Зрозуміло, що ніхто в здоровому глузді не може радіти світовій пандемії, карантину, масочному режиму та іншим пов’язаним із цим небезпекам і обмеженням. Але, матінко рідна, можна зробити так, щоби небезпеки здоров’ю не було, а обмежувальні заходи лишилися? Адже принаймні наші школи це просуває одразу не менше, ніж на цілий парсек уперед – одним потужним поштовхом.
Була на батьківських зборах – звісно, онлайн. І що я там почула?
- На кожній перерві діти мають ВИХОДИТИ НА ВУЛИЦЮ. Це те, що було абсолютно й категорично неможливо – навіть попри мої розмови з директором і обережні запитання. Але ж гляньте – можна!
- Уроки фізкультури відбуватимуться на вулиці. Це те, про що навіть не було сенсу говорити – попри те, що в нас дуже маленький спортзал і велике зручне подвір’я. Але вжууух – і є!
- Школа готується до організації уроків у дворі, закуповує вуличні меблі, зокрема стільці. А ЩО, ТАК МОЖНА БУЛО?! А можна ЗАЛИШИТИ ті стільці на зачиненому подвір’ї за парканом? Якщо хочете, прикувати ланцюгом до паркану – але залишити? Щоби діти могли виходити у двір і сидіти на них – і вчителі також?
- Групи подовженого дня будуть гуляти на вулиці не годину, а мінімум півтори. НАРЕШТІ.
- Прибирання й дезінфекція (щоденні!) відбуватиметься силами технічного персоналу. Скільки років люди здавали “на технічку”? Точно набагато більше, ніж я вмовляла їх цього не робити, адже ці працівники отримують зарплатню. Але ж ррраз! – і все в чарівний спосіб владналося.
- У туалеті буде рідке мило в дозаторах і паперові рушники в достатній кількості. І те, й інше закуплено за кошти міста. Не буду брехати – мило в туалеті, принаймні жіночому, переважно було. Але рушники? Не смішіть мене, ми ж у школі. Але тадам! – й ось вони, рушники. Зауважу – не за гроші батьків.
- У школі є три входи, як і належить, – і ВСІ ВОНИ БУДУТЬ ВІДЧИНЕНІ. У нас маленька школа, але я знаю великі, до яких можна зайти з двох різних вулиць – але відчинений тільки один вхід, який зручний адміністрації, й 1000 дітей мають щодня через це проходити зайвий квартал. Ну, і правила пожежної безпеки в частині відчинених і незахаращених входів ще ніхто не скасовував.
- Жодної лінійки у звичному всім форматі, жодного “монтажа”, жодного танцю, жодного привітання незрозуміло якої тьоті від районо з зачіскою “будинок на голові”, жодних тужливих українських пісень або бадьорих радянських маршів. Ніц. Нічого. Кожен клас у себе, як вважає за потрібне, кілька хвилин. Пишу й сама не вірю. Так ось, як це треба було випалювати, угу. Добре, запам’ятаємо.
Слухайте, я вже не хочу, щоби ми поверталися до звичайного режиму. Або скажу по-іншому: можна зробити так, щоби COVID-19 минув, а все це залишилося? Заспокойте мене вже – скажіть, що я не побачу, як стільці для двору зачиняють у якійсь коморі назавжди й потім ще 10 років ретельно інвентаризують – замість того, щоби на них ЗАВЖДИ сиділи учні і вчителі, коли їм захочеться вийти в шкільний двір.
Скажіть, діти ж і надалі зможуть виходити на перервах на свіже повітря, так?
І фізкультура в травневу та вересневу спеку – та й у приємну квітневу або жовтневу прохолоду – так само буде на вулиці, так?
Й от рушники – їх же куплятимуть і надалі? А лінійка – її ж не буде, так? Ніколи-ніколи, правильно?
Про всякий випадок заздалегідь дякую. Дуже дякую.
Зоя Звиняцьківська, співзасновниця ГО “Смарт освіта” й ГО “Батьківський контроль”
Титульне фото: автор – AllaSerebrina, Depositphotos
Обговорення