Теми статті: вчителям, директорам, освітнім управлінцям, російська агресія
26 Листопада 2022
5 467
0
Вчителів, що залишилися на тимчасово окупованих територіях, часом переслідують, погрожують, катують, ув’язнюють. За таких умов, здавалося б, головне завдання освітян – вижити. Водночас частина з них бойкотує співпрацю з окупантами й хоче вчити дітей за українськими програмами.
“Нова українська школа” отримала кілька звернень від вчителів-переселенців та тих, хто вимушено залишається в окупації. Педагогів цікавить – як знайти роботу на підконтрольних Україні територіях.
Так, родина вчителів із селища Троїцьке, що на Луганщині, розповідає, що їм вдалося виїхати з окупації. У ліцеї, де працювали освітяни, загарбники відкрили свою школу. Останню зарплату вчителі отримали за березень. Наразі родина розгублена, не знає, як саме звільнитися з ліцею, щоби влаштуватися в інший заклад освіти.
Вчителька географії із 15-річним досвідом пише, що залишилася на тимчасово окупованій території, але хоче знайти роботу в іншій школі України та працювати віддалено: “Не можу виїхати на територію України через сімейні обставини, але працювати на орків не маю бажання. Зі школи в окупації я звільнилася”.
Шукають дистанційну роботу в українських школах і вчителі, які зараз перебувають за кордоном. Подібних запитів багато, тож “Нова українська школа” вирішила з’ясувати, як знайти роботу в українській освіті вчителям-переселенцям та тим, хто залишився на тимчасово окупованих територіях.
Один із варіантів – звернутися до Державного центру зайнятості (якщо є така можливість). На кінець жовтня в центрі було 659 вакансій на посаду вчителя закладу середньої освіти, а от охочих знайти роботу освітян удвічі більше – 1 275. Зазвичай через центр зайнятості шукають вчителів на повний робочий тиждень без можливості викладати дистанційно.
Натомість на приватних платформах пошуку роботи, приміром, work.ua, за останні 30 днів знаходимо приблизно 300 вакансій для дистанційної роботи вчителем. У топі – викладачі англійської мови, шукають і вчителів фізики та математики. Такі пропонування роботи можна розглядати, якщо є стабільний доступ до інтернету. Проте деякі окуповані міста та села такої можливості не мають.
До того ж такі оголошення вакансій найчастіше публікують приватні заклади освіти, оскільки їхнє розміщення на порталах вакансій платне.
Освітній омбудсмен Сергій Горбачов радить закладам освіти, які мають потребу в педагогічних та непедагогічних кадрах, звертатися до адміністраторів приватних сайтів працевлаштування.
“Зазвичай керівництво цих сайтів йде назустріч комунальним закладам освіти та надає певну кількість безплатних публікацій про вакансії для педагогічних та непедагогічних працівників закладів освіти, що суттєво допомагає в пошуку персоналу”, – каже він.
Інформацію про актуальні вакансії також публікують місцеві управління освіти та й самі школи, тому тим, хто в пошуку, радимо підписатися на їхні сторінки. Знову-таки – найчастіше вони шукають працівників на очний чи змішаний формат.
З квітня 2022 року в Україні працює освітній чат-бот, але поки що розділ про вакансії в закладах освіти пустує. Натомість у чат-боті є кілька пояснень від Міністерства освіти і науки України, як саме влаштуватися на роботу дистанційно і викладати свій предмет онлайн:
Раніше міністр освіти й науки Сергій Шкарлет пояснював, якщо школа працює онлайн чи в змішаному форматі, то вчитель, який перебуває за кордоном, може працювати дистанційно та отримувати зарплату.
У наказі МОН від 28 березня щодо організації навчання в закладах середньої освіти в умовах воєнного стану зазначається, що школи зобов’язані брати на роботу освітян-переселенців за наявності вакансій. Також у наказі визначено, що всі вчителі мають отримувати заробітну плату незалежно від їхнього поточного місця проживання. Навіть якщо в закладі освіти ухвалено рішення про простій, а навчальний процес зупинили. Наказ діє впродовж воєнного стану.
Однак на практиці не все так просто, як розповідає МОН. У Службі освітнього омбудсмена “Новій українській школі” повідомили, що з початку повномасштабного вторгнення надійшло 110 звернень від вчителів про проблеми з працевлаштуванням.
Зокрема, освітяни-переселенці просили допомогти із відновленням документів про здобуття освіти та про трудову діяльність, які втратили під час виїзду з окупації. Учителі з тимчасово окупованих територій, які відмовилися від співпраці з окупантами, просили роз’яснювальної допомоги, як їм працювати далі законно.
Також Служба освітнього омбудсмена отримувала звернення від вчителів, які перебувають за кордоном. Освітяни скаржились, що керівники закладів освіти забороняють їм викладати дистанційно (хоча законодавство цього не забороняє) і вимагають повертатися в Україну. У коментарях “Новій українській школі” Сергій Горбачов нагадав про Кодекс законів про працю, за яким дистанційна робота – це така форма організації праці, коли робота виконується працівником поза робочими приміщеннями чи територією власника або уповноваженого ним органу, у будь-якому місці за вибором працівника та з використанням інформаційно-комунікаційних технологій.
“З таким працівником укладається відповідний трудовий договір, із формою якого можна ознайомитися тут. Якщо заклад освіти працює очно або змішано, рішення про те, дозволяти чи ні педагогічному працівнику працювати дистанційно, ухвалює керівник закладу освіти. Відповідно до частини третьої статті 38 Закону України “Про повну загальну середню освіту” до повноважень саме керівника закладу загальної середньої освіти належить визначення режиму роботи закладу та розв’язання питань, пов’язаних із трудовими відносинами, відповідно до вимог законодавства”, – резюмував освітній омбудсмен.
Якщо освітяни виїхали на вільну територію, але не звільнилися з основного місця роботи й шукають нову школу, у Службі освітнього омбудсмена радять:
Найбільш вірогідний варіант знайти роботу – йти в школу (якщо є така можливість). Саме так зробила вчителька англійської мови Марія з Харківщини (прізвища не називаємо на її прохання). Разом із чоловіком жінка виїхала зі свого містечка в березні, коли в ньому стало досить небезпечно. Родина встигла в останні евакуаційні поїзди. До кінця навчального року Марія допрацювала у своїй школі дистанційно, а коли знайшла роботу в Києві, звільнилася з попереднього місця.
“Коли оселилась у Києві, побачила школу у своєму районі. Тут якраз шукали вчителя англійської мови, – ділиться своїм досвідом вчителька. – Пішла одразу до адміністрації, щоби розпитати, що і як. Директорка мене радо зустріла, та й інші вчителі добре прийняли. Разом зі мною взяли на роботу дівчину з Куп’янська, вона ще навіть документи звідти не вивезла. А колишні колеги лишилися у своєму місті й далі працюють онлайн. Я б теж могла дистанційно викладати, але навряд чи збігаються графіки вимкнення електроенергії в Києві та моєму місті… Загалом раджу не чекати, що робота знайде вас сама – шукайте й дізнавайтесь”, – ділиться Марія.
Директорка київської школи І-III ступенів № 275 імені Кравчука Володимира Оксана Антощак, яка взяла на роботу Марію, теж радить вчителям звертатися в заклади освіти. З її слів, ті школи, які працюють офлайн, не шукають працівників на “дистанційку”. Каже, що не всі заклади освіти хочуть брати вчителів-переселенців, мовляв, люди попрацюють тимчасово та повернуться додому.
“Але я беру всіх, – додає директорка. – Вчителька англійської мови знайшла роботу саме в нас, хоча поруч зі школою розташовується центр зайнятості, у який постійно надаємо інформацію про вакансії. Повідомляємо про це районне управління освіти, шукаємо вчителів через своїх знайомих. До речі, це теж працює. От зараз нам дуже потрібен вчитель інформатики та фізики. На оголошення про ці вакансії відгукнулася вчителька біології з Херсона, просила підказати, де знайти роботу. А моя знайома саме шукала собі в школу такого вчителя-предметника. І виявилось, що ще й живе ця жінка поруч зі школою”.
Зараз понад 5 тисяч шкіл навчають дітей в онлайн-форматі. Ця кількість постійно змінюється, деякі заклади середньої освіти переходять на очний чи змішаний формат навчання. Деякі – навпаки йдуть на дистанційку.
Приміром, Політехнічний ліцей НТУУ “КПІ” в Києві розпочав навчальний рік дистанційно, бо в закладі немає власного укриття. Невдовзі тут перейдуть на змішане навчання, бо вдалося знайти поблизу сховище та домовитися із його утримувачем про спільне користування. Саме через відновлення очного навчання, нехай і не в повноцінному форматі, у ліцеї не можуть взяти на віддалену роботу педагога.
“У нас є одна вакансія вчителя інформатики, усі інші заповнені вчителями, які перебувають у Києві та Київській області. Оскільки найближчим часом плануємо виходити на змішаний формат навчання, то як такі вчителі будуть добиратися на роботу?
У нас є вчителі, які зараз у Великобританії, Польщі, Німеччині. За власним бажанням вони звільнилися і працюють в українських центрах чи українських школах, – пояснила заступниця директора ліцею Ганна Єрофєєва. – Багато шкіл у Києві працює очно, тому варіант дистанційної роботи не підходить для них однозначно. Вчитель має бути в одному просторі з дітьми, тоді буде кращий результат”.
У Львові, де знайшли роботу приблизно 80 вчителів-переселенців та техперсоналу, теж немає випадків, коли на роботу дистанційно брали педагога з іншого населеного пункту. Наразі всі школи міста працюють очно. Як пояснив начальник управління освіти Львівської міської ради Андрій Закалюк, усі, хто знайшов роботу у Львові, звертався безпосередньо до закладів освіти. Їхня адміністрація брала до уваги досвід та вміння вчителя, а не наявність чи відсутність статусу переселенця. “Наше завдання – бути відкритими, оприлюднювати всі наявні вакансії, а кожен, хто бажає знайти роботу, це зможе зробити“, – додає він.
Тож, з одного боку, законодавство не створює перепон, аби вчителі працювали з будь-якого місця проживання і проводили уроки дистанційно. Багато освітян саме так і працює. Та на практиці існує дуже мало кейсів, щоби вчителя з окупації працевлаштували в школу на підконтрольній Україні території для викладання онлайн.
Інна Лиховид, “Нова українська школа”
Титульне фото: VitalikRadko, Depositphotos
Матеріал підготовлено за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного Фонду “Відродження” в межах грантового компоненту проекту EU4USociety . Матеріал відображає позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду “Відродження” та Європейського Союзу”.
Обговорення