Рік свідомості, або Чому свідома педагогічна спільнота – рушійна сила в боротьбі за безпечну освіту

Уже зовсім скоро розпочнеться новий навчальний рік – рік свідомості в час невизначеності.

Як на мене, саме так можна охарактеризувати майбутнє української освіти. Коли Міністерство освіти і науки стало Міністерством рекомендацій, коли вчителі, батьки та учні думають насамперед про безпеку, а вже потім про навчальну програму. Коли за відсутності скоординованих системних дій кількох міністерств вчителі подекуди змушені власноруч переробляти старі парти на “нові”, щоби хоч якось організувати навчальний простір чи облаштовувати шкільне подвір’я, аби виконати, знову ж таки, рекомендації і забезпечити хоча би на деякий час відчуття захищеності освітнього процесу.

Мені гірко за тих учителів, які змушені передавати переліки всього необхідного батькам для забезпечення елементарних умов профілактики хвороби, вкотре відчувати на собі гнів батьківської спільноти за чужі недопрацювання. Усе ж, учителі не мають у своїх обов’язках випрошувати в батьків, завдання вчителя – навчати й бути провідником на шляху досягнення освітніх цілей. Проте сьогоднішня ситуація змушує вчителів переступати через власне Я, забувати про гідність, щоби бодай якось забезпечити умови для навчання.

Мені прикро, що в час пандемії ми не об’єднуємося, а шукаємо недоліки одне в одному, яких би, можливо, і ніколи б не було, якби не створювався такий шалений психологічний тиск у суспільстві через брак прозорості подій та довіри.

Тож так, це рік свідомості! Нам давно варто усвідомити, що життя в кожній школі й нашій країні загалом залежить від нас! Ми так давно звикли виконувати вказівки й так довго лишалися безініціативними!

Цьогоріч наше профільне міністерство залишило освітянську спільноту без підтримки і зняло із себе будь-яку відповідальність, відхрестившись рекомендаціями. Тепер у центрі боротьби за освіту головнокомандувачами стали керівники навчальних закладів у всіх куточках країни: від маленького села до великого міста, від досвідченого шкільного управлінця до ентузіаста, який хоче змін.

Свідомий керівник формує свідому педагогічну спільноту, яка формує свідомих майбутніх членів суспільства. Свідомий учитель не заплющить очі на прогалини в знаннях і самостійно скоригує програму, свідомий учень виконуватиме правила карантинних обмежень і піклуватиметься, аби уроки відбувалися якісно, не відволікатиметься на недоречні дрібниці, не звертатиме увагу на прозорі щитки на обличчі Вчителя, а ловитиме її / його кожне слово й емоцію.

Адже свідомі партнери, Вчитель та Учень, розуміють, який дорогоцінний час разом офлайн.

Я не вірю, що це може працювати якось інакше. Алгоритм просто написаний, але потребує надзусиль від кожного учасника освітнього процесу. І не останню роль у цьому відіграють Батьки. Я знаю, що від вимушеної весняної дистанційки ще досі щемить, що прірва між батьківським і вчительським світами стала лише глибшою, але за нас ніхто не зробить і не вирішить.

Батьки, підтримайте вчителів, підбадьорюйте учнів – тепер ми всі в одному човні і пливтимемо лише тоді, коли будемо РАЗОМ.

Інна Дьоміна, співзасновниця “SOM.Science. Освітній консалтинг” та співавторка одного з проектів інтегрованого курсу “Природничі науки” для старшої школи, співзасновниця та керівниця навчального процесу Загальноосвітньої школи Claris Verbis

Титульне фото: автор – monkeybusiness, Depositphotos

Підписуйтесь на наші Facebook та Viber, а також Telegram для учнів