Природничі науки не для всіх? Чому в учнів і учениць згасає інтерес до природничих дисциплін і як цьому зарадити

“Є така думка, що природничі науки – це лише для обраних, тих, хто не злякався у свій час складних термінів і формул. Люди вважають, якщо вони не планують бути лікарями, інженерами або науковцями в певній природничій галузі, то всі ці хімії, фізики й біології, а тим паче “складна” математика їм у житті не знадобляться, адже все можна загуглити, подивитися в ютубі або запитати в штучного інтелекту”, – пише на своїй сторінці у Facebook науковиця, викладачка й директорка школи “Домініон” Інна Дьоміна.

А ще вона розповіла:

• чому учні й учениці обирають / не обирають природничі науки як майбутню галузь для розвитку;
• як школа й учителі можуть мотивувати учнівство обирати природничі дисципліни;
• чому популярність природничих наук напряму залежить від забезпечення українських науковців і якості їхнього життя;
• як підтримати вчителів, які “хочуть і можуть” якісно працювати вже зараз і багато іншого.

Публікуємо допис пані Інни в майже незмінному вигляді.

ПРИРОДНИЧІ НАУКИ – ЧОМУ ХТОСЬ ЛЮБИТЬ ТА ОБИРАЄ, А ХТОСЬ – НІ?

Раніше я жартувала: “А уяви, що ти на безлюдному острові й там немає інтернету?”. А потім прийшла сувора реальність у вигляді повномасштабного вторгнення, коли обмеження телефонного звʼязку й інтернету та блекаути стали цілком імовірними чи не щодня. Навіть прикладів вигадувати більше не доводиться… Але насправді розмови про те, що природничі науки лише для обраних, – це остання стадія чи то зневіри в них, чи то успіху в житті зі знаннями природничої галузі.

Будучи наставницею для багатьох дітей, я часто обговорюю з учнями й ученицями уроки хімії / біології, що їм сподобалися, або ж те, яка з природничих наук є найцікавішою.

Цього року я запитала у своїх випускників, які вирішили повʼязати своє життя з природничими науками, а також тих, хто свідомо відмовився від цього шляху:

• чому вони обрали/не обрали природничі науки як майбутню галузь для розвитку?
• коли стався той ключовий момент і вони зрозуміли, що це їхнє/не їхнє?
• які, на їхню думку, є критичні чинники успіху в школі, аби учні й учениці були мотивовані обирати природничі науки?
• які навички потрібні учневі / учениці, щоб бути успішним / успішною в природничих науках?
• у чому їхня сила та формула успіху?

Я насправді мала багато гіпотез, а тому попросила учнів і учениць мислити ширше, не обмежуючись власним досвідом, і згадати кейси друзів та знайомих.

Так, випускники, які “ЗА”, відповідали, що:

• природничі науки мають дуже широкий спектр можливостей для розвитку, а також перспективу поєднання технологій із науковими дослідженнями;
• природничі науки мають глибокий практичний контекст – створення нових рішень для різних сфер життя та здоровʼя людини;
• можливість побачити красу біології, хімії та фізики їм надавали ще з початкової школи у вигляді простих дослідів і експериментів (поступово їхня складність зростала);
• важливими є можливість реального знайомства з науковцями й розуміння, як вони працюють, яке практичне значення їхніх досліджень, як розвивається наука в Україні та світі;
• одна із запорук успіху – хороші вчителі, які супроводжували школярів і школярок на різних етапах розвитку;
• для учнів-природничників важливі вміння створювати причинно-наслідкові звʼязки, насолоджуватися складними питаннями й пошуком рішень до них;
• сила майбутнього природничника – це спілкуватися та надихатися людьми в науці, шукати можливості за межами стандартної програми й використовувати всі доступні ресурси.

Усі відповіді чудові, проте, на мою думку, багато хто з учнів і учениць розуміє, що працювати зі складним вміють небагато людей. Зокрема, про це свідчать тези, на які спиралися випускники, що НЕ обрали природничі науки:

• часто через невмотивованих вчителів діти втрачають зацікавленість до предметів, а природничі дисципліни самому зрозуміти досить складно. На жаль, не всі вчителі мають достатньо терпіння й емпатії, щоб допомагати учнівству. Хоча їх можна зрозуміти, адже викладання в школі є виснажливим і педагогам часто не вистачає стимулів (наприклад, гарної заробітної плати чи достатнього відпочинку);
• якщо підліток у старших класах захоче таки зрозуміти природничі науки, буде дуже складно все наздогнати, адже програми пішли значно вперед. А тому простіше відмовитися від складного матеріалу. Крім того, часто у старшокласників немає можливостей щось надолужити, адже його дуже багато;
• учні й учениці у школі часто не роблять практичних і лабораторних робіт узагалі. Тому дітям складно уявити якісь процеси чи явища, обмежуючись лише відео;
• дистанційне навчання зовсім забрало можливість вивчати природничі науки практично;
• багато випускників не обирають природничі науки для майбутнього через практичні міркування.

“Більшості хочеться багато заробляти та бути успішними, а в ролі вчених в Україні вони не бачать такої перспективи. Тож, підлітки в основному обирають більш “практичні” факультети, наприклад, менеджмент або економіку”.

КОМПЛЕКСНІ РІШЕННЯ, ЯКІ ДОПОМОЖУТЬ ПОКРАЩИТИ СИТУАЦІЮ В ШКОЛАХ

Насправді це сумно, але рішення лежать на поверхні, просто не всім вони подобаються. Складно популяризувати природничі науки в Україні, якщо складно знайти гарні кейси спокійного та впевненого наукового життя, де люди думають про науку, а не про те, як прожити наступний місяць. Очевидно, що освіта не може існувати без науки, а в сучасних умовах учні й учениці надалі обиратимуть “більш “практичні” факультети”.

Щодо вчителів – мала палку дискусію з другом. Як директор школи й науковець у сфері публічного управління та адміністрування, розбираючи, зокрема, і питання педагогів, вважаю, що не вся їхня мотивація завʼязана на заробітній платі. Простими словами, в Україні потрібно повністю змінювати управлінську культуру й надавати реальну педагогічну свободу вчителям. Якщо не буде радянського управління та тиску управлінь освіти, вчителі нарешті зрозуміють, що вони мають права та обовʼязки, які є не лише на папері. А хороші заробітні плати допоможуть освітянам зрозуміти, що вони таки важливі для цієї країни, а за освітою наше майбутнє.

Уявімо, що всім вчителям поставили найкращі заробітні плати… Сумніваюся, що ті, хто звик імітувати освіту, раптом перестануть це робити. Адже спокуса й надалі надсилати завдання у вайбері надто велика. А на рівні освітніх управлінців багатьох усе влаштовує.

Приватні школи, маючи змогу платити більше, дозволити таку недбалість собі не можуть, оскільки одразу втратять клієнтів.

Нам потрібна комплексна управлінська реформа з фінансовим підкріпленням! Інакше приклеїмо нові шпалери, поставимо нові меблі, а дах і далі тектиме.

Що робити в такому випадку? Необхідно підтримати тих педагогів, які вже хочуть і можуть якісно працювати. Ситуація з учителями природничих наук катастрофічна. Тому варто було б:

• організовувати стажування в сучасних компаніях і лабораторіях;
• менторити школи через різні програми співпраці;
• допомагати закладам освіти з обладнанням;
• формувати грантові програми підтримки вчителів і талановитих дітей.

Тоді педагоги зможуть принаймні ділитися з учнями й ученицями успішними кейсами у сфері природничих наук. Адже це про публічно-приватне партнерство.

Як мінімум уже на часі внести зміни до Закону України “Про державно-приватне партнерство”, аби механізми стали зрозумілими й не виглядали як нездійсненні мрії.

Ми довго можемо сподіватися на глобальні зміни в країні, або почати робити перші кроки вже.

І на завершення. Я ще не бачила жодної дитини в дошкільній або початковій освіті, яка б не захотіла провести експерименти. На нещодавніх наукових днях за донати я побачила дуже багато очей, що палають. Тому дуже хочеться, аби учні в майбутньому все ж мали більше шансів зацікавитися природничими науками, ніж випускники, які назвали свої причини сказати “НІ” природничим наукам. Але для цього просто не робити нічого вже точно неможливо!

Інна Дьоміна, засновниця і директорка Dominion.School

Титульне фото: freepik.com