Павло Хобзей про інтегровані курси: “Те, що мало б бути мейнстрімом – стало експериментом і апробацією”

У 2027 році, а може, й раніше (така можливість прописана у новому Законі “Про освіту”), в Україні має запрацювати трирічна профільна школа (10-12 класи). Старшокласники самі обиратимуть дисципліни для поглибленого вивчення. Інші предмети об’єднають в інтегровані курси. Це потрібно для того, щоб школярі могли дійсно зосередитися на профільних предметах та витрачати менше часу на вивчення інших.

Учні математичних класів зможуть обрати такі курси з гуманітарних предметів, а учні гуманітарного профілю – з природничих.

Таке вивчення не даватиме глибоких знань, але формуватиме загальне уявлення. Тож вибір інтегрованого курсу означатиме, що ЗНО з предметів, які до нього входять, учень складати не збирається.

Ще в серпні цього року відбулося публічне обговорення на сайті МОН та на платформі EdEra проектів курсу з природничих наук (об’єднує фізику, хімію, біологію, географію, астрономію та екологію) для шкіл гуманітарного профілю – так з’явилися чотири варіанти цього курсу.

Як зазначала співавторка одного з проектів курсу Інна Дьоміна, навчання за ним не потребує супер-обладнання. Для дослідів можна використовувати підручні метеріали. Наприклад, у цьому проекті є лабораторні, для яких потрібні картон, ножиці й олівці.

Автори інших варіантів курсу на одній з нарад з представниками місцевих управлінь освіти теж говорили про відсутність дослідів з дорогим та складним обладнанням. Серед переваг цього курсу розробники називають формування в учнів цілісної картинки світу (адже в природі явища, здається, різних наук, перебувають у тісній взаємодії), а також спрямованість на розуміння проблем, з якими стикається кожна людина (наприклад, чому щеплення ‒ це нешкідливо).

Для того, щоб профільна старша школа стартувала з готовими нарпацюваннями та відлагодженою системою – інтегровані курси потрібно пілотувати. Невдовзі розпочнеться пошук шкіл, які погодяться взятись за викдладання таких курсів у 2018/2019 навчальному році. Як повідомила одна зі авторок іншого варіанту курсу Тетяна Засєкіна, в січні 2018 року МОН має підготувати відповідний лист.

Передбачається, що школи самостійно вирішуватимуть, чи брати участь у пілотуванні та який з курсів чи проектів курсу (у випадку з природничими науками) обрати.

Усі автори готові ділитися напрацюваннями й готувати вчителів до роботи ‒ зокрема, проводити очне навчання.

Для чого потрібні пілотування і профільна школа, що це дасть, чи будуть скорочення вчителів і годин, розповів заступник міністра освіти Павло Хобзей.

Навіщо потрібна профільна школа?

Історія ця досить сумна. МОН мало четверту спробу запровадити профільне навчання в 10-11 класах у всіх школах. У новому Законі “Про освіту” зазначено, що коли ми прийдемо до трирічної старшої школи ‒ вона буде профільною. Апробацію цієї профільної школи ми хочемо почати вже з вересня 2018 року.

Профільність розвантажує учнів і збільшує їхню мотивацію до навчання. Усі розуміють, що вивчати 22 предмети ‒ неправильно. На мою думку, якщо ти щось робиш, то маєш робити досконало. Але у теперішніх обставинах це неможливо. Неможливо однаково добре знати стільки предметів. І тобі (учню, – прим.авт.) не залишається вибору, крім як викручуватися і дурити. Не йдеться про 5-7% обдарованих учнів. Я говорю про загал. А програми мають бути осяжні для 90%. Інакше вони неправильно складені.

Перший проект, який МОН робило з Академію педагогічних наук, передбачав, що десь 50% часу на тиждень відводилося на інваріантну частину. Тобто обов’язкову для всіх. Інші 50% давалися на вибір учнів і школи для запровадження профільного навчання.

Зараз цей час на вибір звівся до 20%. Відбулася доволі гостра дискусія щодо вивчення природничих наук: мовляв, ми як високотехнологічна країна втратимо цей статус, якщо запровадимо для всіх учнів лише дві години фізики на тиждень. Мова йде про гуманітарний профіль. Сказали, що фізики треба три години обов’язково. Ми їх запровадили. Потім почали додавати час і на інші предмети.

Запровадження інтегрованих курсів перейшло лише в рамки експерименту.

Тобто те, що мало б бути мейнстрімом – стало експериментом і апробацією. Це прикро, але треба рухатися, хай навіть ми йдемо невеликими кроками.

Коли ми маємо прийти до профільної школи?

У 2027 році, але в перехідних положеннях є стаття, яка каже, що якщо будуть гроші, стандарти і сприятливі умови, то можливо зробити це у 2023-му. Зокрема, щоб не друкувати підручники для 10 класу ще раз за старою програмою. (Ми друкуватимемо їх у 2018-му і вони діють п’ять років). Думаю, все буде гаразд, і ми почнемо профільну школу в 2023 році.

А скільки буде тривати пілотування?

Мінімум два роки, бо має пройти цикл 10-11 класи. Він може тривати й більше. Ми домовилися, що ці експериментальні програми з природничих наук – це не буде масово, ми не будемо друкувати для них підручники за бюджетні кошти. У них будуть електронні матеріали.

А на що МОН буде звертати увагу в цьому пілотному проекті? Які критерії мають бути, щоб МОН вирішило: “Так, це працює. Впроваджуємо”.

Для нас важливо, наскільки будуть задоволені вчителі, батьки й учні від запровадження інтегрованого курсу. Треба дивитися, які результати матимуть учні. Бо потрібно осягнути певний мінімальний стандарт в усіх галузях знань.

Тобто будуть опитування?

Звичайно. Якщо є експеримент, то є мета і певні критерії, науковий керівник, який керує відстеженням результатів. Моє очікування ‒ що цей курс навіть після першого року має поширитися на багато шкіл. Не на п’ять-десять, а на сто. Тоді нам буде легше готувати курси для трирічної профільної школи. Якщо ж курси залишаться в малій кількості шкіл, тоді це не та дорога, якою треба йти.

Є умови, за яких МОН може відмовитися від цієї ідеї?

МОН від цієї ідеї не відмовиться, тому що ця ідея не МОНівська. Це загальні тенденції, які є в інших освітніх системах. У жодній системі з добрими результатами (освіти ‒ прим. авт.) немає такої великої кількості предметів.

фото: прес-служба МОН

Чи є дослідження, які кажуть, що інтегровані курси вирішать якусь конкретну проблему, яка у нас є?

Основна проблема ‒ мотивація. Коли в дитини немає мотивації вчитися, то що б викладач не робив, якщо він не може цю мотивацію розвинути – буде безрезультатно. Якщо я хочу спеціалізуватися в тому, що мені потрібно, я буду це вчити, а інше – ні.

Лише 7% випускників обирають ЗНО з фізики. Це ті діти, яким потрібен більш глибокий курс. Очевидно, цей відсоток катастрофічно малий. Завдання МОН – збільшувати кількість класів з поглибленим вивченням предметів фізико-математичного профілю.

Але коли ти обираєш мистецький чи гуманітарний профіль, то доводиться змушувати всіх глибше вивчати фізику, що створює значні труднощі і нехіть. У школі навіть за теперішньою програмою прописано, що базові знання мають подаватися до 9 класу, а далі краще дати якесь загальне розуміння, не доходячи до розв’язання задач, і глибше вивчати те, що буде окреслювати майбутню траєкторію навчання.

Можливо, в 15 років зарано обирати профіль. Але хто учень – гуманітарій чи природничник – зазвичай зрозуміло за результатами навчання за 9 років.

Ми не хочемо робити учнів, які знають одне і не знають іншого. Але ми розуміємо, що людина не може спеціалізуватися у всьому.

Ви згадали мотивацію. Було дослідження, як падає мотивація учнів?

Ми бачимо, які предмети учні обирають для складання ЗНО, хто які обирає курси з поглибленим вивченням, які результати навчання. Якщо ти не навчаєшся за програмою з поглибленим вивченням певного предмету в школі, то змушений йти до репетитора, щоб конкурувати з профільниками. Усе пов’язано. Ми аналізуємо ці речі. Якихось досліджень окремих не проводили.

Взагалі в країні нема інституцій, які б могли робити добру аналітику в освіті, бо в університетах немає відповідної магістерської програми з освіти. Переважно ми користуємося дослідженнями експертів із зарубіжних країн.

А наскільки це заважає орієнтуватися в тому, що потрібно робити?

Насправді ти робиш на досвіді і на певній інтуїції. На наявних статистичних даних, які аналізуєш. І дивишся на світові тенденції, на країни, де правильно проводяться дослідження і думаєш, що Україна не унікальна на земній кулі. Ті самі тенденції мають бути поширені і в нас. Ми їх екстраполюємо на Україну.

Коли з’являться профільні школи – як вони працюватимуть?

Найбільша проблема в тому, що мережа шкіл, яка є зараз, не дає нам можливості організувати профільне навчання. У більш ніж третині шкіл у сільській місцевості є один 10-й клас, і в ньому навчаються не більше десяти учнів. Якщо кожен учень захоче вивчати інший предмет поглиблено, ми не можемо це зробити з фінансових причин.

Ми думаємо прописати в Законі “Про загальну середню освіту”, що в профільній школі повинно бути не менше 100 учнів, які навчаються у 10 класі. Тому, коли ми перейдемо до НУШ, мережа академічних ліцеїв повинна забезпечити мінімум 3-4 класи на паралелі. А це означає, що до 2027 року, чи 2023-го, треба створити окрему мережу профільних академічних ліцеїв – на зразок професійно-технічних ліцеїв. Це доволі складне завдання.

Хто обиратиме профіль?

Насправді обирає школа, але її вибір залежить від учнів. Профільність ‒ це коли дитина може вибирати. У деяких містах є один-два класи на паралелі. Там ви не можете забезпечити профільність. Тоді школа або вибирає якийсь один профіль, або вчить усього потрошку.

Існує думка, що більшість шкіл стануть гуманітарними, бо так легше.

Це страхи. Ми мотивуватимемо різними речами. Найперше треба забезпечити школи сучасним лабораторним обладнанням, щоб було цікаво вчитись. І, безумовно, добрими вчителями, що зараз є проблемою. Багато буде залежати від ринку праці. Чому на ЗНО складають математику? Бо в ІТ високі зарплати. Чому складають хімію і біологію? Бо в медуніверситетах для вступу потрібні ці предмети. Чому географію? Бо популярний туризм.

Проблема є з фізикою, бо ЗНО з цього предмету безальтернативно вимагає на вступі лише Національний Київський політехнічний університет. А це – правильно. Як може бути добрий інженер, який не знає фізики? Проте інші наші виші бояться ставити одну фізику, а дають альтернативно до фізики іноземну мову. Бояться не набрати студентів.

Чи будуть скорочення вчителів через впровадження інтегрованих курсів?

Будуть, тільки якщо всі підуть у гуманітарну сферу. Але це шлях у нікуди. Тому МОН буде робити все, щоб кількість профілів була збалансованою. Але не хочеться це робити адміністративно і казати, скільки має бути шкіл гуманітарного профілю, а стільки – природничого.

А як інакше?

Думаю, коли ми дійдемо до профільної школи, економіка країни вже підніметься. Одне тягне друге. Не будемо мати доброї підготовки з фізики і математики – не буде економіка розвиватися. Не буде розвиватися економіка – не буде зарплат. Це коло треба розривати. Я налаштований оптимістично. Добрий учитель ніколи не втратить роботу. Це я гарантую. У цій дискусії часто є корпоративні інтереси. Думають не про дітей, а про предмети, про зарплати.

Чи зменшиться у вчителів кількість годин?

Години перерозподіляться. Якщо робимо багатопрофільний заклад, і будуть представлені всі профілі, то не зменшиться. (У сільській місцевості будуть переважати такі ліцеї).

Але в містах простіше робити профільні заклади – один природничий, інший гуманітарний і так далі. У такому випадку легше забезпечити відповідну матеріально-технічну базу. Просто треба, щоб міські ради, які є засновниками шкіл, врівноважили мережу ліцеїв різних профілів. Тоді вчитель зможе перейти з однієї школи в іншу. Доброго вчителя візьмуть. Крім того, це буде стимулювати вчителів до професійного розвитку.

Ще один поширений страх – вчитель інтегрованого курсу “природничі науки” повинен знати хімію, фізику, біологію і географію. Чи справді це так? Як МОН буде цього досягати?

Вчителів будуть готувати. Часто питають, хто буде викладати курс – вчитель фізики чи хімії? Ми вважаємо, що будь-який вчитель, який має університетську педагогічну освіту, може це робити, бо має розуміти всі процеси краще, ніж учні 10-11 класів.

Чи буде якесь матеріальне забезпечення пілотних класів, як це відбувалося з апробацією Стандарту початкової освіти?

Для викладання інтегрованих курсів не потрібно спеціального обладнання. Воно потрібне для основної школи і для профільних класів. У 2017 Уряд виділив 300 мільйонів гривень для шкіл, де поглиблено вивчають природничі предмети. Ця ж програма буде реалізовуватися і в наступному році.

Чи в МОН оцінювали ризики, які може мати впровадження інтегрованих курсів?

Питання в тому, що гірше, аніж є, вже не буде. Всі думають, що є високий рівень вивчення природничих наук. Нема того рівня! На жаль. І треба розуміти, що за такого підходу, через багатопредметність, його бути не може.

Надія Швадчак, “Нова українська школа”

Фото: автор – CandyBoxImages, Depositphotos