Як розповісти учням про аварію на Чорнобильській АЕС: поради вчителям, підбірка відео та літератури для дітей різного віку

Найбільша техногенна катастрофа XX століття сталася 26 квітня 1986 року на Чорнобильській атомній електростанції. Під час експерименту в четвертому реакторі відбулося два вибухи, після яких назовні потрапили небезпечні радіоактивні ізотопи.

Однак, попри небезпечне радіаційне забруднення, світ два дні нічого не знав про вибух, адже радянська влада ретельно намагалася це приховати. Так, невдовзі після аварії на першотравневу демонстрацію в Києві на Хрещатику вивели сотні тисяч людей, зокрема, школярів.

Аварія на ЧАЕС має багато складних аспектів для обговорення, серед яких подвиг ліквідаторів пожежі, мільйони людей, які отримали значні дози випромінювання, тисячі загиблих, шкідливі наслідки для довкілля, ставлення до людини в СРСР тощо.

Тож перед тим, як розповідати про ці події учням, вчителі мають приділити увагу підготовці до такого уроку.

“Нова українська школа” зібрала поради та перелік ресурсів, які допоможуть педагогам розповісти учням про події на ЧАЕС. У новій статті читайте:

• чому вчителям важливо психологічно підготувати себе та учнів до такого уроку;
• як розповісти про найбільшу техногенну катастрофу XX століття і не налякати дітей;
• які активності на уроці запропонувати учням різного віку;
• як правильно підібрати візуальні матеріали;
• що подивитися та почитати з учнями різного віку про аварію на ЧАЕС, радіацію, міфи навколо неї та життя в Чорнобилі.

На ці та інші питання відповіли Любов Найдьонова, докторка психологічних наук, заступниця директора з наукової роботи Інституту соціальної та політичної психології НАПН України, Наталія Подоляк, сімейна та дитяча психологиня, Владислав Штегельський, вчитель історії, представник топ-50 Global Teacher Prize Ukraine-2021 та Оксана Андрійчук, учителька історії, заступниця директорки ліцею № 11 Звягельскої міської ради (Житомирщина).

РЕСУРСНІ ДОРОСЛІ ТА ПІДГОТОВЛЕНІ УЧНІ: РОЗПОВІДАЄМО ПРО АВАРІЮ НА ЧАЕС

Аварія на Чорнобильській АЕС є частиною історії нашої країни й водночас нашим колективним болючим досвідом проживання травматичних подій. Тому, звісно, про це потрібно розповідати учням, але зважаючи на їхні вікові особливості, каже Любов Найдьонова.

Однак перед тим, як розповідати про ці події, самі дорослі, зокрема, вчителі, мають бути підготовленими не лише теоретично, а і психологічно:

• потрібно дати собі чітку відповідь, навіщо ви розповідаєте про це дітям і що саме хочете їм донести;
• провести саморефлексію – як ви сприймаєте цю подію, які емоції вона у вас викликає. Якщо дорослі будуть стривожено про щось розповідати, то діти зчитуватимуть їхні емоції й перейматимуть цю тривогу на себе.

Тож коли педагоги не почувають себе стабільно при згадках про ці події, то в такому стані краще не проводити урок. Варто спочатку стабілізувати себе, можливо, зробити вправи для заспокоєння, і лише тоді йти до дітей.

Перед початком уроку про аварію на Чорнобильській АЕС психологиня радить вчителям дати учням відповідний ресурс.

“Потрібно попередити їх, що подальша інформація може викликати сильні емоції. Запитати, чи всі готові про це говорити. Наголосити, що під час цього уроку може знадобитися суперсила та сміливість учнів. Якщо діти будуть попереджені про можливу травмівну інформацію, то вони будуть більш мобілізованими й подальші факти з розповіді не стануть чимось неочікуваним”, – додала Любов Найдьонова.

Після того, як учні будуть підготовлені до уроку, можна почати розповідь, враховуючи вік дітей.

Початкова школа

Владислав Штегельський радить будувати урок саме на обговоренні ціннісних запитань.

“Розпочати розмову з молодшими дітьми можна із теми довкілля – про його забруднення та чому загалом необхідно берегти природу. Нехай учні поділяться своїм позитивним досвідом у цьому. Уже тоді можна плавно перейти до теми трагедії на ЧАЕС як екологічної катастрофи”, – розповів вчитель.

Також можна пояснити учням, що таке радіація. Тут Любов Найдьонова рекомендує будувати розповідь на аналогіях. У випадку аварії на ЧАЕС причиною захворювань людей стала невидима радіація. Але коли розповідати дітям молодшого віку про щось приховане, невідоме, можна їх лише налякати. Тож психологиня радить пояснити учням – якщо ми щось не можемо відчути чи побачити, то це не означає, що ми не можемо цьому протидіяти.

“У цьому випадку можна використати аналогію з вогнем. У цьому віці батьки вже вчать дітей, що вогонь може принести як користь, так і призвести до неприємних наслідків, якщо поводитися з ним необережно.

Якщо ж тримати руку просто над вогнем, не торкаючись його, то теж можна отримати опік. Таким невидимим вогнем, який може уразити, є радіація. Згодом додати, що колись у Чорнобилі цей невидимий вогонь вийшов назовні й люди не знали про нього, тому багато хто захворів”, – додала психологиня.

У розповіді варто акцентувати, що зараз ми знаємо, як себе захистити від радіації. Адже вчені мають спеціальні інструменти, які вимірюють рівень радіації, а офіційні джерела дають багато інформації, як убезпечити себе у випадку аварії. Тому в цей момент діти повинні слухати старших та довіряти компетентним джерелам.

Як розповіла психологиня, учням як молодшого, так і старшого віку потрібно розповідати не тільки про загрозу радіації, а й демонструвати впевненість у тому, що зараз ми дійсно знаємо, як вберегтися від цього.

Оксана Андрійчук радить також показати учням початкової школи відео “Місто-привид” із проєкту “Книга Мандрівка”. Там у доступній для школярів молодшого віку формі пояснюють основні факти про Чорнобиль та аварію. Перед переглядом також можна запитати учнів, чи можуть міста бути привидами та що вони про це знають.

“Мета таких занять не налякати дітей цією інформацію, а показати, які уроки ми із цього можемо винести, поговорити про ціннісні питання. Варто підкреслити важливість збереження природи та захисту від радіації. Також можна запропонувати учням створити пам’ятку про збереження довкілля чи про те, як захиститися від радіації”, – поділився ідеєю Владислав Штегельський.

Середня школа

Учням середньої школи можна розповісти більше деталей, каже Любов Найдьонова. Наприклад, із чого складається радіація, для чого потрібні АЕС тощо.

Далі розповісти про аварію на ЧАЕС і про соціальний механізм. У цьому випадку можна наголосити на важливості не мовчати та не приховувати свої помилки. Адже вони можуть нашкодити не тільки одній людині, а й цілому народу. І взяти за приклад ЧАЕС, яку із самого початку будували зі значними порушеннями.

“Часом, буває так, що через страх критики, учні не розповідають про якусь проблему й намагаються вирішити її самостійно. Тож важливо пояснити, що часом маленька проблема може свідчити про наростання ще більшої. І лише спільними зусиллями можна запобігти цьому”, – зазначила психологиня.

Також можна порівняти звичайне життя зі зміненими умовами після Чорнобильської трагедії, додав Владислав Штегельський. Наприклад, показати фотографії міст до й після аварії. Розповісти про рятувальників та науковців, які працювали на території Чорнобильської АЕС після вибуху. Можна показати фотографії рятувальників та розповісти про їхню героїчну роботу, а також про науковців, які досліджували наслідки вибуху, медиків, які допомагали людям тощо.

“Я, наприклад, зі своїми учнями говорю про Чорнобиль не тільки як про катастрофу, а і як про подвиг насамперед тих людей, які гасили пожежу. Часом, на урок я можу принести посвідчення, що видавали людям, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Можна попросити учнів дослідити його. Запитати, після яких подій почали видавати ці посвідчення, що учні знають про ЧАЕС тощо.

Розповісти про ліквідаторів. Можливо, хтось із рідних учнів, вчителів був ліквідатором чи свідком. Цим також можна поділитися, адже родинні історії добре сприймаються дітьми”, – додала Оксана Андрійчук.

Старша школа

За словами Владислава Штегельського, як у середній, так і в старшій школі учням можна додати більше інформації про контекст ситуації, як-от чому логіка радянської системи стала однією з причин трагедії, про приховування інформації з боку держави. Учні можуть написати есе на ціннісні теми: про важливість людського життя, про Чорнобильську трагедію як екологічну катастрофу тощо.

“З учнями варто чесно говорити про цю подію як про катастрофу, враховуючи її наслідки. Адже є ті, хто має родинні історії пов’язані з аварією. Треба показати, що так чи так катастрофа торкнулася багатьох сімей. Це історія про те, як нам сьогодні глобально не допустити повторення цього, і як ми, навіть на своєму рівні, можемо впливати на екологічну ситуацію”, – додав учитель.

Під час роботи зі старшокласниками, важливо, щоб вони запам’ятали не стільки сам вибух, як його причини та наслідки. На думку Оксани Андрійчук, не варто багато уваги акцентувати саме на вибуху, адже в теперішній умовах повномасштабної війни діти можуть це сприймати досить травматично. Тож вона радить запропонувати старшокласникам дослідження та вправи на розвиток критичного мислення.

Наприклад, обговорити міфи щодо ЧАЕС та Чорнобиля та зіграти у вірю/не вірю – заздалегідь підготувати правдиві та вигадані факти й запитати в дітей, що із цього правда. Потім надати об’єктивну інформацію.

Або можна зіграти у “Світове кафе”:

• поділити клас на чотири групи: перша може представляти тогочасних політиків чи інженерів, друга – ліквідаторів, третя – місцевих жителів, четверта – сучасників;
• після цього поділу, кожна група ознайомлюється із матеріалом про тих, кого вони представляють (інформацію має підготувати вчитель заздалегідь та розмістити на партах). Наприклад, група ліквідаторів читає історії рятувальників, які першими кинулися гасити пожежу на ЧАЕС, ознайомлюється з їхнім подвигом, а сучасники можуть розповісти іншим, які наслідки мала аварія на ЧАЕС і як зараз виглядає Чорнобильська зона;
• потім кожна група вибирає одного спікера, а інші учасники міняються місцями за годинниковою стрілкою. Так, упродовж певного часу спікер має розповісти іншій команді про свою роль (ліквідатора, сучасника, політика чи місцевого жителя). Вправа має тривати доти, доки всі учасники не ознайомляться зі всіма історіями.

“Ця вправа дає можливість залучити всіх учнів і спонукати їх до самостійного дослідження. Спілкуючись між собою учні поглиблюють свої знання, приходять до певних висновків та, за потреби, ставлять запитання вчителю”, – пояснила Оксана Андрійчук.

Психологиня Наталія Подоляк також радить провести з учнями майстер-класи щодо надання першої медичної допомоги, ще раз нагадати інформацію, що робити та як себе поводити у випадку радіаційної аварії. Рекомендації МОЗ можна знайти тут. Чому завчасна йодна профілактика може бути шкідливою, читайте тут.

За словами Владислава Штегельського, аварію на ЧАЕС можна розглянути і як історію про цінність людського життя. У СРСР людина не мала такої цінності, як в інших демократичних країнах. Тому і влада довгий час замовчувала інформацію про аварію. А історію про прискорене й тому неякісне будівництво атомної електростанції можна розглянути з боку – чи можна будувати кар’єру, усвідомлено ризикуючи життям мільйонів людей.

Зі старшими учнями можна обговорити ще такі питання:

• чи може держава дозволити собі приховувати наслідки такої катастрофи та про яке ставлення тоді можна говорити до громадян із боку влади:
• як має діяти держава в таких умовах;
• що ми, як громадянське суспільство, можемо зробити, щоби більше не повторити досвід існування такого режиму;
• хто і як займався ліквідацією аварії, чому вони заслуговують на відповідне шанобливе ставлення в суспільстві тощо.

Також упродовж уроку треба моніторити емоційний стан учнів, наголосила Любов Найдьонова. Якщо ви бачите, що інформація починає їх напружувати й у них виникає страх, тривога, то потрібно скерувати розмову в інший бік. Наприклад, запитати учнів, як ми можемо протистояти радіації, що можемо зробити, щоб захистити себе та рідних. Адже слова “все буде добре” заспокоюють тільки тоді, коли ми чітко розуміємо, що ми самі можемо для цього зробити.

Наприкінці розмови, за словами психологині, учням потрібно нагадати, що зараз про нашу безпеку дбають, наприклад, ДСНС. Також можна розповісти про структури (як-от МАГАТЕ), які регулюють використання ядерної енергії й стежать, щоби подібне не повторювалося.

ЩО ПОДИВИТИСЬ ТА ПОЧИТАТИ ПРО ЧОРНОБИЛЬ

Під час підготовки до уроку про Чорнобиль психологиня радить вчителям уважно підбирати візуальний супровід. Наприклад, не варто показувати учням момент аварії, вибуху, бо це може ретравмувати спогади дітей, які під час повномасштабної війни чули чи бачили вибухи.

Навіть саме зображення зруйнованого реактора може викликати в дітей асоціації зі зруйнованими російською армією в Україні будинками, об’єктами інфраструктури тощо.

Юлія Чаплінська, кандидатка психологічних наук, підготувала перелік корисних ресурсів для проведення уроків у школах про аварію на Чорнобильській АЕС.

Відеоматеріали:

• у відеопроєкті “Уроки пам’яті Чорнобиля” є матеріали для учнів 1–11 класів;
• учні середньої школи можуть переглянути відео “Чорнобиль. Як сталася аварія на ЧАЕС”;
• на тому ж каналі старші учні можуть подивитися відео “Що таке радіація”, зокрема, чому вона викликає в багатьох людей страх і бажання уникнути будь-якого її впливу;
• документальний фільм “Чорнобиль P.S” зі згадками очевидців;
• старшокласникам можна показати документальний фільм “Чорнобиль. Науковий полігон” 2021 року від Hromadske: у ньому йдеться про те, що відбувається в Чорнобилі через 35 років після вибуху, скільки людей працює в зоні відчуження, що там роблять науковці, як впливає радіація на тварин тощо;
• відео від “Української правди” “Місто Чорнобиль. Чи є життя серед радіації”;
• “Катастрофа на Чорнобильській АЕС. 35 років міфів, вигадок та омани” від каналу “Історія без міфів”.

Книжки:

• “Кістяк із Чорнобиля: містична казка для дорослих дітей”, А. Мухарський: фантастична казка для дітей середнього шкільного віку. У ній розповідається про Михася, тато якого зник безвісти. У його пошуках хлопчик потрапляє в Чорнобильську зону, де знаходить нових друзів;
• “Чорнобильський пес Аксель”, А. Андржеєвський: ця книжка також для дітей середнього шкільного віку. Головний герой, хлопчик Мирось, разом із батьками приїжджає як мандрівник у Чорнобильську зону;
• “Квіти біля четвертого”, К. Міхаліцина: для дітей середнього шкільного віку. Історія про прабабусю, яка назавжди покинула свій дім на Поліссі. Книжка допоможе дорослим знайти правильні слова для обговорення психологічних моментів із дітьми та глибшого розуміння історичного контексту;
• “Пройти крізь Чорнобиль”, Г. Аккерман: книжка для дітей старшого шкільного віку про подорож письменника крізь події Чорнобиля в різних аспектах;
• “Чорнобиль. Історія ядерної катастрофи”, С. Плохій: тут докладно представлена історія Чорнобильської катастрофи від вибуху 26 квітня 1986 року до закриття станції в грудні 2000 року;
• “Чорнобиль: Я бачив” від Володимира Шовкошитного, самовидця та ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС;
• “Чорнобильське досьє КҐБ. Суспільні настрої. ЧАЕС у поставарійний період”: збірник документів про катастрофу на Чорнобильській АЕС. Перший том, та другий том.

“Важливо, що всі рекомендовані джерела варто використовувати лише тоді, коли вчителі впевнені, що діти готові до серйозної розмови про потенційно травматичні речі. Якщо педагоги мають у цьому сумніви, то хай краще учні розкажуть, що вони знають про Чорнобиль, а вчителі можуть поправляти їх і розповідати свої думки без ілюстрацій”, – додала психологиня.

Ірина Троян, “Нова українська школа”

Титульне фото: Харківська спеціальна школа №7

Фото в тексті: Ukraїner