Що таке “освітні втрати” в західній термінології та що потрібно українській освіті, аби їх компенсувати: інтервʼю з Русланом Гураком

Що називають “освітніми втратами” і яка різниця в західній та українській термінології? Які є механізми вимірювання освітніх втрат і чи застосовують їх в Україні? Які заходи, зокрема щодо фінансування, допоможуть виправити ситуацію, що склалася у зв’язку із карантином і повномасштабною війною?

На ці питання голова Державної служби якості освіти Руслан Гурак відповів в інтерв’ю Порталу освітян України “Педрада”.

Перш за все, на думку посадовця, потрібно визначитися з ключовими поняттями. У світі досі немає уніфікованого підходу до визначення та способу вимірювання освітніх втрат, незважаючи на значну кількість досліджень.

До спалаху пандемії COVID-19 ці праці стосувалися навчальних втрат, які мали б спричиняти літні канікули. Серед науковців стало популярним поняття “summer learning loss“: за три місяці літніх канікул учні можуть втрачати до місяця академічного прогресу, однак ці втрати майже нівелюються, якщо учень хоча б раз на два тижні пригадує матеріал, який йому викладали в школі, чи відвідує літній табір, а батьки сприяють такій самоосвіті.

Після початку пандемії COVID-19 про навчальні втрати заговорили в іншому контексті – зважаючи на тривалі закриття шкіл й міркуючи про ефективність дистанційного навчання. Однак і ця дискусія не продемонструвала термінологічної узгодженості.

Найчастіше західні дослідники пропонують два поняття:

• навчальні втрати (Learning loss); 

• прогалини/розриви у навчанні (Learning gap).

Руслан Гурак пояснив: “Публічний Словник освітніх реформ тлумачить навчальні втрати як будь-яку втрату знань і навичок, академічний регрес через певні перерви в навчанні. Натомість прогалини/розриви у навчанні — це відмінності між фактичними результатами, академічним прогресом учня та очікуваними результатами, які встановлюють стандарти чи передбачені середньостатистичними даними. Як бачимо, прогалини/розриви у навчанні є ширшим поняттям, аніж навчальні втрати”.

Інший термін — незавершене навчання/недоотримані знання (Unfinished learning) — використовує одна з найбільших міжнародних консалтингових компаній McKinsey. “Гадаю, це найбільш новий та відповідний сучасним реаліям термін, під яким мається на увазі відхилення від очікуваного результату в навчанні, але, на відміну від усіх інших згадуваних вище термінів, він у своїй семантиці не містить ознак безповоротності”, – прокоментував голова ДСЯО. Таке навчання може бути завершене, а отже, визначення не тисне морально на вчителів та учнів.

Однак щоб виміряти, наскільки навчання не завершене і які знання не здобуті, потрібно брати до уваги кожну конкретну школу, клас, дитину – і створювати умови для надолуження на місцях.

Щодо українського законодавства, у ньому є визначене поняття “результати навчання“, необхідні для переведення учнів на наступний навчальний рік та виконання вимог державних стандартів. Таке переведення здійснюють на підставі ДПА – державної підсумкової атестації.

Засновники, керівники шкіл та вчителі законодавством зобов’язані вживати вичерпних заходів для виконання учнями відповідних державних стандартів та визначених ними вимог до обов’язкових результатів навчання. Усе це, на думку Руслана Гурака, можна порівнювати й аналізувати на рівні шкіл, на засіданнях педагогічних рад, передбачати зміни до календарно-тематичного планування, застосовувати резервні години навчальної програми тощо.

“Водночас на державному рівні варто закласти додаткові можливості громадам та школам на подолання недоотриманих знань. Одним зі способів може бути освітня субвенція на години варіативної складової, зокрема на індивідуально-групові заняття, адже не кожна громада може профінансувати такі видатки. А за відсутності бюджетного фінансування прогалини у знаннях учнів компенсуються в основному шляхом самостійного опрацювання навчального матеріалу, тобто напряму залежать від відповідальності, спроможності, умінь та навичок дітей і їхніх батьків”, – зазначив посадовець.

ДСЯО незабаром має презентувати результати дослідження, яке провела наприкінці 2022 року. Однак попередні результати анонсують уже зараз: школи компенсують втрати навчального часу через самостійну роботу учнів. На це вказали 84% опитаних керівників міських шкіл та 78% сільських.

Навесні ДСЯО планує провести ще два дослідження:

• опитування вчителів про їхню роботу в умовах воєнного стану – безпосередньо у фокус-групах, щоб отримати докладніші результати для аналізу;
• загальнодержавне моніторингове дослідження якості освіти у школах в умовах воєнного стану наприкінці навчального року.

На кінець року заплановане дослідження соціальних та емоційних навичок учнів 10-ти і 15-років спільно з Організацією економічного співробітництва та розвитку. Як підсумок, громади, освітяни і сім’ї мають отримати комплексний набір інструментів, щоб сприяти соціальному й емоційному навчанню учнів, підвищувати їхнє задоволення від освітнього процесу та формувати якісні знання. У такий спосіб рівень освітніх втрат учнів можна визначити емпірично.

Читайте також: “Освітні втрати школярів: вимірювання й компенсація на рівні громади й ЗЗСО”.

Слава Україні!

Героям слава!

Переможемо!

Фото: Державна служба якості освіти