Напишіть нам
Для всіх
Для всіхБатькамВчителямДиректорамУчням
Для всіх
Для всіхБатькамВчителямДиректорамУчням

Всі проєкти

Всі теми

Як створити інклюзивне освітнє середовище: поради з (не)конференцій у Решетилівці, Чайках та Коломиї

Хвиля регіональних (не)конференцій EdCamp Ukraine закінчилась, проте медіа “НУШ” продовжує розповідати про найкорисніше з цих освітніх подій. Педагоги зустрічались у великих містах та маленьких селах, щоб обговорити проблеми, які виникають у шкільній освіті, та знаходили ефективні рішення їх подолання.

Попередній матеріал про безбар’єрне освітнє середовище можна прочитати тут.

(Не)конференції EdCamp Ukraine створені для обміну досвідом між учительством та підвищенням їхньої кваліфікації. Такі регіональні події відбуваються щороку в різних регіонах України.

У цьому матеріалі ділимось дієвими інструментами для вчительства, які обговорювали на заходах у м. Решетилівка (Полтавська область), с. Чайки (Київська область) і м. Коломия (Івано-Франківська область).

“Білим по білому”

Кожна регіональна (не)конференція EdCamp має свою індивідуальну тему. Втім, цьогоріч є п’ять глобальних тем, з якими можуть працювати учасники й учасниці заходів:

  • інклюзивна освіта;
  • відбудова;
  • безбар’єрність;
  • соціально-емоційне та етичне навчання (СЕЕН);
  • дошкілля.

Ключовою темою (не)конференцій у Решетилівці, Чайках та Коломиї стала інклюзивна освіта. Освітяни вчились знаходити індивідуальний підхід до кожної дитини, аби виявляти та розвивати її сильні сторони.

Команда регіональної (не)конференції у Решетилівці. Фото – група Міні EdCamp Reshetylivka

На регіональній (не)конференції у Решетилівці сформували тему події як “Мистецтво створення інклюзивного середовища: білим по білому”.

“Білим по білому – це решетилівська вишивка. Трактуємо, що діти з особливими освітніми потребами у суспільстві повинні бути білими серед білих“, – розповідає координаторка (не)конференції у Решетилівці Юлія Григоренко. Вона 4 роки працює вчителькою в класі, де навчаються діти з особливими освітніми потребами.

“У нас є хлопчик з інвалідністю. У початковій школі у дитини не було особливих освітніх досягнень. У шостому класі у нього з’явилась нова асистентка, яка помітила схильність хлопця до ліплення. Спершу це був пластилін, а згодом перейшли й до глини. Сьогодні Микита дає майстер-класи із ліплення. Це приклад гарної співпраці асистентки з дитиною з ООП”, – зазначає Юлія Григоренко.

Тож питання роботи з дітьми з особливими освітніми потребами – наскрізна тема магістральної (не)конференції, де підсумували, як варто взаємодіяти з учнями і ученицями.

  1. Спершу потрібно налагодити контакт із дітьми. Вчителю / вчительці, асистенту / асистентці потрібно дізнатись про вподобання та про те, що дитині не подобається. Встановити дружній довірливий зв’язок.
  2. Важливий етап у навчанні та адаптації дитини з особливими освітніми потребами – робота в команді. Ідеться насамперед про спілкування з батьками або опікунами дитини. Ми маємо працювати не лише з учнівством, а й з їхніми рідними або людьми, які ними опікуються. Їм потрібно розповідати не лише про сильні сторони дитини, а й обговорювати слабкі. Це допоможе знайти шляхи подолання певних освітніх труднощів.
  3. Ще один етап роботи в команді – робота з однокласниками й однокласницями. Потрібно спілкуватись та пояснювати дітям, що світ дуже різноманітний і кожна людина в ньому має свої особливості. Варто чесно відповідати на запитання дітей. Це допоможе уникнути непорозуміння.
  4. Важливо підтримувати учня чи ученицю з особливими освітніми потребами. Спілкуватись із дитиною, розповідати про її сильні сторони та можливості розвитку цих сторін. До прикладу, дитина проявляє хист до малювання – допоможіть підшукати відповідні гуртки або різноманітні конкурси шкільних малюнків.

Персоналізація, індивідуалізація, суб’єктність

“Індивідуалізація – це коли кожна рослина є особливою. Персоналізація – коли квітка може сама обирати добриво, яке буде їй корисне. Суб’єктність – квітка сама обирає, в яку сторону розпуститись та куди посіяти своє насіння”, – розповідає вчителька Єлизавета Борисенко на регіональній (не)конференції у селі Чайки, що на Київщині.

Дитина народжується як індивід, згодом стає особистістю завдяки спілкуванню з батьками, родиною або людьми, які ними опікуються, вчителями й вчительками. Саме дорослі формують особистість дитини: світогляд, потреби та переконання.

Освіта – важлива частина формування дитини. У школі дитина отримує знання, комунікаційні навички та формується як особистість. Особливий вплив на розвиток має вчительство. При цьому йдеться не про вертикальну систему спілкування з дітьми, а радше горизонтальну. Учнівство, яке перебуває у рівноправному середовищі, є впевненим у собі, вміє розуміти свої потреби, висловлювати думку та має кращі освітні результати.

“Якщо дитина чогось не знає, це не робить її гіршою за педагога чи педагогиню”, – каже Єлизавета Борисенко.

Сесія на регіональній події у с. Чайки. Фото – Unique School

Сесія на регіональній події у с. Чайки. Фото – Unique School

Як вчителю або вчительці допомогти дитині розвинути сильні сторони:

  • Підтримуйте самооцінку учнівства: якщо учень або учениця не справились із завданням, варто підтримати, а не гримати або звинувачувати. Поясніть дитині, що невдача не означає нездібність.
  • Поясніть дитині, де та як можна застосувати отримані знання. Це стимулює навчатись, адже є розуміння, для чого це потрібно.
  • Під час уроку давайте знання не лише зі свого предмета, навчайте мислити глобальніше. До прикладу, на уроках із малювання можна, малюючи квітку, одразу проговорити її будову.
  • Для кращого запам’ятовування закріплюйте нові знання практикою. Запропонуйте дітям як індивідуальний, так і груповий проєкт із теми уроку.
  • Давайте завдання, які дають змогу побачити результат у короткий термін. Такі завдання дадуть учню або учениці відчуття успіху та підтримують мотивацію.
  • Відгукуйтесь про роботу учня або учениці та підтримуйте зворотний зв’язок.
  • У жодному разі не порівнюйте дітей між собою.

Про важливість сприяння розвитку ініціативності учнів і учениць говорила під час своєї сесії “Співдія. Повір у спільноту” викладачка Віталіна Хмелюк.

Модель DISK

DISK – це тест на типи особистості людини. Він допомагає дослідити та зрозуміти поведінку у певних ситуаціях, оцінює слабкі та сильні сторони як дорослих людей, так і дітей. Модель можна застосувати у роботі з учнями й ученицями, щоб зрозуміти які сторони краще розвивати під час навчання та позакласних заходах.

DISK – абревіатура від назв чотирьох типів особистостей:

  • Dominance – Домінування;
  • Influence – Вплив;
  • Steadiness – Стабільність;
  • Compliance – Адаптивність.

Модель зображається у формі кола або квадрата з двома перехресними осями: сприйняття навколишньої ситуації та реакція на події. Сприйняття ситуації поділяється на вороже або дружнє, а реакція на події – активна або пасивна.

Поведінкові типи поділяються на:

  • D – екстравертний тип особистості, який домінує. Цілеспрямовані люди, які не бояться складнощів, водночас можуть не дослуховуватись до думок інших.
  • I – екстравертний тип особистості, який може впливати на ситуацію. Це командні гравці, мають активну поведінку, оптимісти. Можуть братись за кілька справ одночасно.
  • S – інтровертний тип особистості, який має стабільність у поглядах. Послідовні у своїх діях та рішеннях, неконфліктні. Водночас можуть замовчувати проблеми, якщо вони з’являються.
  • C – інтровертний тип особистості, який адаптується до змін. Вміють планувати та самоорганізовуватись, проте не командні гравці.

Сесія-відкриття події у с. Чайки. Фото – Фото – Unique School

Людям притаманні ознаки всіх чотирьох типів, у різному відсотковому співвідношенні. За допомогою визначення типу особистості дитини можна підлаштовувати заняття та завдання під учня і ученицю. Зокрема розподіляти навантаження та ролі у групових завданнях. Йдеться як про завдання на уроках, так і позакласних заходах: організаціях свят, гуртків тощо.

До прикладу, екстраверти зазвичай потребують активнішої соціальної взаємодії, тож зможуть ефективніше працювати в командах та групах. Водночас інтроверти віддають перевагу самостійній роботі, тож можуть бути продуктивнішими у спокої. Розуміння цього дозволить вчительству адаптувати методи навчання, які допоможуть створити умови навчання для різних типів особистості. Діти зможуть навчатись у власному темпі та з комфортом.

Цей підхід є інклюзивним до кожної й кожного, адже дає змогу краще підтримувати учнівство та забезпечує рівний доступ до освіти. Згодом це дозволить дітям краще розуміти себе та свої сильні сторони.

“Вивчаю – не чекаю”

На регіональній (не)конференції EdCamp у Коломиї обговорювали інновації та перспективи в освіті. Експертка Марічка Лисенко розповіла про можливості інтерактивного онлайн-додатка “Вивчаю – не чекаю” для початкових класів. Його можуть використовувати учні й учениці з 1 по 4 клас. У застосунку можна вивчати математику або читання за українською навчальною програмою з будь-якої країни світу. Школярі і школярки можуть обрати один із 32 аватарів, який представлятиме їх в інтерактивній грі. Персоналізація у вигляді вибору аватарів допомагає створити відчуття належності та індивідуальності, що особливо важливо для дітей із особливими освітніми потребами. Ігровий формат навчання знижує тривожність і сприяє кращому засвоєнню матеріалу, що робить освітній процес більш доступним для дітей із різними стилями навчання, включаючи візуальних, аудіальних чи кінестетичних учнів і учениць.

Сесія вчительської паралелі на міні-ЕдКемпі у Коломиї. Фото – група Магістральний EdCamp Kolomyia

Застосунок “Вивчаю – не чекаю” є універсальним. Діти можуть користуватися ним на заняттях у школі, вдома або навіть на дозвіллі, адже там зручно переглядати відеоуроки та грати в навчальні ігри. Його зручно використовувати також вчителям і вчителькам: для роботи в класі, для домашніх завдань та тестів.

Якщо учень або учениця не може бути присутній у школі протягом певного часу, можна додатково залучати дітей до навчання за допомогою інтерактивних застосунків. У формі гри легше засвоюються знання. Дитина, перебуваючи будь-де, зможе долучатись до навчального процесу, їй не доведеться надолужувати втрачене.

Користування застосунком “Вивчаю – не чекаю” та подібними до нього дозволяє враховувати різні потреби дітей та дає можливість кожному школяру чи школярці брати участь у навчальному процесі незалежно від місця перебування чи фізичних обмежень. Завдяки можливості використовувати додаток на будь-якому пристрої з доступом до інтернету це забезпечує рівний доступ до якісної освіти для дітей, які з різних причин не можуть регулярно відвідувати школу, включаючи тих, хто перебуває за кордоном, на лікуванні або в умовах тимчасового переміщення.

Таким чином, створення інклюзивного освітнього середовища в закладах освіти є не лише питанням дотримання прав людини, а й необхідною умовою для забезпечення якісної освіти для всіх учениць і учнів. Інклюзивність сприяє формуванню середовища, де кожна дитина, незалежно від своїх здібностей, особливих освітніх потреб чи соціально-економічного статусу, має змогу розкрити свій потенціал, відчувати підтримку та прийняття.

На регіональних конференціях в Чайках, Коломиї та Решетилівці освітяни довели, що рівне залучення дітей позитивно впливає на всі сторони освітнього процесу, формуючи у дітей толерантність, емпатію та навички співпраці, а також сприяє згуртованості шкільної спільноти. Таким чином, інклюзивність – це ключ до сталого розвитку освіти, що забезпечує можливості для гармонійного розвитку кожної особистості та побудови справедливого суспільства.

Дар’я Нематіан золбін, Ганна Єфімцева

Титульне фото – Unique School.

Матеріали за темою

Обговорення

Розділ створено за підтримки Програмної ініціативи “Демократична практика” Міжнародного фонду “Відродження”. Позиція Міжнародного фонду “Відродження” може не збігатися з думкою автора.