Як допомогти дитині впоратися із терміновою евакуацією – поради психологині

Дитяча й сімейна психологиня Світлана Ройз створила добірку порад, які можуть стати в пригоді родинам із дітьми, які зараз евакуюються із підтоплених регіонів Херсонщини через учинений росіянами воєнний злочин.

Із повним текстом допису можна ознайомитися за посиланням.

Зокрема, головні поради такі:

1. Дітям під час евакуації потрібно написати імена та телефони близьких (маркером на руці, на бейджі тощо).
2. Якщо є можливість, потрібно взяти улюблену іграшку – або зробити іграшку в дорозі (за лінком можна знайти інструкцію, як зробити ляльку з хустинку).
3. Дати в руки дитині щось, що можна тримати (за що триматись) – дати над чимось контроль.
4. Пояснювати: “Ми разом, ми їдемо в безпеку”.
5. Бути готовими витримати різні емоції дітей без осуду.
6. Відповідати на запитання: дітям потрібна інформація.
7. Проговорити правила, яких варто дотримуватися в дорозі.
8. Підтримувати близькість.

Щоб докладніше пояснити, що таке евакуація і для чого родині лишати дім, можна використати такі слова: “Ми робимо все можливе, щоб ти був/ла в безпеці. І ми будемо в безпеці. Зараз нам з тобою важливо виїхати до іншого міста. Ми будемо весь час поряд. Разом із нами їде дуже багато дітей і дорослих. Ми їхатимемо поїздом (машиною, автобусом). Нас зустрінуть добрі люди, які нам допоможуть. Ти бачиш, скільки довкола хороших людей? Значно більше, ніж поганих”.

Голос дорослого в цей момент має звучати стійко й упевнено.

Щоб підтримати дитину, яка відчуває розпач і смуток, важливо пам’ятати: реакції дитини під час евакуації можуть бути різними, тож слід бути готовими до того, що вона не хоче залишати будинок, іграшки та друзів.

Дорослому в цій ситуації варто підтримати почуття дитини фразою: “Мені теж дуже сумно, мені шкода, що тобі доводиться через це проходити. Якби я міг/могла, я б усе зробив/ла, щоб війна припинилася. Зараз нам важлива твоя допомога, а невдовзі ми будемо в безпеці. Спочатку ми матимемо тимчасовий будинок, а потім будемо знати ситуацію і вирішувати. Я тебе дуже люблю, разом ми обов’язково впораємося”.

Дитина може плакати й кричати, тож батькам потрібно намагатися не засуджувати її, щоб не спровокувати виникнення відчуття провини. Коли дитина заспокоїться, її можна запитати: “Яку іграшку ти хочеш взяти з собою?”

Про що важливо сказати дитині і як відповісти на її запитання:

• батькам варто пояснити, що дитина може поставити будь-які запитання, а також дізнаватися про все, що її цікавить і непокоїть;
• за можливості запропонувати дитині взяти з дому те, що для неї найважливіше.

Запитання, які найчастіше ставлять діти:

1. “Ми їдемо назавжди?” Відповідь: “Я не знаю, чи надовго ми їдемо, але я знаю, що якщо буде безпечно і якщо це буде можливо – ми повернемося”.
2. “Де ми будемо жити?” Відповідь: “У нас буде тимчасовий будинок, можливо ми житимемо разом із різними людьми, там також можуть бути інші діти” (батькам варто говорити те, що вони знають або передбачають).
3. “А я не побачу моїх друзів?” Відповідь: “Я впевнена/ий, що побачиш, ми зможемо їм дзвонити та писати”.

Поради батькам, які стануть у пригоді під час переїзду:

1. Доцільно встановити правила поведінки, поясніть дитині: “Зараз дуже важливо, щоб ти у всьому допомагав/ла. Будь ласка, роби те, про що ми тебе просимо. Будь поруч, нікуди не тікай. Не ходи з чужими людьми. Намагайся не вередувати. Нам у дорозі не завжди буде зручно, але ми точно впораємося. Домовилися? Дякую!” Домовленість варто закріпити потисканням рук.
2. Важливо переконатися, що дитина знає своє ім’я, прізвище, а також імена та прізвища батьків. Варто покласти до кишені дитини лист з усіма контактними даними.
3. Дорослий може дати дитині доручення, яке їй під силу: стежити за рюкзачком, піклуватися про іграшку, пити воду тощо.
4. Дорослим варто нагадувати дитині, що вони готові її вислухати.
5. Дитині важливо відчувати дорослого – дотики, погляди, голос.
6. Дорослим важливо сприймати спокійно різні реакції дитини, адже в тривожному стані малеча може стати гіперактивною, примхливою, млявою. Усі ці реакції організму нормальні. Якщо дитина вередує чи скаржиться, її потрібно вислухати. Так дитина отримає можливість спертися на терпіння та розуміння дорослого.
7. Важливо дякувати дитині й хвалити її: “Дякую за те, що так допомагаєш у дорозі. Я бачу, що тобі складно, але ти дуже круто справляєшся”.
8. Якщо є регулярні активності, які родина робила під час дороги, за змоги потрібно повторювати їх: читати казку, співати пісню, обійматися, вимовляти слова, які для дитини звичні. Особливо цінно, якщо в родині є свої “секретні слова”, які повертають дитині відчуття стабільності.

Коли родина прибула до місця призначення, дитині обов’язково потрібно повідомити: “Ми в безпеці. Дякую за те, що ми разом змогли це зробити. Люблю тебе! У нас обов’язково все буде добре, де б ми не були”.

Читайте також: “У співчутті, на відміну від жалості, є повага до сили людини: як підтримати дітей, що втратили близьких”.

Фото: Depositphotos