Як змінити методи й підходи до навчання в реаліях пандемії: 9 порад

Пандемія коронавірусу SARS-CoV–2 принесла чимало викликів різним галузям, й освіта не є винятком. Сьогодні, як ніколи, держава має спрямувати всі сили на те, щоби не допустити глибокої освітньої кризи, відпрацювати ефективні сценарії управління в галузі освіти, залучивши найкращі світові практики та реалізувавши державно-приватне партнерство.

На жаль, поки ми не бачимо глибоких і свідомих кроків із боку керівників освітньою галуззю, а невідомість і невпевненість у майбутньому ще більше занурює освітян, які безпосередньо працюють на місцях, у надскладні умови роботи.

Як і навесні, уся важка ноша за якість і ефективність навчального процесу лягла на плечі вчителів та директорів шкіл. Я не маю, на жаль, готових рішень і чарівної палички, аби полегшити нашу освітянську роботу, але, на мою думку, працювати легше тоді, коли завдяки чіткому плануванню та структуруванню вдається хоча би частково приборкати хаос.

Ось висновки, які я зробила для себе. Можливо, вони будуть корисними ще комусь:

1. У нових умовах важливо випрацювати спільні правила й обов’язково обговорити їх з учнями. Наприклад:

• як розміщуватися в класній кімнаті на занятті;
• використання гаджетів – коли вони необхідні й коли бажано обмежити їх використання, щоби не проґавити щось важливе на уроці;
• правила спілкування – у який час можна контактувати через електронну пошту та / чи месенджери, або ж спілкування відбувається лише через електронний щоденник;
• у якому форматі можна здавати домашні завдання та інше.

2. Як ніколи цінним є спільний час офлайн, тому добре, якщо вчителі на цьому наголошуватимуть. Для частини учнів це буде вагомий аргумент на користь уроку й на противагу соціальній мережі.

3. Усім учасникам освітнього процесу набагато спокійніше, коли є заздалегідь відомий план роботи – учні знають, на яку тривалість розрахована тема, які основні знання, уміння та навички мають бути отримані, та можливі формати оцінювання.

4. Чудово, коли є можливість зібрати допоміжні джерела інформації для вивчення теми, окрім шкільного підручника – науково-популярні канали, блоги на YouTube, онлайн-курси – і надіслати їх учням на пошту або поступово формувати бібліотеку на Google Drive.

5. Щоб учні не боялися пропускати школу, коли захворіли, або через контактування з хворими, важливо проговорити альтернативні шляхи написання контрольної. Наприклад, завдання через гугл-форму чи інший зручний сервіс. Так, для вчителя це додаткове навантаження, але завдяки вибудовуванню довірливих і зрозумілих стосунків учні більше піклуватимуться про наше спільне здоров’я, більш розважливо обиратимуть залишитися вдома за найменших симптомів ГРВІ та інших хвороб.

6. Важливо розуміти, що ні інтегроване, ні проєктне, ні проблемно-орієнтоване, ні навчання на основі ігор та інші нікуди не поділися, а просто мають бути більш адаптованими до умов соціального дистанціювання, змішаного та / чи дистанційного навчання.

Чітко прописуємо та проговорюємо основні етапи заняття чи циклу занять, акцентуючи увагу на цілях, яких маємо досягнути.

Якщо раніше основним місцем для близького спілкування в групах була класна кімната, то сьогодні це середовище стає віртуальним, але механізм лишається той самий. Наприклад, ті ж сервіси Google дають змогу разом проводити брейнстормінг у онлайн-документі, готувати презентацію, звіти у вигляді таблиць та інші. За весняну дистанційку таких сервісів назбиралося багато.

Чому це важливо? Тому що навіть удома, маючи спільне завдання, учні й далі співпрацюють одне з одним. Навіть якщо клас чи школа на дистанційному навчанні, момент спільної презентації проєкту є вкрай важливим – його можна організувати через Zoom або аналогічні сервіси.

7. Наша впевненість – це шлях до перемоги. Учні завжди відчувають, з яким настроєм ми зайшли до класу, відчувають тривогу й невпевненість. Розумію, як важко щодня йти до школи й не знати, що саме принесеш додому – неперевірений зошит чи коронавірус. У вересні я прийшла додому з коронавірусом, хоча дотримувалася всіх карантинних вимог.

Однак, у такий надскладний час ми й далі працюємо з дітьми. Якщо ми, дорослі, не маємо плану і впевненості в майбутньому, то уявіть, який страх невідомості ховається глибоко всередині наших учнів…

Так, може, вони й питають із надією в голосі, чи не закриють часом школу вже завтра. Проте їм так само страшно, як і нам.

8. Як ніколи, потрібно наголошувати, що немає “зайвих” знань, тому що з появою пандемії майбутнє, яке нам прописували футурологи, теж змінилося. Ми ніколи не знаємо, які саме знання нам будуть потрібними в той чи інший момент, які наслідки принесе пандемія, як зміняться ринок праці й потреби у фахівцях у певних галузях. Тому просто важливо вчитися.

Lifelong learning (навчання впродовж усього життя) – уже не щось особливе, а, імовірніше, має бути стилем життя. Не хочеш вчити в школі другу іноземну мову – є купа онлайн-курсів, вчи японську. Бракує уроків інформатики – вчися на онлайн-платформах на курсах від IT-компаній.

Дітям важливо показувати, що можна навчатися й поза школою, особливо в час дистанційки. Сьогодні Вчитель, як ніколи раніше, має бути саме наставником, експертом і фасилітатором, направляючи й підтримуючи учнів.

9. І, напевно, найголовніший висновок. Як ніколи сьогодні важливі спільне відчуття мети, єдність і діалог. Не акцентуйте багато уваги на помилках, а спільно розробляйте план ліквідування прогалин. Не наголошуйте на негативних моментах, а підкреслюйте переваги.

Сьогодні час летить у рази швидше, ніж у докоронавірусну епоху. Цінуймо його!

Інна Дьоміна, співзасновниця “SOM.Science. Освітній консалтинг” та співавторка одного з проектів інтегрованого курсу “Природничі науки” для старшої школи, співзасновниця та керівниця навчального процесу Загальноосвітньої школи Claris Verbis

Титульне фото: автор – halfpoint, Depositphotos