Юні педагоги – кого набирають у педвиші і які виникають проблеми

На педагогічні спеціальності цього року виділено майже вісім тисяч місць державного замовлення – на 5% більше, ніж минулого.

Скільки з тих, хто зайняв ці місця, стануть вчителями – невідомо. Як невідомо нічого й про попередні роки, бо статистики, яка б показувала, чи держава не викидає часом гроші на вітер – не існує (МОН лише планує збирати такі дані).

Зате відомо, що прохідний бал на педагогічні спеціальності цього року коливається в діапазоні 110 (трудове навчання) – 138 (українська мова і література) балів. Для порівняння: на топ-спеціальності, такі як міжнародне право, середній прохідний бал – 194.

Журналістка “Нової української школи” дізнавалася, чому так відбувається, чи можна щось змінити і хто цього року пішов вчитися на вчителів.

ХТО ОБИРАЄ ПЕДАГОГІЧНІ СПЕЦІАЛЬНОСТІ

Якою є загальна картина – можна тільки припускати, бо опитувань про мотиви вступу не проводять.

Цьогорічна абітурієнтка Катя каже, що подавала документи на історію та археологію, менеджмент, публічне управління та адміністрування. Серед всього обрала педагогічну спеціальність, щоб залишитися в рідному місті й тому, що пройшла на бюджет.

Утім, дівчина таки планує працювати у школі, навіть не зважаючи на невелику зарплатню вчителя-початківця. Зараз дівчина називає це “виходом із зони комфорту”: “Напевно, спершу буде важко. Але ніхто не забороняє займатися репетиторством, тому з голоду не помру”.

Інша абітурієнтка, Олеся, вступила на “спеціальну освіту”. Свій вибір пояснює просто: “Зараз ця спеціальність тільки розвивається, тому я подумала: “Чому б ні?”. Тим паче, що я люблю дітей і хочу, щоб усі (незалежно від діагнозу) почувалися звичайними”.

А Ірина, яка вступила до НПУ ім. Драгоманова на філологію, у школі поки себе не бачить: “Коли закінчу бакалаврат – отримаю диплом учителя. Але на магістратуру планую піти на переклад і стати викладачем курсів англійської мови або перекладачем. Мені не зовсім подобається школа і те, як там навчають. Але може бути, що до кінця навчання система освіти зміниться і я з задоволенням піду працювати вчителем”.

Є тільки опосередковані ознаки, що для абітурієнтів вибір учительської професії – не усвідомлене бажання, а запасний варіант.

Заступник міністра освіти (на час написання інтерв’ю він ще був директором аналітичного центру CEDOS) Єгор Стадний наводить такі приклади:

• Аномалія під час вступу на бакалаврат: тільки для половини зарахованих за останні роки абітурієнтів педагогічна спеціальність – була першою у списку пріоритетності. Для решти це був другий і нижче пріоритети.
• На педагогічних спеціальностях чи не найнижча ціна контракту, тому це приваблює абітурієнтів. Насамперед – із сільської місцевості. (Половина зарахованих на педагогічні спеціальності в 17-18 роках – контрактники.) Загалом, особливість педагогічних спеціальностей – велика частка сільських вступників. А для них характерний низький бал через нижчу якість середньої освіти.
• Існує тенденція вступати на магістратуру з райцентру в облцентр чи з облцентру – у столицю. Але не заради знань чи мрії бути вчителем, а щоб вирішити соціально-економічні чи побутові проблеми. Цьому сприяють велике держзамовлення і малі конкурси.

БІЛЬША ПРОПОЗИЦІЯ

Цього року МОН підвищило держзамовлення в галузі знань “Освіта”. Наскільки цей крок виправданий і що дає?

Єгор Стадний пояснює, що такий розподіл місць – напівручний і зумовлений страхом, що через шість років у деяких містах бракуватиме вчителів, бо всі поїдуть до кількох великих міст. Але експерт сумнівається, що збільшення держзамовлення зупинить відтік.

“Треба тягнути ланцюжок до соціально-економічної ситуації в містах, з яких студенти тікають, і до зарплати (особливо вчителів-початківців).

Дефіциту місць на педагогічні спеціальності немає, є їх надлишок, який викривлює конкурс. Виходить, що позиція (держави, – ред.) така: раптом хтось з восьми тисяч випускників стане вчителем? Давайте не будемо вчити чотири тисячі, бо вони будуть такі конкурентні, що до школи не захочуть, а підуть туди, де вища зарплатня, і в результаті ми не отримаємо нікого. Це стратегія сліпого засівання: із трухлявими зернами і сподіванням на бодай якийсь урожай”, – каже Стадний.

Член Національної команди експертів з реформування вищої освіти і головний експерт групи “Реформа освіти і науки РПР” Володимир Бахрушин зауважує, що збільшення державного замовлення збільшує частку зарахованих вступників з низькими результатами ЗНО.

“З високою імовірністю ці абітурієнти не зможуть стати хорошими вчителями. Крім того, зростає недовиконання державного замовлення з окремих предметних спеціальностей, а це свідчить, що ресурс такого інструменту для подолання дефіциту вчителів переважно вичерпаний”.

Тільки для половини зарахованих за останні роки абітурієнтів педагогічна спеціальність – була першою у списку пріоритетності. Фото: автор – VitalikRadko, Depositphotos

У відповідь на запит “Нової української школи” у МОН повідомили, що на “Початкову освіту” цього року недобрали близько 8% абітурієнтів (йдеться про держзамовлення), а на “Середню освіту” – 3,4%.

Середні бали абітурієнтів на педагогічні спеціальності перебувають у діапазоні 130 – 176 балів.

ЩО РОБИТИ

На думку Володимира Бахрушина, щоб вчительська професія стала для абітурієнтів привабливішою, потрібно підвищувати зарплатню та створювати належні умови праці. Тут, зокрема, йдеться про взаємовідносини в колективах та ставлення до молодих педагогів з боку колег, батьків та учнів. Для деяких предметів, каже Бахрушин, надважливо оновити лабораторну базу та матеріально-технічне забезпечення шкіл загалом.

“Якщо ціль – забезпечити кількість і якість вчителів, то варто від цього й відштовхуватися”, – вважає Єгор Стадний. Особливо в ситуації, коли 40% вчителів математики у віковій категорії 55+, а черги, щоб замінити їх – немає. За прогнозами Стадного, нестача вчителів фізики і математики невдовзі може сягати третини по всій країні.

На його думку, потужні програми в університетах дадуть результати лише згодом, і то не у великих кількостях. Тому треба пригальмувати з кількістю, сконцентруватися на якості і кликати тих, кого маємо вже, і тих, хто зайнятий у інших сферах.

Директор аналітичного центру CEDOS пропонує шукати серед:

• теперішніх учителів;
• випускників педвишів, які не пішли працювати у школи, бо були більш конкурентноспроможними на ринку праці та обрали вище оплачувану роботу;
• випускників класичних спеціальностей, які не мають педагогічної підготовки, і їм потрібна інтернатура. (“Мені здається, що більшість вчителів-предметників можна навчати в межах предметного бакалаврату і річної магістратури змішаної з інтернатурою (практикою в школі), де опановується вікова психологія”, – каже Стадний. За його словами, єдиний поки не доступний шлях залучення вчителів в Україні (популярний за кордоном) – рекрутинг іноземців).

“Тут питання у гнучких політиках, які треба запускати. Щоб нормативно-правова база дозволяла задіювати багато різних інструментів, щоб досягнути цілі”, – підсумовує експерт.

*Імена абітурієнток змінені

Надія Швадчак, “Нова українська школа”

Титульне фото: автор – Syda_Productions, Depositphotos

Підписуйтесь на наші Facebook та Viber