Як заняття спортом впливають на успішність дітей у школі – дослідження PISA

Країни, в яких учні виконують більше помірних фізичних активностей, схильні показувати кращі резульатати під час тестування PISA. Учні, які не залучені до фізичної активності або, навпаки, займаються нею кожного дня, отримують нижчі оцінки з наукових дисциплін, ніж учні, які займаються спортом від одного до шести днів на тиждень.

Про це свідчать результати дослідження “PISA 2015 Results (Volume III): Students” Well-Being. Students” physical activities and eating habits”, проведеного серед країн, які складали тестування PISA у 2015 році (наразі останнє таке тестування).

На думку спеціалістів, учні віком від 14 до 18 років повинні займатися рухливими активностями мінімум три рази на тиждень, щоб зміцнити свої м’язи та кістки. Проте, згідно з аналізом даних з Health Behavior in School-Aged Children (HBSC), більшість тінейджерів не тримають рекомендований рівень фізичних навантажень, не дивлячись на те, що між 2002 та 2010 роками цей рівень зріс.

Підлітки, особливо дівчата, з віком стають усе менш фізично активними. Учні старшої середньої школи присвячують фізичиній освіті на півдня на тиждень менше, ніж учні молодшої середньої школи. В Австрії, Кореї та Чорногорії розрив між цими двома групами учнів становить понад одни день на тиждень. Тільки в Угорщині, де серед країн PISA фізичному вихованню приділяють найбільше уваги, учні старшої середньої школи мають більше занять з фізкультури, ніж учні молодшої середньої школи.

Учні в сільській місцевості проводять більше годин на заняттях з фізкультури, ніж учні з міст. Дослідники пов’язують це з тим, що сільські школи рідше стикаються з обмеженнями в просторі для занять з фізкультури. Особливо великою ця різниця є в Чілі, проте в Угорщині, навпаки, міські діти проводять більше часу на уроках з фізкультури, ніж сільські.

5,7% хлопців та 7,5% дівчат відповіли, що не займаються спортом поза школою. В Японії та Арабських Еміратах таких дівчат виявилось понад 20%. У Бразилії, Кореї, Тунісі та Арабських Еміратах кількість дівчат, які не займаються спортом, щонайменше на 10% більша, ніж хлопців. І навпаки, у Чехії, Данії, Фінляндії, Норвегії, Словакії та Швеції майже однакова кількість хлопців та дівчат не ходять на спортивні гуртки.

Соціально-економічний статус впливає на рівень фізичної активності. Так, кількість учнів з бідних сімей, які відповіли, що не займаються спортом поза школою, на 4,5% більша, ніж інших. У середньому серед країн OECD (Організація Економічного Співробітництва та Розвитку, яка проводить тестування PISA) частка учнів із заможних сімей, які відвідують додаткові спортивні заняття, на 3% більша, ніж учнів з бідних сімей. І ця різниця є більшою серед дівчат.

У середньому в країнах OECD учні, які часто відвідують спортивні уроки, схильні мати нижці оцінки з наукових дисциплін. Проте цей зв’язок є незначним у більшості країн (тільки у 2,3% змін академічної успішності пояснюється кількістю днів, протягом яких учні вівідують уроки з фізкультури). Тому дослідники роблять висновок, що це навряд чи має негативний ефект на академічні здібності, оскільки хороший фізичний стан життєво важливий для здорового функціонування мозку та здатність вчитися.

Дослідники також виявили, що діти вирішують швидше і з вищою точністю більшість розумових задач після сесії фізичних вправ. Найбільш правдоподібним поясненням є те, що учні з нижчими академічними здібностями відвідують школи, які забезпечують більше годин фізкультури, або відвідують факультативи.

Також учні, які займаються спортом поза школою кожного дня (особливо важкими тренуваннями) показують нижчу академічну успішність. У середньому в країнах OECD учні, які мають важкі тренування поза школою кожного дня, на 25% менш успішні, ніж учні, які мають такі ж тренування 4 рази на тиждень. Проте дослідники наголошують, що представники з першої групи учнів частіше потрапляють у категорію “шкільних атлетів”, від яких вимагають вищої спортивної успішності, аніж академічної. Також такі діти мають більший ризик вигоріти та отримати травми через часті тренування та сильний пресінг.

Дослідники пишуть: “Під тиском підвищити продуктивність освітні системи можуть піддатись спокусі віддати час занять з фізкультури на такі предмети як читання, природничі науки чи математика. Скорочення часу, відведеного на фізичну освіту, може мати довгострокові негативні наслідки, якщо учні не компенсують маленьки фізичні тренування, що вони отримують у школі, якимись фізичними активностями поза школою. Одним із завдань фізичної освіти є встановлення життєвої звички фізичної активності. Учні, які звикли цінувати спорт протягом уроків фізкультури також можуть бути більш залученими до занять спортом поза школою”.

У більшості країн учні, які займаються спортом три або більше днів на тиждень, показали більшу задовленість життям, ніж учні, які не займаються поза школою. У середньому в країнах OECD учні, що не залучені до будь-яких фізичних навантажень, оцінили задовленість своїм життям на 6,9 за десятибальною шкалою. Учні, які мають помірні фізичні активності хоча б 3 дні на тиждень, поставили оцінку 7,4.

Учні, які мають важкі тренування хоча б три дні на тиждень, оцінили задовленість своїм життям на 0,7 пунктів вище, ніж ті, хто зовсім не займається. Проте дослідники попереджають використовувати ці результати обережно, адже деякі учні, незалучені до спорту, мають інвалідність.

У середньому в країнах OECD на 2,9% менше учнів, які займаються легким або важким спортом, відчувають тривожність щодо роботи в школі, на 6,7% відсотків менше вічувають себе аутсайдерами в школі, на 3% менше регулярно пропускають заняття в школі і на 2,2% зазнають булінгу.

Учням, які взяли участь у PISA 2015, поставили запитання стосовно їхньої фізичної активності в школі та поза нею. Учні вказали кількість днів на тиждень, коли вони мають заняття з фізкультури в школі, кількість днів, протягом яких вони мають помірні спотивні заняття поза школою (мінімум 60 хвилин на день) або сильніші фізичні навантаження (мінімум 20 хвилин на день) і чи вони займаються спортом перед або після школи.

Фізичні активності, такі як прогулянка та їзда на велосипеді, можуть вважатися помірними навантаженнями, якщо вони пришвидшують серцебиття людини та спричинають пітливість. Піші прогулянки, біг підтюпцем та гра в теніс чи футбол вважаються сильними фізичними навантаженнями, якщо дихання стає важким та швидким, а пульс дуже пришвидшується.

Фото: автор – Noah Silliman, Unsplash