27 Січня 2022
34 366
0
“Нова українська школа” й далі отримує чимало запитань від вас – і ми поновлюємо регулярні відповіді на них. У цій добірці відповіді на нещодавні запитання про підвищення кваліфікації педагогів:
– Якщо я отримую перший раз кваліфікацію вчителя 2 категорії після здобуття звання магістра, мені теж потрібно мати 150 годин підвищення кваліфікації?
Ні, не потрібно.
Норма про 150 годин підвищення кваліфікації впродовж 5 років роботи педагогічного працівника запроваджена Законом України “Про освіту” 2017 року, а потім продубльована в Законі “Про повну загальну середню освіту”.
Також ці питання більш детально врегульовані в Порядку підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників (постанова Кабміну від 21 серпня 2019 р. № 800).
Міністерство освіти і науки України у своєму листі № 1/9-141 від 4 березня 2020 р. докладно роз’яснило питання підвищення кваліфікації педагогічних працівників закладів загальної середньої освіти. Зокрема, питання щодо 150 годин розкрито в розділі “Обсяги підвищення кваліфікації”:
“… починаючи лише з 28 вересня 2017 року у педагогічних працівників з’явився обов’язок щорічно підвищувати власну педагогічну майстерність, а загальний сукупний обсяг годин, виділених на підвищення кваліфікації, впродовж 5 років не може бути менше 150 годин. Це означає, що до 28 вересня 2022 року ніхто не має права вимагати від педагогічного працівника підтвердження якогось конкретного (і кимось безпідставно визначеного) обсягу підвищення кваліфікації. Єдина на сьогодні вимога може полягати лише у необхідності підтвердити щорічне (тобто, у 2017, 2018, 2019 роках) підвищення кваліфікації (незалежно від обсягу, форми чи виду підвищення кваліфікації)…”.
– Наскільки законно зараховувати лише 30 год. курсів підвищення кваліфікації за рік незалежно від кількості годин, яку має вчитель насправді? Де можна знайти такий документ?
У запитання, на жаль, не зазначено суб’єкта, який не зараховує понад 30 годин підвищення кваліфікації, і причин, якими він обґрунтовує своє рішення. Проте наведемо законні причини такого.
У статті 59 Закону України “Про освіту” передбачено дві основні групи суб’єктів, у яких педагогічний працівник має право підвищувати кваліфікацію й педагогічну майстерність:
Затверджений цією постановою Порядок підвищення кваліфікації містить лише дві причини, з яких підвищення кваліфікації не може бути зараховане в обсязі понад 30 годин.
Так, відповідно до пункту 27, як підвищення кваліфікації педпрацівників може бути визнана їхня участь у програмах академічної мобільності.
Таке підвищення кваліфікації потребує окремого визнання педрадою, і його обсяг зараховується в обсязі не більше ніж 30 годин або один кредит ЄКТС на рік.
Також, відповідно до пункту 29 Порядку, педради можуть визнати як підвищення кваліфікації результати інформальної освіти (самоосвіти) педпрацівників, які мають науковий ступінь та / або вчене, почесне чи педагогічне звання (крім звання “старший вчитель”). Підвищення кваліфікації через самоосвіту зараховується в обсязі не більше 30 годин або одного кредиту ЄКТС на рік.
Крім того, відповідно до пункту 24 постанови № 800, порядок визнання результатів підвищення кваліфікації педпрацівників встановлюють педради. Тож може бути, що педрада, затверджуючи такий порядок, з якихось причин, у тому числі фінансових або організаційних (необхідність заміни вчителів тощо), встановила обмеження.
Зокрема, відповідно до частини 2 статті 37 Закону України “Про повну загальну середню освіту”, засновник закладу загальної середньої освіти або уповноважений ним орган затверджує кошторис закладу, у тому числі обсяг коштів на підвищення кваліфікації педагогічних працівників, та контролює його виконання. Отже, фінансові, кадрові або організаційні обмеження можуть бути об’єктивною підставою для встановлення педагогічною радою певних “умов” визнання результатів підвищення кваліфікації.
Якщо ж жодних із наведених вище причин для обмеження кількості годин для підвищення кваліфікації немає, якщо педагогічний працівник справді (а не фіктивно) підвищує свою кваліфікацію, якщо від цього не страждає організація освітнього процесу і, головне, результати навчання учнів, якщо працівник виконує обов’язок щодо щорічного підвищення кваліфікації, то такі обмеження з боку адміністрації закладу освіти є незаконними. Педагогічний працівник самостійно визначає кількість годин на рік, протягом яких він чи вона підвищує свою кваліфікацію.
– Чи може голова атестаційної комісії не визнати дійсним сертифікат про підвищення кваліфікації одного із суб’єктів надання таких послуг онлайн?
Наразі законодавство України не наділяє голову атестаційної комісії таким повноваженням.
Відповідно до статті 59 Закону України “Про освіту”, єдиним суб’єктом визнання чи невизнання підвищення кваліфікації педагогічним працівником може бути лише педагогічна рада закладу освіти, у якому він працює. Рішення про визнання чи невизнання має бути колегіальним, а не одноособовим.
Олександр Сич, правник, помічник-консультант народного депутата України, заступник директора департаменту правового забезпечення МОН у 2016–2018 роках, один з укладачів законів України “Про освіту” та “Про повну загальну середню освіту”
Титульне фото: автор – agencyby, Depositphotos
Ця публікація були представлена ГО “Смарт освіта” в рамках Програми сприяння громадській активності “Долучайся!”, що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) та здійснюється Pact в Україні.
Зміст публікації є винятковою відповідальністю Pact та його партнерів i не обов’язково відображає погляди Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) або уряду США.
Обговорення