Фандрейзинг на відновлення освіти: сім порад для шкіл і громад, як залучити кошти донорів у свій проєкт

“Два роки повномасштабної війни – це водночас два роки війни проти української освіти. Немає жодних сумнівів, що ворог цілеспрямовано руйнує нашу освітню інфраструктуру”, – каже Анастасія Кліміна, операційна директорка й керівниця відділу фандрейзингу благодійного фонду SavED.

Освітня експертка розповідає, що за 2 роки повномасштабної війни у сфері фандрейзингу багато чого змінилося. Зокрема, і пріоритети та підходи донорів, які готові надати зовнішнє фінансування освітнього проєкту. А тому освітянам і органам місцевого самоврядування необхідно враховувати нові реалії й застосовувати ті стратегії для залучення коштів, які актуальні сьогодні.

У своїй колонці для “НУШ” Анастасія Кліміна поділилася сімома дієвими порадами для шкіл і громад, які прагнуть залучити кошти донорів на відновлення пошкодженої або зруйнованої внаслідок російської агресії інфраструктури.

Далі – пряма мова.

РОСІЯ ЦІЛЕСПРЯМОВАНО НАМАГАЄТЬСЯ ЗНИЩИТИ УКРАЇНСЬКУ ОСВІТУ

За даними Міністерства освіти і науки, з 24 лютого 2022 року в Україні постраждали майже 3,5 тисячі закладів освіти, із них понад 360 зруйновані повністю. Тобто це кожна сьома школа. І цей лічильник, на жаль, не спиняється ні на день.

В окупованих громадах із закладів освіти російська армія крала все, що могла знайти: компʼютери, принтери, проєктори, устаткування з харчоблоків тощо.

А те, що окупанти не могли забрати, – нищили. Прострілені монітори в комп’ютерних класах, задуті монтажною піною туалети…

Ми в фонді savED, спілкуючись із сотнями керівників шкіл, чули чимало страшних і почасти неймовірних історій, як ворог нівечив наші школи, дитячі садки, заклади професійної та вищої освіти.

Та головне, що наслідком руйнувань і мародерства є втрата дітьми можливості навчатися. Українські діти позбавлені доступу до якісної освіти – понад 900 тисяч навчаються виключно онлайн, ще стільки ж – у змішаному форматі, тисячі навчаються самостійно – з-за кордону чи з окупованих територій.

Масштаби руйнувань освітньої інфраструктури настільки великі, що в умовах війни в держави на швидке її відновлення точно немає ресурсів, та й після війни на це потрібні будуть роки, якщо не десятиліття.

На допомогу в цьому приходять міжнародні організації (урядові та приватні), а також закордонні фонди. Протягом останніх двох років вони віддано пропонували свою допомогу у вигляді гуманітарних програм і грантів для відновлення освіти в Україні.

Попри поширену тезу про втому партнерів від війни, ця допомога лишається сталою й сьогодні. Але швидка зміна ситуації також впливає на пріоритети та підходи донорів, на що неодмінно треба зважати, якщо ви маєте намір залучити зовнішнє фінансування на освітній проєкт.

ЩО ЗМІНИЛОСЬ У ФАНДРЕЙЗИНГУ ЗА ОСТАННІ 2 РОКИ ВЕЛИКОЇ ВІЙНИ ТА ЯК ГРОМАДАМ І ШКОЛАМ ЗАЛУЧАТИ КОШТИ

• Не розраховуйте на “швидкі” гроші та враховуйте тривалість розгляду заявок.

На початку російського повномасштабного вторгнення частка руйнувань і обсяги гуманітарних потреб були колосальними. Мільйони українців потребували допомоги тут і зараз. Відповідно, залучити фінансування від донорів можна було в рекордно стислі терміни й з мінімальною кількістю паперів і процедур.

Міжнародні організації десятками років напрацьовували політики й процедури, дотримання яких важливе для прозорого та обґрунтованого розподілу ресурсів. І сьогодні, попри те, що війна триває, міжнародні фонди та агенції повернулися до своїх стандартних процедур і практик. На це впливає й відносна передбачуваність ситуації (“пацієнт важкий, але стабільний”), а також велика кількість заявок, що надходять від громадських організацій, органів місцевого самоврядування й закладів освіти. Конкуренція підвищилася, відповідно, повернулися вимоги до якості заявок і бюджетів майбутніх проєктів.

• Вивчайте пріоритети міжнародних організацій і фондів.

В Україні працює чимало міжнародних організацій, проте, вони не прагнуть перетинатися чи дублювати свою допомогу. Інколи розподіл сфер допомоги відбувається на рівні видів інтервенції (допомога з ремонтами, оснащення технікою, психологічна підтримка тощо), інколи – за географічним принципом. Наприклад, один із партнерів нашого фонду – Plan International, прицільно працює на Миколаївщині, а ще одним партнерам, Finn Church Aid, ще влітку 2022 року ми допомагали розпочати роботу на Чернігівщині.

Відтак важливо розуміти, які організації мають у фокусі ваш регіон, або ж, які мають серед пріоритетів саме той формат допомоги, якого ви потребуєте.

• Не концентруйтеся винятково на ремонтах.

Сьогодні вже очевидно, що з суто гуманітарного реагування фокус зміщується в бік підтримки проєктів, спрямованих на розвиток.

Усе більше зʼявляється програм, які готові підтримувати не просто ремонт зруйнованих приміщень закладу освіти, закупівлю меблів чи компʼютерів для вчителів і дітей, а спрямовані на:

• якісні освітні програми з надолуження освітніх втрат;
• емоційну та психологічну підтримку школярів і педагогів;
• програми громадянської освіти для молоді тощо.

Відбудова стін без модернізації змісту освіти не має сенсу. І донори це добре розуміють.

• Аналізуйте, які проєкти вже були реалізовані у вашій громаді чи області. Порівнюйте, шукайте нові ідеї.

За 2 роки повномасштабної війни українська система освіти отримала багато допомоги, а велика кількість проєктів вже була реалізована (хоч це і не покриває всіх обсягів наявних потреб).

Міжнародні організації та фонди постійно відстежують, куди саме спрямовуються зусилля – які регіони, сфери, групи осіб отримують підтримку і який формат допомоги їм надається. Цей постійний моніторинг здійснюється:

• щоб уникнути дублювання однакових ініціатив;
• щоб допомога надійшла туди, де вона найбільш потрібна.

Це варто враховувати й тим, хто планує та розробляє майбутній проєкт – дивіться ширше, шукайте, аналізуйте, порівнюйте.

По-перше, аналіз наявних ініціатив допоможе знайти однодумців, щоб обʼєднати зусилля й зробити власний проєкт більш комплексним і системним.

По-друге, якщо схожого проєкту не існує (запропоновані громади чи об’єкти не отримували допомогу взагалі або отримували інший вид підтримки), вам буде легше аргументувати свою унікальність.

• Шукайте партнерів.

Скажімо, ви знайшли грантову програму, у межах якої фінансування можуть отримати лише громадські організації чи благодійні фонди, але не безпосередньо громада чи школа. Жодних шансів долучитися? Ні! Шукайте партнерів серед ГО та подавайте заявку на проєкт разом. Підсилення у вигляді гарних партнерів з-поміж громадського сектору не лише допоможе забезпечити відповідність усім формальним вимогам, але й, цілком імовірно, додасть балів грантовій заявці завдяки об’єднанню зусиль різних стейкхолдерів.

• Опишіть свою історію.

Обсяги допомоги освіті чималі, однак чимала й кількість запитів. До міжнародних організацій надходить величезна кількість заявок із дуже різними потребами. Наприклад, коли ми у фонді минулого літа запустили перший для нас конкурс мінігрантів на облаштування шкільних укриттів, то отримали майже 300 заявок, у той час, як могли видати лише 10 грантів по 100 тисяч гривень. Уявіть, скільки заявок отримують великі міжнародні фонди, широко знані серед української аудиторії.

Саме тому вкрай важливо слідкувати за якістю та унікальністю своєї заявки. Більше шансів, що на вас звернуть увагу, якщо ви опишете свою історію (історію громади, міста, закладу освіти, його вихованців і викладачів). Уникайте канцеляризмів, пасивного стану в реченнях і “сухого” викладу фактів. Людина, яка читатиме вашу заявку має запам’ятати саме вас через емоційну картинку, яку ви створите.

• Додайте власний внесок.

Усе частіше в описі грантових програм можна зустріти наявність співфінансування, як одну з обовʼязкових умов участі проєкту в конкурсі. Ні, це не про жадібність, це про рівне партнерство й спільну відповідальність усіх залучених сторін. А ще – про принцип “дарувати вудочку, а не рибу”.

Внесення власних ресурсів у реалізацію проєкту є запорукою того, що результат не буде одномоментним і розробник проєкту готовий забезпечувати його сталість і довготривалий позитивний ефект. Власний внесок не обов’язково має бути у вигляді грошей. Будь-який обсяг роботи, який заявник бере на себе (коштом інших меценатів або через залучення волонтерів) буде високо оцінений грантодавцем.

Світ ніколи не буває “стабільним”. Змінюються обставини, правила та умови, в яких ми живемо та працюємо. Та попри нестабільність ситуації та актуальність загроз, з якими ми стикаємося щодня, декілька речей не зміняться ніколи:

• бажання українців відбудувати зруйноване;
• наше вміння знаходити нові можливості там, де інші опускають руки.

На часі все, що ви запланували й про що мрієте! А освіта – поготів!

Анастасія Кліміна, операційна директорка й керівниця відділу фандрейзингу благодійного фонду SavED, спеціально для “Нової української школи”

Читайте також: “Старі підвали можна й потрібно перетворювати на сучасні простори для уроків, додаткових занять і дозвілля – Анна Новосад”.

Титульне фото: SavED