розподілення ролей, аби кожен і кожна мали свою зону відповідальності й не робили одне й те ж. “Робота в групі дуже залежить від залученості людей – іноді це колегіальна робота, а іноді ні. Я багато працювала з радами неурядових організацій, і деякі з них трудилися злагоджено, а інші не могли налагодити співпрацю. Іноді лише одна людина, яка має неконструктивну позицію, руйнує всю взаємодію”, – ділиться експертка.

ДО КОГО МОЖНА ПОСТУКАТИ

• Одне з ключових завдань фандрейзингу – формування потреб школи та їхньої вартості. Цю інформацію заклади мають обовʼязково надати вже на початкових етапах перемовин із потенційними інвесторами.

Як розповідає Еліс Корнґолд, ці потреби в багатьох шкіл можуть бути дуже базовими, наприклад, меблі, класна дошка чи канцелярія. Саме це вона спостерігала і в США на прикладі освітнього благодійного фонду donorschoose.org, який працює вже 20 років. Його власник – Чарлз Бест – починав із невеликих потреб, оскільки його сестра була вчителькою і купувала учнівству олівці за власні кошти, бо іншого виходу не було.

Тож фонд стартував із того, що школи публікували запити на фінансування своїх потреб, наприклад, на закупівлю олівців чи оплату екскурсії для дітей, а всі охочі робили внески.

1. Пані Еліс рекомендує українським закладам освіти звертатися до іноземних донорів, оскільки вони мають багато ресурсів і працюють на глобальному рівні. “Поза Україною є багато грошей, і ваше завдання – їх отримати“, – каже експертка. Для цього можна скористатися, наприклад, онлайн-платформами Global fund for children або GlobalGiving, які працюють у різних країнах із некомерційними організаціями та збирають внески на їхні потреби.
2. Ще один шлях, який можуть спробувати українські заклади освіти, – звертатися до українців і українок, які мешкають в інших країнах, мають активну позицію і публічно підтримують українську справу. Знайти їх можна переважно в соцмережі Х [раніше Twitter], оскільки вона популярна в США та інших західних країнах.
3. Третій шлях – звертатися до міжнародних корпорацій, які мають благодійні програми й підтримують освіту. Це могла б бути, наприклад, технологічна компанія HP або будівельна корпорація CRH, яка має в Україні цементні заводи. “Тож якщо хтось із вашого батьківства працює в цих компаніях, вони можуть звернутися і попросити про допомогу для школи”, – радить експертка.

Для успішних перемовин і отримання фінансування від іноземних інвесторів пані Еліс рекомендує закладам пройти due diligence – незалежну перевірку добросовісності компанії чи організації. Завдяки цій процедурі інвестори будуть більше вам довіряти й матимуть змогу працювати з вами в легальній площині.

• Аби подаватися на фінансування й отримувати гранти, фандрейзингова команда школи має знати технічні нюанси цього процесу та вміти писати заявки, проходити етапи збору коштів і ведення грантових проєктів.

Усі ці деталі викладені в посібнику “Провідник змін”, який громадська організація “ЕдКемп Україна” створила за результатами проєкту “Змінитися за 7 місяців”, що присвячений змінам освітнього простору й середовища українських шкіл. У пʼятому розділі посібника, який називається “Де взяти гроші для змін”, можна також знайти практичні поради, до кого звертатися по фінансування, як організовувати фандрейзингові кампанії й взаємодіяти з донорами.

Скриншот із посібника

На думку Еліс Корнґолд, українські заклади освіти у своїй фандрейзинговій діяльності можуть діяти за різними сценаріями.

• Це може бути, наприклад, навчання цієї діяльності для всіх зацікавлених закладів. Або один заклад може виступити як пілотний, і на основі його досвіду інші школи торуватимуть шлях до зовнішнього фінансування.
• Ще один спосіб, про який розповідає пані Еліс, – обʼєднання декількох шкіл для подачі заявки на грант. Це навіть можуть бути заклади з різних регіонів і населених пунктів. “У такому випадку одна школа може бути більш успішною, інша – менш успішною, але це передбачити дуже складно. Такі речі робляться шляхом спроб і помилок. Менш успішні заклади не мають засмучуватися, оскільки це навчальний досвід, що дуже допоможе в майбутніх інвестиційних проєктах. Фандрейзинг потребує особливих умінь, тож кожен і кожна мають відчувати гордість за вашу сміливість у такий страшний для України час“, – каже експертка.

ЧИ Є СЕНС ЗВЕРТАТИСЯ ДО МІСЦЕВИХ БІЗНЕСІВ

Для багатьох шкіл у невеликих містах чи селах вихід на міжнародні донорські організації може бути проблематичним. Відтак тут може стати в пригоді співпраця з місцевими фірмами та компаніями, особливо коли школі потрібна швидка підтримка. Наприклад, якщо діти потребують спортивного чи ігрового майданчика, місцеві фірми можуть профінансувати їх будівництво.

Мотивувати їх вкладатися в школу може ось що: у США є практика, якщо місцева компанія спонсорує школу, то на вікні свого офісу вона виставляє відповідний плакат: “Ми підтримуємо школу”. Ідея в тому, що люди, які проходять повз і бачать цей плакат, звертаються саме до цієї компанії, а не до її конкурентів, бо вона підтримує їхніх дітей.

Інший приклад – якщо діти потребують футболок, щоб грати у футбол чи іншу гру. Місцевий бізнес (нехай це буде аптека, супермаркет чи інший магазин) закуповує їм футболки, розміщуючи свою назву/логотип на спині.Тут є два виграші – діти щасливі й відчувають себе командою, а ця компанія має додаткову рекламу кожен раз, коли діти грають. Люди зі шкільної спільноти це бачать і цінують залученість місцевого бізнесу до освіти.

Конспект підготувала Галина Ковальчук, спеціально для “Нової української школи”

Титульне фото: автор – Andrea Manzati, behance.net