Яким має бути повноцінний електронний підручник і чому pdf-версії недостатньо

Потреба в електронних підручниках виникла давно, а в час пандемії набула особливої гостроти. Адже це зручно для дистанційного навчання, а під час очного розв’язує проблему важких шкільних наплічників, особливо для дітей молодшого віку. І це лише дві переваги такого формату, а є ще інтерактивність, важлива для дітей, та можливість вносити зміни, не переробляючи весь продукт.

Однак, тривалий час електронні підручники в Україні зводилися до pdf-файлів друкованих версій книжок, хоча насправді повноцінне електронне видання – це геть про інше.

У межах Осінньої школи творців сучасних освітніх матеріалів фінського проєкту “Навчаємося разом” + проєкту ЄС кандидат технічних наук, доцент, декан факультету видавничо-поліграфічних та інформаційних технологій Української академії друкарства (Львів) Ігор Миклушка розповів про нюанси створення повноцінних електронних навчальних видань, а також про їхні основні відмінності від друкованих підручників.

ЧИ ПЕРЕДБАЧАЄ УКРАЇНСЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО ЕЛЕКТРОННІ ПІДРУЧНИКИ

Електронне видання – не просто цифровий продукт. Як і будь-яке інше видання, це авторський продукт. А от можливості його розповсюдження практично необмежені – це можуть бути й локальні носії, і мережеві, і хмарні середовища, і платформи дистанційного навчання. Воно, на відміну від друкованого видання, обмеженого накладом, призначене для використання необмеженим колом користувачів через цифрові середовища.

Підготовку електронного видання, у тому числі й підручників, регламентують держстандарт ДСТУ 7157:2010 “Видання електронні. Основні види та вихідні відомості”, а також, частково ДСТУ 3017-95 “Видання. Основні види. Терміни та визначення” та ДСТУ 4861:2007 “Інформація та документація. Видання. Вихідні відомості”.

Спеціалізований стандарт ДСТУ 7157:2010 дає визначення, за яким електронне видання є електронним документом чи групою таких документів, що пройшли редакційно-видавничу обробку, мають вихідні відомості та призначені для розповсюдження в незмінному вигляді.

Й от у “незмінному вигляді”, вважає експерт, – це неправильно, адже перевага електронного підручника, на відміну від традиційних видань, – якраз у його інтерактивності та певною мірою персоналізації.

ОСНОВНІ ЕЛЕМЕНТИ ЕЛЕКТРОНИХ ВИДАНЬ ТА ВИМОГИ ДО НИХ

Найбільш розповсюджені нині такі формати електронних видань, у тому числі й підручників:

• гіпертекстові (html, xml);
• видавничі (pdf, epub, lit);
• презентаційні (Flash, Director, Power Point).

Окрім цього, будь-який матеріал, який публікується у форматі електронного видання, складається з низки елементів:

• текст (ASCII, HTML, XML);
• графіка (GIF, JPEG, SVG);
• мультимедіа (звук, відео, анімація);
• зв’язки (внутрішні та зовнішні);
• програми (applets, plug-ins,…);
• елементи вихідних даних (заголовки, мінімальні системні вимоги, класифікаційні індекси, номери державної реєстрації, знаки охорони авторського права).

Безумовна перевага електронного підручника – його функціонал. Наприклад, він може активуватися в заданий час або бути пристосованим до користування лівою рукою чи для дітей, які не розрізняють кольори (дальтонізм). Тобто видання автоматично підбирає режим відповідно до сприйняття та можливостей користувача.

Основна вимога до електронного підручника – баланс таких елементів як доступність, раціональність, адаптивність, інтерактивність, мультимедійність та придатність. Це означає, що підручник має бути доступним із будь-якого пристрою та мати таку гнучку структуру, щоби можна було взаємодіяти з його змістом у різний спосіб.

Організація матеріалу має давати можливість використовувати підручник упродовж тривалого часу та для виконання різних навчальних задач. Електронний підручник має також відповідати вимогам до навчання дітей з особливими освітніми потребами.

Інтерактивність та мультимедійність, окрім різноманітної текстової, графічної, аудіо та відеоінформації, анімації, означають, що учні можуть взаємодіяти з об’єктами, втручатися в певні процеси, моделювати, використовувати засоби віртуальної реальності, обмінюватися думками з учителем та між собою.

І, звісно, електронний підручник має відповідати освітнім нормативам за змістом та обсягом матеріалу, проходити внутрішню та зовнішню експертизи. Коли електронний підручник – це не розширений аналог друкованого видання, а окремий продукт, то, як і будь-яке інше навчальне видання, має проходити експертизу щодо достовірності змісту, правдивості та сучасності інформації, відповідності вимогам до навчальної літератури тощо.

Бажано також отримати відгуки користувачів (у тому числі й учителів щодо зручності користування і викладання) та апробавати підручник серед дітей потрібного віку.

Весь контент цифрового підручника має бути однаково комфортно доступний із будь-якого пристрою, а також давати змогу оперативно його розширювати та інтегровувати з іншими джерелами. Це означає, що за деякий час технології та інформація можуть змінитися, і підручник має бути пристосований до того, щоби вносити в нього нове та вилучати застаріле.

Чимало уваги приділяється й захисту авторського права на матеріали в такому підручнику. Навіть дизайнерський підхід та творчі знахідки мають бути захищені від піратського копіювання та використання. Тож вихідні дані та оформлення видання відповідно до вимог стандартів украй важливе. Усі ці підручники мають бути зареєстровані в системі державної реєстрації так само, як це робиться з друкованими аналогами.

ПЕРЕВАГИ ЕЛЕКТРОННОГО ПІДРУЧНИКА

Видавці називають низку переваг електронних видань, зокрема підручників:

• кросплатформність, тобто можливість відтворювати підручник на будь-якому цифровому пристрої;
• адаптивність в апаратному та програмному середовищі – видання автоматично пристосовується до програмних засобів, які є в користувача, до його технічного забезпечення;
• масштабованість або можливість оперативно доповнювати та розширювати зміст та вилучати застарілу інформацію, долучати інших авторів до матеріалу;
• перехресність та доповненість інформації. Для учня, який прагне опанувати тему, важливо отримати знання не лише з одного джерела. Автор може подати своє бачення, а може надати посилання на роботи інших авторів чи альтернативні думки. Або підкріпити свій матеріал графікою чи відео на зовнішніх носіях;
• можливість пошуку та під’єднання зовнішніх джерел (гіперпосилання);
• використання коментарів та закладок, а також можливість учителю та учням обмінюватися думками. Можливість прокоментувати інформацію важлива як для учня, так і для вчителя. З іншого боку, це дає змогу й автору та видавцю отримати фідбек від користувачів, аби оперативно вносити зміни;
• можливість ефективної самоперевірки (наприклад, через вбудовані опитувальники з автоматичною перевіркою та поясненням відповідей);
• можливість швидкого переходу та пошуку по контенту;
• можливість індексації даних, тобто формування баз даних і знань, де можна знаходити потрібну інформацію через фільтри та пошукові слова, а також за потреби імплементація цих баз у більш масштабні освітні платформи.

А для тих, хто надають перевагу друкованим навчальним виданням, є змога роздрукувати електронний підручник.

Анна Степанова-Камиш, “Нова українська школа”

Титульне фото: автор – Tui-PhotoEngineer, Depositphotos

Цей матеріал підготовлено за фінансової підтримки Європейського Союзу та Міністерства закордонних справ Фінляндії. Висловлені тут погляди жодним чином не можуть сприйматися як офіційна думка Європейського Союзу чи Міністерства закордонних справ Фінляндії.