355
0
8 січня 2025 року Верховна Рада 298 голосами ухвалила в другому читанні закон щодо розвитку волонтерства в системі освіти. Цей закон став першим, який був ухвалений українським парламентом у новому році.
Поява цього закону викликала неоднозначну реакцію освітян: частина підтримала, частина – висловила занепокоєння тим, що це буде “не для діла, а для паперів”: збільшить і так суттєве навантаження вчителів “паперовою роботою”, а також може стати профанацією правильної ідеї.
Щоб розібратися у цьому питанні, ми звернулися до автора законопроєкту народного депутата Романа Грищука, який в інтерв’ю веб-ресурсу НУШ розповів:
Це доволі декларативний закон, який покликаний привернути суспільну увагу і створити більше можливостей для підтримки волонтерства в освіті.
І я, і колеги-депутати глибоко переконані у надзвичайній важливості волонтерства у нашій державі. Ми це бачили і до початку повномасштабного вторгнення, тим більше бачимо зараз. Тому ми маємо розвивати дух волонтерства, починаючи з раннього шкільного віку, а також у системі освіти: середньої і професійно-технічної, фахової передвищої та вищої.
Ми добре бачимо, що величезна кількість закладів освіти різних рівнів, не очікуючи жодних законів, підтримували у себе волонтерство: це і уроки волонтерства, і безпосередня волонтерська діяльність на базі школи. Багато директорів і вчителів цим займалися і показували вражаючі результати. Це дуже позитивно впливало і впливає на дітей, на їхній розвиток як громадян і на патріотичну позицію.
Не можу залишити без відповіді аспект закону, який викликав потужну хвилю нерозуміння та побоювань, що директорів та вчителів зобов’язали сприяти волонтерству. Моя позиція і позиція освітнього комітету дуже чітка і послідовна.
Сприяння волонтерству – це діяльність, яка не потребує звітів. Наголошую: жодних звітів по цьому робити не потрібно!
І ми будемо це дуже наполегливо доносити до Міністерства освіти і науки, до департаментів, управлінь і відділів освіти різного рівня.
У нас і в думках не було зобов’язувати керівників шкіл та вчителів робити якісь звіти: знаємо, що цих звітів у школі – і так вище голови.
Комітет буде пильнувати, щоб ніхто не запроваджував додаткової звітності. Ба більше: ми попросимо міністра освіти, щоб міністерство від себе надало роз’яснення по закону. І головне, що має бути сказано: сприяння волонтерству — це не додаткова звітність чи формальні заходи. Це насамперед дійсна підтримка волонтерських ініціатив.
Тобто: якщо є ініціатива від дітей, від педагогів, від громадських організацій, які хочуть долучати учнів до якихось ініціатив, щоб директор не ставив палки в колеса, не заважав реалізації цієї ініціативи.
Бо мені багато громадських організацій кажуть: ми приходимо до школи з пропозиціями щодо волонтерства, а директор каже: “Ні, до побачення, мені це не цікаво, не потрібно і взагалі я не маю жодних обов’язків підтримувати волонтерські ініціативи”.
Так не має бути, волонтерів треба підтримувати.
Цей закон — не про звіти. Він — про відкритість школи до практичного волонтерства.
Коли у школі будуть не лише уроки волонтерства (своєрідна теорія в предметі “Громадянська освіта”), а й практична волонтерсська діяльність дітей, реальна допомога тим, хто потребує допомоги.
В початковій редакції закону була норма, щоб визнавати практику волонтерства в свідоцтві про повну загальну середню освіту. Але ми від цієї ідеї відмовилися, бо вона потребувала б додаткової паперової роботи від директорів або завучів. А ми категорично проти, щоб керівники шкіл та педагоги мали якесь додаткове паперове навантаження.
Ще один момент, який викликає непорозуміння, — мотиваційний лист, який абітурієнти пишуть або не пишуть під час вступної кампанії до закладу вищої освіти.
Це не є обов’язковою вимогою, але університети можуть враховувати мотиваційні листи як додатковий критерій ухвалення рішення, наприклад, за умови однакової кількості балів чи для особливих умов прийому, які прописує приватний університет.
Тобто абітурієнти можуть вказувати досвід свого волонтерської діяльності і прикладати документи. Про те, що волонтерські організації мають надавати на запит документи, що підтверджують волонтерство певної людини, також закріплено нормою цього закону, який вносить зміни до Закону України “Про волонтерську діяльність”
Ця норма зобов’язує громадські та благодійні організації на вимогу людини, яка у них волонтерила, давати підтвердження факту волонтерства: час, приділений волонтерству, зімст цієї роботи. І цю інформацію можна додати до мотиваційного листа.
Окрім цього, для тих, хто вже навчається в університеті, ми створили можливість зараховувати волонтерство студентів, якщо воно за темою і спеціальністю студента. Така форма може бути також зарахована замість виробничої практики. Тобто — жодної додаткової паперової робти: звичайна процедура оформлення практики. І заклади вищої або фахової передвищої освіти самі визначати, як будуть це робити.
Фото: особистий архів Романа Грищука
Обговорення