Теми статті: вчителям, література, освітнім управлінцям
27 Червня 2024
17 633
0
У квітні цього року редакція “Нової української школи” провела опитування серед учителів та вчительок зарубіжної літератури. Дякуємо 199 респонденткам і респондентам, які заповнили форму.
Одне з питань було сформульоване так: “Які твори [із програми зарубіжної літератури] діти сприймають найкраще?”.
У цьому матеріалі пропонуємо узагальнений список творів, який, за словами педагогів, учням і ученицям 5–9-х класів до вподоби найбільше. А також розповімо про проблеми в пропонованих програмних творах, на яких акцентували вчителі.
У відповідях опитаних часто повторювалися ті самі тези про учнівський вибір, які ми вирішили узагальнити. Для того, щоб твір сподобався учнівству, за словами вчителів/ок, він має бути:
Проблемою, про яку говорять усі вчителі, є небажання дітей читати й відсутність звички до самостійного читання. Дехто пов’язує це із дистанційним навчанням. Власне, потребу обирати твори невеликого обсягу вчителі пов’язують саме з тим, що діти “не люблять читати”.
Водночас є і певні загальні зауваження до програм із зарубіжної літератури. Тут зазначимо, що більшість опитаних учителів (166 зі 199 осіб), працюють за програмою “Зарубіжна література. 5–9 класи” для закладів загальної середньої освіти (у редакції 2023 року) (авт. Ніколенко О. М., Ісаєва О. О., Клименко Ж. В., Мацевко-Бекерська Л. В., Юлдашева Л. П., Рудніцька Н. П., Туряниця В. Г., Тіхоненко С. О., Вітко М. І., Джангобекова Т. А.; далі в тексті – “програма Ніколенко”). Деякі коментарі, однак, стосувалися і програм для 5–6-х класів від Є. В. Волощук, а також програм для 5–6-х класів від авторського колективу Богданець-Білоскаленко Н. І., Снєгірьова В. В., Фідкевич О. Л.
Так, декілька респонденток розповіли, що у 8-х класах “втрачають читачів”, адже починається історико-хронологічне вивчення літератури. Двоє вчительок вказали, що найскладніше їхнім учням та ученицям сприймати твори античності, Відродження, середньовіччя. Наведені нижче цитати стосуються програми Ніколенко.
Щодо творів на тему війни, зокрема Другої світової, опитані дали діаметрально протилежні відгуки: одні розповіли, що такі твори діти сприймають важко, інші – що, навпаки, читають з інтересом, проводячи паралелі із сучасністю. Декілька опитаних окремо відзначили, що дітей цікавить твір “Хлопчик у смугастій піжамі”.
Отже, дітям подобається захоплива гостросюжетність, пригоди, співпереживання одноліткам, зрозумілі “сетинги” [сукупність елементів, які однозначно ідентифікують світ, де відбуваються події певного художнього твору – ред.] і проблеми (сучасність), короткі тексти.
Водночас очевидно, що відмовитися від викладання поезії, яка розвиває уяву, асоціативне мислення, естетичний смак, і вивчення певних класичних текстів неможливо. Питання радше полягає в тому, як оптимізувати співвідношення таких творів з умовно “цікавими для дітей” у програмі, і які підходи використовувати, щоб “запалити” учнівство до вивчення цих творів. Як зазначила одна з опитаних учительок,
“як презентуєш твір – так його і сприймуть”.
Аби зробити список кориснішим для вчителів та розробників, ми вказували програми, за якими вивчають названі твори чи авторів, і класи, у яких їх вивчають, у дужках.
[Говорячи в переліку про “стару” модельну програму для 5–9-х класів, маємо на увазі програму, укладену за Державним стандартом базової середньої школи 2011 року].
Твори в списку розташовані за класами, а не за популярністю.
Одна з респонденток також додала:
“Діти зауважують, що твори для читання цікаві (програма Богданець-Білоскаленко). Була вражена тим, який відгук отримали в дітей новела Карела Чапека “Колекція марок” [6 клас], повість Анджели Нанетті “Мій дідусь був черешнею” [5 клас]”.
Крім перерахованих вище текстів, учителі називали прізвища письменників і письменниць, які сподобалися їхньому учнівству найбільше, без конкретизації творів. Це, зокрема,
Незрозумілою залишається ситуація із Гоголем: якщо він у програмі зарубіжної літератури, отже, він зарубіжний письменник?
Наразі його “Ніч перед Різдвом” пропонують для вивчення в 6 класі в усіх трьох модельних програмах для 5–6-х класів. Але якщо він іноземний, отже, Гоголь – російський письменник? Чому діти мають вивчати письменника держави-агресора? Ба більше, одна з учительок зазначила, що нічого російського діти категорично не сприймають.
Зрозуміло, що “проблема Гоголя” – це наслідок багаторічної російської окупації. Тож, імовірно, доцільніше було б перенести вивчення його творчості до програми української літератури чи давати в межах інтегрованого курсу: як українського письменника, який, на жаль, у несприятливих обставинах зробив свідомий вибір писати мовою імперії.
Іншого плану проблема виникає під час вивчення “35 кіло надії” французької письменниці Анни Гавальди. Як зауважила одна з респонденток, вона не змогла знайти цієї повісті в українському перекладі – адже офіційного перекладу не існує. У мережі викладений переклад із російського видання, що є етично сумнівним на багатьох рівнях. Хоч ця повість важлива для дітей і популярна серед них. Можливо, варто було би переглянути таку рекомендацію – або пролобіювати купівлю прав на твір і вихід його українською мовою (зрозуміло, однак, що таке завдання навряд чи лежить у площі можливостей авторів програм).
З іншого боку, щодо кількох творів із наведеного вище списку вчителі давали й протилежні відгуки:
Це ще раз свідчить про те, що важливими чинниками є і рівень “розчитаності” учнів, і їхні смаки, і те, як педагоги “подають” певні тексти. Навряд чи існують універсальні книжки, які сподобаються геть усім, однак переглянути програми на предмет оптимізації – варто.
Серед інших творів, які викликають труднощі в сприйнятті, за словами вчителів, такі:
Проблема з більшістю цих творів, імовірно, пов’язана з тією тезою, яку вже наводили вище: на думку вчителів, діти складно сприймають твори на історичну тематику – не “про сучасність”. Якісне прочитання таких текстів потребує не лише розуміння специфічної лексики, із яких освітяни констатують проблеми, але і знання певних історичних реалій, розуміння контексту епохи, уявлення про події та процеси.
“В 7 класах зайшли новели та детективи, “Айвенго” – ні. Навіть “читаючі” діти насилу подужали. Я в дитинстві обожнювала цей роман, з таким натхненням чекала опрацювання з дітьми… але не склалось… 9 класи – усе дуже сумно, діти майже не читають… одиниці закохались у “Джейн Ейр” [Шарлотта Бронте], і це для мене вже успіх. Викликали дискусію “Ляльковий будинок” та “Пігмаліон” [Бернард Шоу]. Але в 9 класах це кілька дітей на весь клас… сумно”.
Усі перераховані твори для 9-х класів, принагідно зазначимо, наявні й в програмі Ніколенко (за новим Державним стандартом базової середньої освіти, 9 клас), “Ромео і Джульєтта” – також у програмі Волощук (9 клас).
Наступні коментарі стосуються чинних програм для 10–11-х класів і можуть стати підказкою для розробників, які візьмуться за створення модельних програм для здобувачів профільної середньої освіти.
Це злочин перед класиками-авторами і їхніми шедеврами, адже невчасне знайомство з ними може відбити охоту читати твори на все життя. Бажано, щоби програма зарубіжної літератури більше враховувала вікові особливості учнів”.
Якщо підсумувати відповіді, то основні зауваження вчителів до програм полягають у невідповідності кількості творів віку школярів і кількості годин на тиждень (перевантаженість програм), а також у тому, що хронологічний підхід до вивчення текстів знеохочує навіть “розчитаних” дітей до читання. І, можливо, перегляд традиційного підходу допоможе виховати покоління мотивованих і компетентних читачів та читачок.
Ірина Пасько, аналітикиня “Нової української школи”
Цей матеріал був представлений ГО “Смарт освіта” в рамках Програми сприяння громадській активності “Долучайся!”, що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) та здійснюється Pact в Україні. Зміст матеріалу є винятковою відповідальністю Pact та його партнерів і не обов’язково відображає погляди USAID або уряду США.
Обговорення