Теми статті: директорам, закордонний досвід, освітнім управлінцям
30 Жовтня 2023
“Справжні освітні реформи, як правило, починаються з оновлення змісту освіти та відповідей на питання – чого саме ми вчимо та яких результатів хочемо досягти. Лише після цього можна обговорювати, як ми цього досягнемо та в якому освітньому середовищі”, – вважає Лілія Гриневич, міністерка освіти й науки України 2016–2019 років, перша проректорка Київського університету імені Бориса Грінченка.
Експертка продовжує серію колонок для “Нової української школи”, де ділиться результатами своєї частини дослідження “Освіта в часи кризи” від Організації економічного співробітництва та розвитку й розповідає, як можна вдосконалити українську шкільну освіту за допомогою успішних зарубіжних прикладів.
Першу колонку про досвід подолання освітніх втрат та відбудову шкіл читайте за посиланням.
У другій колонці Лілія Гриневич розповіла про оновлення змісту освіти на основі досвіду різних країн. Хоча реформа НУШ і передбачає подібні трансформації, втім, повномасштабна війна додала нових викликів, які варто враховувати.
Далі – пряма мова.
Доданою цінністю реформи НУШ є перехід від освіти, що ґрунтувалася лише на передачі знань, до освіти, що базується на розвитку ключових компетентностей. Вони містять не лише знання, а і вміння їх застосовувати для розвʼязання практичних завдань у житті, а також ставлення, що формуються на основі цінностей.
Поряд із цим діти впродовж отримання шкільної освіти повинні мати можливість сформувати соціально-емоційні та інші м’які навички, які допоможуть їм бути проактивними, відповідальними громадянами, здатними критично мислити, знаходити порозуміння й успішно самореалізуватися в непередбачуваному світі.
Для цього в Україні з початком реформи почалось оновлення змісту освіти. Проаналізований мною досвід різних країн свідчить про те, що наша реформа розвивалася відповідно до сучасних освітніх тенденцій. Однак повномасштабна війна додала нових викликів. Тому виникає потреба переглянути освітні стандарти та програми, зважаючи на війну та післявоєнний період.
Насамперед варто оновити зміст націєтворчих предметів, адже повномасштабне вторгнення росії базується на ідеології заперечення права українців на власну державу і своє існування.
Націєтворчі предмети, як-от державна мова й література, історія та географія, а також громадянська освіта мають посідати значне місце в нашій освітній програмі. Адже в національних системах освіти цим предметам приділяють велику увагу.
Не менш важливо вчити дітей комфортно та успішно жити в соціумі, розуміти принципи його функціонування, визначати своє місце в суспільстві та знати, як втілювати зміни.
В основу переліку компетентностей, які вказані в Законі України “Про освіту”, лежать пріоритетні в ЄС ключові компетентності. А перехід до компетентнісного навчання є трендом у провідних системах освіти світу. І в цьому дослідженні ми знаходимо цікаві практики запровадження компетентнісного навчання.
В українській освіті нам також потрібно розширити описи результатів навчання, які є в Держстандартах початкової та базової школи, й описати в додаткових документах та рекомендаціях їх так, щоби вони були більш зрозумілими для вчителів.
Вищеописаний досвід країн під час освітніх змін насамперед ураховує інтереси та потреби учнів. Це близьке й нашій реформі НУШ, яка побудована на дитиноцентризмі та формуванні ключових компетентностей. Однак досвід цих країн може бути корисний для нас під час інтеграції компетентнісного підходу в різні предмети. А з огляду на реформу старшої школи, досвід Португалії може бути корисним у розробленні індивідуальних освітніх траєкторій для старшокласників.
В умовах війни та післявоєнної відбудови, враховуючи рівень травматизації нашого суспільства та учнів зокрема, варто подумати й про врахування в навчальних програмах розвитку соціально-емоційних навичок та стійкості.
Щоби вдосконалити цей напрям та наголосити на його важливості, пропоную розглянути досвід канадської провінції Манітоби, Ірландії та Делі (Індія).
Також там розробили модель позитивного розвитку молоді під назвою “Коло мужності” (Circle of Courage). Вона визначає чотири основні потреби дітей: приналежність, майстерність, незалежність та щедрість.
З 9 до 12 класу “Програма щастя” продовжується програмою “Підприємницьке мислення” (Entrepreneurship Mindset Curriculum), де учнів вчать бути новаторами, критично мислити, вирішувати конфлікти та розвивати мислення майбутніх підприємців і працівників.
Для цього до навчання учнів залучають і представників місцевого бізнесу. У контексті України такі навички будуть важливими в післявоєнній відбудові.
Тож, зважаючи на травматичний вплив війни, в українській системі освіти доцільно розглянути соціально-емоційне навчання як обов’язковий елемент навчальних програм, а не вибірковий, як це є зараз.
Формування компетентностей займає значно більше часу, ніж просто передача знань. Невипадково 11-річна загальна середня освіта на території Європи залишилася лише в трьох країнах – Білорусі, росії й в Україні. У всіх провідних системах освіти світу повна загальна середня освіта триває не менше 12 років.
Тож, згідно з реформою НУШ, в Україні передбачено поетапний перехід до 12-річної обов’язкової середньої освіти. Перший випуск відбудеться вже у 2030 році. Однак і досі є побоювання, чи вистачить фінансування для ще одного додаткового року навчання.
Звісно, забезпечення фінансування для підтримки нових освітніх реформ є викликом, але без цього забезпечення самі реформи потрапляють під загрозу.
Варто змінювати й підходи до оцінювання учнів – у багатьох країнах саме за допомогою формувального оцінювання впроваджували навчальний підхід, орієнтований на учнів.
Тобто є два види оцінювання, які треба розрізняти: поточне, яке має бути формувальним і полягає не лише в оцінюванні письмових робіт, та підсумкове оцінювання.
У межах реформи НУШ в Україні теж запровадили формувальне оцінювання, яке акцентує на сильних сторонах учнів та тому, що варто поліпшити. Але наразі розроблено недостатньо стандартизованих карт оцінювання, на які могли б орієнтуватися вчителі. Також потрібно створити алгоритми для оцінювання під час формування компетентностей у базовій (5–9 класи) і старшій профільній (10–11 (12) класи) школах.
Варто взяти до уваги й те, що у всіх успішних реформах іноземних країн оновлення змісту освіти супроводжувалося ґрунтовними навчально-методичними матеріалами для педагогів. Фактично у всіх вищезгаданих країнах разом із реформою створювали посібники для кожної навчальної програми та кожного класу.
Варто пам’ятати, що впровадження нового змісту освіти та і взагалі будь-яких освітніх реформ без навчання вчителів і керівників закладів освіти не можливе. Тому докладніше про професійний розвиток педагогів та директорів на прикладі різних країн я розповім у наступній колонці.
Лілія Гриневич спеціально для “Нової української школи”
Титульне зображення: Adobe / Education Exchange, behance.net
Обговорення