Як підготовка та мотивація педагогів впливає на результати учнів – приклад Естонії

Результати PISA-2022 показали, що естонські 15-річні підлітки є абсолютними лідерами у Європі за рівнем своїх знань та навичок, які вимірює дослідження. У міністерстві освіти й науки Естонії такий успіх пов’язують, зокрема, і з професійними навичками місцевих вчителів.

Цікавий факт – середній вік естонських педагогів є найвищим у Європі. І це 49 років. Більш ніж половина (54 %) вчителів країни – це чоловіки та жінки віком 50 років і старше.

Через те, що саме професійні навички вчителів Естонії можуть мати вирішальний вплив на результати їхніх учнів на PISA, ми вирішили розглянути особливості підготовки й підтримки естонських педагогів. А також порівняти професійні стандарти, за якими працюють вчителі в Естонії та в Україні.

З матеріалу “Нової української школи” ви дізнаєтеся:

• як навчають майбутніх вчителів в Естонії;
• що таке професійний рік та як він сприяє адаптації педагогів-початківців;
• чим різняться професійні стандарти вчителів в Україні та Естонії;
• як естонську молодь стимулюють залишатися працювати в школах;
• як підтримують та які можливості надають педагогам із досвідом.

Своїм аналізом публікацій та досліджень на цю тему поділилася Людмила Макодзей, кандидатка педагогічних наук, менторка та вчителька ліцею Educator. А про практичний досвід роботи в естонських школах розповіли вчительки Антоніна Гузель та Катерина Рогозіна.

ПРО ПІДГОТОВКУ ВЧИТЕЛІВ ТА ОСОБЛИВОСТІ ВХОДУ В ПРОФЕСІЮ

Дослідження PISA надає освітянам і політикам інформацію про сильні та слабкі сторони систем освіти їхніх країн, прогрес та можливості для вдосконалення. Цікавим прикладом для аналізу у ЄС є Естонія.

За результатами PISA-2022, Естонія зберегла свої лідерські позиції серед європейських країн та продемонструвала винятково високі рейтинги 15-річних підлітків із математики, природничих наук і читання. Загалом країна увійшла до вісімки найкращих у світі, розповідає Людмила Макодзей, кандидатка педагогічних наук та менторка.

Міністерка освіти й науки Естонії Крістіна Каллас зазначила, що, порівнюючи з іншими країнами, результати Естонії характерні тим, що багато естонських дітей досягають базового рівня знань із математики.

“Це означає, що наші вчителі приділяють багато уваги всім дітям у класі однаково, і ми досягаємо найкращих результатів у світі не тільки завдяки найздібнішим учням, а й завдяки результатам усіх дітей вище середнього. Професійні навички естонських вчителів тут є ключовими”, – акцентувала міністерка.

У чому ж секрет підготовки естонських педагогів?

Отримати кваліфікацію вчителя в Естонії можна декількома способами:

1. пройти програму початкової педагогічної освіти на рівні бакалаврату або магістратури;
2. завершити магістерську програму з педагогіки після отримання ступеня бакалавра в іншій галузі. Також знаходимо інформацію, що вчителів-предметників та класних керівників загальноосвітніх шкіл також готують за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра;
3. через систему професійних кваліфікацій, де вчитель підтверджує свою кваліфікацію через спеціальні оцінювання від професійної організації педагогів.

Крім цього, як йдеться на сайті Європейської комісії, в Естонії від учителів вимагають знання естонської мови на рівні С1.

У країні діє базова рамка підготовки майбутніх педагогів, яка містить такі компоненти:

• загальноосвітнє навчання – поглиблює розуміння того, що відбувається в людині, суспільстві та довкіллі; розуміння плюралізму поглядів і необхідності бути толерантним і демократичним; розвиває навички спілкування та самовираження, знання естонської та іноземних мов, а також уміння використовувати інформаційно-комунікаційні технології;
• навчання, пов’язане з конкретним предметом(ами) або спеціальністю – це набуття предметних або професійних знань і вмінь, системного уявлення про людину, довкілля, суспільство та вміння ставитися до них із боку предмета чи спеціальності;
• професійне навчання – набуття професійних знань і навичок, описаних у професійному стандарті;
• дипломна робота або іспит відповідного рівня вищої освіти, які передбачають педагогічне дослідження, ділиться Людмила Макодзей.

Що таке “професійний рік”?

Естонські вчителі мають пройти вступну фазу – професійний рік. Це значущий компонент входження в професію, йдеться на сайті Єврокомісії. Як правило, його проводять у закладі, де в майбутньому працюватиме вчитель-початківець.

Головна мета цього року – підтримати молодого вчителя під час адаптації до професії та школи, допомогти в розв’язанні проблем, що виникають через брак досвіду, а також надати зворотний зв’язок про підготовку педагогів.

1. Для цього заклад освіти, де майбутній вчитель проходитиме вступну фазу, готує спеціальну програму підтримки для професійного року (педагог самостійно обирає, у якому закладі пройти цю програму).
2. На час професійного року фахівцям-початківцям призначають наставників – це має бути вчитель із досвідом роботи не менше трьох років та досвідом проведення супервізії.

Наставник має пройти програму підготовки наставників в університеті до того, як обійняти цю посаду, або бодай почати проходження програми паралельно з підтримкою молодшого викладача. Увесь рік наставник працює як партнер молодого колеги – контролює, консультує та дає регулярний зворотний зв’язок.

1. Наприкінці цього періоду вчитель-початківець готує аналіз свого першого року роботи, а наставник дає письмовий відгук про його працю на основі спостережень. Потім цей відгук передають керівнику закладу освіти, який і вирішує, чи видати вчителю сертифікат про проходження програми підтримки професійного року, чи ні.

“Як бачимо, підготовка вчителів Естонії має багато спільного з Україною. Новинкою для нашої системи освіти є наявність професійного року, але наразі в широких колах українських освітян така ініціатива жваво обговорюється”, – каже Людмила Макодзей. Більше про програми з наставництва для молодих педагогів в Україні читайте тут.

Професійні стандарти вчителя

Водночас стандарти, за якими працюють вчителі в Естонії та в Україні, дещо різняться. Наприклад, в Естонії цей стандарт є основою для планування та реалізації професійного розвитку вчителів і діє ще з 2005 року. У той час як в Україні його затвердили у 2020 році, каже Людмила.

Стандарт професійної кваліфікації в Естонії – це документ, який описує роботу вчителя та містить перелік навичок, знань і ставлень, необхідних для успішного виконання роботи. Він містить шість обов’язкових компетентностей:

1. підтримка учнів;
2. планування навчання;
3. викладання;
4. рефлексія та професійний розвиток;
5. співробітництво та нагляд;
6. розробка, створення та дослідження.

Додаткові компетентності – підтримка учнів з особливими освітніми потребами та впровадження цифрової освіти.

Ці компетентності беруть за основу під час створення навчальних програм підготовки вчителів. Професійно-кваліфікаційні стандарти вчителів регулярно переглядають, аби вони відповідали мінливим вимогам роботи.

Якщо порівняти естонський документ із професійним стандартом вчителя в Україні, то, як каже Людмила Макодзей, український стандарт містить загальні (громадянська, соціальна, культурна, лідерська, підприємницька) та професійні компетентності, які представлені у вигляді п’яти сфер діяльності (трудових функцій) учителя:

1. навчання учнів предметів (інтегрованих курсів);
2. партнерська взаємодія з учасниками освітнього процесу;
3. організація здорового, безпечного, розвивального, інклюзивного освітнього середовища;
4. управління освітнім процесом;
5. безперервний професійний розвиток.

“Український документ є ширшим, порівнюючи з естонським. Та водночас він ще відносно новий і не до кінця усвідомлений усіма учасниками освітнього процесу”, – додає Людмила.

ЯК В ЕСТОНІЇ ПІДТРИМУЮТЬ ВЧИТЕЛІВ ТА ЗАОХОЧУЮТЬ ЗАЛИШАТИСЯ В ПРОФЕСІЇ

Естонія, як і будь-яка країна світу (включно з Україною), має проблему з нестачею вчителів. Серед основних причин – професія “старіє”, а багато молодих вчителів покидають професію, каже Людмила Макодзей.

Так, за даними місцевого міністерства освіти й науки за 2021 рік, приблизно 50 % учителів-початківців залишали професію протягом перших п’яти років. Про це пишуть на сайті Європейської комісії.

Там також розповідають, що умови роботи вчителів-початківців складні: “Вони викладають стільки ж годин, скільки й досвідчені вчителі, а підготовка уроків займає значно більше часу. Реалізація програми професійного року, розробленої для полегшення початку роботи вчителем, значно залежить від кожної школи”.

Серед інших проблем (знайомих і українським учителям) – і низькі зарплати, і недостатній баланс між роботою та особистим життям, і непорозуміння з адміністрацією тощо. Для усунення цих та інших труднощів, а також підвищення мотивації педагогів залишатися в професії в Естонії застосовують різні практики.

• Фінансова допомога молодим вчителям

Наприклад, за тими ж даними Єврокомісії, в Естонії діє схема підтримки вчителів на початковому етапі роботи в школах. Для цього їм протягом трьох років виплачують приблизно 12 тисяч євро [приблизно 526 тисяч гривень, або по 14 600 гривень на місяць упродовж трьох років]. Однією з умов є те, що одержувачі початкової допомоги мають продовжувати працювати вчителем у школі впродовж п’яти років.

Також педагоги мають можливість претендувати на отримання стипендій та грантів. За ці гроші вони можуть, наприклад, підвищувати кваліфікацію за кордоном, або ж співпрацювати з університетом. Для цього педагогів обирають за конкурсною процедурою.

• Професійна безперервна освіта

Вона полягає в підвищенні кваліфікації вчителів, каже Людмила Макодзей. Усе для того, щоб створити можливості для самоаналізу і професійного розвитку педагогів, а також змотивувати використовувати набуті знання в роботі з учнями.

Основою для планування та проведення професійного навчання вчителів є:

• вимоги до компетентностей, описаних у професійному стандарті;
• самоаналіз учителя та відгук про його роботу;
• потреби професійного розвитку вчителя та розвитку закладу освіти, а також національно-освітні пріоритети.
• Професійна свобода

Школи та вчителі в Естонії мають широку автономію, розповідає Антоніна Гузель, яка працює в одній з естонських шкіл. Заклади освіти можуть розробляти власні навчальні програми, зі своїми цілями та фокусом. Педагоги ж самостійно обирають підручники й методи навчання, які вони хотіли б використовувати на своїх уроках.

“Тобто немає якогось чіткого для всіх переліку годин, які надаються для вивчення певної теми. Якщо клас вивчив тему за 5 годин, то починають вивчати наступну, якщо ні – вивчають і 10 годин одну й ту ж.

Вчитель сам вирішує, як планувати урок, скільки годин відвести на вивчення матеріалу тощо. І це також мотивує залишатися в школах, адже відчуваєш себе автономною одиницею”, – каже Антоніна.

• Диджиталізація процесів

Завдяки тому, що багато процесів у естонських школах диджиталізовані, вчителі можуть заощаджувати час на перевірці якихось робіт чи підготовці до уроків, додає Катерина Рогозіна, яка також працює в одній зі шкіл Естонії.

“Наприклад, педагоги використовують онлайн-платформи для перевірки знань учнів. Здебільшого всі контрольні роботи чи інші форми перевірки знань відбуваються саме за допомогою онлайн-інструментів, де вчителі одразу бачать результат. Відтак не потрібно витрачати час на перевірку завдань у зошитах, адже все є в системі. Також тут активно користуються онлайн-журналами та онлайн-щоденниками, де в режимі реального часу можна відстежувати роботу учнів, їхні бали, відвідуваність і таке інше”, – каже вчителька.

Крім цього, за її словами, заощадженню часу педагогів сприяють і онлайн-рішення “в коробці”. За спостереженнями Катерини, часто вчителі-предметники разом із підручниками отримують диски чи доступ до онлайн-платформ із додатковими матеріалами для уроків.

“Там можуть розміщувати плани уроків на кожну тему, тестування, роздаткові матеріали… Це значно скорочує час на підготовку вчителів до уроків. Адже готові рішення вже є, їх потрібно лише адаптувати під свій стиль викладання та клас”, – каже вона.

• Освітні технологи допомагають вчителям опановувати цифрові інструменти

Так, в естонських школах є посада освітнього технолога.

“Це окрема штатна одиниця. Освітній технолог є посередником між вчителями й онлайн-технологіями. Він навчає педагогів, як можна диджиталізувати свою роботу, які онлайн-інструменти використовувати для навчання й оцінювання учнів тощо. А ще вчить працювати з онлайн-платформами учнів і батьків”, – розповідає Антоніна Гузель.

• Рівність вчителів та учнів

Директор, вчителі та учні – це коло партнерства й рівних взаємин, додає Антоніна.

“За два роки роботи в естонській школі я жодного разу не чула, щоб директор чи вчитель підвищив голос на учня. Часто школа з учнями та батьками організовують різні цікаві події: концерти, піжамні вечірки, приготування їжі тощо, де беруть участь як учні, так і вчителі та батьки.

Дитина може йти коридором і запитати в директора, як у нього справи, на що директор спокійно відповість і привітно поспілкується. Вчителі між собою на “ти”. Учні до вчителів також звертаються на “ти” й лише на ім’я”, – ділиться спостереженнями педагогиня.

• Баланс між роботою та особистим життям

Хоча в деяких опитуваннях естонські вчителі скаржаться на брак балансу між роботою та школою, Катерина Рогозіна каже, що в колективі, де вона працює, з повагою ставляться до особистого часу.

“У нашій школі для вчителів на першому місці не робота, а сім’я. У п’ятницю ми маємо короткий день і якщо робочий час уже закінчився, то вся робота зупиняється. Тобто якщо й не встиг щось зробити, зробиш це завтра”, – каже Катерина.

Також вона ділиться, що в колективі є практика неформальних розмов за кавою чи чаєм, спільних поїздок, щоби просто відпочити й поговорити не лише про школу. Вчителька каже, що це допомагає побудувати більш довірливу атмосферу в колективі й відчути підтримку колег.

Звісно, в Естонії є й інші рішення щодо мотивації педагогів, адже там і досі працюють над розв’язанням проблеми нестачі вчителів та “старіння” вчительської спільноти загалом. Але деякі вищеперераховані кейси можуть бути корисними для вивчення й адаптації досвіду цієї країни, яка є лідером за знаннями та навичками учнів у Європі та світі.

Ірина Троян, “Нова українська школа”

Титульне фото: ut.ee