Як підтримати учнів з ООП. Адаптації середовища, стратегій, завдань і оцінювання

Важливий чинник успішності інклюзивного навчання – розуміння педагогами глибинних потреб дітей з особливими освітніми потребами. Тоді вони зможуть забезпечити їм такі умови навчання, за яких дитина почуватиметься комфортно, а її навчання буде більш ефективним.

Про це розповіла виконавча директорка Української асоціації поведінкових аналітиків, вчителька-логопединя й асистентка вчителя столичної школи №58 Ольга Малікова під час семінару “Підтримка учнів з ООП в інклюзивному навчанні: адаптації та модифікації” від ГО “Смарт освіта”.

Головне з першої частини семінару – про адаптації – читайте в статті “Нової української школи”.

У цій статті про:

• навіщо потрібні адаптації в навчанні і які є різновиди;
• пристосування середовища;
• психолого-педагогічні стратегії;
• адаптацію навчальних матеріалів та завдань;
• систему та критерії оцінювання;
• праймінг для стабілізації поведінки учнів з ООП.

ЩО ТАКЕ АДАПТАЦІЇ В НАВЧАННІ Й НАВІЩО ВОНИ ПОТРІБНІ

Адаптації та модифікації спрямовані, насамперед, на корекцію поведінкових особливостей дитини з ООП та надання їй якісних освітніх послуг (розуміння нею матеріалу, отримання освітніх навичок, стимулювання уваги та надання можливостей демонструвати свої знання), а також на соціальну адаптацію дитини в освітньому середовищі.

Головна відмінність цих двох понять у тому, що адаптація не передбачає зміни змісту навчання. Тобто йдеться про корецію підходів до навчання дитини з ООП, тоді як модифікація передбачає зміну навчальних планів і програм й, відповідно, очікуваного від них ефекту.

Проте, коли йдеться про навчання дитини з ООП, фахівці часто стикаються із ситуацією, коли ні адаптація, ні модифікація не спрацьовують. Так може відбуватися тоді, коли потреби дитини не визначені чітко, а дії кожного учасника освітнього процесу не описані та не узгоджені. Тобто коли підготовка до роботи з такою дитиною відбувається формально, “на папері”.

Адаптації для дитини з особливими освітніми потребами треба проводити паралельно в кількох напрямах:

• пристосування середовища;
• психолого-педагогічні стратегії;
• навчальні матеріали та завдання;
• система та критерії оцінювання.

ПРИСТОСУВАННЯ СЕРЕДОВИЩА

Діти з ООП мають різні причини незадовільного стану здоров’я, а отже, потребують різних підходів до прилаштування середовища. І якщо це не спеціальна школа, то навряд чи можна очікувати, що для дитини із порушенням, наприклад, опорно-рухового апарату буде негайно зведено ліфт чи ескалатор для піднімання на вищі поверхи. Проте облаштування входу пандусами або розташування навчальних кабінетів на першому поверсі, так само як і доступність та пристосування для місць загального вжитку, – це те, що школа може вирішити самостійно.

Освітній простір у класі так само можна підлаштувати під потреби окремої дитини. Наприклад:

• розміщення в класі, відповідно до потреб: поруч з учителем або, навпаки, на останніх партах з асистентом; біля вікна або стіни;
• можна прикрити вікно поруч за допомогою жалюзі або, навпаки, відкривати його задля більшої освітленості робочого місця дитини;
• для дітей із гіперактивністю та синдромом дефіциту уваги дуже важливі кінетичні та рухові нюанси, тож можна оснастити меблі додатковими гумками чи підставками для ніг, балансовими півкулями, килимками тощо;
• варто розглянути доступність меблів та робочого місця дитини. Сьогодні є безліч можливостей зробити спеціальну парту чи оснастити її будь-яким приладдям. А можна зробити удосконалення і своїми руками. Для дітей з ООП дуже корисно тимчасово встановлювати спеціальний екран: поверхня парти з трьох боків огороджується індивідуальною кабінкою, наприклад, з картону, і дитина може працювати захищено від впливу довкілля та зовнішніх подразників. Екран можна знімати та встановлювати для виконання певних завдань.

Скріншот зі статті Ольги Малікової

Скріншот зі статті Ольги Малікової

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ АДАПТАЦІЇ

Основне завдання фахівців у цьому напрямі – організувати для дитини з ООП зрозуміле та чітко визначене середовище, у якому вона може почуватися захищеною та працювати у своєму режимі й відповідно до своїх здібностей, а також забезпечити комунікацію з рештою дітей у колективі.

Розклад

Дітям з особливими освітніми потребами надзвичайно важливо мати чіткий покроковий “план дій”: коли вони знають і розуміють, що за чим буде виконуватися, це дає їм змогу почуватися впевненіше. До того ж дослідження свідчать, що орієнтовно 70% інформації людина сприймає візуально. Тож у зоровому полі дитини треба розмістити: список правил та вимог навчального закладу, розклад та план уроків, покрокові інструкції.

Важливо також заздалегідь попереджати дитину з ООП про зміну розкладу чи незаплановані активності та мінімізувати періоди очікування виконання наступних завдань. Змушена бездіяльність і нерозуміння подальших дій можуть призводити до додаткового збудження і, відповідно, погіршення поведінки.

Скріншот зі статті Ольги Малікової

Зміна формату завдань

Таким дітям також варто розділяти завдання на кілька, меншої тривалості та складності. Це не означає спрощення завдань або змінення навчальної програми, а лише те, щоби надавати більше часу, покрокові інструкції, частіші повторення. Можливо також застосовувати нестандартні підходи – комп’ютерні технології, моделювання ситуацій, картки-інструкції й картки з наочним матеріалом тощо.

Перерви

Діти з ООП потребують і частіших перерв у навчанні. Тому для них рекомендується розробити систему додаткових перерв у 2–5 хвилин, наприклад, кожні чверть години під час звичайного уроку.

Вчитель або асистент вчителя, які працюють із дитиною, можуть робити їх на свій розсуд, стежачи за годинником. Або ж надати дитині можливість сповіщати про свою втому самостійно, але так, щоби не заважати вчитися решті класу. У цьому можуть допомогти спеціальні картки – якщо дитина піднімає таку картку, їй можуть надати перерву.

Перерв може бути не більше трьох за урок, щоби дитина вчилася не зловживати своїм особливим становищем. До того ж упродовж уроку можуть виникати моменти, коли така перерва небажана. Подібну ситуацію можна вирішити за допомогою спеціальної “стоп-картки” від учителя, щоби дитина розуміла, що як тільки буде закінчене завдання, над яким зараз працює клас, вона отримає бажаний відпочинок.

З дитиною має бути чітко обговорені та оформлені у візуальну інструкцію правила поведінки впродовж таких невеликих перерв, з огляду на її індивідуальні потреби. Адже комусь достатньо перевести увагу на улюблену іграшку, а комусь потрібно пройтися коридором.

Скріншот зі статті Ольги Малікової

Головне завдання такої додаткової перерви – дати учню можливість релаксації та перезавантаження для подальшого сприйняття інформації на уроці. Натомість жодні з цих дій не мають заважати навчанню класу.

АДАПТАЦІЇ НАВЧАЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ ТА ЗАВДАНЬ

Як уже говорилося, особливе значення для дітей з ООП мають різноманітні візуальні матеріали – розклади уроків, правила поведінки, нагадування і схеми роботи на уроці тощо. Усі ці матеріали повинні бути в зоровій доступності для такого учня.

Таблички й дозволи на додаткові перерви, покрокові інструкції виконання завдань та поділ на завдань на кілька частин також стануть у пригоді для адаптації дитини до роботи в класі та її комунікації з іншими учнями.

Поради:

• Усі матеріали мають містити не лише текстову частину, але і яскраві картинки, фотографії, схеми.
• Коли відомо про уподобання та зацікавлення дитини з ООП, варто використовувати образи, характеристики та предмети з цього списку. Наприклад, дитина цікавиться птахами або звірятками – отже, у візуальних матеріалах треба використовувати саме ці ілюстрації. Якщо серед уподобань – мультфільми чи комп’ютерна гра, то акцент робиться на героях та їхніх характеристиках тощо.
• Використовувати діалоги та сюжети улюблених мультфільмів для пояснення теми уроку – також ефективно. Як і виконання завдань за допомогою комп’ютера (наприклад, якщо дитині складно писати ручкою, але вона вміє й хоче висловлювати свою думку письмово).
• Варто надавати інформацію в такій формі, яка пускає в дію органи чуття, що найбільш розвинені в цієї дитини (наприклад, дозволяти користуватися аудіокнигами замість друкованих, якщо сприйняття аудіотексту більш ефективне, ніж читання).
• Також можна надавати такій дитині змогу обирати методику виконання завдання (методику, але не зміст самого завдання!): писати ручкою чи олівцем, відповідати на запитання усно чи письмово, читати чи слухати тощо.

СИСТЕМА ЗАОХОЧЕННЯ ТА КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ

Підходи до оцінювання та заохочення дітей з ООП так само різняться від подібного для інших учнів. Дитина має бачити не лише кінцевий результат, але і свої проміжні досягнення. А також розуміти, які її дії призводять до досягнення відповідної мети.

Задля цього так само під індивідуальні потреби дитини розробляють наочні таблиці та графіки досягнень і заповнюються разом із дитиною: зірочки, смайлики, наліпки, картинки – усе це можна і треба використовувати тоді, коли є, за що хвалити дитину з ООП. Це може бути не лише досягнення в навчанні, але і приклади “правильної” поведінки, дотримання правил, виконання завдання чи його частини вчасно.

За кожне правильне та вчасне виконання завдання дитину варто заохочувати приємними дрібницями – додатковою перервою, переглядом улюбленої книги чи картинок, можливістю потримати в руках іграшку, дозволом встати чи пройтись, відвідати ресурсну кімнату, пострибати на батуті тощо.

Головне завдання такої додаткової перерви – дати учню можливість релаксації та перезавантаження для подальшого сприйняття інформації на уроці. Натомість жодні з цих дій не мають заважати навчанню класу.

ПРАЙМІНГ ЯК ОСНОВА СТАБІЛІЗАЦІЇ ПОВЕДІНКИ ДИТИНИ З ООП

Праймінг – це метод підготовки дитини з ООП до певної діяльності, яку вона має завершити. За цією методикою дитину заздалегідь готують до певної ситуації: показують схожі матеріали, які будуть використовуватися під час виконання завдання, пояснюють послідовність майбутніх подій і правил, які будуть діяти, знайомлять із людьми, які будуть у цьому задіяні. Проте така підготовка не передбачає навчання чи проходження досвіду заздалегідь.

Приклади праймінгу:

Підготовка дитини до початку навчального року в новій школі. Тоді батьки чи опікуни можуть напередодні привести дитину в школу, пройтися класами та коридорами, познайомитися з вчителями та асистентом, посидіти за партою.

Так само, якщо дитина переймається через контрольну роботу, можна заздалегідь показати їй друковані матеріали, подібні до тих, що будуть на контрольній, заповнені тести, малюнки – тобто приклади роботи, яка очікуватиметься від учня наприкінці такого завдання.

Отже, адаптація дитини з ООП – складний, але креативний і цікавий процес. Будь-яке рішення може стати визначальним на цьому шляху. Варто пам’ятати, що варіативність і гнучкість – основа успішності цієї справи. Тож не бійтесь експериментувати, але пам’ятайте: для того, аби ваш експеримент був вдалим, перш ніж вдатися до адаптації середовища, потрібно зрозуміти й визначити індивідуальні потреби дитини з ООП.

Анна Степанова-Камиш, “Нова українська школа”

Титульне фото: автор – ArturVerkhovetskiy, Depositphotos

Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду “Відродження”. Позиція Міжнародного фонду “Відродження” може не збігатися з думкою автора.