Знайти, захопити, розвинути – корекційні заняття та позашкільне життя в інклюзивній школі Балабиного

Вони готують фруктовий салат, малюють пальчиками, люблять покривлятися перед дзеркалом, роблячи вправи для язика, граються сенсорним дощем…

У ресурсній кімнаті НВК “Престиж” у селі Балабине Запорізької області заняття розписані похвилинно. У школі з понад 700 учнів – 30 дітей з особливими освітніми потребами.

А ще – школа живе не лише навчанням. Танці, шкільні Лего-змагання з презентаціями у Києві, робототехніка – активності, де діти знаходять себе.

Читайте також “Вони гідні, вони можуть. Їм треба просто допомогти”. Як навчають в інклюзивній школі Балабиного”

ЯК ДІТЯМ ДОПОМАГАЮТЬ ПОВІРИТИ В СЕБЕ

Реабілітолог Валентин Черкун сам закінчив Балабинську школу 8 років тому. У нього легка форма ДЦП. Ще навчаючись у школі, займався легкою атлетикою в секції спорту для дітей з інвалідністю. Згодом закінчив факультет фізичного виховання Запорізького національного університету.

“Мене добре знали і директор, і завуч школи. Коли запропонували проводити корекційні заняття, я ще навчався на магістратурі і не чув, що таке інклюзія, але вирішив спробувати”.

Реабілітолог Валентин Черкун

Валентин проводить лікувальну фізкультуру. Одне заняття триває 20-25 хвилин. У школі є все необхідне обладнання. Допомагає те, що добре розуміє стан дітей з дитячим церебральним паралічем.

Комусь Валентин радить додатково відвідувати спортивні секції, до когось спеціально їздить додому, щоб позайматися індивідуально.

“Я завжди кажу батькам, що з дітьми треба займатись постійно – тоді буде прогрес“.

Таісія Дяченко веде гурток малювання

Таісія Дяченко – за фахом гештальт-терапевт, проте планує також навчатися системно-сімейної терапії. Поза уроками веде гурток малювання, на заняття залучає дітей з ООП.

Директорка школи Жанна Вінніченко знайшла Таісію через соціальні мережі.

“Якось я побачила фото гарної дівчини на фоні будинку, на стіні якого був намальований казковий кіт. Мені він так сподобався. Я написала Таісії, запропонувала прийти до нас працювати”. Тепер обидві жартують – пощастило, що познайомилися.

Директорка школи Жанна Вінніченко

“Я впроваджую театральне мистецтво, ігро- і арттерапію, – описує свою роботу Таісія. – Свої уподобання пропоную дітям. Діткам дуже подобається малювати пальчиками, разом складаємо історії.

Для них це важко – робити щось разом. Оскільки часто діти, які приходять сюди, вибудовують кордони. Поступово вони здобувають досвід спільної роботи“.

“У мене немає цілі навчити малювати”, – додає. Є невербальні діти, і через малюнки вони багато що можуть розповісти: який був настрій зранку, що трапилось напередодні заняття. “Це найбільш “екологічний” метод. Він підходить для кожного”.

Працюють на заняттях і з метафоричними асоціативними картками. Проективні методики, коли розповідають про казкових героїв або самі вигадують історії, допомагають виявити власний досвід.

“Моя робота – допомогти дітям взаємодіяти в колективі, соціалізуватись, розуміти свої прагнення. Ми розширяємо дітям досвід, допомагаємо повірити в себе – я креативний, творчий, малюю, танцюю, а не тільки той, кому важко дається математика чи письмо“, – життєствердно говорить пані Таісія.

НАВЧИТИ НЕ ТІЛЬКИ ЧИТАТИ Й ПИСАТИ

“На заняттях, особливо на першому, коли ми знайомимося, я застосовую ігрові моменти: показую веселий язичок, червону рукавичку, – розповідає логопед Тетяна Самохвалова. – А ще кажу дітям: “Перевага нашого заняття в тому, що ми можемо перед дзеркалом покривлятися”.

Логопед Тетяна Самохвалова займається з ученицею

Крім звуків і мовлення, діти розвивають дихання, фонематичний слух, відчуття темпу і ритму. Це невід’ємна частина розвитку навичок читання і письма. З допомогою камінців зі складами збагачують лексичний словник, складаючи цілі історії.

Медсестра і реабілітолог Юлія Кудловська на корекційних заняттях проводить пальчикову гімнастику, застосовує суджок-терапією (масажери для пальців), розвиває зорову диференціацію і увагу. “Буває, на заняттях ми танцюємо. Діти дуже люблять музику, тому використовуємо елементи степ-аеробіки”.

“Головне, що є командна робота – психолога, корекційного педагога, реабілітолога, логопеда, – наголошує Тетяна Самохвалова. – Якщо ми не будемо розвивати такі психічні процеси як увага, пам’ять, то складно навіть елементарно посадити дитину і чекати, щоб вона зосереджено працювала. Після занять ми часто з колегами обговорюємо чутливі моменти – що пішло не так, можливо, варто щось змінити”.

Медсестра і реабілітолог Юлія Кудловська

Заняття в цій школі проводять навіть на кухні, причому з різними фахівцями. Йдеться не лише про те, щоб привчити дітей до соціального побуту, а й розвивати смакові й сенсорні рецептори. Діти люблять господарювати – заварювати чай, робити тости, нарізати фруктові салати.

“На одному уроці з’ясувалося, що один хлопчик уперше в житті спробував ківі, – розповідає директорка школи пані Жанна. – Для нас це буденні речі, а для дітей – нові. Нерідко ми дізнаємося, що батьки не пускають дітей на кухню з різних причин. А діти дуже люблять ці заняття. Хоча після них буває важко налаштуватися на навчання”.

РЕСУРСНА КІМНАТА

Ремонт у ресурсній кімнаті зробили більше року тому. На її облаштування витратили 400 тисяч гривень “інклюзивної” освітньої субвенції.

“До цього тут був кабінет хореографії. Але за такої кількості дітей з особливими освітніми потребами і необхідності повноцінних корекційних занять, ми почали задумуватись. Потрібно було приміщення”, – розповідає директорка.

Ресурсна кімната поділена на осередки. Ось, які обладнання та пристосування там є:

Навчально-пізнавальний осередок:

• робоче місце вчителя з комп’ютером;
• індивідуальні місця учнів – 4 парти та стільці, які регулюються за висотою, мають підставку для підручників;
• 4 нетбуки та 4 пари навушників;
• інтерактивна панель;
• магнітно-маркерна дошка;
• аудіозаписи різних звуків для розвитку слухового відчуття;
• магнітний набір для початкових класів (цифри, букви);
• набір геометричних фігур;
• мозаїки, головоломки, пазли, кубики Кооса, рамки-вкладиші, картки із зображеннями;
• Монтессорі-матеріали;
• логопедичне дзеркало для індивідуальної роботи;
• дидактичні ігри для розвитку мовлення (малюнки для складання
  сюжетних ігор, сюжетне лото, геометричне лото, геометричне доміно);
• альбоми для розвитку мовлення;
• інтерактивний альбом з відтворенням звуків для розвитку слухового відчуття;
• друковані картки Глена Домана для інтеграції зорових і слухових відчуттів, розвитку концептуальних знань і пам’яті;
• іграшки з розвитку дихання: вітрячки, свищики, іграшки для стимулювання звуконаслідувань.

Гаджети у школі застосовують лише для навчання

Сенсорний осередок:

• дерев’яна пісочниця з підсвіченням для піскової терапії, кінетичний різнокольоровий пісок;
• дрібні іграшки, набори предметів з різною фактурою поверхні, температурні та нюхові пляшечки;
• дві колони з бульбашками, що підсвічуються різними кольорами;
• світловий дощ;
• тактильні доріжки і килимки;
• сенсорна гойдалка;
• музичні інструменти (ксилофон, барабан, дзвіночки, маракаси).

Ігровий осередок:

• килимок-пазл;
• килим для ігор;
• м’які модулі (геометричні фігури);
• терапевтичні м’ячики;
• м’ячі різних розмірів та ваги;
• конструктори;
• м’які крісла-мішки;
• скакалки;
• мольберт;
• фарби, пензлі, олівці, пластилін.

Побутово-практичний осередок:

• шафи, кухонна секція з мийкою;
• електрочайник, мікрохвильова піч, тостер, посуд, столові прибори, дошка для нарізання, заварник, фартухи, теки, сито, засоби захисту пальців при нарізанні та шинковці, безпечний ніж для чищення овочів та фруктів;
• стіл для приймання їжі, 4 стільці.

ПОЗАШКІЛЬНЕ ЖИТТЯ

Школа пишається своєю LEGO-командою. Заступниця директора з навчально-виховної роботи Лариса Черкасова розповідає, як довелося викупити цілий плацкартний вагон, коли їхали в Київ представляти свої моделі. “Усі дуже хвилювалися – і батьки, і діти, і вчителі. Але цей досвід – незабутній”.

Лариса Черкасова працює з дітьми

Напередодні нашого відвідування у школі провели фестиваль LEGO. Учасниками були не лише початкові, а й старші класи.

“Темою були професії майбутнього. Діти бігали по школі, у кожної команди були свої локації, влаштували флешмоб в актовій залі – кожен клас презентував свою роботу. Моделі були 160 на 160 сантиметрів. Журі визначило найкращу модель, яку вже потім везли на презентацію в Київ”, – розповідає пані Лариса.

У межах програми ГО “Міжнародна організація “Іноваційні Освітні Технології” школа виграла грант на отримання комплектів LEGO. Заняття відбуваються в сучасній медіатеці.

“Перший сезон був – Пригоди води. Другий – місія Місяць. Тема цього сезону – будівельний бум. Ми ще не отримали набори”.

Четвертий клас бере участь у проєкті втретє. Василько, в якого ЗПР і важкі порушення мовлення, може багато чого розповісти про те, як і навіщо видобувати гелій-3 на Місяці.

“Вася – дуже добра дитина. Буває, що закривається, але на LEGO-заняттях він дуже активний”, – каже директорка.

А ще в медіатеці можна працювати над проєктом, роздрукувати презентацію, усамітнитися на пуфі з книгою. Є осередки для ігор. Буває, що приходять асистент вчителя з учнем з ООП, якому потрібна тиша, або складно довго сидіти на уроці.

Гаджети у школі застосовують лише для навчання. Це правило стосується всіх. Найбільше з сучасними технологіями працюють діти на гуртку робототехніки. Директорка жартує, що довго не могла запам’ятати назву Arduino (апаратна обчислювальна платформа для аматорського конструювання).

Старші класи обрали модуль 3D-моделювання. На уроках біології і географії проєктують і друкують деталі на 3D-принтері – клітини рослини і тварини.

У школі також багатофункціональна актова зала. Крім виступів і концертів, тут відбуваються заняття з хореографії.

Семикласник Єгор Пелєнкін займається танцями четвертий рік. Уже позаду перші конкурси й перемоги, досвід роботи з різними партнерками. “Мені добре, коли я танцюю. Я хотів би танцювати і далі. Можливо, у майбутньому стану тренером із танців”.

Семикласник Єгор Пелєнкін займається танцями четвертий рік

Уперше на танцювальне заняття хлопчика, в якого порушення опорно-рухового апарату, привела мама. Не один день доводилося його вмовляти, що танці – це красиво, творчо, круто, а не тільки боляче і через силу.

“Уже потім мені самому дуже сподобалося. Коли виступаю, то, звісно, є хвилювання. Але заспокоїти його допомагають мама і тренерка з танців”.

“Він наче стає іншим”

“Коли Єгор танцює, він наче стає іншим, – каже пані Жанна. – Спинка рівна, в очах світиться щастя. Така радість бачити його таким”.

Ольга Головіна, “Нова українська школа”

Усі фото: Ірина Арзамасцева

Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду “Відродження”. Позиція Міжнародного фонду “Відродження” може не збігатися з думкою автора.

Підписуйтесь на наші Facebook та Viber