Як навчають вчителів у Німеччині та чим заохочують молодь залишатися в професії

У Німеччині, як і в низці інших країн, є гостра нестача вчителів. Так, до 2035 року в країні бракуватиме 68 тисяч педагогів, пише Deutsches Schulportal.

Щоби мотивувати майбутніх вчителів залишатися працювати в школах, федеральні землі Німеччини пропонують різні можливості, як-от надбавки, стажування, за яке студенти отримують зарплату, соціальні гарантії тощо. Водночас кожна земля навчає майбутніх вчителів по-своєму, тому в країні немає уніфікованої університетської підготовки педагогів, що теж призводить до певних розбіжностей.

Раніше “Нова українська школа” вже розповідала про проблеми й потреби молодих учителів в Україні та за кордоном. З нової статті ви дізнаєтеся більше про підхід Німеччини – як там навчають майбутніх педагогів і чим їх заохочують. Своїм досвідом роботи вчительки-початківиці з редакцією “НУШ” поділилася Дарія Вензель, яка вже другий рік працює в одній із німецьких шкіл землі Гессен.

У матеріалі читайте:

• як навчають майбутніх вчителів у Німеччині;
• які переваги та недоліки має місцева педагогічна освіта;
• як уряди різних земель борються з нестачею вчителів;
• що пропонують молодим вчителям-початківцям, аби ті залишалися в професії якомога довше.

Зауважимо, що оскільки кожна федеральна земля Німеччини має свій власний уряд, останній може ухвалювати самостійні рішення у сфері освіти, культури тощо. Тому ситуація з особливостями підготовки вчителів та їхньої роботи в різних куточках країни може відрізнятися.

БЕЗ ДРУГОЇ СПЕЦІАЛІЗАЦІЇ ДИПЛОМ НЕ ОТРИМАТИ: ЦІКАВІ ФАКТИ ПРО ПЕДАГОГІЧНУ ОСВІТУ В НІМЕЧЧИНІ

Дарія Вензель другий рік працює в одному з інтеграційних класів німецької школи землі Гессен. До цього вона чотири роки працювала в одній із приватних шкіл Харкова вчителькою початкових класів, а також вела для 6–9 класів курс Business, Career and Leadership (основи економічних знань). Дарія розповідає, що, порівнюючи свій перший досвід вчителювання у двох країнах, підготовка педагогів до роботи в школах у Німеччині та Україні суттєво різниться.

Так, у Німеччині, щоби отримати диплом вчителя, після теоретичного навчання в закладі вищої освіти обов’язково треба пройти стажування в одній зі шкіл, за яке студенти вже отримують зарплату та яке може тривати від 18 до 24 місяців (докладніше про це розповімо далі). Також молодим вчителям пропонують різні надбавки та можливості для розвитку.

“Звісно, мій випадок є радше винятком із правил. Адже педагогічну освіту я здобула ще в Україні. Однак щоби вчителю-іноземцю можна було працювати в Німеччині, йому потрібно пройти процедуру визнання диплома, а ще – опанувати мову країни на найвищому рівні – С2. Та через нестачу вчителів ці вимоги знизили до рівня С1. А після прибуття українських біженців та потребу в адаптації дітей, українських вчителів брали на роботу навіть із базовим знанням німецької.

Якщо ж починати свою вчительську карʼєру саме з навчання в Німеччині, то це було б не так легко, адже професія регламентована і

фактично на всі спеціальності виші відбирають абітурієнтів із найвищими балами”, – ділиться спостереженнями Дарія.

• За її словами, класичним способом здобути педагогічну освіту в Німеччині є вступ до університету. Однак потрапити до ЗВО можуть лише ті учні, які закінчили повну загальну середню освіту – 12–13 класів гімназії (у деяких землях терміни навчання можуть коливатись у межах року) та склали випускний іспит – Abitur.

Серед основних предметів, які складають учні, – німецька мова, математика, англійська, а також профільні предмети, які потрібні для майбутнього професійного навчання, розповідає Дарія. Наприклад, якщо абітурієнт/ка планує вступати до медичного вишу, обов’язково треба скласти іспит із латинської мови, яку, до речі, починають вчити ще в 8 класі.

У деяких випадках, як пише Der Spiegel, для навчання на вчителя достатньо й атестату про закінчення професійного коледжу (die Fachhochschulreife – другий за значенням атестат після Abitur), який дає право навчатися в певних університетах.

• Уже під час навчання на бакалавраті студенти зазвичай обирають по дві спеціалізації. Тому, як правило, вчителі в німецьких школах викладають по два предмети одразу. Наприклад, історія і німецька мова, географія і біологія, музика й біологія, мистецтво й хімія тощо.

“Ці поєднання дивують наших українських учнів, бо здається, що нібито вчитель/ка біології не може розбиратися в мистецтві або грати у волейбол на фізкультурі. А тут це звичайна річ. Чому? Тому що без другої спеціалізації диплом не отримати. І часто студенти обирають як другу спеціалізацію ту, яку найлегше опанувати. Тому в школах так багато викладачів спорту”, – ділиться Дарія Вензель.

Також студенти вивчають основи педагогіки та дидактики. Але залежно від того, яку кваліфікацію обере студент/ка (наприклад, кваліфікація вчителя середньої школи чи початкової школи), зміст, знання і терміни навчання можуть відрізнятися.

Водночас в університетській педагогічній освіті Німеччини є і свої недоліки. Так, як пише Deutsches Schulportal, через те, що кожна федеральна земля самостійно вирішує, як навчати та залучати вчителів до роботи, у Німеччині немає єдиної університетської підготовки вчителів. Тому є велика відмінність у вимогах та навчальних програмах різних земель.

Загалом навчання в університеті дає глибші теоретичні знання, здатність вивчати та розуміти більший спектр предметів, високий ступінь академічної підготовки студентів. Водночас менше уваги може приділятися практичним навичкам викладання, каже Дарія.

“На ринку праці значення диплома вчителя може варіюватися залежно від конкретного регіону, країни та освітньої системи, тому однозначно сказати, що щось має перевагу, складно. Я працюю з вчителями, які мають різні спеціалізації й вони всі, на мою думку, майстерні педагоги й професіонали своєї справи”, – зауважує вчителька.

ЩО ТАКЕ REFERENDARIAT, АБО СТАЖУВАННЯ У ШКОЛІ ВПРОДОВЖ 18–24 МІСЯЦІВ

Як правило, щоби студенти-вчителі могли працювати в німецьких школах, їм необхідно закінчити й бакалаврат, і магістратуру (однак вимоги в різних землях можуть відрізнятися).

• Обов’язковим для отримання диплома вчителя після навчання в університеті є стажування, або Referendariat, пише портал Mein Lehramt. На цьому етапі молоді вчителі мають змогу розширити та поглибити технічні, дидактичні та педагогічні знання, набуті під час навчання, на практичних заняттях з учнями.

Однак кожна федеральна земля має різні вимоги до стажування студентів-вчителів, відповідно його терміни можуть різнитися (як правило, це триває 18 або 24 місяці, залежно від того, чи працював студент повний, чи неповний робочий день).

Спершу студенти викладають і оцінюють свої уроки в супроводі вчителя-предметника (наставника), але із часом їхня робота стає все більш самостійною. Студенти вже без допомоги наставників готують та проводять уроки, розробляють контрольні роботи, виставляють оцінки, готуються до батьківських зборів тощо.

Дарія разом з учнями повторює та закріплює вивчений матеріал

Нагадаємо, раніше “Нова українська школа” розповідала про нову програму менторства “MentorMe” від українських освітян, у межах якої студенти впродовж 8 місяців не лише вчитимуться у виші, а й долучатимуться до роботи в школі за підтримки досвідчених вчителів-менторів.

• Під час стажування вчителі-початківці в Німеччині вважаються ще студентами, але вже отримують оплату за проведені уроки, хоча й невелику, пояснює Дарія Вензель. Зазвичай, як пише Mein Lehramt, зарплата вчителів-студентів на цьому етапі становить від 1 350 до 1 450 євро брутто [56 800 – 61 000 грн], додатково можуть надавати сімейні надбавки, якщо студенти одружені або мають дітей.

“Завершується цей етап державним іспитом – лише після цього студенти отримують диплом вчителя. Якщо двічі не скласти подібний іспит, то втрачаєш право працювати вчителем у тій землі, де навчався”, – каже Дарія.

• Після успішно складених іспитів молодий вчитель може отримувати повну ставку і вищу оплату. На початку повноцінної роботи в школі вважається, що молодий спеціаліст уже знає організацію шкільної роботи, тонкощі паперових моментів і йому вже не потрібен куратор. Адже двох років вистачає, аби поставити всі запитання своєму наставнику й після закінчення навчання в університеті не почуватися початківцем, а мати свою напрацьовану базу та досвід роботи з учнями.

ЧИМ ЩЕ В НІМЕЧЧИНІ МОТИВУЮТЬ ВЧИТЕЛІВ ЗАЛИШАТИСЯ У ПРОФЕСІЇ

Система освіти Німеччини зіштовхується з гострою нестачею кваліфікованих працівників. Водночас кількість охочих здобувати вчительський фах скорочується. Так, як пише Deutsches Schulportal, у 2022 році понад 45 тисяч студентів почали здобувати фах вчителя, але це на 3,2 % менше, ніж у 2021 році, та на 7 % менше, ніж десятьма роками раніше. Тому місцеві уряди федеральних земель створюють різні можливості, аби привабити молодих фахівців у професію.

• Додаткові доплати та надбавки

Особливо це стосується шкіл у віддалених сільських районах, де складно знайти відповідних фахівців. Багато посад часто залишаються вакантними протягом усього навчального року або й довше, розповідає Deutsches Schulportal. Тому місцеві міністерства освіти все частіше пропонують надбавки, допомогу в релокації та інші стимули, щоб залучити вчителів працювати у віддалених регіонах.

Так, у федеральній землі Бранденбург створили “Бранденбурзьку стипендію для сільських учителів” у сумі 600 євро [25 200 грн] в додаток до основної зарплати. Ще в березні 2021 року в Тюрингії також ухвалили рішення про нову систему надбавок, щоб мотивувати вчителів працювати там, де брак педагогів особливо помітний.

• Гарантії працевлаштування

Як розповіла Дарія Вензель, вчителі мають робочі контракти не з конкретною школою, а з головним органом освіти певної землі (Schulamt). Потім вчителі розподіляються в школи, які мають потребу в тих чи тих фахівцях. Контракти бувають тимчасові й на постійній основі (на все життя). За останнім видом контракту вчителя майже неможливо звільнити, якщо він не має якихось жорстких порушень.

“Але з незручностей може бути те, що вчителю доводиться працювати в декількох школах одночасно – вони можуть бути розташовані в різних місцях і доводиться витрачати багато часу на дорогу. Але тут це досить розповсюджена практика, тому ніхто не скаржиться. У мене є колеги, які приїжджають на роботу навіть із сусідньої землі”, – додала вчителька.

• Високі доходи й соціальні гарантії

Людині, яка вирішує опанувати педагогічну професію, потрібно мати гарантії достойної оплати праці в майбутньому, яка закриватиме, як мінімум, базові потреби, вважає Дарія.

За її словами, у Німеччині дуже громіздка і складна категоризація ставок оплати праці вчителів кожної землі. Чим більше в тебе фахів та спеціалізацій, які ти викладаєш, тим вища ставка. Якщо вчитель викладає в гімназійних класах – це теж впливає на дохід: там працюють педагоги з найвищим рівнем спеціалізації. Також ставка зростає з роками, наприклад, стаж понад 25 років означає автоматичне підвищення ставки.

“Порівнюючи з українським рівнем оплати праці вчителів, навіть мінімальна німецька ставка буде приносити вчителю в Німеччині в рази більше грошей, ніж в Україні. Але і вартість життя тут вища, тому мінімальної зарплати вчителя в Німеччині вистачить на покриття основних витрат на життя”, – каже вчителька.

• Життєвий баланс

Робочий графік вчителя в Німеччині зазвичай досить стабільний. Це дає змогу мати вільний час для сім’ї та хобі, каже Дарія. Всі вихідні, канікули, лікарняні та пропуски за сімейним обставинам оплачуються. Максимальне навантаження на тиждень на повній ставці у школах Гессена, за словами вчительки, становить від 28,5 до 24,5 годин (академічна година – 45 хвилин, тобто за навантаження, наприклад, 28,5 годин учителі мають приблизно по 6 уроків на день).

“Хоча розподіл уроків тут неоднорідний. Наприклад, в один день може бути й один урок, а в інший – дев’ять. От я зараз маю два уроки у вівторок і дев’ять – у четвер. Сумарно за тиждень – 26,5 годин. Деякі вчителі мають day-off, тут немає такого поняття, як обов’язковий методичний день, а розклад формується відповідно до картини по всій школі”, – каже Дарія.

Водночас, за її словами, повна ставка – це кількість уроків, які повинні бути фактично проведені. Однак сюди не входять і не оплачуються відвідування конференцій, зборів, шкільні поїздки, перевірка домашніх, контрольних робіт, зустрічі з батьками, батьківські збори тощо. Іноді є можливість зменшити кількість робочих годин у контракті за індивідуальних причин.

Ще цікаво, що тут немає однакової ставки для всіх. Є багато чинників, як-от вік, кількість шкіл, в яких викладають вчителі, їхня дальність тощо, які впливають на ставку. Загалом це досить складний механізм.

“В моїй школі є вчителі, які мають приблизно 10–15 годин на тиждень, а є ті, які працюють на повну ставку.

Однак найбільше навантаження мають молоді вчителі, які тільки почали повноцінно працювати після отримання кваліфікації. Втім, вони мають найменшу ставку оплати праці, порівнюючи з більш досвідченими колегами. Вважається, що їм ще треба себе гарно зарекомендувати під час строкових контрактів і лише із часом можна працювати за довгостроковими.

Але знову ж таки, ситуація в кожній землі може відрізнятися і все має свої плюси та мінуси”, – зауважує Дарія.

• Підтримка вчителів, які вже працюють

Різні курси, семінари, освітні програми та інші форми підвищення кваліфікації… З власного досвіду Дарія побачила, що завдяки відвідуванню саме таких заходів ще під час роботи в Україні вона не лише збагатила свій професійний портфель знань і навичок, а й накопичила чимало цінних соціальних контактів.

“У німецькій школі я і мої колеги теж щомісяця отримуємо на електронну пошту запрошення на низку подій, які можна відвідати безплатно. Їх організовують як офлайн, так і онлайн для вчителів різних рівнів шкіл або для всіх разом. Тематика будь-яка: проблеми інтеграції нових учнів, STEM-уроки, психологічна підтримка та робота із травмою тощо”, – розповідає вчителька.

• Міжнародні можливості

Німеччина має велику кількість звʼязків з іншими державами. Це створює можливості для участі шкіл та вчителів у міжнародних обмінах і проєктах, додає Дарія Вензель. Наприклад, у школу, де зараз працює вчителька, щороку приїздить 1–2 групи іноземних школярів для знайомства з навчанням у німецькій школі. А вчителі мають змогу поїхати на міжнародні стажування до інших країн. Звісно, для цього треба вільно спілкуватися англійською та мати достатній досвід роботи.

“Але найважливіше те, що тут розуміють вчительську цінність та плекають її. Хотілося б, щоб і в Україні педагогічна професія базувалася на самоповазі, самоцінності з одночасною підтримкою від зовнішніх інституцій. Варто створити нове сприйняття професії вчителя в суспільстві. Так, це не простий шлях, але вивчаючи підходи інших країн, ми могли б адаптувати найкращі практики”, – підсумувала Дарія Вензель.

Ірина Троян, “Нова українська школа”

Титульне фото: особистий архів Дарії Вензель