Напишіть нам

Всі теми

Як учителям підвищити стресостійкість та ресурсність. Частина 1

Наше завдання не знищити стресові чинники, а залишатися стійким, у балансі, незалежно від того, що відбувається зовні”, – говорить організаторка асоціації нейроенергетичної кінезіології Інна Засоба.

Кінезіологія це напрям роботи з тілом, який базується на китайській традиційній медицині. А засновник напряму роботи зі стресом – ендокринолог Ганс Сельє, який запровадив термін “стрес” ще 1938 року. Слово запозичили з технічних наук, де його використовували, позначаючи напругу й тиск, яким піддавався той чи інший матеріал.

“Нова українська школа” записала головне з виступу Інни в межах проєкту ГО “Смарт освіта” з підвищення ресурсостійкості вчителів за підтримки МФ “Відродження”.

У статті йдеться про те:

  • що таке стрес і які його ступені;
  • які ознаки стресу;
  • як реагує тіло на стрес.

Далі – пряма мова.

Про техніки для подолання стресу читайте в завтрашній статті.

ЩО ТАКЕ СТРЕСОРИ І ЯКИМИ ВОНИ БУВАЮТЬ

Причин стресу може бути багато, але важливо розділити їх на 2 групи:

  1. Ті, які небезпечні для організму – біологічний стрес: переохолодження через тривале купання, опік, інтоксикація через алкоголь, інфекція, загострення гастриту після приймання гострої їжі, травма (забій, перелом), світло, шум, електромагнітне випромінювання.
  2. Психологічний стрес. Він може запускатися не тільки реальними, але і ймовірними подіями, які не відбулися, але яких людина боїться: догана, підвищення квартплати, страх літати на літаках, сімейний конфлікт, занепокоєння здоров’ям родичів, нещаслива любов, занепокоєння майбутнім. Сюди ж можна віднести наші установки, очікування, мотивацію, минулий досвід.

Тобто людина може ввігнати себе в стрес, навіть думаючи про те, що її лякає, – і жодних зовнішніх стимулів може й не бути. В організмі запускаються ті ж біологічні реакції. Звісно, це не буде руйнівним для тіла. Але якщо це буде довготривало – наприклад, робота під керівництвом деспотичного начальника багато років, – це буде надмірне навантаження для організму. Адже не стільки страшний сам чинник стресу, як наслідки реакції організму.

ЯКІ ПРОЦЕСИ ЗАПУСКАЮТЬСЯ В ОРГАНІЗМІ ВІД СТРЕСУ

Усі ці процеси готують тіло до активної реакції, боротьби або втечі, що в нашому житті часто не соціально прийнятно – ви ж не кинетеся на начальника з кулаками у відповідь на догану. Але процес уже запущено. Тому важливо дати тілу можливість вивільнити гормони стресу, зняти напруження з великих м’язів через фізичне навантаження, навіть биття подушки.

Важливо розуміти, що початковий викид гормонів стресу виснажує запас гормонів у корі надниркових залоз: починається їх поспішне “заготовлення”, а через деякий час після стресу достатньо навіть слабкого впливу, щоби почалося їх поспішне виділення. Цей біохімічний механізм і обумовлює всім добре відомі ситуації, коли після важкого дня виникають зриви на близьких через дрібниці. Важливо в цьому випадку використовувати або фізичне навантаження, або кінезіологічні вправи, які описано нижче.

Ще важливий момент: під час стресу відновлювальні процеси в тканинах, довгострокові проєкти (травлення, репродукція, ріст) зупиняються. Якщо стрес – хронічний, тривалий, то саме ця реакція організму в довгостроковому періоді і є руйнівною для тіла.

Стрес сам собою не є ні хорошим, ні поганим для організму. Це просто наша здатність до адаптації. Насправді, найкращі події в житті, відмічені моментами радості, любові, ентузіазму, ейфорії, натхнення, творчості тощо, часто є дуже стресовими, одночасно джерелом і витратою величезної кількості енергії стресу. Те, що відбувається в організмі в ці моменти – природний процес, ідентичний тому, що відбувається в гірших обставинах, коли людина в небезпеці, засмучена, пригнічена, хвора тощо.

Стрес вважається позитивним, коли він бажаний і дає відчуття домінування над середовищем.

Стрес вважається негативним, коли він небажаний, неприємний і супроводжується відчуттям незахищеності, дискомфорту, страху тощо.

Цей стрес провокує додатковий стрес, який продовжує негативні реакції організму. Якщо я сьогодні втомилась, бо не спала вночі, то будь-яке інше ускладнення може призвести до межі витривалості.

Незважаючи на те, що стрес може бути не тільки шкідливим, а й корисним – характер його впливу на людину залежить від багатьох чинників, серед яких є три головні:

  • інтенсивність стресу;
  • тривалість;
  • чутливість людини до певного стресору.

СТАДІЇ СТРЕСУ

Ганс Сельє виділив 3 основні стадії стресу. Перехід з однієї в іншу може зайняти 20 років, а може 2 години. Усе залежить від заряду стресових чинників, які ми переживаємо, і наших внутрішніх ресурсів.

  1. Стадія тривоги, у якій пущені в дію всі захисні сили організму. Її іноді називають “стресом очікування” або “передстартовою лихоманкою”. Такий, наприклад, стан студентів перед іспитами, спортсменів на старті, хворих напередодні операції. Треба пам’ятати, що, чим сильніше хвилюється людина на цьому етапі, тим гірше вона буде захищена надалі: розтративши енергію і втративши сили, вона стає схожою на спортсмена, який “перегорів” на старті. З іншого боку, збереження “олімпійського” спокою тягне за собою брак мобілізації сил, необхідних для боротьби зі стресом.
  2. Стадія поступового пристосування до важкої ситуації й активний опір. На цій стадії організм переходить у новий гомеостатичний стан відповідно до нових умов впливу. Але за це ми платимо енергетичними, фізіологічними й біологічними ресурсами.
  3. Стадія нервового й фізичного виснаження. Це найнебезпечніша фаза – наслідок непоправної розтрати енергії на двох попередніх стадіях. Надмірні або тривалі стресові перевантаження, що підводять до третьої стадії, – украй небезпечні, оскільки можуть призвести до різних захворювань організму і психіки (“хвороб стресу”) – депресій і неврозів, гіпертонії й діабету, інфаркту міокарда та інсульту, порушень імунної системи.

Перша стадія – тривоги

Інтенсивно виробляється адреналін, щоби запустити швидкі реакції боротьби, збільшується серцевий ритм.

Гіпоталамус провокує мимовільні функції органів можуть підвищитися температура тіла чи артеріальний тиск, посилюватися потовиділення, дихальна функція, розширюються зіниці. Якщо дитина перебуває в стресі, вона не може сфокусуватися на навчанні й, зокрема, на точці, що близько, – тобто читати, – бо в неї вмикається периферійний зір, який оцінює загрози з боку.

Також підвищується рівень натрію та калію і знижується кількість магнію й кальцію. Коли знижується рівень кальцію, часто знижується й рівень цукру в крові і з’являється потяг до солодкого. Якщо ви хочете солодкого, можна випити капсулу кальцію, і бажання зникне.

Вітаміни групи В і С окислюються і швидко закінчуються. Тому вони потрібні для підтримки організму. Щитовидна залоза підвищує рівень гормонів, які, зі свого боку, підвищують вироблення енергії. Також змінюються вироблення інсуліну та робота підшлункової залози. Дисбаланс цукру призводить до знесилення. Зазвичай люди вирішують це, вживаючи солодкі напої або продукти, які містять багато вуглеводів. Саме тому, що люди вважають, що потяг до цих продуктів це нормально, перша стадія стресу часто проходить непомітно, переходячи до другої.

Такий стан не вважається патологічним, тому людина намагається сама з ним впоратися. Наприклад, якщо не може вранці нормально прокинутись, то п’є каву, аби стимулювати роботу наднирників, а ті маскували первинні ознаки втоми.

Втома на першій стадії зазвичай помірна й виникає вранці або після обіду. Це перші дзвіночки, що треба попрацювати зі своїм рівнем стресостійкості. Також можуть з’являтися м’язова напруга, спазми в животі, холодні руки та ноги, подразнений кишківник, непереносимість глютену, головний біль, ломота, перепади настрою. Як тільки подія закінчується, організм відновлюється – і людина повна сил і бажання щось робити.

До слова, Марко Радо, італійський кінезіолог у авторському семінарі “Конституції”, дає опис 3 основних біологічних типів і взаємозв’язку конституції з рівнями стресостійкості. Є ектоморф, мезоморф та ендоморф. Люди з конституцією ендоморфа частіше потрапляють у першу стадію стресу й там затримуються. Це люди, у яких є енергетичні запаси у вигляді жирових відкладень, і вони найбільш стресостійкі.

Зображення з презентації Інни Засоби

Друга стадія – спротиву

Стресові події більше не епізодичні. Людина переходить до хронічного стресу. Організм постійно піддається навантаженню, збільшуючи обмін речовин і потребу в енергії. Через постійну активність організм більше не може відпочивати й поповнювати ресурси. Навіть якщо в людини є можливість відпочити, вона не може заснути й розслабитися.

Таких людей називають гіперактивними вони постійно мають перебувати в русі. У них може бути навіть залежність від стресу, від стану збудження та адреналіну. Ендорфіни, до слова, працюють як знеболювальне для організму. Вони виділялися в первісних людей на випадок, якщо поранить тварина.

Люди можуть несвідомо відтягувати дедлайни, аби перебувати в постійному стресі, й залежати від ендорфінів та адреналіну. До того ж можуть бути більш залежними від кофеїну, енергетичних напоїв, шоколаду та інших продуктів із великою кількістю рафінованого цукру. Це аби не перейти до третьої стадії стресу, але й не повернутися до першої.

На цій стадії наднирники можуть припинити відповідати потребам організму щодо виділення кортизолу (гормону стресу). Ми ще нормально можемо виконувати щоденні функції, але наприкінці кожного дня зазвичай відчуваємо величезну втому. Незважаючи на нічний відпочинок, уранці людина не відчуває, що відпочила, є тривожність і переживання через дрібниці, людину легко роздратувати, з’являються безсоння, часті прокидання, можуть розвиватися різні інфекції, у жінок може початися порушення менструального циклу, повільний обмін речовин.

Також можуть бути головокружіння, затуманена свідомість, нудота, почервоніння, підвищене потовиділення, розширення судин, підвищення рівня гестаміну, сповільнюється фізіологічна активність наднирників, зменшується насичення клітин водою, може з’явитися гіпоглікемія.

Третя стадія – виснаження

Організм, проходячи через дві попередні стадії, більше не може компенсувати зовнішні стресові чинники і входить у фазу виснаження. Проявляються хронічні симптоми, стійкі до звичайних методів лікування.

Найбільше схильні до третьої фази ектоморфи. Це люди, у яких немає ані жирових, ані м’язових запасів. Вони швидко проходять дві стадії й потрапляють у третю.

Небезпека стає природною частиною життя, і завдання мозку – виявити і відреагувати на неї.

Сенсорна інформація про навколишній світ надходить через очі, ніс, вуха і шкіру. Ці відчуття зливаються в таламусі – ділянки всередині лімбічної системи. Таламус передає цю інформацію в мигдалину й кору головного мозку.

Головна функція мигдалеподібного тіла, яке називають димовим датчиком мозку або сторожовим собакою, – визначити, чи важлива для виживання інформація, що надходить.

Коли мигдалеподібне тіло відчуває загрозу – воно одразу посилає повідомлення в гіпоталамус і стовбур мозку, щоби вегетативна нервова й система гормонів стресу зайнялися управлінням реакції тіла.

Тоді, як ми розуміємо, що відбувається, наше тіло може бути вже в русі.

Але префронтальная кора після обробки сигналу від таламуса й рішення, що ця подія не є для нас небезпечною, може заспокоїти мигдалину й зупинити стресовий механізм.

З огляду на те, що префронтальна кора повністю запускається в роботу (через мієлінізацію – покривання нейронів мієліном, білою речовиною) до років 25–30, ми можемо помічати в підлітків реакції, які не відповідають стимулу. І з цієї причини разом з антистресовими методиками необхідно використовувати методи з розвитку функцій префронтальної кори:

  1. Є дослідження, що доводять зв’язок між заняттям музикою й розміром дорсолатеральної ділянки префронтальної кори, яка бере участь у формуванні самоконтролю й управлінні поведінкою.
  2. Можливість повправлятися в управлінні поведінкою дають заняття, що вимагають дисципліни, терпіння й самовладання. Опануйте музичний інструмент, вивчіть незнайомий мову, займіться незвичним спорту тощо.
  3. Щоби змусити працювати префронтальну кору, можна спеціально вибирати статичні незручні пози з йоги, у такому положенні утримувати увагу складніше.
  4. Вправа “Гаки” з гімнастики мозку.

Про техніки для подолання стресу читайте в завтрашній статті.

Марія Марковська, “Нова українська школа”

Титульне фото: автор – SIphotography, Depositphotos

Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду “Відродження”. Позиція Міжнародного фонду “Відродження” може не збігатися з думкою автора.

Матеріали за темою

Обговорення