Як створити доступність у закладах освіти для осіб з порушенням зору

Чому важливо розуміти питання доступності? Що важливо знати, починаючи поточні ремонти, реконструкцію будівель, приміщень закладів щодо їх доступності для здобувачів освіти з порушенням зору? Чи потрібно дотримуватися чинних ДБН, якщо ви вже використовуєте будівлю? Доступність для всіх, чи для окремої групи?

Читайте відповіді в статті.

ЩО ТАКЕ ДОСТУПНІСТЬ

Доступність – це одна з умов забезпечення права на освіту для всіх здобувачів освіти, у тому числі з інвалідністю. Різне розуміння та трактування питань доступності призводить до хаотичності в освітній політиці та є суттєвим бар’єром для формування її інклюзивності на всіх рівнях.

Конвенція ООН про права осіб з інвалідністю в статті 9 наголошує, що держава має вжити належних заходів для забезпечення особам з інвалідністю доступу на рівні з іншими до фізичного оточення, транспорту, інформації, зв’язку, зокрема інформаційно-комунікаційних технологій і систем, а також до об’єктів та послуг у міських та сільських районах. Доступність у широкому розумінні є одним із принципів, на якому базується цей міжнародний документ.

Ратифікація Україною Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю надала можливість імплементувати питання доступності, універсального дизайну, розумного пристосування в законодавчо-нормативні акти, у тому числі в сфері освіти*. З огляду на те, що доступність стосується різних сфер освіти – інформації, комунікації, застосування асистивних технологій, навчального процесу, у цій статті ми зупинимося на питанні створення доступного шкільного середовища для здобувачів освіти з порушенням зору.

Норми архітектурної доступності викладені в ДБН, які затверджує Мінрегіон, це обов’язкові вимоги до об’єкта нормування та будівництва. В Україні є 111 державних будівельних норм. Наприклад, з 1 квітня 2019 року набрали чинності ДБН “Інклюзивність будинків та споруд” В.2.2-40:2018, які засновані на європейських стандартах і є базовим документом із питань створення інклюзивного простору. Також ДБН “Заклади освіти” В.2.2-3:2018 зобов’язує створити умови для безперешкодного доступу учнів із різними порушеннями до будівель, приміщень, спортивних майданчиків тощо.

Отже ДБН – це чіткі норми, обов’язкові для виконання для всіх закладів освіти під час проєктування, нового будівництва, реконструкції капітального ремонту. Не може бути їх вільного трактування, якщо освітній заклад декларує доступні освітні послуги.

*Закони України “Про освіту“, “Про повну загальну середню освіту“, “Про вищу освіту” та ін.

РОЗВІНЧУЄМО МІФИ ТА СТЕРЕОТИПИ

• Доступність потрібна тільки дітям з інвалідністю.

Ні. Питання доступності стосуються всіх учасників освітнього процесу – дітей, У тому числі з інвалідністю, функціональними порушеннями, Учителів та адміністрації шкіл, батьків. Доступність – це показник того, якою мірою освітня послуга доступна для всіх дітей, у тому числі для осіб з інвалідністю.

• Це не потрібно громаді.

Ні. Доступність покращує функціональність об’єкта для всієї громади (найчастіше шкільні приміщення використовують для організації виборчих дільниць, заходів у громаді тощо).

• Створення доступності – це дорого.

Ні, якщо буде обстеження й визначено стан доступності та створено поетапний та чіткий план усунення бар’єрів. А дотримання стандартів доступності під час будівництва нових об’єктів – значна економія коштів для громади, адже потім не потрібно нічого переробляти згідно з вимогами законодавства.

• Чим більше, тим краще. Чим більше направляючих, промаркованих сходів, піктограм, написів шрифтом Брайля – тим краще забезпечено доступність для дітей із порушенням зору.

Ні. Має бути чітке розуміння ситуація та необхідність застосування того чи іншого стандарту.

Отже, архітектурно доступна школа – це забезпечення рівних можливостей у реалізації права на освіту для всіх дітей, створення інклюзивного середовища для всіх учасників освітнього процесу, підтримка впровадження інклюзивної освіти.

 ДОСТУПНІСТЬ ДЛЯ ОСІБ ІЗ ПОРУШЕННЯМ ЗОРУ

Доступність – це наявність низки умов для всіх груп користувачів:

• фізична можливість і зручність потрапляння та пересування об’єктом, прилеглою територією, отримання послуг;
• фізична безпека під час потрапляння на об’єкт та пересування в ньому, прилеглою територією, отримання послуг;
• можливість вільно отримувати інформацію про об’єкт та послуги, що надаються; вільної навігації (орієнтування) об’єктом та прилеглою територією тощо.

Наявність таких умов є базовою, незалежно від того, чи заклад освіти працює, чи зараз у стані ремонтних чи будівельних робіт.

Розділ 8 ДБН 2.2.40 так і називається – “Засоби безпеки, орієнтування, отримання інформації при користуванні середовищем”.

Переважно, особи з порушеннями зору (слабозорі, незрячі) отримують інформацію за допомогою дотику, слуху, зору (в умовах зниженого зорового сприйняття). Відповідно, засоби безпеки, орієнтування та отримання інформації повинні бути зрозумілими та доступними в разі використання дотику, зниженого зору, слуху.

Які умови необхідні, щоби вважати заклад освіти доступним?

• Можливість знайти та ідентифікувати вхід до закладу освіти (прилегла територія). Тобто повинна бути інформація, що саме ця вхідна група (сходи, дверні отвори) відноситься до закладу освіти, інформація про заклад освіти (назва), адреса тощо.
• В ідеалі, доступними, зрозумілими та безпечними повинні бути шляхи руху від найближчих зупинок громадського транспорту до входу на прилеглу територію закладу освіти. Але це, мабуть, – найважча умова, бо зазвичай прилегла до закладу освіти територія перебуває на балансі інших установ. Тому питання створення доступного середовища на прилеглих шляхах руху потрібно вирішувати у співпраці з владою громади / міста.
• Шляхи руху територією закладу освіти мають бути доступними та безпечними. Повинні бути система засобів навігації та орієнтування (візуальні, тактильні, звукові (голосові).
• Вхід до будівлі закладу освіти повинен бути зрозумілим, безпечним, зручним.

 Ключовими показниками доступності всередині приміщення можуть бути:

• безпека під час пересування, перебування, отримання освітніх послуг. Відсутні бар’єри або належне інформування про їх наявність;
• фізична можливість, зручність та комфорт під час пересування, перебування, отримання освітніх послуг;
• наявність умов для вільної навігації та отриманні необхідної інформації.

ПОЗИТИВНІ ПРАКТИКИ ДОСТУПНОСТІ ЗАКЛАДІВ ОСВІТИ ДЛЯ ОСІБ ІЗ ПОРУШЕННЯМ ЗОРУ В УКРАЇНІ

Шляхи руху до школи від найближчих зупинок громадського транспорту облаштовані системою наземної тактильної навігації.

Це й подальні фото зроблені в Спеціальній загальноосвітній школі-інтернаті №5 ім. Я.П. Батюка, Київ, з архіву Євгенія Свєт

Вхід на територію школи візуально (контрастно) виділений. Також є універсальний інформаційний покажчик (табличка), на якому в доступних форматах, візуальному тактильному, відповідно до нормативних вимог, відображена інформація про заклад освіти.

Шляхи руху по шкільній (прибудинкової) території облаштовані системою візуальної / тактильної навігації.

Вхідна до школи група (сходи, дверні отвори) має контрастне виділення (система контрастного маркування), це відповідає критеріям вільної навігації та безпеки. Також вхід до школи облаштований системою звукових інформаторів.

Усередині є система контрастного маркування, яка забезпечує:

• безпеку перебування (маркування сходів, порогів тощо, максимальна відсутність порогів);
• вільне орієнтування (маркування дверних отворів).

Це й подальші фото зроблені в Біотехнологічному ліцеї “Радовель” (Житомирська обл.), автор – Дмитро Ларін

Вільне та комфортне орієнтування в школі забезпечує система універсальних покажчиків. Біля входу до кожного приміщення (об’єкту) школи (клас, їдальня, спочивальня тощо) є інформаційні таблички, виконані з дотриманням нормативних вимог щодо візуального та тактильного сприйняття.

Це й наступне фото зроблене в Спеціальній загальноосвітній школи-інтернат №5 ім. Я.П. Батюка, Київ, з архіву Євгенія Свєт.

Додатково в школі встановлено комплекс мнемосхем. Мнемосхеми – це засіб орієнтування та навігації для осіб із порушеннями зору та інших користувачів. У школі-інтернаті встановлені мнемосхеми 1-го, 2-го та 3-го поверхів. Над цією розробкою спільно працювали фахівці-тифлопедагоги та професійні дизайнери. Мнемосхеми пройшли апробацію на доступність сприйняття всіх користувачів – дітей та дорослих із порушеннями та без порушень зору.

ДЛЯ РОЗДУМІВ

Забезпечення доступності для осіб із порушенням зору в цих школах стало можливим завдяки розумінню та сприйняттю колективом питань доступності; проведення обстеження; залученню до консультування дітей та батьків, фахівців громадської організації осіб з інвалідність, незалежних консультантів та дизайнерів для впровадження змін, підтримки керівництва району та щоденній копіткій роботі.

Якщо ви вирішили створити доступне освітнє середовище в контексті архітектурної та інформаційної доступності, необхідно пам’ятати:

Ми не створюємо особливі умови для окремої групи користувачів. Так, викладені поради більше стосуються осіб із порушеннями зору, але рекомендації підходять і для осіб з інтелектуальними та психічними порушеннями, для тих, хто просто втомилися після робочого дня і яким важко зосередитись – для всіх. Рекомендації щодо доступності необхідно використовувати в комплексі з іншими заходами, спрямованими на створення універсальних умов під час надання освітніх послуг.

Немає типових рішень створення доступного освітнього середовища в комплексі. Типові рішення можуть бути для виконання окремих елементів. Типовими (єдиними) можуть бути лише умови доступності – фізичні можливість, безпека, вільна навігація та отримання інформації.

Рішення під час реалізації тих чи інших заходів, спрямованих на забезпечення доступного освітнього середовища мають бути індивідуальними, відповідно до архітектурних, ландшафтних та інших умов. Не потрібно просто копіювати заходи, які були виконані в Спеціальній загальноосвітній школі-інтернаті №5 ім. Я.П. Батюка (Київ) чи в ліцеї “Радовель”. Можна вивчити подібний досвід і на його основі створити власну концепцію доступності для свого навчального закладу.

Лариса Байда,  координаторка програм Національної Асамблеї людей з інвалідністю

Євген Свєт, консультант із питань доступності Національної Асамблеї людей з інвалідністю

Титульне фото: Дмитро Ларін