Діти це зробили. Як школярі змінюють інфраструктуру навколо своїх шкіл

Проєкт “TUMI: шлях до школи” за два роки надав чотирьом закладам освіти Житомира можливості розв’язати проблеми транспортної інфраструктури, які створювали небезпеку для школярів. Зокрема, створити нові переходи, острівці безпеки, тротуари, освітлення.

Над розв’язанням проблем працювали самі школи спільними зусиллями учнів, батьків і педагогів. Вони проводили аналіз маршрутів, якими діти ходять до школи, робили презентації, доводили свою думку в дискусіях із місцевою владою та поліцією – тобто, вчилися вирішувати свої проблеми самі, але з допомогою експертів проєкту. Зараз у “TUMI: шлях до школи” впевнені: цю модель може запозичити будь-який навчальний заклад у будь-якому регіоні України.

“Усі методичні матеріали та покрокові інструкції ми підготували, – говорить координаторка проєкту Аліна Кундіч. – Треба лише згуртуватися й вирішити – ми хочемо, щоби шлях дітей до школи був більш безпечним і комфортним”.

Аліна Кундіч (Табір мобільності, 2019 р.)

Масштабування результатів і написання відкритої методички, що пояснює, як це зробити, із самого початку проєкту було однією з цілей. Левова частка фінансування, яке організатори отримали, вигравши міжнародний конкурс TUMI Global Mobility Challenge 2019, була спрямована на забезпечення будівельних витрат і проведення освітніх заходів.

Житомир єдиний із європейських міст увійшов у десятку переможців. Заявку на конкурс подавав директор комунальної установи “Агенція розвитку міста” Житомирської міської ради Борис Пахолюк. Він вважає, що створення методичних матеріалів – найцінніша інвестиція проєкту.

“Знаєте, як кажуть китайці? Дай людині рибу, і ти нагодуєш її на сьогодні. Ми ж хотіли дати всім школам вудку, з якою вони самі можуть ловити рибу, – пояснює Борис Пахолюк. – Бо формулювання проблеми, її правильне викладення, пошук рішень з експертами, переговори з місцевою владою, контроль за виконанням – це не дається людині при народженні, цього можна навчитися й користуватися ним. І не тільки в розв’язанні проблем транспортної інфраструктури”.

Борис Пахолюк

Шлях шкіл у проєкті був тривалим і комплексним. Після перемоги на конкурсі організатори “TUMI: шлях до школи” запросили всі навчальні заклади Житомирської міської територіальної громади до першого етапу – погодилися 35 із 36.

“Упродовж трьох тижнів я зустрічалася з директорами шкіл або їхніми заступниками й розповідала про проєкт і його користь для школи“, – пригадує Аліна Кундіч. Участь у дослідженні шкільної мобільності взяли 28 304 учня й учениці. “На цьому етапі ми не закликали дітей брати участь у дослідженні, це все зробили школи. Тобто потенціал залучення дітей до активності в школі дуже великий“, – зауважує координаторка.

Потім серед шкіл провели конкурс заявок – виграли Вересівська ЗОШ, ЗОШ №8, №36 та Житомирський екологічний ліцей №24. Вони підготували найкращі мотиваційні листи та аргументи, чому для них важливо взяти участь у проєкті, й описали, з якими проблемами стикаються їхні учні.

“Ми, вчителі, говоримо з дітьми про безпеку, розповідаємо їм про правила дорожнього руху, але не звертаємо увагу на стан транспортної інфраструктури. А без цього наші слова не матимуть сенсу“, – впевнена заступниця директора Вересівської ЗОШ Катерина Іванюк.

Катерина Іванюк під час Табору мобільності

У кожній із цих шкіл створили комітети з мобільності – на чверть вони складалися з батьків, на чверть – з учителів і на половину – з дітей. За задумом, до комітетів мобільності мали увійти по двоє дітей. Але діти часто залучали своїх друзів і однокласників, бо провести пішохідний аудит кількох маршрутів – це велика робота, яку цікавіше і веселіше робити разом.

“Ці комітети – рушійна сила. Ми провели для них навчання (Табір мобільності), де розповідали про те, якою буває і якою має бути транспортна інфраструктура, про сталу мобільність, про досвід інших міст і країн, навчили проводити аудит інфраструктури – помічати проблеми, фіксувати їх, описувати, – розповідає Аліна Кундіч.

Ми знали, що ключову роль у майбутньому проєкті відіграватимуть діти. Так, учителі й батьки – це важливі дорослі, союзники, на них завжди можна покластися. Але діти виявилися дуже активними“.

Комітети з мобільності провели навколо своїх шкіл пішохідний аудит – проходили маршрутами, якими діти йдуть до школи, та занотовували проблеми на шляху.

Шкільний комітет з мобільності ЗОШ №8 здійснює пішохідний аудит інфраструктури під ча Табору мобільност (2019 р.)

Тодішня учениця, а зараз випускниця ліцею №24 Олеся Расквасова пригадує ті прогулянки містом:

“Після пішохідних аудитів моє світосприйняття перевернулося. Я ніколи більше не зможу дивитися на місто й не помічати проблем, які кожного дня трапляються на твоєму шляху. Вони тепер просто впадають в око. Я би порадила іншим школам залучати якомога більше учнів і учениць різного віку до пішохідного аудиту, бо можна помітити більше”.

Олеся Расквасова під час Табору мобільності

Педагог-організаторка з того самого ліцею Юліана Борисович упевнена, що без дітей усе це не має сенсу:

“Аудит проводили учні, бо вони краще за нас знають, які перешкоди їм трапляються. Вони знають, де немає освітлення, де треба відремонтувати тротуар. Це робиться дітьми для дітей, вони є центром усього”.

Юліана Борисович (по центру) під час Табору мобільності

За результатами пішохідних аудитів комітети з мобільності створили презентації з переліком своїх проблем і небезпечних ділянок на маршрутах. Їх показували на зустрічах із поліцією та міською владою.

Одна з ідеологів і менторка проєкту “TUMI: шлях до школи”, спеціалістка з транспортної інфраструктури й міського планування Олена Чернишова пригадує ці зустрічі:

“Аргументи проєктувальників можуть бути дуже переконливими, вони можуть наводити цифри, статистику, глобальні європейські практики, а школярі кажуть: “У нас тут дівчинку машина збила”. І це переконливіше за всі цифри”.

Олена Чернишова

Заступниця директора ЗОШ № 36 Ірина Журавська зізнається:

“У школі, крім навчання та виховання дітей, пріоритетними є здоровʼя та безпека. Кожен із нас – адміністрація та вчителі – розуміють свою відповідальність. Тому потрібно діяти. Можна звертатися для розв’язання проблем у різні структури та органи. А можна піти сучасним шляхом і брати участь у таких проєктах. Цінне те, що координатори навчали, радили та направляли вчителів, учнів та батьків на шляху до якісних змін”.

Ірина Журавська під час Табору мобільності

Конкретні інфраструктурні рішення розробляли інженери-проєктувальники. Їх погоджували з місцевою владою, поліцією й реалізовували, обираючи виконавців робіт за тендером. Покращили інфраструктуру вдалося навколо всіх чотирьох шкіл. Поблизу Вересівської ЗОШ звузили проїжджу частину (що зменшило довжину пішохідного переходу), зробили тротуари на підходах до перехрестя, розширили зону автобусної зупинки і встановили “лежачі поліцейські”, дорожні знаки й нанесли розмітку.

Навпроти входу в ЗОШ №8 облаштували пішохідний перехід з острівцем безпеки в місці, де діти постійно перебігали дорогу. У ЗОШ №36 встановили підвищений пішохідний перехід (довге підвищення проїзної частини з пласкою поверхнею), а біля ЖЕЛ №24 відремонтували старі та збудували нові тротуари. Також біля всіх шкіл поновили розмітку і встановили знаки, а біля трьох із них облаштували освітлення.

Збудований новий широкий тротуар біля ЖЕЛ №24 і рух дітей під час акції з тактчиного урбанізму

Уже після аудитів організатори “TUMI: шлях до школи” продовжували спільну роботу зі школами: провели для учнів і учениць велошколи, встановили біля шкіл-учасниць перші в Житомирі криті велопарковки й першу в місті станцію із самообслуговування й ремонту велосипедів.

Влітку 2021 року влаштували акцію з тактичного урбанізму (залучення місцевих жителів до альтернативного перепланування міста) разом із художницею Анастасією Сладковською. Її запросили організатори, а діти організувалися самі.

Анастасія Сладковська та Аліна Кундіч

“Педагог-організатор допомогла повідомити учням ЖЕЛ №24, що буде така акція, треба допомогти художниці малювати на проїзді між ліцеєм та житловим будинком. Цим проїздом щодня користуються понад тисяча школярів, які рухаються пліч-о-пліч з автівками. Тоді вулицю перекрили на період проведення акції, а діти, малюючи на проїжджій частині, демонстрували, як дорога зміниться, якщо стане пішохідною. За добу зголосились узяти участь 40 учнів, – пригадує Аліна Кундіч.

Перед цим ми зустрілися з дітьми, які виявили бажання взяти участь, розповіли про проєкт, про суть і мету акції, сформували кілька груп. Діти далі розповідали друзям, почали ще проситися учасники. До кінця акції набралося вже 70–100 дітей”.

Координаторка наголошує, що здатність дітей до організації та самоорганізації – невичерпна. Найчастіше склад комітетів із мобільності збігався зі складом учнівського самоврядування, але це не дивно – активні діти звикають бути активними всюди, стають агентами змін у своєму середовищі.

“Я працюю разом з учнівським самоврядуванням, тому нам було не важко згуртувати дітей навколо проєкту, бо вони стикаються з небезпекою в пересуванні містом мало не щодня й така тема їм не байдужа”, – погоджується педагог-організаторка ЗОШ №8 Ірина Мовчан.

Ірина Мовчан під час Табору мобільності

“Олеся Расквасова – президентка ліцею №24. Вона долучилася до нас ще 10-класницею і вже випустилася. Як багато інших випускників, вона не полишає проєкт, не видаляється з чату учасників, – розповідає Аліна Кундіч.

Для цих активних дітей важливо, щоб усе тривало, і тому вони намагаються передавати естафету молодшим. Під час згаданої акції тактичного урбанізму Олеся складала ЗНО й не могла бути з нами, але прийшли 6–7 класи та кілька дітей зі старших класів. У нас є чат проєкту, і випускники не видаляються з нього, Говорять, що будуть і надалі підтримувати ці ідеї і в студентстві”.

Організатори однією зі своїх цілей бачать навчання дітей культури мобільності. “Ці діти навчають інших дітей, а ще дорослих”, – пояснює Аліна.

Для решти українських шкіл організатори створили брошуру шкільної мобільності, у якій розповідається про досвід проєкту. А ще є покрокова інструкція, як можна, починаючи з дитини, учня, батька, вчителя, адміністрації, щось змінити в себе в місті чи селі. Цей посібник є інструментом для шкіл, які хочуть повторити досвід та успіх “TUMI: шлях до школи”. У ньому написано, як створити комітети з мобільності, як впливати на ухвалення місцевою владою рішень про інфраструктуру навколо шкіл, як знаходити фінансування для них.

Частина учасників акції з тактичного біля ЖЕЛ №24

Здебільшого вони навіть не потребують коштів, зауважують організатори. Так, школярі з Житомира повідомили адміністрації міста про будівельний мотлох, який вони обходили кожного дня, про гілки, які заважають їхати на велосипеді – комунальні служби за декілька днів прибрали сміття та підрізали гілки.

“Це все – довготривалі наслідки, які є найважливішими. Бо ми проєктом вирішили лише кілька проблем із тих, що діти виявили під час пішохідних аудитів. А всього діти описали приблизно 50 проблем, – каже Аліна Кундіч.

Ми відправили цей перелік у мерію, мер зробив резолюцію, щоби проблеми передали в структурні підрозділи і включити в міські цільові програми. І дотепер діти надсилають фото – а в нас світло зробили, а на зупинці лавку поставили. Я вже не встигаю відстежувати, а вони встигають. Бо для дітей це тепер важливо. Бо це зробили саме вони”.

Денис Куклін, журналіст-фрілансер

Усі фото: Андрій Дідківський