Навчити вчитися: як учителі можуть допомогти дітям здобути цю навичку?

Карантин і повномасштабна війна виявили проблему: школярі в процесі навчання не набули вміння вчитися самостійно. Водночас уміти вчитися – одна з базових компетентностей, яка потрібна людині протягом усього життя. Сьогодні важливо допомогти школярам її сформувати.  

Поради щодо того, як це зробити, оприлюднила Державна служба якості освіти. Розміщуємо текст із незначними змінами.

Дослідження якості організації дистанційного навчання у закладах загальної середньої освіти показало: невміння самостійно вчитися стало однією з основних проблем, що спричиняють труднощі під час дистанційного навчання, впливають на успішність учнів. Школярі не вміють планувати й організовувати роботу, розподіляти час, доводити справи до логічного завершення.

Для уміння вчитися важливі самостійність, уважність, вольова регуляція, ініціативність, мотивація, відповідальність, працелюбність.

У ДСЯО сформували алгоритм того, як дитина вчиться:

1. Вирізняє навчальну задачу (“Що я маю зробити?”);
2. Виконує навчальну дію (наприклад, розв’язує задачу, читає, аналізує текст);
3. Контролює себе (звіряє з умовним “еталоном”, доводить завдання до кінця, не полишає завдання, коли трапляються труднощі);
4. Оцінює свою роботу (звіряє за критеріями та вимогами до завдання, визначає, що вдалося, а що ні).

Щоб успішно застосовувати цей алгоритм, дитина повинна вміти вчитися. Їй можна допомогти сформувати цю навичку:

1. Навчити доводити справу до кінця (мотивація і воля). 

Зовнішні чинники, які впливають на бажання вчитися, – заохочення, страх покарання, бажання отримати нову соціальну роль, прагнення бути успішним тощо. Підтримувати їх легше, ніж внутрішню мотивацію.

Стимулювати пізнавальний інтерес дитини можуть цікаві завдання, незвичайні питання, зміни видів діяльності на уроці. Якщо учні чомусь дивуються, це може стати точкою зростання пізнавального інтересу.

Воля передбачає уміння стримувати бажання заради виконання важливого завдання. Тут мають працювати відповідальність та розуміння мети.

Досягти цього можна, поступово нарощуючи складність навчальних завдань, працюючи постійно в “зоні найближчого розвитку” — посильної складності. Навчатися складно, але має бути цікаво. Надто складні завдання знижуватимуть мотивацію та не забезпечать задоволення від успішного подолання труднощів, шкідливо впливатимуть на мотивацію та формування вольової регуляції.

2. Давати і виконувати вправи на розвиток психічних процесів:

• уваги (ігри на переключення, розподіл, розширення обсягу та стійкості уваги);
• мислення (завдання, вправи та ігри на аналіз, порівняння, класифікацію, пошук закономірностей, узагальнення, систематизацію);
• пам’яті (ігри на розвиток моторно-слухової, образної, словесно-логічної пам’яті; прийоми запам’ятовування).
  3. Виховувати самостійність, відповідальність та ініціативність

  Формувати самостійність варто поетапно – від завдань невеликого обсягу, з інструкцією, до більших завдань із меншими поясненнями.

  Матеріали для асинхронної роботи учнів вчителеві слід ділити на блоки та давати до кожного коментар, посилання на додаткові ресурси (за необхідності), завдання на опрацювання та розуміння тексту (маркування тексту, створення таблиць, інтелектуальних мап, схем тощо).

  Для формування відповідальності та ініціативності в учнів варто давати їм можливість вибору та ухвалення рішень у навчальній діяльності й шкільному житті.

  Самостійність, відповідальність та ініціативність формуються також під час групової роботи. Для формування ініціативності кожному учневі варто давати можливість бути в різних ролях у групі, обов’язково — спробувати роль лідера чи організатора. Ефективним буде також створення проєктів — як колективних, групових, так і індивідуальних.

  Корисними будуть також інтерактивні вправи, участь у дискусіях, мозкових штурмах. У таких видах діяльності формуються навички і певний досвід виявляти ініціативу, формулювати, аргументувати та обстоювати власну думку, приймати відповідальність за ухвалені рішення.

  4. Навчити здійснювати самоконтроль та самооцінювання

  Тут допоможуть чек-листи — таблиці з критеріями оцінювання певного виду діяльності учнів.

  Базові правила роботи з чек-листами:

  • давати чек-листи до початку вивчення теми чи виконання завдання, щоб учні розуміли чіткі вимоги;
  • пропонувати оцінити свою роботу чи свої вміння після вивчення теми;
  • застосовувати для взаємооцінювання (у парах або “сліпого” взаємооцінювання);
  • використовувати для надання зворотного зв’язку від учителя учням.

  Читайте також: “Як зменшити загрози для дитини в кіберпросторі? – поради фахівців”.

  Слава Україні!

  Героям слава!

  Переможемо!

  Фото: титульне – yacobchuk1, Depositphotos, у тексті – Державна служба оцінювання якості освіти