13 673
0
Напередодні дня Святого Миколая діти пишуть листи з проханнями, “аби тато повернувся з війни”, “щоб мама була здорова”, а “в Україні нарешті відновився мир”. Це розчулює дорослих і додає ще більше гніву в сторону росії. Та насправді саме щирі дитячі бажання повертають нас до давніх традицій вшанування Миколая, коли святий був порадником, підтримкою в скруті й вчив робити добрі вчинки.
Тому вкладати правильні сенси у святкування Миколая – дуже важливо, особливо зараз, коли під час повномасштабного вторгнення росії ми максимально відмовляємося від радянського спадку та переглядаємо своє ставлення до свят.
Аби відновити історичні шпаринки у святкуванні дня Святого Миколая та підготувати дорослих до можливих дитячих запитань “куди подівся Дід Мороз” абощо, “Нова українська школа” поспілкувалася з Ярославою Музиченко, журналісткою-етнологиненю, старшою науковою співробітницею Національного центру народної культури “Музей Івана Гончара“.
У новому матеріалі пропонуємо відповіді на важливі питання:
Святкування дня Святого Миколая 6 грудня, а Різдва – 25-го передусім означає виправлення неточностей між світським і церковним календарями. Ярослава Музиченко нагадує, що зараз здебільшого країни живуть за григоріанським календарем, здебільшого православні церкви дотримуються новоюліанського, у якому дати відповідають григоріанському. Тож за обома цими календарями Миколай приходить до дітей 6 грудня.
Юліанський календар, за яким день Святого Миколая припадав на 19 грудня, створили в Римській імперії в часи Юлія Цезаря – до прийняття християнства. З часом помітили, що він відставав від астрономічного дня сонцестояння, яке брали за точку відліку, на 8, 10, а з роками на 13 днів.
У XVI столітті Папа Римський Григорій XIII запропонував створити новий календар, щоб надолужити це відставання. На новий григоріанський календар перейшли католицькі та протестантські країни – крім православних. Українські землі теж і далі жили за юліанським.
Так тривало до початку XX століття. У 1918 році УНР перейшла на григоріанський календар. Згодом на нього перейшов радянський союз. Але церква й далі користувалася юліанським, у той час, як держава – уже григоріанським. Розбіжність у датах, нагадаємо, становила 13 днів.
Довгий час за юліанським календарем жила і Православна церква України (ПЦУ) та Українська греко-католицька церква (УГКЦ). Саме тому ми відзначали свята пізніше. Втім, з 1 вересня 2023 року ПЦУ перейшла на новоюліанський календар.
“Тобто зараз Православна церква України не перейшла на інші дати, вони залишилися ті ж самі, – пояснює Ярослава, – просто все повернулося до природної точки відліку, з якої й починалося – до фіксованої дати зимового сонцестояння. Фактично ми повертаємося до витоків і відкрито відмічаємо день Святого Миколая 6 грудня, як і належить. Разом з усім світом вшановуємо Миколая в одну дату. Бо було би дивно, що приходять два Миколаї: одного разу до всього світу, а іншого – до росії, Білорусі, Грузії та України”.
Дітям можна пояснити цю непросту історію з календарями, уникаючи дрібних деталей. Скажімо, нарешті, українці, як і більшість країн світу, рахує дні в році за однією системою і живе за спільним годинником.
Щоби знайти відповідь на це питання, треба згадати українські народні казки, скажімо, “Ох”, “Летючий корабель” або “Названий батько”, каже науковиця. Один із казкових героїв – Білий дід, який нагороджує щирих і добрих людей, а злих – карає.
У дохристиянські часи такий дід був у всіх народів. Вважалося, що це дух предків, який приходив на Різдво. Його так і називали – дід Різдво або Різдвяний дід. Європейські народи уявляли Різдвяного діда з горбом, у кожусі, вивернутому назовні, та з мішком. Він діставав із мішка подарунки, а діток, які погано поводилися, лякали тим, що дід забере їх у мішок.
“Після прийняття християнства цей образ стає двоїстий, бо як же святий може карати, – розповідає Ярослава Музиченко. – Відтоді є образ дарувальника – Миколай дарує, а образ, що попереджає чи карає, перетворюється в чортика й залишає дітям різку чи вуглину. До речі, Різдвяний дід, а нині Санта Клаус, приходив через димар, щоб залишити подарунки чи вуглинки. А Миколай закидав подарунки через вікно.
Він приносив не просто подарунки, які дитина захотіла, а те, що потрібно для душі й розуму. А згодом культивувалася думка, що Миколай обдаровує добрих дітей, тих, хто вчиться, допомагає іншим, а карає тих, хто робить погані вчинки”.
Санта Клаус – це той же Святий Миколай, але прилаштований до мультикультурного та різнорелігійного суспільства. Фактично його образ привезли в США емігранти з Нідерландів.
Саме нідерландці зберегли образ Миколая в часи Реформації (XVI століття), коли заборонялося вшановувати святих. Спочатку вони, як і інші протестантські країни, перенесли обдарування дітей на Різдво, а згодом відновили традицію подарунків від Миколая.
Переїжджаючи в США, нідерландці поширювали тут свої звичаї, на які накладалися традиції інших народів, що заселяли Америку.
У такий спосіб у дітей виховується вдячність, адже вони не просто приймають подарунок, а й дякують за нього Санта Клаусу.
В Україні звичаю дякувати Миколаю за подарунки, як правило, не дотримуються. Його треба популяризувати, вважає Ярослава Музиченко. Щоб не калькувати чиїсь звичаї з печивом та молоком, можемо повернутися до давньої традиції відправлення “в небо” послань.
Тобто можна написати листа зі словами подяки Миколаю, а далі пустити його човником за водою або спалити надворі від свічки – нехай із димом він відправиться до святого.
Звісно, треба писати листи Миколаю і напередодні 6 грудня. Але готувати до цієї дати дитину краще впродовж усього року.
Мабуть, часто чули про історії, коли діти просять дуже дорогі речі, вважаючи, що Миколай може роздобути все, що завгодно.
“Це допоможе нам підготувати дитину до усвідомлення, що в Миколая є помічники, і це не лише ангели, але й люди. Тобто люди на землі можуть стати помічниками святого Миколая, допомагати тим, хто цього потребує, і теж дарувати подарунки. Навіть можна нічого йому не замовляти, бо святий Миколай завжди знає, що й кому потрібно”, – зазначає науковиця.
От і відповідь на каверзне питання від дітей, що подарунки від Миколая насправді купують батьки. Та якщо у Святого є помічники з-поміж людей – то так, батьки теж можуть ними бути. Так само й діти, дорослішаючи, можуть стати помічниками Миколая і готувати для когось подарунки.
“Такі розмови з дітьми й постійна присутність Миколая у їхньому житті мають бути частиною виховання, а не одним днем на рік, коли Миколай приносить якийсь дуже дорогий подарунок, – додає Ярослава Музиченко. – Скажімо, у Галичині у 50-ті роки Миколай приносив дітям ковзани або лижі та обов’язково книжки, тобто те, що допоможе дітям розвиватися”.
В Україні Миколай кладе подарунки під подушку. За винятком Закарпаття – тут їх можуть класти в чобітки.
До слова, ялинку заведено ставити в оселі після Миколая.
Увечері 5 грудня можна поставити на столі чи підвіконні образ святого (скажімо, невелику іконку), запалити перед ним свічку та подякувати. На думку Ярослави, діти мають знати, як виглядає небесний покровитель.
А також у переддень свята можна спекти разом із дітьми медових “миколайчиків” – це святкове печиво, яке витискають у спеціальних дерев’яних формочках та розмальовують глазур’ю.
У радянські часи навіть згадки про святого Миколая були заборонені. На Новий рік завжди приходив Дід Мороз. До нього звикли, адже Мороза в СРСР пропагували дуже активно з газетних шпальт, радіо, телеекранів та в школах і садочках. Не всі можуть швидко відмовитися від цих старих звичок.
Нещодавно один із читачів сайту НУШ написав на редакційну пошту, що в школі на Чернігівщині закуповують новорічні подарунки дітям, де обов’язково має бути цукерка у вигляді Діда Мороза.
Як зазначає Ярослава Музиченко, у радянському союзі образ Діда Мороза створювали на основі спотвореного образу святого Миколая. Так, він спершу обдаровував дітей, батьки яких були лояльні до радянської влади. Тобто це був один зі способів комунізації дітей та радянської пропаганди.
“Навіть фотографування на колінах у Діда Мороза під портретом Леніна було елементом виховання відданих юних комуністів. Це все треба пояснювати дітям, бо навіщо нам два “святі Миколаї”? Один справжній, а інший – його криве дзеркало”, – каже науковиця.
До речі, дітям дуже подобається розповідати дідусю про свої бажання та отримати невеличкий подарунок. Саме цю дитячу рису, пояснює Ярослава, радянська влада використала з Дідом Морозом, аби його образ подобався малечі.
Натомість природний потяг дітей до доброго Миколая живе не одне століття. Тому, якщо зараз батьки поведуть дітей у будиночок, де “живе” святий, де вони зможуть із ним поспілкуватися, побачити та отримати хоч невеликий гостинець – це буде ще одним кроком до відновлення наших традицій.
У дитячі садки, звісно, має приходити Святий Миколай, а не Дід Мороз. Нехай діти спілкуються з ним, розказують вірші, грають у рухливі ігри, а потім отримують подарунки.
Вихователі можуть підготувати для малюків лялькову виставу. Або ж зі своєю виставою в дитсадок можуть прийти школярі. Наприклад, зіграти “Миколаєву рукавичку”, у якій рукавичку губить Миколай, у ній всю зиму гріються лісові звірята, а як потеплішає – повертають святому.
Для школярів можна організувати майстер-класи, інтерактивні ігри чи тренінги, присвячені добру та дружбі. Після активностей дітям теж можна подарувати гостинці.
Ярослава Музиченко підготувала добірку корисних матеріалів, які допоможуть провести свято Миколая в дитсадках, школах та вдома. Ділимося нею з вами.
1. Пісні про Миколая:
2. Мультфільми про Миколая та добро:
3. Оповідання про святого Миколая;
4. Казка “Подарунок святого Миколая”;
5. Вірші:
Вірші про МиколаяНагадуємо, вчити вірші, слухати пісні краще за місяць чи декілька тижнів до свята.
Готуємося до Миколая з добрими намірами та думками!
Інна Лиховид, “Нова українська школа”
Титульне зображення: авторка – Lizaveta Kazanovska, dribbble.com
Обговорення