Теми статті: батькам, директорам, дружня школа, освітнім управлінцям
26 Червня 2024
“Мене звати Марина Запорожець. Я студентка, майбутня вчителька початкових класів, а також учасниця освітнього проєкту “MentorMe”, який допомагає майбутнім педагогам простіше та натхненніше зайти в професію.
Чому я вирішила взяти участь у проєкті?
Бо хочу зрозуміти себе, оцінити свої можливості, аби вирішити – залишитися в професії чи змінити свій шлях. Увесь час навчання я думала про те, як буду працювати вчителем. Але щоразу, коли випадала нагода, я постійно знаходила причини не йти до школи. Так, під час практик мені постійно здавалося, що я не маю достатньо досвіду і знань для того, щоби проводити якісні та цікаві уроки. Тому, за 4 роки в університеті, я намагалася здобути якомога більше знань, які тепер можу використовувати. Але чим далі, тим страшніше”, – щиро ділиться з НУШ Марина.
У своїй колонці майбутня педагогиня розповідає:
Нагадаємо, що докладніше про мотивацію та проблеми молодих педагогів ви можете послухати (або прочитати текстову версію) у подкасті “Дофамін для освіти” з Владиславом Штегельським, вчителем історії, автором та керівником проєкту “MentorMe”.
Далі – пряма мова Марини Запорожець.
Чи керує мною страх, чи шепоче мені, що я не впораюся, і навчання буде неефективним? Так, мене це дуже лякає. Але зараз “тримає на плаву” проєкт –
Перший місяць проєкту і практики пролетів швидко, принісши гарні враження, нові знайомства, а також допоміг краще зрозуміти, як працюють приватні школи. А ще мені вдалося зовсім по-іншому подивитися на добре знайомі речі у вчителюванні.
Спершу ми познайомилися з освітнім простором приватної школи в Києві, де я проходжу практику. Мені було цікаво дізнатися про цінності школи, місію, особливості роботи вчителів та майбутні плани розвитку закладу.
Але особливо мене вразили діти – вони відкриті, щирі та активні.
Під час першої зустрічі з менторкою ми обговорили особливості проєкту та практики, визначили цілі та навіть підписали угоду про співпрацю.
Як зʼясувалося, визначати конкретні цілі не дуже просто. Для цього треба чітко розуміти свої цінності, запити та потреби в діяльності. Тож спершу ми визначили цінності; те, що мені подобається, а що – ні; зробили особистий SWOT-аналіз. Завдяки цим крокам ми сформували цілі участі в проєкті окремо на кожен місяць за різними напрямами:
Мій основний запит був на розвиток навичок комунікації з дітьми, а також формування власної вчительської моделі. Також ми визначили план дій на перший місяць. Основні цілі були такі:
І за цей період мені вдалося виконати всі задачі. До речі, визначали ми їх за системою SMART. Цей підхід допомагає структурувати реалізацію цілей.
Важливо, що кожного тижня ми маємо зустріч-рефлексію, де звіряємо, чи рухаються мої результати до цілі. Менторка допомагає відслідкувати, які компетентності я розвиваю і за який період, які інструменти є дієвими або навпаки – заважають мені, радить різні джерела для додаткової інформації, наприклад, що почитати, подивитися чи послухати, з ким можна обговорити мої питання. Така рефлексія дуже допомагає рухатися крок за кроком і не губити важливе дорогою.
А після того, як ми опрацювали основний запит на перший місяць, почалося найцікавіше! Я намагалася поставити якомога більше запитань. І це було не складно, адже вони самі виникали в голові, коли бачила різні цікавинки: “Чому в класі ще один вчитель (ментор)? Яка його роль?”, “Якісь дивні назви предметів у розкладі, що таке “UBBU”, “Наука” та “Exam preparation”?”, “Що таке сингапурська математика?” і багато-багато подібних. І менторка терпляче на все відповідала.
Важливою частиною практики є спостереження за уроками менторки. Мені дуже подобаються заняття моєї наставниці: на одному з уроків математики ми не просто сиділи в класі й розвʼязували приклади, а пішли до магазину, аби практично закріпити навичку додавання та віднімання в межах 100. Учні й учениці мали придбати будь-які продукти, але на певну суму, яку кожному визначила вчителька.
Після завершення занять ми заповнюємо спеціальний бланк аналізу уроків. Для мене дуже важливо, що менторка відкрита до мого зворотного зв’язку і враховує мої поради. Хоча здебільшого спостереження допомагає мені побачити цікаві рішення і практичні інструменти взаємодії з учнями та ученицями.
А ще мене дуже вразила проєктна діяльність у школі. Цього місяця була тема “Бізнес”. Діти не просто вивчали на уроках який він буває, особливості та можливості, а й запрошували до школи своїх батьків-власників різних бізнесів (від логістичних до ІТ), ставили їм запитання.
Діти також відвідували місця роботи батьків – ходили до салону краси, ресторану, де випробували на собі всі ролі, які необхідні для створення бізнесу. Адже продуктом їхньої діяльності в проєкті має бути відкриття власного бізнесу. І це дуже цікаво!
Протягом першого місяця я провела для свого класу декілька ранкових кіл та позакласний захід. Також намагалася якомога більше комунікувати з дітьми на перервах та під час прогулянок.
Звісно, траплялися і деякі проблеми, які змушували мене хвилюватися, наприклад:
Моя менторка та шкільний психолог допомогли розібратися з причинами цих труднощів і способами їх вирішення, а також змотивували до наступних, ще більш успішних уроків.
Під час проєкту я не лише переймалася проведенням уроків та життям класу, а й відвідувала заняття для вчителів і заходи, які відбувалися в школах-партнерах.
Для мене дуже цінним було знайомство з вчителями з різних шкіл. Я хотіла поставити їм різні запитання під час спілкування за кавою, а потім проаналізувати для себе. Так, після знайомства зі школами, я ставлю собі питання “Чи хотіла б я тут навчатися?” і, зважаючи на свій внутрішній голос, я намагаюся виокремити найважливіші для мене аспекти.
А ще всіх менті збирали на тренінги! Дуже цікавими були заняття з проєктного навчання від Владислава Штегельського, тренінг про освітні тренди від Лідії Поворознюк, майстер-клас із розробки уроку за ABC дизайном від Катерини Молодик, а також семінар про 5 законів навчання від Миколи Гошовського. І, якщо щось із цього я і знала раніше, то завдяки цим зустрічам я поглянула на теоретичні речі зовсім по-іншому. Цікаво, що вчителі-практики не лише легко дають життя тому, що я читала в методичках, але й діляться дієвими практичними рішеннями.
Наприклад, “Опиши урок за 1 хвилину”, де потрібно було викласти весь матеріал про урок структуровано та зрозуміло за 60 секунд. Звісно, з першого разу не вдалося, але це дуже круто продемонструвало, що варто виходити за межі звичного. А ще вчителі-практики демонструють зовсім інший шлях мислення і погляд на урок, постановку його мети, формування кінцевого результату та і структуру загалом.
Наступним, чи не найяскравішим днем був EdCamp. Ми ходили на майстерки, багато спілкувалися, проходили квести, порушували важливі й неоднозначні питання для української освіти. Мали змогу познайомитися з вчителями та вчительками зі всієї України, адже вони приїхали з 22 областей! Пообіцяла собі, що ще не один раз доєднаюся до цієї спільноти в майбутньому.
А якщо говорити про мій майбутній рух у професії, то поки складно сказати, але попереду ще багато цікавого в проєкті, тому сподіваюсь, що все вдасться на краще!
Нагадуємо, що освітян запрошують на офлайн-форсайт “Педагогічна освіта — 2030”, який відбудеться в Києві вже завтра, 27 червня. Подія буде присвячена успішним кейсам та викликам у підготовці вчителів. Докладніше про те, як зареєструвати і де відбудеться форсайт, читайте за посиланням.
Марина Запорожець, спеціально для “Нової української школи”
Усі фото: особистий архів Марини Запорожець
Обговорення