Як в українських школах розповідають про секс та які є успішні приклади за кордоном

Уявіть, раз на рік до школи приходить жінка, яка збирається розповісти дітям, як кажуть вчителі, “про це”. Водночас ніхто не розповідає, яка в неї посада і чому саме вона буде розповідати про секс.

В один з класів запрошують паралель 9-класників і 11-класників. Тітонька із суворим виглядом розповідає, що таке ВІЛ і СНІД, чим вони відрізняються, чому це страшно, показує жахливі фото. І це справді важливо, але дуже страшно. А опісля показує, як одягати презерватив… на банан.

Далі у центр класної кімнати запрошують 9-класників, які при 11-класниках і однокласниках мають спробувати повторити те, що зробила тітонька. У всіх це викликає не більш як сміх.

Зрештою, з уроку діти виносять тільки травмовану психіку, нерозуміння, як секс стосується СНІДу й бананів одночасно, страх займатися сексом, бо це обов’язково призведе до СНІДу. А ще – булінг від 11-класників, які на перервах приносять банани тому, хто щойно одягав на них презервативи.

Так в українських школах часто відбувається сексуальне виховання.

“Нова українська школа” зібрала найдивніші історії, як у школах розповідають про секс, розібралася з сексологинею Анастасією Забелою, чому це ненормально, й зібрала досвід іноземних країн, як це працює.

5 НАЙДИВНІШИХ (НЕ)ПОЯСНЕНЬ ПРО СЕКС У ШКОЛАХ І В ЧОМУ ПРОБЛЕМА

Психологиня й сексологиня Анастасія Забела веде в TikTok сторінку “У трусах”, яка має 500 тисяч підписників і мільйони переглядів. У коротких відео Настя пояснює усе про секс і тіло: як користуватися прокладками, тампонами та латексними серветками, чому не варто замовляти презервативи на OLX, як говорити з батьками про секс, як дівчина може завагітніти, розвінчує міфи про секс і менструацію. Також психологиня відповідає на запитання, що підлітки бояться ставити дорослим.

Анастасія поділилася історіями, з якими підлітки зверталися до неї чи розповідали під час розмови:

1. “Тема репродуктивної системи випала на карантин, нас відправили на дистанційне навчання і учителька скористалась цим. Сказала опрацювати тему самостійно і потім дала контрольну, нічого з теми не пояснюючи”.

Анастасія пояснює: кількість годин, яка передбачена навчальним планом на цю тему, досить обмежена, тож пропуск одного заняття вже впливає на якість знань.

2. “Наша вчителька жахливо соромилась і не могла вимовити слово “пеніс” або “вагіна”. Заміняла на “цей орган” або “це місце” ніби це щось жахливе”.

“Це, до речі, досить популярна ситуація в маленьких містечках чи селах, коли учні є більш обізнаними в темі сексу, ніж, наприклад, учителька пенсійного віку”, – говорить Анастасія.

За її словами, заміна звичних термінів для позначення статевих органів на евфемізми формує уявлення про те, що ці органи є чимось таємничим, страшним, таким, що викликає сором. Це як ім’я Волдеморта у “Гаррі Потеррі” заміняли на “Той, кого не можна називати”.

Статеві органи є у всіх, і це така ж частина тіла, як нога, рука чи вухо. До того ж дуже важливо, щоб діти знали правильні назви й локації статевих органів й не соромились їх вимовляти. У світі часто стається насильство, тому важливо, щоби дитина мала змогу пояснити, що з нею сталося.

3. “Нам вчитель біології на повному серйозі розповідав про телегонію. Я до кінця школи вірила у це”.

Телегонія – це хибна біологічна теорія, яка стверджувала, що перший статевий партнер генетично впливає на майбутнє потомство самки. Тобто діти жінки будуть у будь-якому разі схожі на її першого партнера, навіть, якщо народжені не від нього.

Ідея телегонії виникла ще за часів Арістотеля. Тоді люди не могли пояснити, як у світловолосої пари може народитись темноволоса дитина й припустили, що таким чином можуть проявлятись ознаки колишніх партнерів жінки.

“Віра в телегонію може призводити до дискримінації чи утисків тих жінок, чиї перші сексуальні партнери “не відповідають певним соціальним стандартам”. Наприклад, під час Другої світової війни солдати нацистської Німеччини знищували жінок, які мали статеві контакти з євреями, вважаючи, що навіть якщо ця жінка народить дітей від іншого чоловіка, то вони все одно матимуть “генетичний слід” єврея. Відповідно до теорії телегонії, жінка, яка, наприклад, стала жертвою статевого злочину, в майбутньому народить дітей, які матимуть ДНК гвалтівника”, – розповідає Анастасія.

Теорію давно спростувала генетика, але міфи про неї досі живуть.

4. Якось Анастасія опублікувала в TikTok відео, де показано, як відбувається очищення утроби при завмерлій вагітності на пізньому терміні. Якщо жінка не може народити, то мертве немовля розрізають у матці й виймають по частинах.

“Відео, звичайно, моторошне, але ця процедура необхідна. Інакше жінка просто помре. В коментарях дівчата писали, що їм таке відео показували на уроках і видавали за звичайний аборт. Типу “Подивіться, як відбувається аборт і як ріжуть нещасне немовля, що кричить від болю”, – ділиться Анастасія.

Психологиня також наводить приклад ситуації, яку обіграли в підлітковому серіалі “Статеве виховання”. У серіалі дівчатам на лекціях показали відео пологів і запросили жінку, яка розповідала про те, як раннє материнство зруйнувало її життя. Одразу після лекції шоковані дівчата просили не підходити хлопців до них, аби не наражати на небезпеку небажаної вагітності.

“Тож такі відео про аборт формують хибне уявлення про процес звичайного аборту, можуть формувати нездоровий страх перед небажаною вагітністю (наприклад, коли дівчата п’ють екстрену контрацепцію ледь не після кожного статевого акту)”.

ЧОМУ ВИНИКАЮТЬ ТАКІ СИТУАЦІЇ

Психологиня пояснює, проблеми статевої освіти у школі, через які виникають подібні ситуації, такі:

• Необізнаність педагогів у темі;
• Можливість нав’язувати учням особисті погляди на те, що є нормальним, а що ні (наприклад, радикально-консервативний вчитель може занизити оцінку учню, який висловив думку, що одностатеві шлюби – це нормально);
• Відсутність довірливих взаємин у системі “учень-педагог”.

“Навряд чи учениця прийде із особистим питанням до вчителя типу “Мій хлопець пропонує мені секс без презервативу, а я не знаю, що мені робити і з ким порадитись”. Бо, швидше за все, завтра вся учительська буде знати про те, що учениця живе статевим життям (а в маленьких містечках, де всі одне одного знають, ще й передадуть мамі, бабусі, сусідці і так далі). Тому підлітки часто залишаються сам на сам зі своїми проблемами”, – говорить психологиня.

• Теми про сексуальну освіту, секс і тіло розкидані по різних предметах та навчальних роках. Трішки – в біології, щось в основах здоров’я. Утім, окремого курсу статевої освіти, який давав би підліткам відповіді на всі запитання, у шкільній програмі немає.

Так, 5-класникам розповідають про основи фізичного розвитку та статеві ознаки. У 6 і 7 класах говорять про гендерну політику. І тільки у 8 класі розглядають питання ранніх статевих контактів, інфекцій, сім’ї, шлюбу та готовності до дорослого життя.

Утім, відповідно до аналітичного звіту Служби порятунку дітей за 2020 рік, 83% побачили вперше сексуальний контент у віці 7-13 років. У дошкільному віці вперше побачили сексуальний контент 2,5% опитаних дітей, і майже стільки ж (2,6%) побачили сексуальні матеріали після 15 років.

А згідно з дослідженням Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) про українських підлітків у 2019 році, кожен десятий підліток в Україні має перший секс у 12 років. Тобто розповідати 8-класникам про секс вже пізно.

А ще кожен третій підліток не використовував презерватив під час першого статевого акту. До того ж українські підлітки розповіли, що дізнаються про секс в інтернеті (58,4%), від друзів та однолітків (41%), від батьків і вчителів – 32,5% та 28,9% відповідно.

“Хороший варіант розвивати статеву освіту серед школярів – залучати сторонніх спікерів чи експертів. Не кожна школа може дозволити собі запросити лектора, однак з’являється все більше громадських організацій, які можуть допомогти з організацією заняття на волонтерських умовах. До того ж формат необов’язкових зустрічей або факультативу за вибором учня дає можливість відмовитись від таких занять родинам, що не підтримують статеве виховання в умовах школи з певних причин”, – зазначає Анастасія.

ЯК ЦЕ ПРАЦЮЄ ЗА КОРДОНОМ

Швеція

У 1933 році у Швеції створили Асоціацію сексуальної освіти (RFSU). З 1955 року уроки статевого виховання увійшли до обов’язкової шкільної програми. Це – міждисциплінарний предмет, і у школах зазвичай формують команду, що складається з учителів, шкільної медсестри та / або шкільного консультанта.

“Сексуальна освіта має підтримувати молодих людей і готувати їх до відповідального статевого життя. Це має давати можливість кожній людині працювати над тим, аби дізнатися, як він / вона хоче жити, і над тим, аби виявити, що правильно чи неправильно для нього / неї. Важливою основою є те, що знання ніколи не можуть нашкодити”, – йдеться на головній сторінці організації.

Так, на телебаченні показують короткі відео для 3-6-річних дітей, аби вони зрозуміли, як влаштоване їхнє тіло. А в школах Швеції прийнято обговорювати теми сексуального виховання в групах. Учні часто кажуть, що це найкраща частина: ознайомлення з міркуваннями однокласників та учителів про секс, кохання та стосунки.

У багатьох закладах освіти надають презервативи на прийомі у шкільної медсестри чи вчителя й на уроках сексуального виховання.

Як результат, у країні один з найнижчих світових показників підліткових пологів – 2,7 на 1000. Рівень підліткової вагітності у Швеції знизився на 80%, а кількість випадків захворювань, що передаються статевим шляхом, – на 40%.

Нідерланди

Країна запровадила повну статеву освіту з 4-річного віку. У дитячих садках не йдеться про секс, утім з дітьми розмовляють про кохання і стосунки. Згідно з програмою, 8-річним дітям розповідають про гендерні стереотипи й самооцінку, а 11-річним – про сексуальну орієнтацію і засоби контрацепції. У початковій школі навчають дітей, як захиститися від сексуального насилля та чому потрібно поважати сексуальні вподобання інших. До того ж презервативи у Нідерландах доступні в торговельних автоматах, а протизаплідні засоби безкоштовні до 21 року.

Як результат перший статевий досвід в Нідерландах в середньому відбувається у 17-річному віці. У більшості молодих людей перший секс був обдуманим і приємним. 85% молодих людей використовують контрацепцію на постійній основі.

Норвегія

Програму статевої освіти для школярів від 7 до 16 років тут започаткували у 1971 році. Вона пояснює, що таке сексуальні бажання, мастурбація, венеричні захворювання, створення сім’ї, гомосексуальність, контрацепція, аборт і сімейні взаємини.

Натомість норвезьке національне телебачення має серію з 8 невеликих роликів “Статеве дозрівання”. Ведуча доктор Лін Янсруд розповідає про складнощі статевого розвитку й показує всі нюанси. Для цього використовує пластикові моделі, фотографії, знімки мікроскопу. Програма не має вікових обмежень.

Німеччина

З 1970 року держава зобов’язана забезпечувати статеву освіту в школах. Утім, форми відрізняються, залежно від федеративної землі. Так, у Гамбурзі школярам з другого класу пояснюють, що таке приємні і неприємні дотики, як можна говорити на тему сексу без вуличного сленгу.

У навчальних планах різних земель йдеться: сексуальне виховання – спільне завдання для батьків і учителів. У деяких школах є скриньки, у якій учні можуть анонімно залишати записки із запитаннями, які обговорюватимуть публічно. До того ж більшість шкіл навчає, як правильно застосовувати контрацепцію.

“Батьки мають право на доступ до матеріалів і методів, але не повинні ухвалювати рішення про те, будуть чи не будуть обговорюватися ті чи інші питання”, – така концепція сексуальної освіти.

В Університеті Лейпцига розробили спеціальну навчальну програму для студентів-педагогів, яка допоможе їм бути більш впевненими під час викладання сексуального виховання у школі. В разі успіху може згодом перейти і в інші німецькі виші.

Марія Марковська, “Нова українська школа”

Титульне фото: автор – Sergey_Khramov, Depositphotos