25% шкіл у містах і 60% у селах не мають психологів: результати дослідження

На одного психолога в середньому припадає 400 школярів і школярок. Зокрема, відповідні фахівці є лише в 75% міських і у 40% сільських шкіл.

Про це йдеться в дослідженні ГО “Про.Світ” і аналітичного центру “Cedos” “Стан функціонування психологічних служб ЗЗСО в умовах війни”.

Згідно з даними дослідження, у 1 469 громадах України наразі діє 357 центрів професійного розвитку вчителів, до яких мають входити й навчально-методичні центри психологічної служби. Дослідники зазначили, що в громадах, де такі центри відсутні, їхню функцію виконує НМЦ (навчально-методичний центр) області. Однак такий підхід однаково має обмежену функціональність.

Зокрема, фахівці навчально-методичних центрів професійного розвитку вчителів мають виконувати низку обов’язків:

• надавати навчально-методичну, інформаційну, консультативну та експертну підтримку працівникам психологічної служби;
• організовувати діяльність методичних об’єднань, практичних психологів і соціальних педагогів;
• збирати й поширювати кращі психологічні практики;
• здійснювати супровід закладів освіти в громаді.

Крім того, за положенням типових штатних розписів, у кожній школі має бути практичний психолог і соціальний педагог. Однак їх, за даними Інституту освітньої аналітики, на сьогодні в державі всього 7 і 4 тисячі відповідно.

Нестача й плинність кадрів, згідно з даними дослідження, є одним із головних викликів у цій сфері. Зокрема, у сільській місцевості значна частина психологів працює не неповну ставку, а в двох третинах закладів освіти узагалі немає соціальних педагогів. Їхні обов’язки зазвичай ділять між психологом (якщо він є) і заступником директора з виховної роботи або іншими представниками адміністрації школи чи наявними педагогами.

Наразі розподіл працівників у містах і селах виглядає так:

• психологи є у 75% міських шкіл і у 40% сільських шкіл;
• соціальні педагоги є у 46% міських шкіл і у 22% сільських шкіл;
• кількість психологів на ставку у містах – 0,96 особи, у селах – 0,76 особи;
• кількість соціальних педагогів на ставку у містах – 1,06 особи, і у селах – 0,83 особи.

Крім того, відповідні фахівці мають низьку заробітну плату, особливо це стосується працівників у сільській місцевості та молодих спеціалістів. До речі, психологи й соціальні педагоги не мають доплат за окремі види робіт, які отримують, наприклад, учителі.

Соціальні педагоги також часто не мають профільної освіти, адже в такому випадку вони не могли б підвищувати свою кваліфікаційну категорію.

До того ж у містах у відповідних спеціалістів є можливість працевлаштування з вищим доходом, зокрема, можна перейти в приватну практику, через що вони часто кидають роботу в закладах освіти.

Варто зазначити, що заробітна плата шкільних психологів і соціальних педагогів напряму залежить від кількості учнів.

“У міських школах, де понад 700 учнів, є можливість повноцінної ставки психолога. У селі – це школа, у якій навчається понад 300 учнів. Відповідно, чим менша школа, тим менша ставка, на яку вони можуть претендувати”, – йдеться в дослідженні.

Засновники закладів освіти теж не завжди дотримуються нормативів і впроваджують меншу кількість ставок, ніж треба, або лише одну з відповідних посад. Зокрема, це відбувається через те, що зарплата психолога та соціального педагога лише частково покривається освітньою субвенцією. Решту має сплачувати місцевий бюджет, де часто є дефіцит коштів.

Щоб компенсувати низьку зарплатню, психологи та соціальні педагоги нерідко працюють за сумісництвом або поєднують 2 посади.

Згідно з даними дослідження стану функціонування психологічних служб під час повномасштабної війни, психологи стикаються з низкою складнощів у своїй роботі:

• адміністрація закладу освіти покладає на фахівці обов’язки, які не входять до посадової інструкції;
• на психологів покладають обов’язки, які не оплачуються або не стосуються роботи у школі (зокрема, у декількох закладах освіти або громадська діяльність).

Серед проблем, які вказали опитані фахівці психологічної та соціальної служби закладів освіти, були:

• відсутність власних ноутбуків або комп’ютерів, зокрема, вони не можуть претендувати на гаджети, придбані за донорські кошти;
• не всі психологи та соціальні педагоги мають робочий простір, що відповідає потребам професії, зокрема, місце для консультації;
• потреба самостійно оплачувати методичну літературу, навчальні заходи, курси та необхідні для роботи матеріали.

Крім того, у психологів існують певні запити на навчання, серед яких робота під час війни, робота з травмами й тривогою соціальної ізоляції.

Аби допомогти таким фахівцям у підвищенні кваліфікації ГО “Про.Світ” підготувала безплатний інтерактивний онлайн-курс для вчителів і працівників шкільних психологічних служб, який містить практичну й теоретичну частини. Зареєструватися для його проходження можна за посиланням.

Читайте також: “Навчання для стійкості”: добірка вебінарів з психологічної допомоги для освітян”.

Титульне фото: renaissance-di.org