Як приймають до школи дітей в різних країнах. Досвід Німеччини

Міністерство освіти і науки опублікувало проект нового порядку зарахування дітей у школи. Зокрема, першачків пропонують приймати за територіальним принципом – право на першочергове зарахування пропонують надати тим, хто живе на території обслуговування школи. Також перевагу на зарахування до певної школи хочуть надати дітям, якщо там вчаться їхні брати чи сестри або ж працюють батьки.

Свої правки до документу можна надсилати до 25 березня. Тож за цей час ми пропонуємо вам трошки вивчити досвід інших країн. Перша країна з нашої добірки – Німеччина. Нам вдалося потрапити в школу в Бонні, а також розпитати про зарахування учнів учителя з Лейпцига.

Німеччина – країна з федеральним устроєм, і саме щодо освіти у кожній з 16-ти федеральних земель діють власні закони. Оскільки навчання в школі – право кожної дитини, яке батьки зобов‘язані реалізувати, а держава – забезпечити відповідний рівень освітніх послуг, по всій Німеччині діти повинні відвідувати школу.

Що стосується молодшої школи, то в кожній із земель діють свої правила щодо тривалості навчання та, наприклад, віку приймання в перший клас. У кожній з земель він різний – від 5 до 7 років. Наприклад, у землі Північний Рейн-Вестфалія до першого класу, згідно з Законом про школу (Schulgesetz), приймаються діти, яким до 30 вересня виповнилось (виповниться) 6 років. Залежно від чинних у кожній землі правил та розкладу канікул, навчання в школі починається протягом серпня і триває в молодшій школі 4-5 років.

Якщо батьки вважають, що дитина придатна до школи раніше, вони можуть подати заявку до школи, і це питання вирішиться окремо керівництвом школи. Закон це дозволяє.

Якщо ж батьки вважають, що дитина має піти до школи пізніше, то цей крок вони також узгоджують зі школою. Зазвичай дитина певного віку повинна перебувати в класі з однолітками. Тому школа може відтермінувати початок навчання тільки у випадку медичних протипоказань. Якщо ж передбачається, що дитина потребуватиме більших уваги вчителя чи часу для навчання, школа зобов‘язана забезпечити їй такі умови.

Від землі до землі також різняться правила щодо того, в якій саме школі може навчатись дитина. Одні землі поділені на так звані шкільні округи, і школи відповідно “прив‘язані” до адрес проживання. В інших землях право вибору школи не має меж, і батьки можуть віддавати дитину в перший клас навіть в інші міста і містечка. Втім, навіть там, де є округи, кожна сім‘я має право на вибір школи (про це – трохи далі).

Місце проживання визначається за даними реєстрації у громаді – особа має зареєструвати місце проживання в громаді протягом двох тижнів від того часу, як поселяється в помешканні. Дані реєстрації містяться в електронних реєстрах, тож витяги з них можна за потреби брати в будь-який час.

Відвідування школи в тій громаді (чи окрузі), де мешкає родина, має абсолютно практичне підґрунтя. По-перше, користування шкільним автобусом. Ця послуга для батьків дітей молодшої школи переважно безкоштовна (автобусні перевезення оплачує громада), і автобус має маршрут, який пов‘язує віддалені місця проживання (понад 2 км) у громаді зі школами, які розташовані на її території.

Фото: автор – skypistudio, Depositphotos

По-друге, громада часом підтримує соціально слабкі сім‘ї, тому всі пільгові прив‘язки автоматично поширюються і на школу. Так, якщо громада відшкодовує родині кошти на оренду житла, то школа може забезпечити дитину з такої сім‘ї навчальними матеріалами.

Якщо батьки хочуть віддати дитину в іншу школу, то треба тільки належно обґрунтувати, чому саме дитина має вчитись не там, де вона мешкає. Також, якщо громада “прив‘язує” школу до місця проживання, зважається на заповненість класів – у випадку, якщо всі передбачені місця зайняті, школа не може приймати дітей з інших громад.

Павло Гітін, учитель гімназії у Лейпцигу (Саксонія), каже, що в середньому в класах вчиться 21 учень (законна макимальна кількість – 26).

Зазвичай планування кількості шкіл у районі зроблене адекватно до його потреб. Місцева влада знає, скільки дітей має прийти в кожну школу в новому навчальному році. Відповідно до потреб району відкривають і закривають школи, створюють паралельні класи, змінюють транспортні маршрути.

Як розповіли нам у молодшій школі в Бонні (Північний Рейн-Вестфалія), зазвичай батьки з інших громад просять прийняти дитину до школи через те, що вони працюють в громаді, тож їм зручно привозити дитину до школи й забирати її самостійно.

Павло Гітін зазначає, що закріплення школи за районом означає, що дитина має піти в перший клас саме туди. Аби віддати її в іншу школу (як у межах району, так і поза), у Саксонії потрібно звернутися в місцевий освітній орган (на кшталт українських управлінь освіти). Там потрібно обґрунтувати, чому дитина має вчитись в іншій школі.

Серед критеріїв можуть бути такі:

• наскільки далеко ця школа від будинку (якщо ця школа буде ближчою, ніж та, в яку мала б піти дитина, то переведення скоріш за все схвалять);
• чи дорога до школи є безпечною (наприклад, якщо до закріпленої школи потрібно добиратися через залізничний переїзд чи світлофори, то управління може ухвалити рішення про іншу школу);
• чи працюють поряд батьки;
• чи вчаться в цій школі рідні брати чи сестри;
• чи є серед членів сім’ї люди з хворобами чи інвалідністю (якщо є – то це може означати, що дитину не зможуть довозити до школи).

Цей список не виключний, адже управління освіти розглядає кожну окрему ситуацію. Причини, з яких дитині дозволили вчитися в іншій школі, ніколи не озвучують на загал. Окрім того, на рішення може впливати директор школи – наприклад, рекомендувати зарахувати певних дітей саме в його школу. У землі Північний Рейн-Вестфалія взагалі рішення про прийом учнів школа ухвалює самостійно.

Проте управління освіти може й відмовити у переведенні в іншу школу, якщо причина буде не надто поважною або ж у тій школі немає вільних місць. До слова, у 2017 році в Лейпцигу було 190 випадків опротестування розподілу, з яких задовольнили 125.

На вибір школи також може впливати віросповідання батьків. Держава сприяє розвтку релігій, тож у багатьох місцинах, крім загальних шкіл, діють також католицькі та протестантські школи. Передумовою вступу до таких шкіл є віросповідання або погодження на те, що дитина навчатиметься в умовах, притаманних певному віросповіданню.

Власне, підтвердження приналежності до тієї чи іншої релігійної громади не вимагають, хоча формально цю річ можна перевірити: у реєстраційних документах батьків у фінансовій службі є відмітка щодо віросповідання. В залежності від того, позначають вони католицьку чи протестантську віру, з батьків стягується церковний податок.

Законодавством також встановлюються строки подачі заявки до молодшої школи. Від землі до землі вони різняться. Наприклад, у Північному Рейні-Вестфалії заявки подаються до 14 листопада, якщо наступного року дитина досягає віку навчання. Тобто майже за рік – і це ще не рекорд (за цим посиланням можна подивитися кінцеві строки подачі документів у різних землях). До цього строку батьки отримують від управління освіти лист з нагадуванням, що дитина досягає відповідного віку, а тому батькам треба звернутись до школи. Цей лист треба подавати до школи разом із заявкою.

Визначення строків подачі документів потрібне, аби школа мала час спланувати й добре організувати роботу. Втім, дитину візьмуть у школу і після цієї дати, адже є безліч різних ситуацій – нариклад, переїзд.

Після отримання документів (у деяких землях також потрібна медична довідка) школа призначає дату співбесіди. Під час співбесіди, яку проводить зазвичай директор чи його заступник, перевіряється так звана “придатність дитини до школи” (Schultauglichkeit). У законі ця дефініція використовується в нормі, яка дозволяє батькам подавати заявку на вступ до школи, коли дитина ще не досягла віку навчання.

“Дитина повинна вміти читати? Писати? Рахувати до 10 чи до 100? Чи проводиться тестування?”, – спитали ми у молодшій школі в Бонні. У відповідь отримали дуже здивований погляд. “Ні-ні! Ми перевіряємо тільки, чи придатна дитина до школи!”

У жодному документі (наприклад, у законі) не встановлюється перелік вимог, яким має відповідати дитина, щоб бути прийнятою до першого класу.

Під час співбесіди з дитиною просто спілкуються, щоб виявити, як саме вона говорить, чи достатньо володіє німецькою мовою, щоб розуміти програму першого класу. Якщо під час співбесіди виявляється, що дитині буде потрібне додаткове сприяння, це відразу береться до уваги.

Фото: автор – ArturVerkhovetskiy, Depositphotos

“Таким чином ми плануємо, які додаткові заняття та в якому обсязі, для скількох дітей будуть потрібні”, – пояснили нам у школі в Бонні.

Утім, якщо під час співбесіди виникають серйозні сумніви щодо володіння мовою, то з дитиною проводять спеціальний тест, розроблений земельним міністерством освіти, щоб виявити справжній рівень мовних знань. Тоді школа може запросити фахівця з викладання мови або обґрунтувати необхідність додаткових занять. Закон також передбачає можливість організації курсів німецької мови для дітей, які мають іти до першого класу. Це питання вирішує громада в залежності від можливості фінансування.

У зв‘язку з напливом біженців протягом 2015-2016 років, багато шкіл зіткнулись з дітьми, які не володіли німецькою мовою. В школі в Бонні, яку ми відвідали, нам пояснили, що з дітей біженців не формували окремі класи чи групи, а інтегрували їх у наявні класи. Буквально за кілька місяців вони вже могли не тільки спілкуватись, але й навчатись німецькою мовою.

Крім мови, під час співбесіди також звертають увагу, чи розвинена дитина на свій вік як фізично, так і психологічно, чи може орієнтуватись у просторі. Наприклад, чи може вона тримати в руках олівець і малювати ним, чи може сконцентруватись певний час на розмові з вчителем і на якійсь конкретній задачі (намалювати щось чи погортати книжку з картинками), чи може оцінити навколишній світ (відповісти на запитання, чи багато стільців в класі, скільки вікон у приміщенні тощо).

Важливо, що кожну навичку не оцінюють окремо, а складають загальне враження про те, чи “придатна дитина до школи”. Ніхто не відмовить дитині у навчанні, якщо вона не відреагує під час співбесіди на пропозицію побігати по класу або розповісти, чим вона любить займатись вдома.

Якщо під час співбесіди буде встановлено, що дитина ще не придатна до школи, батькам рекомендуватимуть ще на рік залишити її в дитячому садочку. Утім, у зв‘язку з тим, що в Німеччині повсюдно запроваджується інклюзивна освіта, школи, як правило, готові надавати сприяння не тільки дітям з фізичними вадами розвитку, але й з певними психічними відхиленнями.

Крім того, у 1 і 2 класах дітям не ставлять оцінки. Вважається, що це “підготовча навчальна фаза”, тож дітей з проблемами в навчанні залишають у цій фазі повторно (наприклад, на рік) і таким чином дають їм можливість надолужити. Якщо ж і вчителі, і батьки все одно убачають серйозні проблеми з навчанням, школа підключає психологічну службу і звертається до спеціальної комісії, роботу якої організовує міністерство освіти.

Олена Перепадя, Вікторія Топол, спеціально для “Нової української школи”

[Читайте також статтю про досвід Чехії]

Титульне фото: автор – bedobedo, Depositphotos