Курс “Громадянська освіта” для 10-класників. Світ мас-медіа

Міністерство освіти і науки України розробило концепцію розвитку громадянської освіти в Україні. А вже з нового навчального року учні 10-х класів вивчатимуть інтегрований курс “Громадянська освіта”. “Нова українська школа” продовжує серію публікацій про цей курс.

У цьому матеріалі ми дамо відповіді на запитання до п’ятої теми курсу “Світ інформації та мас-медіа”.

Шукайте всі статті цієї серії під темою “громадянська освіта” (натиснувши “Всі теми” в лівому верхньому куті).

– Як визначити, що публікація в медіа замовна?

Частина 10 статті 1 Закону України “Про рекламу” визначає приховану рекламу як інформацію “про особу чи товар у програмі, передачі, публікації, якщо така інформація слугує рекламним цілям і може вводити в оману осіб щодо дійсної мети таких програм, передач, публікацій”.

За статтею 9 того ж Закону, реклама має бути чітко відокремлена від іншої інформації, незалежно від форм чи способів розповсюдження, таким чином, щоб її можна було ідентифікувати як рекламу.

Відтак, перед вами, ймовірно, замовний матеріал, якщо:

  • у матеріалі згадується лише одна торгівельна марка, партія чи політик;
  • окреслюється проблема, а її вирішення пов’язане з певним брендом, партією чи політиком;
  • матеріал є “тест-драйвом” продукту із однозначно позитивними результатами;
  • матеріал повністю присвячений економічним досягненням бренду, партії чи політика;
  • у матеріалі, присвяченому конфліктові, відображена позиція лише однієї сторони;
  • матеріал не має явного інформаційного приводу – він висмоктаний із пальця. Інформаційний привід – це подія чи факт, який може зацікавити читача або стати предметом суспільної цікавості. У реченнях “Ми поспішаємо жити, рахуємо дні і ночі, не озираючись назад… А якщо зупинитись, поглянути на життя впритул, зблизька?” немає інформаційного приводу. Натомість, фразі “Усі сільські школи України отримають комп’ютерні класи” має інформаційний привід;
  • у тексті фігурують сумнівні експерти. Читач повинен розуміти, чому саме цю людину видання вважає вповноваженою висловлювати фахову оцінку;
  • йдеться про нагороди, перемоги в бізнес-рейтингах чи конкурсах. Часто рейтинги є фікцією. Якщо ж ідеться про поважну галузеву премію, видання вкаже всіх або значну кількість лауреатів;
  • йдеться про успіхи бренду, підприємства, політика в царині доброчинності.

Детальніше читайте за цим посиланням.

– Як розпізнати фейк?

Фейками називають фотографії, які підроблені у фотошопі, спеціально створені відеоролики, неправдиві новини, які намагаються видати за реальні і які важко відрізнити від правдивих.

Як і замовний матеріал, фейк має певні ознаки:

  • неоднозначність висловлювань (йдеться про новини, де має бути виключно фактаж, а не авторська думка), використання слів: по суті, в основному, в значній мірі, як правило, за певних умов, в принципі, можливо.
  • заклики до нібито очевидності висновків: абсолютно зрозуміло, відомо, незаперечний факт, немає сумнівів, навряд чи необхідно нагадувати, можу вас запевнити;
  • відсутність посилання на джерело інформації;
  • посилання на авторитетів, офіційних посадових осіб загалом: на думку відомих вчених, з достовірних джерел, за оцінкою експертів;
  • заклики до громадськості: загальновідомо, всі говорять, всі розуміють;
  • використання тверджень без аргументації;
  • висока емоційна насиченість тексту: вживання вигуків, знаків оклику, капслоку, великої кількості якісних прикметників, оціночних суджень;
  • використання псевдонаукових термінів;
  • факти подаються з позиції однієї зі сторін учасників подій;
  • сумнівна достовірність джерела інформації, низький рівень його авторитетності.

Більше можна дізнатись тут.

– Чим відрізняється факт від судження в журналістиці?

Наявність факту можна довести, а правдивість оціночних суджень – неможливо.

– Які існують стандарти подання інформації?

  • Баланс думок і поглядів

Відповідно до п. 10 Етичного кодексу українського журналіста, погляди опонентів, зокрема й тих, хто стали об’єктами журналістської критики, мають бути представлені збалансовано (тобто журналіст має звернутись до об’єкта критики з проханням прокоментувати ситуацію).

  • Оперативність

Пункт 1 Кодексу професійної етики українського журналіста визначає, що головний обов’язок журналіста – сприяти забезпеченню права громадян на одержання оперативної інформації.

  • Достовірність (посилання на джерела)

Міжнародна декларація принципів поведінки журналістів закріплює, що журналіст зобов’язаний подавати інформацію, посилаючись на факти, походження яких він знає. Іншими словами – перевіряти інформацію, перш ніж оприлюднювати її.

  • Відокремлення фактів від коментарів

Факти, судження та припущення мають бути чітко відокремлені одне від одного.

  • Точність подачі інформації

Міжнародна декларація принципів поведінки журналістів закріплює, що повага до істини та права громадськості на правду – перший обов’язок журналіста. Отже, журналіст зобов’язаний впевнитися, що в інформації, яку він оприлюднює, нічого не наплутано і не викривлено.

  • Повнота представлення фактів та інформації

Будь-яка тема потребує максимально повного набору фактів і думок. У професійному журналістському середовищі навіть трапляється думка, що порушення цього принципу тотожне оприлюдненню неправдивої інформації. Адже неповна інформація може стати причиною викривленого розуміння фактів.

Детальнішу інформацію можна дізнатись на сайті Інституту масової інформації.

– Якою може бути ціна роботи/місії журналіста?

Часом журналістам доводиться платити за виконання професійних обов’язків. Список українських журналістів, яких вбили з 1991 року, нараховує 72 прізвища. Серед них:

  • Георгій Гонгадзе – співзасновник сайту “Українська правда”, викрадений та вбитий 16 вересня 2000 року в Таращанському районі Київщини. Вбивство Гонгадзе викликало резонанс в Україні та за її межами після “касетного скандалу”.
  • Тарас Процюк– український телевізійний оператор, журналіст. Убитий у 35 років під час війни в Іраку вояками ЗС США.
  • В’ячеслав Веремій – репортер газети “Вести” (Київ). Вбитий в центрі Києва в ніч проти 19 лютого 2014 “тітушками” через спробу сфотографувати їх.
  • Павло Шеремет – білоруський, російський та український журналіст телебачення, радіо та періодичних видань. Загинув 20 липня 2016 року у Києві в результаті вибуху автомобіля.

Якщо у вас є додаткові запитання щодо курсу, пропонуємо писати нам (натиснувши “Напишіть нам” у правому верхньому куті).

Марія Марковська, спеціально для “Нової української школи”

Фото: автор – Syda_Productions, Depositphotos

Обговорення