Напишіть нам

Всі проєкти

Всі теми

“Запасаються” генераторами та “перепаковують” уроки – як школи готуються до зими та нового навчального року

В очікуванні непростої зими школи розглядають різні варіанти навчання: перейти на шестиденку, відмовитися від осінніх та весняних канікул, навчатися впродовж червня. Бо є ризик, що взимку будуть тривалі відключення електроенергії й відсутнє опалення.

Насправді ніхто не скаже, якою буде зима 2024–2025 року. Як розповідав в інтерв’ю “Forbes” голова НКРЕКП Валерій Тарасюк, дефіцит електроенергії взимку залежатиме від того, наскільки холодною буде зима, скільки додаткової потужності вдасться добудувати (додаткових електростанцій), чи будуть нові обстріли об’єктів енергетики.

Редакція “Нової української школи” проаналізувала рекомендації уряду закладам освіти, а також поспілкувалася з освітніми управлінцями, директорами та вчителями, аби розповісти, як вони готуються до 2024–2025 навчального року.

Ділимося в нашому матеріалі:

  • що радить школам Міністерство освіти і науки на випадок відсутності електрики;
  • чи справді генератори – панацея для закладів освіти;
  • чи доцільно вчитися в суботу й без канікул;
  • як школи переглядають навчальні програми, а вчителі вчать одне одного “перепаковувати” уроки під різні формати.

ЯКІ РІШЕННЯ ПРОПОНУЄ МОН ТА УРЯД ЗАКЛАДАМ ОСВІТИ

Через можливі відключення електрики взимку деякі громади планували почати навчальний рік раніше, а зимові канікули зробити тривалішими. Та оскільки, за рішенням уряду, навчальний рік стартує 2 вересня 2024 року, а триватиме до 30 червня 2025 року, літнього й завчасного старту навчального року не буде.

Утім, у Міністерстві освіти і науки нагадали, що цього року школи матимуть більше свободи в плануванні, зокрема:

  • у корегуванні структури й тривалості навчального року в межах, які визначив уряд (2 вересня 2024 р. – 30 червня 2025 р.);
  • у змінах структури та тривалості навчального дня, тижня та занять;
  • у визначенні тривалості відпочинку учнів і учениць;
  • у виборі форми організації навчання.

Також школи мають автономію, зазначали в МОН, що дає їм змогу підлаштувати освітній процес під ситуацію, яка виникне, наприклад, через тривалі відключення.

Міністр освіти і науки Оксен Лісовий описував ймовірні варіанти змін у навчанні через тривалі відключення:

  • школи, які працюють офлайн, узимку можуть повернутися до змішаного формату;
  • масове онлайн-навчання можливе в пікові періоди взимку, коли ситуація з відключенням електроенергії стане складнішою;
  • можливе зміщення початку уроків на 10:00, де це можливо.

Нещодавно заступник міністра освіти і науки Андрій Сташків пояснював, що універсального рішення для всіх регіонів немає, бо кожна громада та кожен заклад освіти мають різні умови та забезпечення:

  • частина шкіл має індивідуальні теплові пункти, які зможуть працювати від генераторів;
  • частина ТЕЦ завдяки своїм генераторам зможе забезпечувати школи опаленням;
  • певні школи мають генератори для освітлення класів;
  • деякі школи не мають ні індивідуального опалення, ні генераторів.

До слова, за даними МОН, генератори є у 80 % закладів освіти. Але їх вистачить на якусь одну потребу школи: роботу теплових пунктів або на освітлення в класах.

Щоб кожен заклад мав і освітлення, й опалення водночас, потрібні генератори більшої потужності, ніж вони мають нині.

ЯКІ СЦЕНАРІЇ НАВЧАННЯ РОЗГЛЯДАЮТЬ У РЕГІОНАХ

Розуміючи ці виклики, у регіонах намагаються знайти ефективне рішення для роботи шкіл узимку. Розглянемо найпоширеніші з них.

Варіант I – забезпечити школи генераторами та автономними котельнями.

Такий шлях, наприклад, обрали у Львові. Як розповів Андрій Закалюк, начальник управління освіти департаменту розвитку Львівської міської ради:

  • усі львівські школи мають два генератори (один зможе забезпечити роботу шкільної котельні, а інший – часткове або короткотривале освітлення в класах);
  • 12 шкіл міста мають автономні модульні котельні, які працюють на твердому паливі (дровах, брикетах тощо). Тобто ці заклади можуть забезпечити себе теплом самостійно.

Ми розуміємо, що взимку електрика – не ключова проблема для школи, адже навчання відбувається у світловий період.

Інша справа, чи буде в школах тепло. Якщо немає електрики, то не працюватимуть котельні. Тому щотижня збираємося на наради з тепловиками та шукаємо різні рішення, щоб забезпечити школи теплом.

Але скажу чесно, що в холоди буде не до навчання. Раптом у місті тижнів два не буде теплопостачання, то школи, які матимуть автономні котельні, будуть місцями обігріву людей”, – вважає Андрій Закалюк.

До такого варіанту, коли заклад може стати пунктом обігріву, готується львівська школа № 96. Її директорка Ярина Нечепурна розповіла, що торік у внутрішньому дворику школи встановили автономну модульну котельню з твердопаливним котлом. Вона зможе працювати в умовах, коли раптом не буде ні газу, ні електрики.

  • Крім котельні, у школі є індивідуальний тепловий пункт (ІТП);
  • два генератори, один із яких зможе підтримувати роботу ІТП, а інший – забезпечити електроенергією укриття (за словами пані Ярини, щоб забезпечити освітленням усю школу, потрібні більш потужні генератори – про що вже йшлося вище);
  • також в укритті є буржуйка.

Директор Кременецького академічного ліцею ім. Уласа Самчука (Тернопільщина) Анатолій Аврамишин поділився, що в його закладі теж є два потужні генератори. Їх подарували закордонні партнери:

  • один із генераторів зможе підтримувати роботу шкільного теплопункту;
  • інший забезпечить освітленням всю школу та роботу комп’ютерів.

Тож генератори з великою потужністю та автономні котельні роблять школи більш стійкими до відключень електрики. Інше питання – скільки шкіл мають таке обладнання?

Пригадуючи дані МОН про 80 % шкіл із генераторами, пам’ятаймо, що через слабку потужність вони не зможуть обігрівати та освітлювати школу водночас.

Варіант II – навчатися влітку, а взимку піти на довші канікули.

У Львові планували розпочати навчання 19 серпня, тобто на два тижні раніше, ніж визначив уряд;

  • у січні-лютому львівські школи мали б тривалий зимовий відпочинок;
  • натомість навчалися впродовж усього червня.

За словами Андрія Закалюка, це рішення обговорювали з батьками та школами ще в липні 2024 року й начебто досягли згоди. Початок навчання в серпні й довші зимові канікули (наприклад, замість трьох тижнів – п’ять) дали б змогу перебути вдома найбільші холоди, а максимум навчання перенести на період, коли світловий день довший і на вулиці стає тепліше.

Але після ухвалення рішення уряду про старт академічного року 2 вересня, Львів буде починати навчання разом з усіма в унісон. Хоча від ідеї починати навчання раніше ніж 1 вересня місто не відмовилося.

Наразі надзвичайно складно передбачити ситуацію, яка буде в осінньо-зимовий період. Органи місцевого самоврядування краще розуміють специфіку своїх громад і можуть ухвалювати оптимальні рішення. І справа не лише в зимі, а в тому, що ми на місцях не маємо свободи, яку нам регламентує законодавство. Ми й далі писатимемо звернення до МОН і Кабміну, щоб громади мали право визначати початок навчального року самостійно”, – зазначив Андрій Закалюк.

Варіант III – навчатися в суботу, без осінніх і весняних канікул.

Деякі міста, наприклад, Житомир та Черкаси, пропонують школам перейти на шестиденний навчальний тиждень, тобто вчитися в суботу, і відмовитися від осінніх та весняних канікул. Такий варіант дасть змогу уникнути дистанційки й безперервно вчитися очно, принаймні перший семестр.

У разі тривалих відключень узимку в Черкасах та Житомирі планують подовжити зимові канікули на два тижні або на місяць. Знову ж таки для того, щоби вчитися очно й не переходити на дистанційку.

За словами Ярини Нечепурної, львівські школи теж обговорюють, чи доцільно скасовувати осінні й весняні канікули. Бо таке рішення має і недоліки, і переваги.

  • З плюсів – можливість не змінювати формат навчання.
  • З ризиків – учителі та діти швидко втомляться, а продуктивність навчання знизиться. Ця проблема може виникнути й на шестиденному навчанні.
  • Натомість тривалі канікули дещо розслабляють учнів і гублять навчальний темп. Наприклад, після літа вчителі декілька тижнів витрачають на адаптацію дітей до школи та пригадування тем, на яких вони зупинилися минулого навчального року. Ця історія може повторися, якщо школи підуть на кількамісячні зимові канікули.

Як розповіла редакції директорка однієї з київських шкіл, найефективніший варіант навчання, який тестувала її школа декілька років тому, це п’ять тижнів навчання і тиждень перерви.

Звісно, в умовах війни це ідеальний і недосяжний варіант, але він доводить, що дітям та вчителям хоч-не-хоч потрібні паузи в роботі.

ЯК УЧИТЕЛІ ВЧАТЬСЯ “ПЕРЕПАКОВУВАТИ” УРОКИ

Мабуть, універсальний варіант, який допоможе школам не зупиняти навчання учнів за будь-яких обставин, це завчасні заготовки різних форматів уроків на різні випадки життя. Наприклад, якщо школа з очного навчання переходить на дистанційне, у вчителів є готові короткі відео чи письмові пояснення теми уроку, тестові завдання до нього тощо. З ними діти можуть працювати асинхронно вдома або в укритті, виконуючи завдання в зошиті чи на планшеті (за умови, що вони є в учнівства).

Деякі школи почали розробляти такі універсальні заготовки уроків ще із часів ковіду.

  • Наприклад, у Кременецькому академічному ліцеї ім. Уласа Самчука вчителі завантажують на платформу Classroom навчальні матеріали, якими користуються під час очного навчання (пояснення теми, завдання, тести, посилання на відео з YouTube-каналів, які стосуються теми уроку тощо).
  • Кожен учень та кожна учениця мають доступ до платформи та в будь-який час можуть переглянути матеріали до уроку: і тоді, коли вчаться очно, щоби повторити тему, і в разі, якщо перейдуть на онлайн.

Кожен вчитель/-ка оцінює, які матеріали можна підготувати заздалегідь та на які теми, щоб навчання не зупинялося, і завантажує їх у Classroom. Ці ж варіанти матеріалів є в паперовому варіанті, які можна роздати учням раптом не буде ні електрики, ні інтернет-зв’язку. Звісно, база матеріалів ще не повна, але є певна частина на випадок форс-мажорів”, – розповів Анатолій Аврамишин.

У львівській школі № 96 формують базу відеоуроків. Їх почали записувати ще в ковідну дистанційку й далі доповнюють новими записами. Також учителі-предметники розробили логічно-опорні схеми з різних тем, які зможуть або роздрукувати й роздати учням на руки, або надіслати у Viber.

Людмила Булигіна, вчителька інформатики Політехнічного ліцею НТУУ “КПІ”, ще в червні створила для колег Telegram-канал “Стабільне навчання” (у ньому зараз понад 400 учителів), а також підготувала тренінг про те, як розробити кейси уроків, з якими можна працювати що в очному, що в дистанційному форматі.

У кейсі уроку на різні формати навчання має бути:

  • короткий текст із найважливішою інформацією;
  • презентація з короткими пунктами, чіткими шрифтами та контрастними кольорами;
  • тести, у яких кожне запитання має зрозуміле формулювання;
  • відео до 10 хвилин з інтерактивними питаннями під час перегляду;
  • аудіозаписи у форматі короткої збірки (до трьох хвилин) фрагментів уроку з одним запитанням чи завданням наприкінці.

Таке наповнення кейсу можна вважати ідеальним. Та навіть якщо в ньому буде короткий текстовий матеріал, тест і коротке відео, яке діти зможуть переглянути вдома, це вже чудово. Найскладніше – вмістити в кейс уроку дійсно найважливіше й залишити з 15 аркушів тексту лише два або записати відео максимум на 10 хвилин.

Щоби полегшити цю роботу, варто поставити себе на місце дітей і зрозуміти, що їм важливо винести із цього уроку, тоді все другорядне відсіється”, – додала Людмила Булигіна.

Такі адаптовані кейси Людмила Булигіна радить розмістити на онлайн-платформі, з якою працюють учителі та діти, і впорядкувати їх у карту курсу. Наприклад, учні певного класу заходять на навчальну платформу й бачать усі теми, уроки та завдання, які вивчатимуть упродовж першої чверті з певного предмета.

За словами вчительки, з такими картами діти зможуть пройти курс, навіть якщо не були присутні на жодному синхронному уроці, бо всі необхідні матеріали будуть доступні в зручний для них час.

Звісно, така підготовка до уроків вимагає від учителів часу та ресурсів. Але, як каже, Людмила Булигіна, нині офлайн-уроки теж потребують змін. Учителям треба креативити, щоб утримати увагу дітей 45 хвилин, або створити тестові завдання, які треба розв’язувати самостійно, а не із ШІ.

Якщо готувати оновлені версії уроків, можна одразу розробити універсальний кейс, який допомагатиме в різних навчальних ситуаціях.

Інна Лиховид, “Нова українська школа”

Титульне фото: unicef.org

Матеріали за темою

Обговорення