Як відрізняти факти від суджень та шукати аргументи в есе – коротка шпаргалка для вчителів та учнів

Робота над есе – непростий процес, адже передбачає, що учнівство має висловити певну тезу, обґрунтувати її, дібравши відповідні факти, які б доводили чи спростовували висловлену думку.

Учительки й вчителі часто помічають, що учням складно розібратися, що саме вважати фактом, а що – судженням. А ще плутанина виникає під час пошуку аргументів на підтвердження тези, бо діти можуть наводити фейкові чи маніпулятивні твердження, вважаючи їх правдивими доказами.

Щоб допомогти освітянам та їхнім учням відрізняти факти від суджень, а фейки – від правди, ГО “Смарт освіта” організувала навчальний вебінар за участі Інни Палько та Ганни Новицької, тренерок проєкту “Вивчай та розрізняй: інфомедійна грамотність”. До вебінару долучилися освітяни-учасники “Національного проєкту: пишемо есе”.

Редакція НУШ занотувала найважливіші поради тренерок. З короткого конспекту вебінару ви дізнаєтеся:

• за якими ознаками відрізнити факт від судження;
• які є п’ять ознак маніпуляцій фактами;
• які класичні методи аргументації використовувати в дискусіях;
• як перевіряти правдивість інформації.

ФАКТ ЧИ СУДЖЕННЯ – ЯК ПЕРЕВІРИТИ ШВИДКО І ПРОСТО

Насамперед Інна Палько озвучила 8 кроків, яких треба дотримуватися, працюючи з інформаційними повідомленнями чи текстами:

1. визначати джерела;
2. вимкнути режим “автопілоту”, тобто бути уважними до сприйняття інформації;
3. стежити за своїми емоціями;
4. розрізняти факти та судження;
5. бути пильними до деталей;
6. перевіряти експертів / експерток;
7. звертати увагу на сенс повідомлення;
8. бути відповідальними за те, про що пишемо.

Оскільки найчастіше учні, працюючи з есе, матимуть справу з фактами та судженнями, Ганна Новицька пояснила, як навчитися їх відрізняти.

Факт має декілька ознак:

• це інформація про те, що сталося, відбулося. Про це можуть свідчити слова “було”, “продемонстрували”, “зафіксували” тощо;
• цю інформацію можна довести та перевірити.

Наприклад: “14 грудня в Києві відбулася лекція Віри Агеєвої “Есеїстика як простір інтелектуальної свободи””.

У судження інші ознаки:

• використання майбутнього часу. Це означає, що нічого ще не здійснилося, а, можливо, колись відбудеться;
• озвучуються переконання, які нічим не доведені.

Наприклад: “Юрій Шевельов – батько українського есею”.

✍️Щоб потренувати учнів розрізняти факти від суджень, можна дібрати приклади подібних речень. Нехай вони, наприклад, посортують їх у дві різні колонки.

ЯКІ МАНІПУЛЯЦІЇ МОЖУТЬ ВІДБУВАТИСЯ З ФАКТАМИ

За словами Ганни Новицької, у засобах масової інформації факти та судження можуть подаватися приховано, а також маскуватися під маніпуляціями. Тобто під фактами споживачам може подаватися викривлена чи неправдива інформація.

Щоб уміти побачити ці “перекручення”, тренерки розповіли, які способи маніпуляції фактами використовуються найчастіше.

1. Перебільшення.

Щось незначне подається як важливе, наприклад, деталі описуються як головні.

2. Підміна понять.

Думка подається як факт, або факт видається за думку.

3. Хибна логіка.

З низки фактів робляться хибні висновки.

4. Відверта брехня.

Неправдиві твердження та зображення видаються за справжні.

5. Підтасовування карт.

Правдива інформація подається вибірково, обігрується, вибираються тільки потрібні факти, а непотрібні – замовчуються.

Як зауважили тренерки, важливо вчити учнів і учениць аргументувати свою думку саме фактами, а не судженнями. Це можна робити й у письмових вправах, і в усних, наприклад, під час дискусій.

✍️Щоб учні вміли знаходити переконливі факти для підсилення своїх думок, можна ознайомити їх із класичними способами аргументації:

• докази у форматі статичних даних, скажімо, посилання на наукові дослідження, статистику державних органів;
• метод суперечностей часто використовують у ситуації риторичного двобою, щоби переконати недовірливого співбесідника;
• метод порівняння дає змогу емоційно підсилювати зміст аргументів.

Наприклад, “Нам варто викликати таксі, адже на вулиці спекотно, як на пательні”;

• метод “так – але” передбачає, що ви нібито погоджуєтеся зі співрозмовником чи співрозмовницею, утім, додаєте своє “але”.

Наприклад, “Так, це чудова рослина для нашого саду, але вона любить затінок і їй не місце під сонцем”;

• метод хибної підтримки передбачає погодження з думкою співрозмовника, однак аргументацію ви берете у свої руки.

Наприклад, “Так, це чудова думка, але ти забув/-ла додати…”;

• метод бумеранга застосовуємо, коли треба використати аргументи співрозмовника проти нього ж самого.

“Цим методом варто користуватися дуже обережно, щоб не перетворити все на висловлення докорів”, – додала Ганна Новицька.

ПРАВДА ЧИ ФЕЙК – ЯК ВІДРІЗНИТИ

У величезному потоці інформації, з якою маємо справу щодня, дуже легко потрапити на гачок маніпуляторів. Адже вони використовують спеціальні способи заволодіння увагою читачів та введення їх в оману. Оскільки робота над есе може бути пов’язана з відсіюванням правди від брехні (під час пошуку фактів), учнів варто навчити, як саме впевнитися в точності інформації.

✍️Ганна Новицька радить дотримуватися такого алгоритму перевірки інформації на правдивість.

1. Перевіряти джерело отриманої інформації.

“Потрібно звернути увагу, чи є це джерело авторитетним і надійним, чи можна його зарахувати до новинної агенції, урядового сайту чи журналу. Чи це взагалі жовта преса, яка не може бути правдивою”, – пояснює Ганна.

2. Дізнатися більше про автора / авторку допису чи повідомлення.

Наприклад, промоніторити, хто це, чи має ця людина відповідну кваліфікацію та досвід, щоб говорити на обрану тему.

3. Знайти інші джерела, які підтверджують або спростовують цю інформацію.

“Якщо декілька незалежних джерел повідомляють те саме, можливо, ця інформація може бути правдивою. Але на цьому не варто зупинятися, треба звернути увагу на час і дату публікації допису та переконатися, що ця інформація справді актуальна”, – додає Інна Палько.

4. Перевірити наведені факти на точність, логічність та послідовність.

Якщо, наприклад, у публікації використовуються фотографії, варто перевірити, чи не обробляли їх.

“Також потрібно звернути увагу, чи є фахівці, які вже перевірили цю інформацію та написали свої висновки (буває, що на фейкову інформацію швидко з’являються спростування від журналістів-фактчекерів – ред.), – радить Інна Палько.

Найголовніше – завжди бути скептичними до будь-якої інформації, яка породжує сильні емоції або здається занадто неймовірною.

Тому що клікбейтні заголовки та прагнення засобів масової інформації спіймати нас на гачок емоцій означають, що зі статтею щось не так. Можливо, у ній уже закладений погляд, у якому нас мають переконати”.

Оскільки нашими почуттями дуже легко маніпулювати, Інна радить робити емоційні зупинки, коли є відчуття, що з текстом чи новиною щось не так. І вже після паузи ухвалювати певні рішення.

Текстову версію вебінару підготувала Інна Лиховид, “Нова українська школа”

Титульне фото: Київська гімназія східних мов № 1, авторка – Марія Брикимова, ГО “Смарт освіта”

Текст створений у межах навчання вчителів “Національного проєкту: пишемо есе”, яке відбувається за підтримки Міжнародного фонду “Відродження”.

Проєкт реалізується ГО “Смарт Освіта” в межах Програми сприяння громадській активності “Долучайся!”, що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) та здійснюється Pact в Україні. Зміст проєкту є винятковою відповідальністю Pact та його партнерів i не обов’язково відображає погляди Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) або уряду США.